Соціальний діалог на територіальному рівні: регулювання та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК [331.105.6:332.1] (477)

СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ НА ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ РІВНІ: РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Никифорак В.А.

Водянка Л.Д.

Чернівці 2015

Постановка проблеми. За роки незалежності Україна сформувала законодавство, в якому відбилися істотні зміни щодо підвищення статусу колдоговорів і угод, посилення ролі соціального діалогу в суспільному житті. До національного законодавства, яке регламентує процес соціального діалогу, можна віднести такі законодавчі акти:

- чинний КЗпПУ зі змінами та доповненнями;

- Господарськийкодекс України;

- Закон України (далі - ЗУ) «Про колективні договори і угоди»;

- ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності;

- ЗУ «Про організацію роботодавців, їх об'єднання , права та гарантії їх діяльності;

- ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);

- ЗУ «Про соціальний діалог»;

- Постанова КМУ від 05.04.1994р. №225, якою затверджено «Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів» тощо.

Отже, з одного боку, існує досить вагома нормативно-правова база, а з іншого - численні випадки порушення умов колдоговорів та угод, особливо на середніх і малих приватних підприємствах, незадоволення цими угодами як працівників, так і роботавців.

Згідно з дослідженнями Всесвітнього банку, майже 5млн. працездатних українців трудяться без офіційного оформлення трудових відносин, що висуває Україну на одне з перших місць у світі за обсягами «тіньової» економіки [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням регулювання соціального діалогу займалося чимало вітчизняних науковців: А.Колот, В. Жуков, С. Мельник, І.Тацишин, Є.Березін, Ю.Привалов, О. Оверчук, Б.Стачинський, О.Герасимов, Ю.Рубченко, Г. Осовий та ін.

Виділення нерозв'язаних раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на їх вагомі досягнення, залишається багато неврегульованих питань, тому що сучасний стан соціального діалогу як на рівні країни, так і на територіальному рівні доводить, що механізм колективно-договірного регулювання потребує суттєвого вдосконалення, особливо на нормативно-законодавчому рівні.

Формулювання цілей статті. Мета статті - аналіз практико-правого регулювання соціального діалогу на теріторіальному рівні та розробка шляхів удосконалення й перспективи розвитку цієї сфери.

Викладення основного матеріалу.

У сучасних реаліях України дедалі більшого поширення набуває практика соціального діалогу, цивілізованого розв'язання будь-яких за складністю соціально-економічних проблем. Згідно ЗУ «Про соціальний діалог в Україні», соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

Отже, як видно з рис. 1, галузевий і територіальний рівень соціального діалогу розміщені на одному щаблі в цій ієрархії, тому в розвитку соціально-трудових відносин постає проблема узгодження взаємовідносин галузі й території, врахування положень галузевої угоди в територіальній та навпаки.

Пункт 2 ст.4 ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» робить чіткішим зв'язок між укладанням териториальних угод і адміністративно-териториальною структурою України.

Так, сторонами соціального діалогу на териториальному рівні виступають профспілки й організації роботодавців, які діють на території відповідної адміністративно-териториальної одиниці. Крім того, у п.2ст.4 ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» з'являються дві сторони, а саме : сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством [1]. Також соціальний діалог на територіальному рівні набуває рис квадропартизму. Але незрозумілим залишається розподіл функкцій при веденні колективних переговорів між місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування.

На наш погляд, це суттєвий недолік, який може породити негативні правові колозії під час укладання та дії територіальних угод.

Відповідно до п.3 ст.6 ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» встановлені кількісні критерії репрезентативності на різних рівнях. На територіальному рівні визначено такі [1]:

1) для обласних, місцевих профспілок, їх організацій та об'єднань, створених за територіальною ознакою, членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

2) для організації роботодавців, їх об'єднань, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на підприємствах членів яких працюють не менше п'яти відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Підтвердження репрезентативності профспілок і організацій роботодавців здійснює Національна служба посередництва і примирення. До функції даної служби належить також вирішення колективних трудових спорів, здійснюється оформлення колективних звернень як з боку профспілок, так і роботодавців.

Підтвердження репрезентативності профспілок і організацій роботодавців здійснює Національна служба посередництва і примирення. До функції даної служби належить також вирішення колективних трудових спорів, здійснюється оформлення колективних звернень як з боку профспілок, так і роботодавців.

Рис.1. Система рівнів соціального діалогу в Україні

На практиці здійснення процедури підтвердження репрезентативності профспілок і організацій роботодавців виявило низку проблем, урегулювання яких потребує внесення змін до чинного законодавства. Зокрема, це стосується територіального рівня, на якому кількісний критерий для профспілок і організацій роботодавців установлюється у відсотках до зайнятого населення, а не до числа найманих працівників підприємств, установ і організацій [4]. При цьому спостерігається стійка тенденція до зменшення співвідношення числа найманих працівників і зайнятого населення. Так , у цілому по Україні це співвідношення знизилося з 79,5% у 2000 р. до 62,0% у 2010 р., а в Чернівецької обл. складає 42,5% [7].

Аналіз колективних угод, укладених на територіальному рівні, свідчить, що суб'єктами переговорного процесу з боку найманих працівників виступають винятково профспілки. Окрім цього, саме профспілки, як правило, виступають ініціатором ведення колективних переговорів і укладання угод [5]. соціальний діалог договірний посередництво

Станом на 1.04.2014р. колективно- договірним регулюванням соціально-трудових відносин охоплено 80,8% трудових колективів Чернівецькій області, що на 3,8% менше, ніж у минулому році. Це найнижчий показник у Карпатському регіоні. За даними табл. 1., найвищий рівень (100%) охоплення колдоговорами в Чернівецької області: лісове господарство, рибальство, а найнижчий - фінансова діяльність (36,4%).

Понад 18% працівників краю не охоплені системою колдоговірного регулювання, як основи соціального захисту. Кожне п'яте підприємство, організація з 200 перевірених ухиляється від виконання відповідного ЗУ і вимог ст. 65 абз. 7 «Господарського кодексу України» щодо обов'язкового укладання колективних договорів. Щоправда, це стосується в основному колективів, де відсутні профспілкові організації [8].

Таблиця 1 Стан укладання колективних договорів за видами економічної діяльності в Чернівецької області

У ст.3 ЗУ «Про колективні договори і угоди» зазначено, що у разі відсутності профспілкових органів стороною колективного договору є представники працівників, обрані і уповноважені трудовим колективом [3]. Керівники таких підприємств і організацій стверджують, що працівники не виявляють ініціативи щодо підписання колективних договорів. Водночас перевіркою виявлено 37 колективів, на яких працює майже 800 працюючих, де зареєстровані профорганізації, а колдоговір не укладається (найбільш їх в АПК, держустановах, торгівлі). Роботодавці незацікавлені в укладенні колективних договорів, тому що він вимагає регулювання виробничих, трудових і соціальних відносин, що не завжди відповідають їх інтересам. Практика ведення колективних переговорів свідчить про те, що соціальні партнери не виконують свої функції. Виникає багато неузгодженостей у діяльності териториальної служби посередництва та примирення (НСПП). Відсутня координація між териториальною службою посередництва і примирення та профспілковими організаціями. Териториальна служба посередництва та примирення, крім функції підтвердження репрезентативності, інших не виконує.

У Чернівецької області катастрофічно втрачається профспілкове членство. Дані табл. 2 про профспілкове членство вказують на його зміни у розрізі галузевих прфспілок.

Таблиця 2 Дані про профспілкове членство на 1 січня 2014р. в області

Найбільше зменшення профспілкового членства відбулося в агропромисловому комплексі та торгівлі, а у галузі освіти і науки та охорони здоров'я спостерігається збільшення членів профспілки. Останні у загальній кількості членів профспілки займають 53,5%. За три роки вибуло 7530 членів профспілки, 765 з яких, утративши віру, за власним бажанням покинули ряди профспілкових організацій. Ситуація ускладнюється тим, що держава знаходиться в глибокій економічній та політичній кризі. Скорочується виробництво, власники занадто повільними кроками адаптуються до європейських стандартів.

Рівень життя людини найманої праці, молоді, соціально незахищених верств населення погіршується, через заморожування державних стандартів і гарантій, зокрема мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму, зменшення реальних заробітних плат, пенсій, соціальних виплат і водночас значного підвищення цін на енергоносії, товари першої необхідності, ліки, продукти харчування, житлово-комунальні послуги тощо.

Висновки

Із проведеного аналізу можна зробити такі висновки. Практика ведення колективних переговорів свідчить про те, що соціальні партнери не виконують свої функції. Виникає багато неузгодженостей у діяльності териториальної служби посередництва та примирення (НСПП).

У ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» відсутня чітка процедура оцінки відповідності критеріям репрезентативності на територіальному та локальному рівні.

Критерії репрезентативності мають переважно лише кількісну природу, але і якісні, такі як незалежність, вплив і здатність мобілізувати працівників чи роботодавців, галузеве (за видом економічної діяльності) та географічне охоплення діяльністю також повинні застосовуватися для оцінки репрезентативності профспілок та організаційроботодавців.

З метою вдосконалення існуючої моделі соціального діалогу на територіальному рівні було б доцільно:

1) закріпити у ст.9 ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» норму, згідно з якою, при формуванні порядку денного органів соціального діалогу - територіальних тристоронніх соціально-економічних рад - пропозиції сторін щодо порядку денного вносяться в обов'язкому порядку;

2) ліквідувати Національну службу посередництва і примирення, а функції передати Департаменту праці та соціального захисту населення;

3) для оцінки репрезентативності профспілок та організацій роботодавців запровадити якісні критерії репрезентативності;

4) внести норму щодо обов'язковості виконання відповідними органами на рівні території спільних ріщень, прийнятих органами соціального діалогу.

Список літератури

1. Березін Є. Критерії репрезентативності для суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців відповідно до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» \ Є.Березін \\ Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. - 2012. - №1-2. - С. 7-23.

2. Вернигора І. Потрібен баланс інтересів усіх сторін\\ Соціальний захист. - 2012. - №4. - С.16-17.

3. Герасимов О. В. Аналіз сучасного стану колективно-договірного регулювання в Україні / О.В.Герасимов // Україна: аспекти праці. - 2011. - №2. - С. 45-51.

4. Герасимов О., Рубченко Ю Соціальний діалог в Україні: практико-правове регулювання та перспективи розвитку \ О.Герасимов, Ю.Рубченко // Україна:аспекти праці. - 2013. - №4. - С. 10-16.

5. Матеріали засідання п'ятого пленуму Чернівецької обласної ради профспілок від 19.06.2014р.

Анотація

Досліджено практико-правове регулювання соціального діалогу на територіальному рівні та розроблені шляхи його удосконалення.

Ключові слова. Соціальний діалог, критерії репрезентативності, національна служба посередництва та примирення (НСПП), територіальна угода, колективний договір.

Исследуется практико-правовое регулирование социального диалога на территориальном уровне, разработаны пути его усовершенствования.

Ключевые слова. социальний диалог, критерии репрезентативности, национальная служба посредничества и примирения (НСПП), колективний договор.

Examines the practice-legal regulation of social dialogue at territorial level, on ways of improving it.

Keywords. social dialogue, the representativeness criteria, National Mediation and Conciliation Service (NMCS), collective agreement.

Размещено на Allbest.ru