Вибори до Житомирської міської думи 1917 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вибори до Житомирської міської думи 1917 р.

Анатолій Седляр

У статті розглядаються основні законодавчі зміни в муніципальній сфері, які відбулися 1917 р., аналізується процес, підсумки та наслідки виборів до міської думи Житомира цього року.

Ключові слова: Тимчасовий уряд, міське самоврядування, виборчий процес, списки, партії, міська дума.

В статье рассматриваются основные законодательные изменения в муниципальной сфере, которые произошли в 1917 г., анализируется процесс, итоги и последствия выборов в городскую думу Житомира в этом году.

Ключевые слова: Временное правительство, городское самоуправление, избирательный процесс, списки, партии, городская дума.

The article reviews the main legislative changes in the municipal sector, which took place in 1917, analyzes the process, results and implications of the election to the Zhytomyr city council this year.

Key words: Provisional Government, municipality, electoral process, lists, parties, city council.

Лютнева революція 1917 р. принесла зміни у звичний життєвий уклад Російської імперії. З-поміж інших питань, які постали за умов певної демократизації суспільно-політичного життя в державі, одним із найнагальніших було встановлення ефективної системи місцевих органів влади. Важливе значення в цій системі мало міське самоврядування, яке необхідно було побудувати таким чином, аби воно захищало інтереси місцевого населення і водночас створювало чітку вертикаль влади від центру до провінції. Питання зміни міських дум 1917 року, у т.ч. на Волині, досліджували в різні часи Ю. Терещенко [1], В. Бойко [2; 3], Т. Харченко [4], Г. Басара [5], О. Потапов [6], І. Гуцалюк [7]. У працях названих авторів можна знайти аналіз державних законів про вибори до міських дум та їхні повноваження, подається також загальна інформація про результати виборів в Україні, у т.ч. на Волині та Житомирі зокрема. Водночас, детальне дослідження всіх обставин виборчої кампанії в Житомирі відсутнє.

Тимчасовий уряд відразу розпочав роботу з реформування муніципального законодавства, яке отримав у спадок від періоду монархії. Зокрема, одним із указів, які стосувалися міського громадського управління, 15 квітня 1917 р. Тимчасовий уряд визначив правила виборів гласних дум. Відповідно до них, правом участі у виборах гласних користувалися громадяни Росії обох статей, усіх віросповідань та національностей, які досягли 20-річного віку. При цьому вони мали проживати в цьому місті або мати в ньому будинок для проживання, перебувати тут на службі або ж мати пов'язані з цим населеним пунктом заняття.

У законі також було сказано, що особи, які перебували на військовій службі, мали право брати участь у виборах на загальних підставах. Не допускалися до участі у виборах представники вищої адміністративної влади в межах губернії чи повіту, їхні заступники й помічники, особи, які перебували в межах губернії на службі в місцевій міліції, ченці, особи, визнані божевільними чи глухонімими [8, с. 2]. Пізніше, наприкінці травня 1917 р., Тимчасовий уряд визнав активне й пасивне виборче право у всі органи місцевого самоврядування комісарів та осіб, які перебували на службі в міліції [9, с. 3].

Важливою зміною було положення, яке вказувало, що гласними можуть бути обрані не лише ті, хто має право участі у виборах, а й усі інші особи, які хоча й не проживають в місті і не мають там домашнього господарства чи служби, але відповідають всім іншим вимогам. Кількість гласних у містах визначалася спеціальним приписом. Зокрема, для Житомира було визначено, що його міська дума матиме 98 гласних [8, с. 7]. Ці зміни дали можливість брати участь у виборчому процесі більшості міського населення, створювали перспективу демократизації органів міського громадського управління. Порівнюючи з попереднім муніципальним законодавством (Міське положення 1892 р.), це було суттєвим кроком уперед у розвитку міського самоврядування.

Вибори відповідно до нових правил мали відбутися влітку 1917 року. Гласні міських дум обиралися на строк до 1 січня 1919 року. Хід виборів та результати голосування можна оцінити неоднозначно. Було значно розширено кількість виборців, практично всі мешканці міста могли висловити свою думку. Це було прогресивним кроком порівнянно з Міським положенням 1892 року, відповідно до якого кількість осіб, які могли взяти участь у виборах, звужувалася високим майновим цензом. На виборах бути представлені різні політичні партії, всі вільно агітували, об'єднувалися в блоки тощо. Загалом, роль і вплив органів міського самоврядування за нових умов значно посилилися.

Водночас при проведенні виборів не були враховані особливості революційного часу. Слабкість центральної влади, поширення анархістських настроїв, малограмотність значної частини міських мешканців підривали переваги нового законодавства. Особливістю передвиборчого процесу була відсутність інтересу до муніципальних програм. Виборці виявляли цікавість лише до загальнополітичних питань, причому деякі партії відкрито підтримували подібні тенденції, зокрема есери та більшовики [1, с. 23]. Це залишало на другорядних позиціях проблеми місцевого рівня, пов'язані з міським господарством. Загальна доступність до виборчого процесу призвела до того, що в ньому брало участь багато людей, які практично не мали до міста ніякого стосунку. Враховуючи те, що лінія фронту проходила через Волинську губернію, слід відзначити участь у міських виборах великої кількості військовослужбовців, які перебували в місті тимчасово.

До обрання нової демократичної міської думи й надалі працювала дума старого, дореволюційного скликання. Житомир був одним з небагатьох середніх та великих міст в Україні, де імперські муніципальні органи діяли практично до відкриття нової міської думи. Це є свідченням консерватизму місцевої громадськості й відносного спокою серед населення міста [3, с. 33]. У квітні в Житомирі створено міську раду об'єднаних громадських організацій та її виконавчий комітет, однією з функцій яких була координація діяльності органів самоврядування, у т.ч. й муніципальних, організація виборів до них [10, арк. 29].

Для сформування виборчих списків передбачався двотижневий строк. Списки формувалися під загальним наглядом міського голови й виставлялися на загальний огляд (друкувалися в місцевій пресі, розклеювалися по місту тощо). Наприклад, протягом виборчої кампанії вони регулярно публікувалися в найпопулярнішій міській газеті “Волинь”. Остаточний перелік кандидатів мав бути наданий міському голові за 2 тижні до дня виборів. Для спостереження за дотриманням правил виборчого процесу діяла комісія в складі міського голови та трьох осіб, яких він запрошував, а також представників політичних партій та груп. Усі кандидатські списки нумерувалися відповідно до черговості подачі ними рішення про участь у виборах [11, с. 3]. муніципальний реформування законодавство житомир

Правом бути обраним до Житомирської міської думи скористалися 17 груп політичних сил, організацій та окремих громадян. Вони сформували, відповідно, 17 списків, за які мали голосувати виборці [12, арк. 180 - 181]:

Соціально-демократичний блок (РСДРП та “Бунд”).

Соціалістичний блок есерів та об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії.

Список виборців з Новостроїнського району.

Житомирська спілка громадських та урядових службовців.

Польський комісаріат.

Житомирський міський комітет партії Народної Волі (кадети).

Житомирська організація єврейської соціал-демократичної робітничої партії (“Поалей-Ціон”).

Спілка православних і єдиновірних приходських громадян Житомира.

Українські гуртки Житомира (його очолювали: В. Кравченко, М. Троць, С. Підгірський, А. Багриновський, І. Петрик; всього у виборчому списку їх налічувалося 49 осіб).

Прогресивно-безпартійний гурток.

Гурток безпартійних громадян.

Гурток торгово-промисловців.

Населення хуторів: Кіналевського, Айзіка, Жникрупи та передмістя Нової Рудні.

Житомирські купці й власники крамниць.

Рада зі справ єврейської громади.

Безпартійний гурток.

Спілка “Ахдут-Ізраель” (“Єднання Ізраїлю”) у м. Житомирі.

Наведений перелік політичних сил, громадських організацій та груп цілком відповідає тогочасній суспільно-політичній палітрі Житомира. Так, традиційно міцними для Правобережної України були позиції єврейських партій та організацій, політичну активність і свідомість демонструвала польська міська громада, поширеними були соціалістичні ідеї тощо. Можна також побачити в цьому й свідчення недостатності, несформованості українського національного руху в містах Волині, у т.ч. в Житомирі. Крім цього, цілком очевидною є політична невизначеність значної кількості виборців, які вирішили формувати свої власні, територіальні (як завжди) списки.

Кандидати активно обговорювалися в житомирській пресі. Так, газета “Волинь” дала свою оцінку виборчим спискам. Зокрема, вона різко розкритикувала ліві політичні сили, засудивши їхню надмірну агітацію, популізм, розкидання обіцянками про неодмінне швидке поліпшення життя - тобто, все, що вводило в оману політично недосвідчених виборців, більшість з яких після демократизації Тимчасовим урядом муніципальної виборчої системи голосували вперше. Наприклад, 1 серпня 1917 р. подібну статтю опублікував головний редактор газети Т. Бортников, наголосивши на вкрай незначній присутності в списках есдеків та есерів робітників (хоча саме робітничий клас вони захищають) [13, с. 3]. Негативно газета оцінювала й залучення лівими для агітації державних та місцевих громадських установ. Зокрема, вона засудила розміщення великого агітаційного плаката списку №1 на приміщенні земської друкарні [14, с. 3]. Крім того, “Волинь” послідовно, протягом всієї виборчої кампанії, підтримувала кадетів, друкуючи кілька разів агітаційні статті на користь кадетського списку [13, с. 1; 14, с. 3; 15, с. 3].

Варто відзначити, що політичні сили, які діяли в Житомирі, зазвичай, ставилися цілком відповідально до питання виборів, розглядаючи їх як можливість отримати владу в місті. Зокрема, на своєму засіданні міська організація РСДРП вирішила йти на вибори в одному списку з “Бундом”, об'єднавши, таким чином, соціалістичні сили [16, с. 4]. Щоправда, не вдалося об'єднати всі ліві сили, що призвело до певної розпорошеності лівого табору на виборах (наприклад, окремо діяли есери).

Для визначення кількості осіб, які мають право брати участь у виборах до міської думи, остання спільно з виконавчим комітетом міської ради громадських організацій 27 - 30 квітня 1917 р. провела перепис населення Житомира [17, с. 1]. Згідно з ним, у Житомирі проживало 102 997 осіб, з них право участі у виборах до міської думи мали 38 835 осіб. За етнічною належністю населення міста мало наступний поділ:

євреї - 43796 осіб.;

українці - 39 263 осіб.;

поляки - 15617 осіб.;

росіяни - 2677 осіб.;

німці - 1206 осіб.;

татари - 160 осіб.;

вірмени - 113 осіб.;

білоруси - 112 осіб.;

чехи - 47 осіб. [12, арк. 176].

Для кращої організації виборів місто було поділене на 11 виборчих дільниць (10 загальноміських та 1 для військовослужбовців). Так визначила міська дума на своєму засіданні в середині травня 1917 р. [18, с. 3]. Вибори відбулися 6 серпня 1918 р. (відповідне рішення про це міська дума ухвалила на своєму засіданні 20 липня) [19, с. 4]. Того дня на всіх виборчих дільницях були призначені військові патрулі, які контролювали безпеку, було збільшено кількість міліції, а на вулицях міста чергували службовці відділення карного розшуку [14, с. 3]. На виборчих дільницях мали право бути присутні представники партій та груп, які делегували свої списки.

На виборах узяли участь 24503 осіб. Результати голосування були такі [12, арк. 180 - 81]:

Цікавими є результати голосування військовослужбовців, які мали для цього окрему, 11-ту, виборчу дільницю. Тут проголосувало 3037 осіб. Усі їхні голоси розподілилися тільки між 5 списками (за решту 12 не було жодного голосу). Найбільше голосів набрав список есерів (№2) - 1483, далі йшов український блок (№9) - 735. Також голоси отримали списки №1 (РСДРП та “Бунд”) - 396, №6 (кадети) - 287 та №5 (поляки) - 136 [20, с. 3]. Саме військова дільниця дала найбільше голосів серед інших за списки есерів та українців. Ці результати свідчать про: 1) велику популярність серед військових лівих поглядів, традиційну для того часу; 2) набагато більший відсоток українців серед житомирських військових, ніж серед цивільного міського населення; 3) досить міцні позиції прихильників кадетів серед військових Житомира; 4) відірваність військових від потреб міського життя (голосували за загальнодержавні або національні сили, а не за групи, делеговані місцевими жителями).

Під час виборів не обійшлося без порушень. Зокрема, у день виборів, незважаючи на заборону, продовжували свою агітацію есдеки (список №1), розклеюючи плакати містом та проводячи демонстрації [20, с. 3]. На дільницях ніхто не контролював процедуру видання бюлетенів та їхнє заповнення - як наслідок, одна особа мала можливість заповнити кілька виборчих карток (не лише за себе, а й за інших). Були випадки, коли людей не було в Житомирі, а на виборах вони нібито проголосували [21, с. 3]. Часто, коли голосували неграмотні, вони просили заповнити картку сторонніх. Як завжди, останні ставили в ній позначку за перший або другий списки, не питаючись у виборців (а вони, у свою чергу, не звертали на це увагу, показуючи свою неосвіченість). Багатьох відлякали великі черги на дільницях. Траплялося, що люди чекали 4 години, а потім ішли додому, так і не взявши участь у виборах. Не всі, хто мав право голосу, знайшли себе в списках виборців міської управи [22, с. 3]. Усе це негативно вплинуло на результати голосування. Можна в цьому легко помітити схожість із виборчими процесами сучасності.

У Житомирі (як і в решті міст Волинської губернії) більшість населення складали представники національних меншин - євреї, поляки та росіяни. Тому більшість мандатів вибороли неукраїнські партії [4, с. 98]. Відповідно, у міській думі переважну більшість гласних становили неукраїнці. За результатами виборів перевага була на боці соціалістів. У Житомирі 20,8% голосів було віддано за соціалістів [23, арк. 5-зв]. Як наслідок, у міській думі вони отримали більшість мандатів. Переважну більшість серед гласних - делегатів лівих сил формували заможні люди, або ті, хто вмів лише виступати на мітингах [21, с. 4]. Зазвичай, це були люди, далекі від проблем міського господарства. Серед інтелігенції та заможних верств досить популярними були ідеї кадетів.

Освітній рівень членів міських думи та управи був невисокий. Багато гласних мали домашню чи нижчу освіту. Деякі з них, у кращому разі, закінчили дво- або чотирикласне міське училище.

Загалом, проведення виборів коштувало місту 100000 руб. [21, с. 4]. Новообрана міська дума розпочала свою роботу з урочистого засідання 9 вересня 1917 р. в залі місцевого музичного училища. Були присутні члени різних політичних сил, багато представників громадськості. Міський голова А. Півоцький привітав демократичну думу й закликав усіх до роботи [24, с. 4].

Проте діяльність новообраних органів міського самоврядування показала, що намагання демократизувати їх за умов, що склалися, принесло багато негативного в їхню роботу. Вже 26 вересня 1917 р. газета “Волинь” критикувала гласних за низький рівень відвідуваності засідань думи та її повільну роботу [25, с. 3]. Нова адміністрація, у переважній більшості, виявилася нездатною утримувати на відповідному рівні міське господарство. Однією з найголовніших причин цих негараздів була надмірна політизованість роботи муніципальних органів. Замість розв'язання нагальних економічних проблем, вони займалися обговоренням загальнодержавних питань, виносили політичні резолюції, які не мали нічого спільного з інтересами міського господарства [23, арк. 6-зв]. До того ж, на засіданнях часто не було кворуму через систематичну відсутність працівників колегіальних органів.

Міська дума Житомира (як і решта муніципальних органів Волині) припинила свою роботу вже за гетьмана П. Скоропадського. Для поліпшення стану міського господарства гетьманською владою було вирішено переглянути муніципальне законодавство. Після роботи відповідної комісії 2 жовтня 1918 року П. Скоропадський затвердив закон “Про заміну чинного статуту громадського управління міст”. Цей документ свідчив про необхідність проведення нових виборів до міських дум. Було внесено деякі зміни до переліку вимог щодо права участі у виборчому процесі. Віковий ценз збільшився до 25 років. Для допущення до виборів слід було прожити не менше одного року в зазначеному населеному пункті й сплачувати на його користь податки. Строк перебування гласних на своїх посадах визначався в чотири роки. Важливим пунктом у новому законі була заборона голосувати військовослужбовцям [4, с. 142]. Після затвердження закону міські думи втратили свої повноваження, а їхні обов'язки стали виконувати управи. Постанови управ затверджувалися губернськими старостами. Міські управи мали складати виборчі списки й розподіляти населення на курії [4, с. 145]. Факт ліквідації демократично обраних дум викликав незадоволення багатьох гласних цих органів.

Таким чином, у серпні 1917 р. в Житомирі було обрано нову міську думу, яка пропрацювала трохи більше року. Можна стверджувати, що результати виборів цілком співвідносні пропорційності поділу етнічних груп у місті. Найбільшу кількість гласних отримали списки, які представляли інтереси єврейських та польських виборців. Також можна відзначити високий рівень популярності соціалістичних ідей у Житомирі 1917 року. Консервативні та більш заможні кола громадськості орієнтувалися на партію кадетів (вона мала прихильників на Волині переважно в містах, у т.ч. й у Житомирі). Українська ж національна ідея не знайшла своєї належної підтримки серед учасників голосування - український список провів у думу лише 8 гласних (це також було властивим для міст Волинської губернії). Певний вплив на результати виборів мала й участь у них військовослужбовців.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Терещенко Ю І. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції / Терещенко Ю.І. - К.: Наукова думка, 1974. - 144 с.

2. Бойко В.М. Українські політичні партії і блоки у виборчій муніципальній кампанії 1917 року: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Бойко Володимир Миколайович. - К., 1997. - 198 с.

3. Бойко В. Реорганізація міських дум в Україні навесні 1917 р. / Бойко В. // Український історичний журнал. - 2003. - № 4. - С. 29 - 38.

4. Харченко Т.О. Становлення місцевих органів виконавчої влади та самоврядування в Українській Державі (квітень - грудень 1918 р.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Харченко Тетяна Олексіївна. - Полтава, 2000. - 281 с.

5. Басара Г.Б. Українське провінційне місто як політичне і соціокультурне явище у добу національно-демократичної революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 09.00.12 / Басара Галина Богданівна. - К., 2003. - 207 с.

6. Потапов О. Законодавчі зміни у сфері функціонування органів місцевого самоврядування за часів Тимчасового уряду / О. Потапов // Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць / [Ред. кол.: В.А. Смолій, О.І. Гуржій, А.Г. Морозов та ін.]. - Черкаси: Вид. Чабаненко Ю.А., 2013. - Вип. 6. - С. 294 - 297.

7. Гуцалюк І.О. Українські національні органи влади на Волині (1917 - 1921 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / І.О. Гуцалюк. - К., 2013. - 19 с.

8. Новый закон о выборах в городские думы. - К.: Губернская типография, 1917. - 9 с.

9. Державний архів Житомирської області (далі - ДАЖО). - Ф. Р-405. - Оп. 1. - Од. зб. 6. - 50 арк.

10. Волынь. - 1917. - 27 апр.

11. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ. - Ф. 1115. - Оп. 1. - Од.зб. 48. - 300 арк.

12. Волынь. - 1917. - 1 авг.

13. Волынь. - 1917. - 4 авг.

14. Волынь. - 1917. - 6 авг.

15. Волынь. - 1917. - 1 июля.

16. Волынь. - 1917. - 30 апр.

17. Волынь. - 1917. - 19 мая.

18. Волынь. - 1917. - 22 июля.

19. Волынь. - 1917. - 8 авг.

20. Волынь. - 1917. - 12 авг.

21. Волынь. - 1917. - 15 авг.

22. ДАЖО. - Ф. Р-1644. - Оп. 1. - Од.зб. 12. - 122 арк.

23. Волынь. - 1917. - 12 сент.

24. Волынь. - 1917. - 26 сент.

Размещено на Allbest.ru