Класифікація суб’єктів управління фінансовою системою України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.5(477)

Постановка проблеми

Здійснення будь-яких функцій держа ви неможливо поза діяльністю з мобіліза ції, розподілу та використання централі зованих і децентралізованих коштів, що здійснюється в межах фінансової системи. При цьому ефективність здійснення ви- щенаведеної діяльності залежить від того, наскільки ефективно відбувається управ ління фінансовою системою, під час чого виникають, розвиваються, видозміню ються та припиняються відповідні пра вовідносини. Однією із основоположних складових будь-яких правовідносин, у тому числі й тих, що пов'язані із здійснен ням управління фінансовою системою виступають їх суб'єкти. Поза діяльністю уповноважених чинним національним за конодавством суб'єктів управління фінан совою системою неможливе виникнення зазначених правовідносин, а отже, й на лежне виконання будь-яких державних функцій. Як справедливо наголошують із приводу вищенаведеного в науково- правових колах, забезпечення реалізації внутрішніх, а також зовнішніх функцій держави неможливо без використання фі нансових ресурсів.

Стан дослідження

Окремим аспектам дослідження про блеми класифікації суб'єктів управління фі нансовою системою приділяли увагу у своїх наукових дослідженнях такі вчені: Е. Олей- ніков, А. Сухоруков, М. Єрмошенко, Я. Жа ліло, В. Предборський, Т.В. Сараскіна, О.Кириченко, О. Криклій, Ю. Масленчи- ков, В. Міщенко, Л. Примостка та інші. Про те, зважаючи на постійне оновлення націо нального законодавства, що регламентує діяльність зазначених вище суб'єктів, а та кож на складний і багатоаспектний харак тер такої правової категорії, як фінансова система, актуальним є визначення сутності суб'єктів, які здійснюють управління нею та вироблення критеріїв їх наукової класи фікації

Саме тому метою статті є: визначення практично значимих критеріїв класифіка ції суб'єктів управління фінансовою систе мою України.

Виклад основного матеріалу

Задля виконання поставленого вище наукового завдання, перш за все необхідно уточнити сутність та зміст такої категорії, як суб'єкт. Використовуючи семантичний ана ліз, необхідно навести позицію авторського колективу великого тлумачного словника сучасної української мови, на думку якого, поняття “суб'єкт” можна розкрити як: істо ту, що здатна до пізнання навколишнього світу, об'єктивної дійсності й до цілеспря мованої діяльності; особу (групу осіб), орга нізацію тощо, яким належить активна роль у певному процесі, акті; особу чи організа цію як носіїв певних прав та обов'язків; лю дину як носія певних фізичних і психічних якостей; людину як об'єкт дослідження; людину, особу тощо [1, с.1408-1409]. У кон тексті вищенаведеного слід зазначити, що зазначене сприйняття досліджуваного по няття пройшло значний історичний шлях і в різні часи історії людства існували й різні підходи до розкриття його змісту.

Розкриваючи сутність поняття “суб'єкт” з юридичної точки зору, слід звернути увагу на той факт, що в науково-правових колах у цьому контексті оперують двома термінами “суб'єкт права” та “суб'єкт пра вовідносин”, які, на перший погляд, є хоча й схожими категоріями, але все ж таки мають і багато відмінностей. Головна від мінність наведених вище понять полягає в тому, що суб'єкт права права в конкрет ному випадку може й не бути учасником правовідносин і має лише потенційну мож ливість вступати в них, для чого він наді ляється об'єктивним правом відповідною правосуб'єктністю [2, с.111]. Таким чином, говорячи про суб'єктів управління фінансо вою системою, ми маємо на увазі суб'єктів правовідносин (реальних їх учасників), а не суб'єктів права. Наведемо основні підходи щодо сприйняття поняття “суб'єкти право відносин”, які зустрічаються в науково-пра вових колах.

На думку О. Ф. Скакун, суб'єкти пра вовідносин - це індивідуальні або колек тивні суб'єкти права, які використову ють свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізато- рами суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, повноважень, а також юридич ної відповідальності. Щоб стати суб'єктом правовідносин, наголошує вчена, потрібно вже бути суб'єктом права [3, с.519]. Також слід погодитися із позицією О.І. Харитоно- вої, на думку якої, суб'єкт правовідносин - це володілець конкретного права, який знаходиться в правовому зв'язку з іншим учасником (учасниками) суспільних відно син, на яких нормами законодавства покла даються обов'язки, що відповідають праву уповноваженої особи [4, с.101].

Говорячи про таку необхідну умову на буття особою статусу суб'єкта права й у по дальшому суб'єкта правовідносин у сфері управління фінансовою системою, як во лодіння правосуб'єктністю, слід зазначити, що остання буває декількох видів. Так, по- перше, загальна правосуб'єктність означає здатність особи бути учасником правовід носин взагалі. Галузева правосуб'єктність є її другим видом і становить здатність особи бути учасником правовідносин, які регулюються нормами тієї чи іншої галузі права. Напри кінці, сутність спеціальної правосуб'єктності полягає у здатності суб'єкта бути учасником певного кола правовідносин у межах даної галузі права [5, с. 50]. У контексті вищена веденого зауважимо, що з огляду на те, що правовідносини пов'язані із управлінням фінансовою системою мають специфіч ний характер і регулюються конкретною галуззю права - фінансовим правом, їх суб'єкти повинні бути наділені спеціальною правосуб'єктністю. Зазначимо, що свій ви раз спеціальна правосуб'єктність знаходить через компетенцію відповідного суб'єкта. При цьому слід звернути увагу на те, що компетенцією наділяються органи держав ної влади, які в більшості випадків і висту пають суб'єктами управління фінансовою системою. Отже, характеризуючи державні органи як суб'єктів управління фінансовою системою, необхідно враховувати обсяг їх ньої компетенції в цій сфері, що включає в себе такі складові, як повноваження, пред мет відання і юридичну відповідальність. фінансовий правосуб'єктність юридичний суд

Більше того, розглядаючи право- суб'єктність як необхідну умову набуття відповідною особою статусу суб'єкта управ ління фінансовою системою, слід зазначи ти, що дане поняття в юридичній науці є узагальнюючим й одночасно включає в себе такі складові, як правоздатність і дієздат ність. Коротко охарактеризуємо зазначені вище складові. Так, своє законодавче за кріплення право та дієздатність отримали в положеннях Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, відповідно до яко го вони можуть визнаватися за фізичними й юридичними особами. При цьому пра воздатність належить будь-якій фізичній особі, як здатність мати цивільні права й обов'язки [6]. Як цілком слушно зауважує О. Ф. Скакун, правоздатність - це природ на властивість, що виникає з народження і є своєрідним “правом на право”, яке не може реалізуватися поза відповідною пове дінкою його власника. Правоздатність слу гує передумовою наділення особи правом і має стабільність, незмінність і не залежить від вікових й особистих якостей людини [3, с. 522]. Слід звернути увагу на те, що на від міну від правоздатності фізичної особи, яка має загальний характер, правоздатність юридичної особи є спеціальною, що зна ходить свій прояв шляхом її закріплення у відповідних статутах і законодавчих актах [3, с. 527].

У свою чергу, дієздатність є передбаче ною нормами права здатністю особи само стійно, своїми усвідомленими діями, здій снювати (використовувати та виконувати) суб'єктивні права й юридичні обов'язки [3, с.521]. Так само як і правоздатність, ді єздатність слід розглядати з урахуванням її поділу на ту, що належить фізичній особі, а також ту, що визнається за особою юридич ною. У ст. 30 Цивільного кодексу України встановлено, що дієздатність визнається за фізичною особою, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними та полягає в її здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання [6].

На відміну від фізичної особи, юридич на особа має лише загальну дієздатність, значення якої полягає в тому, що така особа відповідно до ст. 92 Цивільного ко дексу України набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих доку ментів і закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установ чими документами та законом. При цьому у випадках, встановлених законом, юри дична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добро совісно та розумно й не перевищувати своїх повноважень [6].

Таким чином, набуття особою статусу суб'єкта правовідносин, пов'язаних із здій сненням управління фінансовою системою стає можливим увипадку, якщо вона від повідно до чинного національного законо давства України наділена повним обсягом правосуб'єктності, що включає в себе пра воздатність і дієздатність фізичної або юри дичної особи, особливості набуття й обсягу яких визначені на нормативно-правовому рівні. При цьому передбачається не тільки володіння правосуб'єктністю, а й активна її реалізація в межах конкретно визначених правовідносин (у нашому випадку з управ ління фінансовою системою), що буде від різняти суб'єкта права від суб'єкта право відносин. Отже, можна дійти до висновку стосовно того, що під суб'єктами управ ління фінансовою системою слід розуміти органи державної влади, місцевого само врядування, підприємства, установи, орга нізації (не залежно від форм власності), та фізичних осіб, діяльність яких відповідно до чинного національного законодавства пов'язана із реалізацією законних прав і виконанням покладених на них обов'язків у сфері мобілізації, розподілу, викорис тання централізованих і децентралізова них фондів коштів, здійсненням контр олю в зазначеній сфері, що відбувається в межах бюджетної та кредитної систем, загальнообов'язкового державного страху вання, а також фінансів підприємств.

З'ясувавши сутність і зміст поняття “суб'єкти управління фінансовою систе мою”, стає можливим перейти до вирішен ня наступного наукового завдання - їх кла сифікації. Як цілком слушно зауважують у науково-правових колах, що в результаті класифікації відбувається приріст знань про досліджуваний об'єкт або накопичені знання створюють певну систему, що до зволяє більш чітко відобразити його осо бливості [7, с. 258]. У філософії поняття “класифікація” використовується для по значення засобу або процесу розбиття мно жини (класу) об'єктів на підмножини (під класи) за певними ознаками. У науковій класифікації властивості об'єкта поставлені уу функціональний зв'язок з його положен ням у відповідній системі. Слід зазначити, що класифікація (типологія) може бути здійснена за різними ознаками (підстава ми), тобто так званими критеріями кла сифікації, під якими в науково-правових колах розуміють певні риси й особливості того чи іншого об'єкта (суб'єкта), на підста ві яких можливе його об'єднання в певні класифікаційні групи, визначення як спіль них, так і відмінних ознак кожної з них [8, с. 275]. Іншими словами підставою для класифікації обирають ознаки, суттєві для явища, що класифікується [7, с. 258]. Таким чином, здійснюючи класифікацію суб'єктів управління фінансовою системою, необ хідним є визначення їх специфічних рис, їх найголовніших характеризуючих ознак, що виокремлюють їх як від суб'єктів інших правовідносин взагалі, так і визначають їх місце в досліджуваній системі зокрема.

Так, з урахуванням того, що, як ми за значали вище, суб'єкти управління фінан совою системою є суб'єктами таких право відносин, то до них, з урахуванням деяких застережень, можна використати й загаль нотеоретичну класифікацію останніх. Зо крема, у своєму навчальному посібнику “Теорія держави і права” О. Ф. Скакун суб'єктів правовідносин класифікує на:- 1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи): громадяни, тобто індивіди, що мають гро мадянство даної країни; іноземні грома дяни; особи без громадянства (апатриди); особи з подвійним громадянством (біпа триди); 2) колективні суб'єкти (юридич ні особи): державні органи, організації, установи, підприємства; органи місцевого самоврядування; комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми вітчизняні, іноземні, міжнародні); гро мадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо); релігійні організації;- 3) держава та її структурні одиниці; дер жава; державні утворення; адміністра тивно-територіальні одиниці. 4) соціальні спільності - народ, нація, етнічні групи, громадяни виборчого округу, територіаль на громада тощо [3, с. 520]. З огляду на ви- щенаведене зауважимо, що обрані критерії класифікації підходять нам лише в частині поділу суб'єктів правовідносин на індиві дуальні та колективні. При цьому, врахо вуючи положення чинного національного законодавства, а також специфіку право відносин з управління фінансовою систе мою, деякі з наведених вище суб'єктами не можуть набути статусу досліджуваних нами суб'єктів (наприклад релігійні організації).

Авторський колектив підручника “Ад міністративне право України”, розгляда ючи сутність суб'єктів адміністративного права наводить дещо схожу за зазначену вище класифікацію. Зокрема, на думку вчених, слід розрізняти три види суб'єктів адміністративного права: 1) фізичні особи громадяни України, іноземці, особи без громадянства; 2) юридичні особи - органи виконавчої влади, будь-які інші державні органи, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, уста нови, організації (в особі їхніх керівників, які очолюють органи управління цих під приємств, установ, організацій); 3) колек тивні суб'єкти (утворення), які не мають ознак юридичної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністративно го права, певними правами й обов'язками, структурні підрозділи державних і недер жавних органів, підприємств, установ, ор ганізацій, деякі інші громадські утворен ня (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання) [9, с. 347]. Більше того, враховуючи те, що суб'єкти управ ління фінансовою системою є одночасно й суб'єктами фінансових правовідносин, не обхідним є визначення класифікації остан ніх. Так, авторський колектив підручника “Фінансове право” наводить традиційну класифікацію суб'єктів фінансових право відносин. Серед наведених суб'єктів на уковці виділяють адміністративно-терито ріальні утворення, до яких вони відносять державу, що виступає в особі уповноваже них органів (Верховна Рада України, Кабі нет Міністрів України, Президент України, уповноважені міністерства тощо), адміні стративно-територіальні одиниці. Окрім вищенаведеного, виокремлюються колек тивні суб'єкти - органи державної влади й управління, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування, під приємства установи різних форм власності, громадські організації. До індивідуальних суб'єктів віднесено фізичних осіб - грома дян, іноземців, осіб без громадянства, права й обов'язки яких більшою мірою пов'язані зі сплатою податків та неподаткових пла тежів [4, с. 48-49]. Із приводу вищенаведе- ного слід зазначити, що під час здійснення управління фінансовою системою може ви никати необхідність захисту, поновлення порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів суб'єктів таких правовідносин. При цьому одним з найефективніших за собів вищенаведеного захисту є гаранто вана Конституцію України можливість за цікавлених осіб звернутися до суду, який, приймаючи відповідні судові рішення, та кож впливає як на правовий статус інших суб'єктів, так і на здійснення управління фінансовою системою взагалі. Отже, мож на стверджувати, що судові органи мають пряме відношення до процесів управління фінансовою системою. Більше того, особа, чиї права, свободи й інтереси було поруше но під час здійснення управління фінансо вою системою, окрім судових органів може звернутися й до інших правоохоронних і контролюючих органів, які в такому випад ку будуть також набувати статусу суб'єктів управління зазначеною системою, оскільки своїми рішеннями та діями вони можуть впливати на стан таких суспільних право відносин.

Висновок

Таким чином, суб'єктів управління фі нансовою системою можна класифікувати на: 1) загальнодержавні суб'єкти: вищі ор гани влади (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України), міністерства й інші центральні органи ви конавчої влади; 2) суб'єкти, до компетенції яких віднесено захист, поновлення та не допущення порушення законних прав, сво бод та інтересів у сфері управління фінан совою системою: суди, правоохоронні та контролюючі органи; 3) суб'єкти управлін ня фінансовою системою на місцях: місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; юридичні особи: держав ні та недержавні підприємства, установи, організації; індивідуальні суб'єкти: грома дяни України, іноземці й особи без грома дянства.

Література

1. Великий тлумачний словник сучас ної української мови (з дод., допов. та CD) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.] - К. ; Ір пінь : ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с.

2. Миськів Л. І. Адміністративно- правові засади діяльності вищих на вчальних закладів МВС України з пи тань морально-правового виховання курсантів : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. / Миськів Леся Ігорівна. - Х., 2008. - 203 с.

3. Скакун О. Ф. Теорія держави і пра ва (Енциклопедичний курс) : Підручник. Видання 2-е, перероблене і доповнене. - Харків : Еспада, 2009. - 752 с.

4. Фінансове право : підручник / М. П. Ку черявенко, Д. О. Білінський, О. О. Дми- трик та ін. ; за ред. д-ра юрид. наук, проф. М. П. Кучерявенка. - Х. : Право, 2013. - 400 с.

5. Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред- кол.) та ін. - К. : “Укр. енцикл.”, 1998. - . - Т. 5 : П - С. - К. : Вид-во “Юридична дум ка”, 2003. - 736 с.

6. Цивільний кодекс України : Закон України : від 16 січ. 2003 р. № 435-IV // Ві домості Верховної Ради України. - 2003. - № 40 -44. - Ст. 356.

7. Приймаченко Д. В. Адміністративна діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави : дис. ... доктора. юрид. наук : 12.00.07. / Приймаченко Дми тро Володимирович. - Дніпропетровськ, 2007. - 468 с.

8. Музичук О. М. Контроль за діяль ністю правоохоронних органів в Україні : монографія / О. М. Музичук. - Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2010. - 654 с.

9. Авер'янов В. Б. Адміністративне право України : Акад. курс : підручник у 2 т. / В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Би- тяк та ін. ; В. Б. Авер'янов (відп. ред.). Т. 1 Загальна частина - К. : Юридична думка, 2007 - 584 с.

Анотація

У статті Для досягнення мети досліджен ня проаналізовано основні положення ряду нор мативно-правових актів та наукові погляди вчених щодо зазначеного питання. Досліджено теоретичні підходи щодо визначення таких ключових понять, як «суб'єкт» та «суб'єкт правовідносин». З урахуванням конструктив ного аналізу чинного законодавства сформульо вано авторське бачення класифікації суб'єктів управління фінансовою системою України, які запропоновано поділити на: загальнодержавні, суб'єкти управління фінансовою системою на місцях, а також окрема група, куди входять суди, правоохоронні та контролюючі органи.

В статье Для достижения цели исследова ния проанализированы основные положения ряда нормативно-правовых актов и научных взглядов ученых по данному вопросу. Исследо ваны теоретические подходы к определению таких ключевых понятий как «субъект» и «субъект правоотношений». С учетом кон структивного анализа действующего законода тельства сформулировано авторское видение классификации субъектов управления фи нансовой системой Украины, которые пред ложено разделить на: общегосударственные, субъекты управления финансовой системой на местах, а также отдельная группа, куда входят суды, правоохранительные и контро лирующие органы.

Ключові слова: суб'єкт, правоздатність, дієздат ність, суб'єкт правовідносин, класифікація, фінансо ва система.

Размещено на Allbest.ru