Діяльність громадських організацій як форма адміністративно-правового захисту прав споживачів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність громадських організацій як форма адміністративно-правового захисту прав споживачів

Проблема захисту прав споживачів є надзвичайно актуальною, зважаючи на погіршення рівня якості життя, що спричинено поширенням на українському ринку підроблених товарів та послуг, недобросовісну конкуренцію, існування перешкод у реалізації права на відшкодування шкоди, завданої споживачам виробниками товарів, та ін. Хоча нормативно-правове забезпечення прав споживачів у цілому відповідає міжнародним стандартам, сучасні реалії свідчать про необхідність покращення стану забезпечення захисту прав споживачів, оскільки захист прав і свобод людини повинен бути пріоритетом державної політики.

Орієнтуючись на досвід зарубіжних країн, одним із позитивних напрямів удосконалення форм захисту прав споживачів в Україні слід вважати розвиток громадського руху на захист прав споживачів, оскільки це стимулюватиме державу враховувати інтереси суспільства при прийняті важливих нормативно-правових актів та рішень, які стосуються споживчих прав. Консюмеризм, розвиток якого набув всесвітнього поширення, передбачає активну участь самих споживачів,

73об'єднаних у колективні організації, у здійсненні захисту своїх прав. Необхідною умовою розвитку громадської форми захисту цих прав є підтримка з боку держави, її активне сприяння та взаємодія із громадськими організаціями.

Мета статті полягає в розмежуванні форм та способів захисту прав споживачів, теоретико-правовому аналізі положень нормативно-правових актів, які регулюють діяльність громадських організацій та їхню взаємодію із державою у сфері захисту прав споживачів та вироблення пропозицій щодо розвитку громадського руху, спрямованого на захист споживчих прав в Україні, на основі врахування досвіду зарубіжних країн.

Сучасні нерівноправні умови, в яких знаходяться споживач та недобросовісний виробник, яскраво ілюструють необхідність удосконалення механізму захисту прав споживачів, особливо створення державою належних умов для активізації участі громадськості в забезпеченні своїх споживчих прав. Вагомість дослідження механізму захисту прав споживачів підтверджується тим, що реформа у сфері захисту прав споживачів була проголошена у Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020» за напрямом відповідальності з метою впровадження для українців європейських стандартів життя та забезпечення гарантованих прав споживачів

[4].

Питання форм та способів захисту прав споживачів в Україні, а також в зарубіжних державах досліджувалось багатьма науковцями, зокрема Г.М. Грабовською, О. Звєрєвою, Т.О. Кагалом, В.А. Кройтором, А. Крупником, О.Ю. Черняк та ін., необхідність їх вдосконалення та гармонізації з міжнародними стандартами активно обговорювали громадські експерти, висловлювались пропозиції у ЗМІ.

Тому в умовах неефективності здійснення державою захисту прав споживачів, як показує практика, позитивним зрушенням може стати активна участь громадських організацій у вирішенні завдань захисту цих прав, за умови підтримки з боку держави, що є ключовою проблемою на шляху розвитку громадського руху за права споживачів в Україні.

Право громадян на захист своїх споживчих прав є елементом права на захист прав людини, гарантованого нам міжнародно-правовими актами з захисту прав людини та Конституцією України. Так, зокрема, Основний закон передбачає державний контроль якості і безпечності продукції, послуг та робіт, сприяння державою діяльності громадських організацій споживачів [3].

Нормативно-правове забезпечення захисту прав споживачів в Україні відповідає в цілому міжнародним стандартам, існує велика кількість нормативно - правових актів, які деталізують положення Конституції України в цій сфері. Високий рівень захисту споживчих прав передбачає застосування галузевих норм цивільного, адміністративного, кримінального права, тому захист прав споживачів слід визначати як комплексний інститут права, норми якого спрямовані на врегулювання правовідносин, що виникають у процесі задоволення споживачем своїх особистих побутових потреб і мають охороняти та захищати ці права у випадку їх порушення [11, с. 9].

Захист прав споживачів здійснюється за допомогою певного механізму, який включає в себе такі елементи: форму здійснення захисту, засоби та способи захисту. При цьому, досліджуючи питання форми, в якій може здійснюватись захист прав споживачів, важливим моментом є визначення обсягу кожної із категорій та співвідношення між ними.

Як зазначає Г.А. Осетинська, під формою захисту в правовій науці розуміють сукупність внутрішньо узгоджених заходів, які спрямовані на захист прав та інтересів споживачів, які охороняються законом. При цьому встановлена форма передбачає певний процедурний та процесуальний порядок, в межах якого здійснюються відповідні заходи, які визначають процедуру та умови такого звернення. Способами захисту є передбачені нормами права, які регулюють питання захисту прав споживачів, вимоги, з якими особа звертається за відновленням своїх порушених прав, або самостійні дії, які споживач має право вчиняти при цьому [10, с. 9]. Тобто форма є широким поняттям та вимагає дотримання певного порядку і застосування визначених способів у процесі здійснення захисту порушених прав споживача.

Зважаючи на увесь спектр прав, якими наділяється особа, споживчі права якої порушені, в правовій науці виділяють дві основні форми захисту: юрисдикційну, (сюди відносяться громадська форма, державний (адміністративний) захист та судовий захист) і неюрисдикційну (передбачає право особи на самозахист), або ж розрізняють судову та позасудову форми захисту [5, с. 63].

Громадська форма захисту є юрисдикційною та позасудовою формою захисту і передбачає захист колективних інтересів споживачів, закріплена в Законі України «Про захист прав споживачів», відповідно до змісту якої громадянам надається право заснування об'єднань споживачів задля захисту своїх споживчих прав та інтересів та передбачені права таких громадських організацій [2]. Діяльність цих громадських правозахисник організацій здійснюється на засадах Закону України «Про громадські об'єднання», відповідно до норм якого громадською організацією є об'єднання, засновники та члени (учасники) якого є фізичними особами [1].

Характерною ознакою є той факт, що за умови здійснення захисту прав споживачів у громадській формі відбувається взаємодія громадських організацій (об'єднань споживачів) з органами державної влади та місцевого самоврядування, тому, на нашу думку, таку діяльність можна назвати змішаною, яка поєднує елементи інших юрисдикційних форм.

Так, взаємодія громадських організацій із судом проявляється у випадку подання об'єднанням споживачів як суб'єкта, що становить колективний інтерес, позову до судового органу, що надає можливість відстоювання публічних інтересів у сфері захисту прав споживачів. Взаємозв'язок із державою проявляється в тому, що законодавством передбачено сприяння державою діяльності громадських організацій у сфері захисту споживачів, зокрема надання фінансової підтримки та проведення інформаційних консультацій, залучення громадських експертів до проведення експертних досліджень та процесу підготовки нормативно-правових актів, які регулюють питання захисту споживчих прав.

Як справедливо зазначає В.А. Кройтор, саме громадські організації, створені у США, Канаді, Франції та Німеччині в середині минулого століття, стояли біля витоків консюмеризму - руху, спрямованого на захист прав споживачів, однак їхня діяльність не була ефективною, оскільки на етапі свого становлення цей рух не відчував підтримки з боку держави, тому вони здатні були вирішити лише поодинокі питання [8].

Характеризуючи сучасний стан консюмерського руху, слід констатувати, що він набув глобального характеру, що підтверджується створенням міжнародних організацій у сфері захисту прав споживачів. Громадські організації ефективно функціонують у багатьох країнах світу, беручи участь як у створенні нормативної бази, так і на практиці у вирішенні питань, які виникають у сфері захисту прав споживачів. В Україні перші громадські організації захисту прав споживачів почали з'являтися в кінці радянської епохи, у 80-ті роки, тому можна вести мову про те, що громадський рух за права споживачів ще не має таких міцних традицій, як, скажімо, у європейських країнах і на своєму шляху стикається із багатьма труднощами та перешкодами.

На сьогодні в Україні існує велика кількість громадських організацій, які захищають права споживачів. Т.О. Кагал запропонував класифікувати їх на дві групи за сферою здійснюваних повноважень [7, с. 15]. Так, до першої він відносить громадські організації, мета діяльності яких полягає в задоволенні соціальних, економічних, культурних та інших інтересів, тому вони не мають широких повноважень у сфері захисту прав споживачів, а другу групу становлять організації, які створені задля захисту порушених споживчих прав громадян.

На нашу думку, організації, які належать до другої групи, можна детальніше поділити за сферою поширення на міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та місцеві. До загальнонаціональних українських громадських організацій у сфері захисту прав споживачів належать Спілка об'єднань громадян «Всеукраїнська Федерація Споживачів «ПУЛЬС», Всеукраїнська громадська організація «Асоціація споживачів «Громадський контроль якості, стандартів, безпеки продукції», Союз споживачів України, Українська асоціація споживачів, Товариство захисту прав споживачів «Закон», Інститут споживчих програм, Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Тест» [13].

На сьогодні в Україні відповідно до законодавчих положень громадські організації у сфері захисту прав споживачів наділяються широким спектром прав - вони займаються питаннями споживчої освіти, поширенням інформації серед населення, беруть участь у проведенні споживчих експертиз та в законотворчому процесі, представляють інтереси у відносинах із державними органами та підприємствами, організаціями, взаємодіють у процесі захисту прав споживачів із державними структурами. Проте попри законодавчу регламентацію громадська форма захисту прав споживачів зіштовхується із неможливістю реалізації своїх прав та можливостей на практиці.

Так, у першу чергу, громадські організації у сфері захисту прав споживачів не відчувають реальної підтримки з боку держави, зокрема фінансової, на отримання якої вони мають право із фондів Державного бюджету відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання» [1]. У багатьох європейських країнах (Німеччина, Хорватія, Великобританія, Польща, Швеція) державою створені ефективні механізми фінансування діяльності громадських організацій, які надають схвалені державою послуги в соціальній сфері шляхом звільнення їх від оподаткування, наданням фінансування із місцевих бюджетів та бюджетів державного рівня або ж ці послуги оплачуються державою.

На нашу думку, перейняття нашою державою європейського досвіду сприятиме покращенню ефективності діяльності громадських організацій та посилюватиме взаємодію громадськості та держави на шляху реформування сфери захисту прав споживачів. Звичайно, тут мається на увазі не повне фінансування всіх об'єднань споживачів, а лише часткове фінансування організацій, які зможуть підтвердити результативність своєї діяльності у сфері захисту прав споживачів з метою надання стимулів для розвитку громадської форми захисту прав споживачів.

З проблеми неналежного фінансування випливає обмежена можливість українських громадських захисників реалізувати своє право на проведення незалежних експертних досліджень у споживчій сфері. Це означає, що виробники товарів та надавачі послуг мають переваги перед споживачами, оскільки посилаються на результати лише власних перевірок.

Важливим кроком у розвитку громадської форми захисту прав споживачів має стати посилення взаємодії громадських організацій із державними органами в рамках вдосконалення нормативно-правової основи захисту прав споживачів. На нашу думку, це повинно відбуватись шляхом залучення громадських експертів до проведення експертиз нормативно-правових актів державних органів та органів місцевого самоврядування, які поширюють свою дію на сферу захисту прав споживачів. Висновки експертиз громадських організацій повинні реально враховуватись органами, які приймають нормативно-правові акти, це посилить суспільний контроль за діяльністю відповідних органів у сфері захисту прав споживачів, змусить поважати громадську думку.

Досліджуючи діяльність громадських організацій, А. Крупник вказує на показовий для України досвід зарубіжних держав у цьому плані. Так, у Німеччині діє Об'єднання союзів споживачів ФРН, результати дослідницької діяльності якого мають важливе значення на формування законодавчої бази захисту прав споживачів та впливають на ринок товарів і послуг [9].

Слід зазначити, що українське суспільство ще не достатньо готове активно захищати свої споживчі права. Громадяни дуже часто ігнорують ці порушення, адже мають низький рівень довіри до врегулювання відновлення їхніх порушених прав правовими засобами або ж не володіють інформацією про те, яким стандартам повинні відповідати товари і послуги. Тому пріоритетним завданням, яке повинно покращити стан обізнаності громадян у своїх правах та можливостях їх захисту як споживачів, є інформування населення та запровадження в Україні системи споживчої освіти в школах та професійно-технічних закладах. Вирішення цих питань повинно проходити із залученням саме авторитетних громадських організацій, які висвітлюють важливу інформацію про якість продуктів та товарів, послуг, порушення закону виробниками та надавачами послуг і результати своєї діяльності у сфері захисту в ЗМІ. Знаючи свої права та механізми їх захисту, громадяни почнуть активніше турбуватись про їх захист.

І.М. Царук та Ю.Б. Шпильова, досліджуючи механізм дії захисту споживчих прав у зарубіжних країнах, звертають увагу на досвід Швеції. Саме в цій європейській країні громадські організації є авторитетними та активними захисниками прав споживачів, особливо в напрямі інформування громадян. Так, громадські організації висвітлюють у ЗМІ інформацію про недоброякісний товар, про недобросовісних виробників, у країні введена електронна база даних усіх виявлених порушень [11, с. 69]. Як зазначає у своєму дослідженні А. Крупник, у Франції громадські організації захисту прав споживачів також активно займаються питаннями споживчої освіти, зокрема, Національна асоціація «Якість-Франція» надає інформацію про характеристику товарів у паспортах, які додаються до товарів, а також поширює «Довідки про якість» у періодичних виданнях [9].

Отже, на основі проведеного дослідження пропонуємо визначити громадську форму захисту прав споживачів як змішану, оскільки в процесі забезпечення відновлення порушених прав громадські організації (об'єднання споживачів) взаємодіють із суб'єктами інших форм - державними органами, органами місцевого самоврядування та реалізують право на захист колективних інтересів споживачів. На нашу думку, реформа у сфері захисту прав споживачів, яка передбачена в стратегії сталого розвитку України, повинна бути спрямована саме на громадську сферу, на посилення взаємної співпраці між державою та громадськими організаціями в процесі здійснення поставлених завдань.

Аналіз стану нормативного забезпечення та реального забезпечення можливості здійснення громадськими організаціями прав дозволяє сформулювати ряд проблем, які повинна вирішити (або ж хоча б мінімізувати) проголошена реформа. На нашу думку, пріоритетними завданнями реформи у сфері захисту прав є такі:

• надання громадським організаціям фінансової підтримки за принципом відбору тих із них, діяльність у сфері захисту яких є ефективною, що стимулюватиме розвиток консюмерського руху в нашій державі;

• забезпечити можливість об'єднанням споживачів проводити незалежні експертизи товарів та послуг та залучати громадських експертів до проведення таких експертиз уповноваженими державними органами;

• розширити сферу інформування громадян про належні їм права та обов'язки, недобросовісних виробників, які порушують вимоги законодавства у сфері захисту прав споживачів, результати експертиз та перевірок шляхом створення громадськими організаціями незалежних періодичних видань, поширенням такої інформації у ЗМІ;

• створення системи споживчої освіти шляхом введення обов'язкового вивчення основ споживчих знань у загальноосвітніх школах та професійно-технічних закладах;

• гармонізація українського законодавства із законодавством країн-членів ЄС, оскільки надання можливостей розвитку громадського руху за права споживачів є не лише потребою сучасних реалій відсутності належного захисту з боку держави, але і наслідком запозичення практики зарубіжних держав у сфері захисту прав споживачів.

Реалізація поставлених завдань дозволить підвищити ефективність громадської форми захисту прав споживачів та вплив громадських організацій на прийняття державою важливих рішень, які стосуються питань у сфері прав споживачів.

Список використаних джерел

право споживач громадський державний

1. Про громадські об'єднання: Закон України від 22.03.2012 №4572-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2013. - №1. - Ст. 1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

2. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 №1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). - 1991. - №30. - Ст. 379. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page3.

3. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - №30. - ст. 141 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

4. Стратегія сталого розвитку «Україна-2020». Схвалена указом Президента України від 12 січня 2015 року №5/2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/5/2015.

5. Грабовська Г.М. Форми та способи захисту прав споживачів у випадку придбання ними товарів неналежної якості / Г.М. Грабовська // Право і суспільство. - 2014. - №4. - С. 62-67 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // nbuv.gov.ua/j-pdf/Pis_2014_4_13.pdf.

6. Захист прав споживачів в Європейському Союзі та Україні / Спільний проект Європейського Союзу та Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй «Спільнота споживачів та громадські об'єднання» // Аналітичний звіт. - 2007. - 37 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.consumerinfo.org.ua/upload/iblock/377/ConsumerProtectionReport-ua.pdf.

7. Кагал Т.О. Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів у сфері якості товарів: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Т.О. Кагал; Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - К., 1998. - 16 с.

8. Кройтор ВА. Захист прав споживача шляхом звертання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів) // Матеріали лекції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.office-metodist.com.ua/e-commerce/book bbk.php? id 712H^YPERLI^^^K http: // www.office-metodist.com.ua/e-commerce/book_bbk.php? id=712&lan=rus»&HYPERLINK «http: // www.office-metodist.com.ua/e-commerce/book_bbk.php? id=712&lan=rus» lan=rus.

9. Крупник А. Консюмеризм на захисті прав споживачів / А. Крупник // Громадянське суспільство. - 2009. - №1 (8) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.ucipr.kiev.ua/ publications/konsiumerizm-na-zakhisti-prav-spozhivachiv.

10. Осетинська ГА. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Г.А. Осетинська; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2006. - 20 с.

11. Черняк О.Ю. Цивільно-правовий статус споживача у контексті адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03 /

12. Царук І.М. Защита прав потребителей: зарубежный опыт и уроки для Украины /

13. Портал споживача [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.consumerinfo. org.ua/about/.

Размещено на Allbest.ru