Тимчасове зберігання як інститут митного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

ТИМЧАСОВЕ ЗБЕРІГАННЯ ЯК ІНСТИТУТ МИТНОГО ПРАВА

Крущук О.С.,

Постановка проблеми. Зважаючи на різні обставини під час переміщення товарів через митний кордон України в суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності може виникнути необхідність поміщення товарів на зберігання під митним контролем на визначений час - до моменту створення умов, які забезпечують можливість подальшого митного оформлення товарів у тому чи іншому митному режимі. При цьому з суттєвих обставин, виникаючих у власника товару, поміщення товарів, наприклад, на склади тимчасового зберігання (альтернатива складам органів доходів і зборів) може виявитися неможливим. Національне митне законодавство пропонує низку варіантів тимчасового зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Це, насамперед, застосування деяких митних режимів - митний склад, вільна митна зона комерційного типу, а також складу тимчасового зберігання, складу органів доходів і зборів.

Аналіз останніх досліджень. Тимчасове зберігання та окремі його аспекти поставали предметом досліджень багатьох вчених. І.В. Безкоровайна, О.В. Опалинський висвітлювали загальні питання тимчасового зберігання, С.В. Ківалов розглядав тимчасове зберігання як стадію митного оформлення, В.В. Драпайло - поняття, види, режим та порядок тимчасового зберігання, Д.А. Віденець звертала увагу на тимчасове зберігання в контексті розгляду правового режиму зони митного контролю, В.В. Прокопенко досліджував поняття «тимчасове зберігання» тощо. Зустрічається також згадування тимчасового зберігання під час дослідження спрощення митних процедур. Проте дослідження тимчасового зберігання як інституту митного права, на жаль, не проводилось, поза увагою науковців залишаються його місце в системі митного права, його ознаки та особливості.

Метою статті є дослідження тимчасового зберігання як інституту митного права.

Виклад основного матеріалу. На думку деяких вчених, у митному оформленні з погляду послідовності дій та безпосередніх цілей, які при цьому переслідуються, можна виокремити три стадії цієї частини митної діяльності: попередні операції; тимчасове зберігання; декларування [1, с. 75]. Цілком погоджуємось з такою думкою, але тільки з деякими застереженнями. По-перше, всі три стадії (і то не завжди) можливі лише під час ввезення товарів з-за кордону і аж ніяк під час вивезення або транзиті. По-друге, основною стадією митного оформлення є декларування, яке здійснюється незалежно від напрямку переміщення, інші стадії митного оформлення мають факультативний характер.

У Митному кодексі України (далі - МК України) та інших актах митного законодавства поняття «тимчасове зберігання» не розкрито. З цього приводу Д.А. Віденець вказує, що «під тимчасовим зберіганням товарів і транспортних засобів під митним контролем слід розуміти заходи митного контролю, відповідно до яких товари і транспортні засоби зберігаються під митним контролем у спеціально відокремлених і облаштованих приміщеннях, резервуарах, на майданчиках» [2, с. 138].

У словнику термінів «Адміністративне право України» пропонується таке доктринальне визначення поняття «тимчасове зберігання в державній митній справі» - «зберігання товарів під митним контролем, яке здійснюється в спеціально відокремлених та облаштованих приміщеннях, майданчиках, резервуарах чи інших місцях з моменту їх пред'явлення органу доходів і зборів України і до поміщення їх у відповідний митний режим. Тимчасове зберігання товарів здійснюється на складах тимчасового зберігання. У чітко визначених Митним кодексом України випадках таке зберігання здійснюється на складах органів доходів і зборів» [3, с. 429].

Необхідно звернути увагу на розділ 2 спеціального додатку А Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, в якому під «тимчасовим зберіганням товарів» розуміється «зберігання товарів під митним контролем на об'єктах або в закритих чи відкритих приміщеннях, встановлених митною службою до представлення декларації на товари» [4].

Враховуючи зміст ч. 1 ст. 9 Конституції України [5], ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» [6], необхідно констатувати, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Згідно зі ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання державної митної справи, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Крім того, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України [7].

Тому, беручи до уваги вищесказане, слід вважати, що в митному законодавстві існує визначення терміну «тимчасове зберігання товарів».

Слід зазначити, що наведені визначення досліджуваного поняття є достатньо схожими за змістом. Саме тому, вважаємо за доцільне на підставі викладених визначень, положень чинного законодавства виокремити ознаки тимчасового зберігання. Отже, тимчасовому зберіганню притаманні такі ознаки:

1) допускається за умови дозволу/інформування органів доходів і зборів;

2) здійснюється виключно під митним контролем;

3) застосовується після ввезення товарів і транспортних засобів і до їх вивезення (з моменту пред'явлення товарів органам доходів і зборів і до поміщення товарів в певний митний режим);

4) здійснюється на митній території України;

5) здійснюється на спеціально пристосованих і придатних для цього місцях (облаштованих приміщеннях, майданчиках, резервуарах тощо);

6) допускається протягом певного строку, встановленого чинним митним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 МК України товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів і до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Особливої уваги в цитованому положенні заслуговує визначений проміжок часу, протягом якого можливе тимчасове зберігання. Встановлені юридичні факти, власне кажучи, і визначають цей проміжок часу. Є сенс зупинитись детально на розгляді цих фактів.

Отже, згідно з ч. 1 ст. 201 МК України право помістити товар у тимчасове зберігання виникає з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів. Враховуючи, що напрямок переміщення товарів у цій статті не конкретизується, варто вважати, що застосовується вона однаково як до ввезення, так і вивезення (у будь-якому разі обмежень щодо можливості задіяти тимчасове зберігання під час вивезення товарів немає).

Необхідно звернути увагу, що тимчасове зберігання здійснюється виключно під митним контролем, тобто пов'язано із застосуванням заходів митного контролю.

Згідно зі ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України, митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому МК України порядку.

Зіставляючи між собою положення ч. 1 ст. 201 МК України, відповідно до якого право помістити товар на тимчасове зберігання виникає з моменту пред'явлення його органу доходів і зборів, і положення ч. 2, 3 ст. 321 МК України, якими визначено момент початку митного контролю, окремо для ввезення і вивезення, дає підстави критичного аналізувати положення ч. 1 ст. 201 МК України.

Пред'явлення товарів органам доходів і зборів не може слугувати підставою для появи можливості застосування тимчасового зберігання одночасно для ввезення і вивезення. Досліджуючи це у зв'язку з положеннями про початок митного контролю, вважаємо, що вживання словосполучення «з моменту пред'явлення товарів органу доходів і зборів», як підстави ,з настанням якої пов'язується можливість поміщення товарів на тимчасове зберігання під час вивезення є виправданим (з цього моменту починається митний контроль). Під час ввезенні, навпаки, це є недоречним. Пред'явлення товарів органам доходів і зборів при ввезенні МК України не виокремлюється, митний контроль у такому випадку починається з моменту перетинання митного кордону, а тому момент з якого можливим є застосування тимчасового зберігання виглядає «розмитим».

Поміщення товарів у відповідний митний режим унеможливлює застосування тимчасового зберігання (ч. 1 ст. 201 МК України). За загальним правилом, декларант має право обрати митний режим (будь-який з передбачених ч. 1 ст. 70 МК України), у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, визначеному МК України.

Українським митним законодавством передбачено деякі митні режими, застосування яких пов'язано з тимчасовим зберіганням. Передусім, це митний режим «митний склад», «відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності» [7]. По-друге, митний режим вільної митної зони комерційного типу. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 430 МК України «вільна митна зона - це відповідним чином облаштована територія або склад, що призначені для зберігання товарів під митним контролем, їх переробки та/або виробництва нових товарів. Вільні митні зони комерційного типу створюються з метою забезпечення вільного зберігання товарів без обмеження строків» [7]. Деякі автори стверджують про наявність зв'язку тимчасового зберігання з такими митними режимами, як безмитна торгівля (ч. 2 ст. 142 МК України), переробки товарів на митній території (п. Зч.8 ст. 149 МК України) [8, с. 188].

Товари на тимчасовому зберіганні можуть перебувати протягом певного строку, визначеного чинним митним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 204 МК України загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів, який може бути продовжений, але не більше ніж на 30 днів. Сумарно строк тимчасового зберігання не може перевищувати 120 календарних днів.

Після закінчення вказаних строків такі товари підлягають обов'язковій передачі на склад органу доходів і зборів (ч. 5 ст. 201). Відповідно до ч. 1 ст. 240 МК України строк зберігання таких товарів становить 90 днів. При чому зберігання на складі органу доходів і зборів вже не є тимчасовим зберіганням, передбаченим главою 29 МК України і до того ж здійснюється до поміщення товарів в певний митний режим. Звідси, класифікація зберігання товарів під митним контролем за критерієм поміщення таких товарів у відповідний митний режим, сформульована

В.В. Драпайло на: по-перше, тимчасове зберігання товарів під митним контролем, що здійснюється до поміщення товарів у митний режим; по-друге зберігання товарів під митним контролем після поміщення їх у митний режим) [8, с. 189] - не виглядає бездоганною та всеохоплюючою.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів (ч. 4 ст. 321 МК України).

Таким чином, у випадку, якщо тимчасове зберігання продовжувалось 120 днів, а потім товари зберігались на складі органу доходів і зборів ще 90 днів (звертаємо увагу, що і в першому, і другому випадках здійснюється це під митним контролем), сумарно виходить 210 днів, що перевищує встановлений граничний строк перебування під митним контролем -180 днів.

Встановлена невідповідність та неузгодженість між собою положень МК України потребує усунення.

З огляду на вищевикладене, тимчасове зберігання являє собою складний внутрішньо-організований елемент митного права, який може розглядатись, як суб'єктивне право, що закріплено в нормах об'єктивного матеріального права та передбачає певну можливість щодо зберігання товарів, а також як певний нормативно урегульований порядок, що опосередковується послідовністю конкретних дій, що здійснюються як особою, яка переміщує такі товари, так і посадовими особами митниці [9, с. 44-45].

Враховуючи мету цієї статті, уникаємо дискусії щодо місця митного права у вітчизняній правовій системі, дотримуємось позиції, відповідно до якої митне право є самостійною галуззю права, внутрішню структуру якої складають правові інститути.

Інститути, як відомо з загальнотеоретичних досліджень, є самостійним структурним підрозділом галузі права, який являє собою систему відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин.

Виокремлюють такі ознаки інституту галузі права: 1) регулює окремі видові особливості (сторони) одного роду суспільних відносин або здійснює особливі завдання, функції в цьому регулюванні; 2) володіє відносно нормативною самостійністю, стійкістю і автономністю функціонування; 3) формується об'єктивно, має відособленість від інших інститутів; 4) характеризується специфічністю засобів правового регулювання; 5) втілює у своєму змісті особливу юридичну конструкцію, деякі загальні положення, єдині принципи; 6) має можливість формувати загальні поняття у власних межах [10, с. 304-305].

У свою чергу, тимчасове зберігання як інститут митного права: 1) містить норми, які регулюють відносини пов'язані із зберіганням товарів до поміщення товарів в певний митний режим; 2) інститут тимчасового зберігання характеризується самостійністю, стійкістю і автономністю функціонування, а тимчасове зберігання є стадією митного оформлення (факультативною); 3) підтвердженням об'єктивності його формування є те, що вперше норми цього інституту з'явились в національному митному законодавстві в МК України 2002 року [11], внаслідок запровадження міжнародних стандартів спрощення митних процедур; 4) інститут тимчасового зберігання беззаперечно відособлений від інших інститутів митного права, хоча і пов'язаний з ними; 5) тимчасове зберігання втілює в собі особливі положення, що вбачається в підставах, умовах та порядку поміщення товарів на тимчасове зберігання, принципів, строків та правових наслідків. митний кодекс тимчасовий зберігання

Отже, як інститут митного права тимчасове зберігання являє собою систему відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють підстави, умови і порядок поміщення товарів на тимчасове зберігання, строки і місця тимчасового зберігання, правовий статус учасників тимчасового зберігання, процедуру отримання дозволів на відкриття складів тимчасовго зберігання, вільних митних зон комерційного типу, митних складів, особливості знаходження товарів під митним контролем тощо.

Окрім того, цей інститут характеризується наступним. По-перше, є міжгалузевим, оскільки норми, які належать до цього інституту, регулюють різні види суспільних відносин: норми митного права визначають порядок, умови, строки тимчасового зберігання, відкриття і діяльності складів тимчасового зберігання; норми цивільного і господарського права - договірні відносини щодо зберігання, права та обов'язки юридичних осіб та фізичних осіб-під- приємців; норми фінансового права визначають особливості сплати митних та інших обов'язкових до сплати платежів у випадку тимчасового зберігання; норми адміністративного права - повноваження органів державної влади щодо встановлення правового регулювання діяльності пов'язаної з тимчасовим зберіганням (Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, ДФС України тощо). По-друге, має складний характер, тому що включає в себе як норми міжнародного митного права, так і норми національного законодавства. По-третє, за функціями регулювання норми цього інституту є значною мірою регулятивними, хоча деякі з норм цього інституту є охоронними.

Висновки. У результаті проведеного дослідження розглянуто поняття і виокремлено ознаки тимчасового зберігання. Доведено, що тимчасове зберігання є самостійним, відособленим від інших інститутом митного права, якому властиві специфічні характеристики.

З метою належного врегулювання права поміщення товарів на тимчасове зберігання перше речення ч. 1 ст. 201 МК України пропонуємо викласти у наступній редакції: «Товари з моменту початку митного контролю і до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем».

Обгрунтовано необхідність узгодження положень ч. 1 і 3 ст. 201 МК України та ч. 4 ст. 321 МК України щодо граничного строку перебування товарів, транспортних засобів під митним контролем до моменту їх поміщення у відповідний митний режим.

Список використаних джерел

1. Кивалов С.В. Средства осуществления таможенной политики Украины: учеб, пособ. по курсу «Таможенное право Украины» / С.В. Кивалов. - Одесса: Астропринт, 1995. -127 с.

2. Біленець Д.А. Правовий режим зони митного контролю: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 /Д.А. Біленець.-Одеса, 2015. -198 с.

3. Адміністративне право України: словник термінів / за заг. ред. Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова; Держ. вищ. навч. закп. «Запоріз. нац. ун-т». - К.: Ін Юре, 2014. - 520 с.

4. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р. II Офіційний вісник України. - 2011. - № 71.-Ct.2711.

5. Конституція України : Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. II Відомості Верховної Ради України. -1996. - № ЗО. - Ст. 48.

6. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. II Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 50. - Ст. 540.

7. Митний кодекс України від ІЗберезня 2012 року II Голос України. - 2012. - 24 квітня. - № 73-74.

8. Драпайло В.В. Поняття та види зберігання товарів під митним контролем (правовий аспект) / В.В. Драпайло II Митна справа. - № 5(2). - С. 185-190.

9. Драпайло В.В. Правова природа порядку тимчасового зберігання товарів під митним контролем у системі митного права / В.В. Дра- пайло II Право та державне управління. - 2016. -№3,- С. 44-49.

10. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підруч. / О.Ф. Скакун-2-ге вид. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. -520 с.

11. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. II Відомості Верховної Ради України. -2002. - № 38. - Ст. 288 (втратив чинність).

Анотація

Стаття присвячена дослідженню тимчасового зберігання як стадії митного оформлення. Встановлено, що тимчасове зберігання може бути реалізовано із використанням складу тимчасового зберігання, складу органів доходів і зборів, а також шляхом заявлення митних режимів «митний склад» та «вільна митна зона комерційного типу». Доведена доцільність виокремлення інституту митного права - тимчасове зберігання. Виявлено неузгодженість деяких положень Митного кодексу України щодо строків тимчасового зберігання та запропоновано внесення відповідних змін.

Ключові слова: інститут митного права, митне оформлення, митний контроль, склад органів доходів і зборів, склад тимчасового зберігання, тимчасове зберігання.

Статья посвящена исследованию временного хранения как стадии таможенного оформления. Установлено, что временное хранение может быть реализовано с использованием склада временного хранения, склада органов доходов и сборов, а также путем заявления таможенных режимов таможенный склад и свободная таможенная зона коммерческого типа. Доказана целесообразность выделения института таможенного права - временное хранение. Выявлена несогласованность некоторых положений Таможенного кодекса Украины относительно сроков временного хранения и предложено внесение соответствующих изменений.

Ключевые слова: институт таможенного права, таможенное оформление, таможенный контроль, склад органов доходов и сборов, склад временного хранения, временное хранение.

The article is sanctified to research of temporal storage as stage of custom registration. It is set that temporal storage can be realized with the use of composition of temporal storage, composition of organs of profits and collections, and also by the statement of the custom modes custom composition and custom clear zone of commercial type. The well-proven expediency of selection of institute of custom right is temporal storage. Inconsistency of some positions of the Custom code of Ukraine is educed in relation to temporal expiration dates and bringing of corresponding changes is offered.

Key words: institute of custom right, custom registration, custom control, composition of organs of profits and fees, composition of temporal storage, temporal storage.

Размещено на Allbest.ru