Процесуальні особливості поновлення цивільної дієздатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процесуальні особливості поновлення цивільної дієздатності

Резникова М.О.,

Мерцалов М.Ю.

Анотація

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ

Резникова М.О., кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара,

Мерцалов М.Ю., студент Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.

Ця стаття присвячена правовим особливостям процедури окремого провадження в цивільному судочинстві - поновленню цивільної дієздатності. Проаналізовано зміни до цивільного процесуального законодавства в цій сфері. Встановлено недоліки національного законодавства та визначені шляхи їх виправлення.

Ключові слова: недієздатна особа, психічно хвора особа, поновлення цивільної дієздатності, окреме провадження, правосуддя, оскарження.

Данная статья посвящена правовым особенностям процедуры отдельного производства в гражданском судопроизводстве - возобновление гражданской дееспособности. Проанализированы изменения гражданского процессуального законодательства в этой сфере, прошлую редакцию законодательства, а также практику отечественных судов с практикой Европейского суда по правам человека. Установлены недостатки национального законодательства и определены пути их решения.

Ключевые слова: недееспособное лицо, психически больное лицо, восстановление гражданской дееспособности, отдельное производство, правосудие.

Annotation

PROCEDURAL FEATURES OF RENEWAL OF CIVIL CAPABILITY

This article is devoted to the legal features of the procedure of separate proceedings in civil proceedings - renewal of civil capability. The changes to the civil procedural legislation in this area, the past version of the law, as well as the practice of domestic courts with the practice of the European Court of Human Rights have been analyzed. The shortcomings of the national legislation are identified and the ways of their solution are determined.

Key words: incapacitated person, mentally ill person, renewal of civil capability, separate proceedings, justice.

Вступ

Постановка проблеми. Стійкий, хронічний психічний розлад, що унеможливлює здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними є підставою для визнання особи недієздатною. За цих обставин хвору людину позбавляють права здійснювати правочини та призначають законного представника - опікуна. У випадку, коли недієздатна особа позбавляється хвороби, або стан її психічного здоров'я значно покращився, що підтверджується судово-психіатричним експертним висновком, рішення суду про позбавлення цивільної дієздатності підлягає скасуванню.

Зважаючи на норми Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції від 15.12.2017 року, на норми Цивільного кодексу України та норми інших нормативно- правових актів, доступ до суду недієздатної особи був значно розширений, проте необґрунтовано продовжує зазнавати суттєвих обмежень.

Процесуальні обмеження недієздатної особи в окремому провадженні, відсутність доступу до правової допомоги, а також відсутність можливості оскаржити в апеляційному та касаційному порядку рішення суду про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення щодо позбавлення цивільної дієздатності особи та в поновленні дієздатності, а також відсутність можливості оскаржити в апеляційному та касаційному порядку рішення суду про задоволення клопотання щодо продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною перешкоджають недієздатній особі реалізувати своє право на доступ до суду і тим самим захистити свої права, свободи та інтереси.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю забезпечення недієздатних осіб реалізацією права доступу до суду, як основоположного права.

Стан опрацювання. Проблема доступу до суду недієздатних осіб розглядалась Гельсінською спілкою з прав людини, зокрема членом спілки, адвокатом Д.І. Мазурком, в методичних рекомендаціях для адвокатів "Право на доступ до суду недієздатних осіб", С.Ф. Афанасьєвим в праці "Про право доступу до правосуддя у цивільних справах осіб, визнаних недієздатними або обмежено дієздатними", Н.В. Волковою в роботі "Процесуальні особливості розгляду справ щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною (окремі аспекти)", в роботі Я.М. Романюка, та Л.О. Майстренко "Процесуальний аспект захисту права недієздатної особи на поновлення цивільної дієздатності" тощо.

Незважаючи на те, що дана тема була об'єктом дослідження багатьох науковців, зміни до цивільного процесуального законодавства зумовили необхідність глибокого дослідження механізму доступу до правосуддя недієздатних осіб.

Метою статті є встановлення основних проблем законодавства, що унеможливлюють або значно обмежують право доступу до суду недієздатних осіб та визначення шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Жодна людина не може бути впевненою в тому, що її стан психічного здоров'я не зазнає суттєвих змін впродовж життя. Проте, у випадку набуття фізичною особою психічної хвороби, держава вчиняє заходи із захисту її прав, свобод та інтересів. Такими заходами є визнання особи недієздатною. При втраті дієздатності, вона позбавляється права вчиняти будь-які правочини, їй призначається опікун. Зазначені дії унеможливлюють або суттєво ускладнюють вчинення посягань на майнові та інші права недієздатного зловмисниками.

Проте існують випадки, коли психічна хвороба відходить або стан психічного здоров'я значно покращується і у людини поновлюється здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При такому поліпшенні психічного здоров'я недієздатна особа за новим цивільним процесуальним законодавством, відповідно до частини 4 статті 300 Цивільного процесуального кодексу України, наділяється правом звернення до суду щодо поновлення власної цивільної дієздатності, а опікун, члени сім'ї, орган опіки та піклування, якщо їм стало відомо про зазначені факти, наділяються обов'язком звернення до суду про поновлення цивільної дієздатності такої особи [1].

Враховуючи статті 166, 167 Кримінального кодексу України щодо зловживання опікунськими правами та неналежного їх виконання, існує вірогідність того, що опікун навмисно не буде звертатись до суду щодо поновлення дієздатності підопічного, продовжуючи розпоряджатися його майном, грошовими коштами [2].

Органи опіки та піклування про поліпшення стану психічного здоров'я недієздатної особи можуть і не знати.

На противагу цьому нова редакція Цивільного процесуального кодексу України надає можливість недієздатній особі звернутись до суду для поновлення дієздатності. Реалізуючи право на звернення до суду щодо поновлення цивільної дієздатності, недієздатна особа повинна мати можливість отримання кваліфікованої правової допомоги як інструменту доступу до правосуддя.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав [3].

Зазначена допомога полягає не тільки в наданні консультацій щодо прав недієздатної особи, а й у складанні процесуальних документів, зборі доказів, представництві перед судом.

Консультація правового характеру є досить простою за своєю суттю, дією та не вимагає певного процесуального оформлення (крім консультації в якості безоплатної первинної правової допомоги), на відміну від допомоги в збиранні доказів або представництві в суді. В даному випадку, представнику необхідний документ, що буде підтверджувати його повноваження перед іншими суб'єктами правовідносин.

У правовідносинах, де стороною є недієздатна особа, найбільш об'єктивним та ефективним суб'єктом правової допомоги може бути лише адвокат, який здійснює представництво за договором про правову допомогу, або адвокат, наданий системою безоплатної первинної або вторинної правової допомоги.

Проте, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат здійснює свою діяльність на підставі договору про надання правової допомоги, і, відповідно до частини 3 статті 27 цього Закону, до такого договору застосовуються положення загальних вимог договірного права [4].

Виходячи зі змісту частин 2, 3 статті 41 Цивільного кодексу України, недієздатна особа не може вчиняти будь- яких правочинів, зокрема укладати договори, такі правочини від імені недієздатної особи вчиняє її опікун [5].

Тобто самостійно укласти договір недієздатна особа не має права, тільки за допомогою опікуна, що суттєво обмежує право на захист особи.

Отримати правову інформацію, консультацію або роз'яснення з правових питань в якості первинної безоплатної правової допомоги недієздатна особа також за самостійним безпосереднім зверненням не може.

Так, відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", звернення з приводу отримання безоплатної первинної правової допомоги щодо недієздатної особи можуть бути подані лише його опікуном [6].

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 14 цього Закону, особа, стосовно якої розглядається судом справа про визнання її недієздатною або про поновлення її цивільної дієздатності визнається суб'єктом безоплатної вторинної правової допомоги. Зважаючи на викладене, а також на пункти 2, 3 частини 2 статті 13 цього Закону, недієздатна особа має право на отримання безоплатної правової допомоги у вигляді представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами або у вигляді складання процесуальних документів, що є позитивною стороною вітчизняного законодавства в отриманні правової допомоги [6].

Проте, відповідно до частини 3 статті 18 цього Закону, звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо осіб, визнаних судом недієздатними, подаються їх опікунами [6]. Тобто отримання такої допомоги знову постає в залежність від волі опікуна.

У даному випадку особа, яка має статус недієздатної, позбавляється можливості отримати кваліфіковану правову допомогу у вирішенні питання щодо поновлення цивільної дієздатності, що своїм наслідком має порушення права на доступ до правосуддя.

Проте, виходячи з презумпції обізнаності в своїх правах, та допускаючи, що можливість ознайомитися зі своїми правами в неї була, особа може самостійно захистити свої права, свободи та інтереси в судовому процесі щодо власної дієздатності. Стаття 43 Цивільного процесуального кодексу України для цього надає комплекс прав учасникам судового провадження, зокрема право ознайомитись із матеріалами справи, подавати докази, брати участь у судовому засіданні, ставити питання учасникам справи, експертам, подавати заяви та клопотання тощо [1].

Також дана стаття передбачає право оскаржувати рішення суду у визначених законом випадках.

За результатом розгляду заяви про поновлення цивільної дієздатності або клопотання про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною суд приймає рішення, яке може бути оскаржено, згідно з правилами, встановленими Розділом V Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України, клопотання осіб вирішуються судом шляхом постановлення ухвал [1]. Таким чином, за результатом розгляду клопотання про продовження строку дії рішення суду щодо визнання особи недієздатною, суд постановляє ухвалу. дієздатність цивільне процесуальне судочинство

Така ухвала не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України, заперечення ж на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду [1]. А саме рішення про визнання особи недієздатною не може бути оскаржене або у зв'язку з законністю його ухвалення в минулому, або за закінченням строку його оскарження. Зазначене позбавляє не тільки можливості недієздатного оскаржити ухвалу про задоволення клопотання щодо продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною, а й можливості інших учасників справи оскаржити ухвалу про задоволення або відмову в задоволенні такого клопотання. Апеляційна скарга, подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не приймається до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 цього кодексу [1].

Також позбавляє можливості звертатися до апеляційної інстанції недієздатну особу і положення пункту 1 частини 5 статті 357 Цивільного процесуального кодексу України при оскарженні рішення суду про відмову в задоволенні заяви щодо скасування рішення про недієздатність та поновлення цивільної дієздатності - апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 362 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційне провадження підлягає закриттю, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності [1].

Аналогічні положення містяться і в пункті 1 частини 4 статті 393, і в пункті 2 частини 1 статті 396 Цивільного процесуального кодексу України щодо залишення касаційної скарги без руху та повернення касаційної скарги і щодо закриття касаційного провадження при поданні касаційної скарги особою, що не має процесуальної дієздатності.

Недієздатні особи в окремому провадженні, відповідно до їх процесуального статусу в даній категорії справ, володіють процесуальною дієздатністю, проте чи розповсюджується подібна процесуальна дієздатність на положення вищезгаданих статей при поданні апеляційної та касаційної скарги є суперечливим моментом. Виходячи зі змісту загальних положень Цивільного процесуального кодексу, а також зі змісту статей 39-42 Цивільного кодексу України, недієздатні особи не володіють цивільною процесуальною дієздатністю, а їх інтереси в суді представляють опікуни.

Зважаючи на відсутність судової практики розгляду справ щодо поновлення цивільної дієздатності або продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною за новим цивільним процесуальним законодавством, важко прогнозувати, чи будуть застосовані положення процесуальної дієздатності для надання недієздатній особі права оскаржити відповідні рішення.

Зазначені обставини свідчать про порушення права недієздатної особи на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Внесення правок до законодавства є необхідною мірою для забезпечення можливості особою захистити свої права, свободи та інтереси.

По-перше, необхідно забезпечити можливість недієздатної особи отримати кваліфіковану правову допомогу не тільки в отриманні консультацій із правових питань, а й з приводу представництва в розгляді питання щодо власної дієздатності.

У даному випадку необхідно внести зміни до статті 41 Цивільного кодексу України, доповнивши її частиною "21", яку викласти наступним чином: "21. Недієздатна особа має право укласти з адвокатом договір про правову допомогу з приводу представництва інтересів щодо визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. Оплата послуг адвоката по таким справам відбувається в порядку та розмірах, встановлених законом", а також передбачити можливість у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" механізми оплати послуг адвоката, який надає такі послуги по зазначеній категорії справ і не внесений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

До частини 3 статті 10, частини 3 статті 18 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" необхідно внести зміни, доповнивши їх реченням: "У випадку необхідності надання таких послуг по справі щодо визнання фізичної особи недієздатною або поновленні цивільної дієздатності осіб, звернення про надання правової допомоги може бути подано недієздатною особою".

Необхідно доповнити частину 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України щодо ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду новим пунктом: "42) продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.". Пункт 2 частини 1 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України викласти в такій редакції: "2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, ЗО, 32, 42 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку".

Потребує також доповнення стаття 47 Цивільного процесуального кодексу України щодо цивільної процесуальної дієздатності новою частиною "21", де необхідно визначити: "21. Особи, що визнані судом недієздатними, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах щодо визнання фізичної особи недієздатною або поновленні цивільної дієздатності осіб".

Висновки

Проводячи аналіз національного законодавства в сфері поновлення цивільної дієздатності та продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною, можна дійти висновку, що частина норм цивільного законодавства суттєво та не обґрунтовано обмежує недієздатну особу в праві доступу до суду.

У даних правовідносинах не слід боятись та уникати зарегульованості, оскільки мова йде про позбавлення дієздатності особи, про поставлення такої особи в залежність від волі сторонньої особи - опікуна, а будь-яка помилка при вирішенні такого питання може коштувати особі свободи.

Внесення вищезазначених змін забезпечить недієздатну особу доступом до кваліфікованої правової допомоги і при поданні опікуном або органом опіки та піклування клопотання про продовження строку дії рішення щодо визнання фізичної особи недієздатною.

Зміна норми щодо ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду дозволить без ускладнень оскаржити ухвалу суду про продовження строку дії рішення щодо визнання фізичної особи недієздатною.

Доповнення норми щодо цивільної процесуальної дієздатності усуне суперечливе розуміння зазначеного терміну та дозволить недієздатній особі звертатися до апеляційної та касаційної інстанції щодо оскарження рішення суду по розгляду заяви про поновлення цивільної дієздатності та ухвали суду про продовження строку дії рішення щодо визнання фізичної особи недієздатною.

Список використаних джерел

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-ІУ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1618-15/print.

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-111. [Електронний ресурс]. - http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14.

3. Конституція України: Конституція, Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua /laws/show/254 %D0 %BA/96- %D0 %B2 %D1 %80.

4. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": Закон України від 05.07.2012 № 5076-УІ. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17.

5. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/435-15.

6. Закон України "Про безоплатну правову допомогу": Закон України від 02.06.2011 № 3460-УІ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17.

Размещено на Allbest.ru