Техніка індивідуальних правових актів

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Техніка індивідуальних правових актів

Мухін В.В., к.ю.н.

Анотація

Ключові слова: юридична техніка, індивідуальні правові акти, договір, судове рішення, правовий акт, юридико-технічні вимоги.

В статье рассматриваются юридико-технические требования к индивидуальным правовым актам. Автор выделяет общие требования, которые должны выдвигаться ко всем индивидуальным актам, а также анализирует требования к отдельным индивидуальным актам - договору и судебному решению.

Ключевые слова: юридическая техника, индивидуальные правовые акты, договор, судебное решение, правовой акт, юридико-технические требования.

V.V. Mukhin Technology of Individual Legal Acts

Legal acts for their registration require not only special legal knowledge, but also the use of certain means, methods of expression and external verbal and documentary statement, which constitute the content of legal technology.

Keywords: legal technique, individual legal acts, agreement, court decision, legal act, legal technical requirements.

Постановка проблеми

Правові акти для свого оформлення потребують не тільки спеціальних юридичних знань, але й використання певних засобів, прийомів вираження й зовнішнього словесно-документального викладення, які складають зміст юридичної техніки. У свою чергу, під юридичною технікою розуміється сукупність правил, засобів і способів розробки, оформлення і систематизації юридичних документів з метою досягнення їх ясності, зрозумілості й ефективності. Із цього визначення стає очевидною важливість дотримання правил юридичної техніки в сучасній юриспруденції.

Будь-який юридичний документ підпорядковується певним загальним правилам щодо його форми, змісту, спрямованості. Ці правила дозволяють уніфікувати процес складання цього документа, оптимізувати роботу з ним, досягти мети документального оформлення суспільних відносин. При складанні будь-якого юридичного документа застосовуються такі основні правила: об'єктивність змісту та нейтральність тону, повнота інформації та стислість викладу, типізація мовних засобів і стандартних термінів. Тому такі вимоги як конкретність, достатня визначеність правового регулювання; логічна послідовність викладення; відсутність суперечностей; максимальна краткість і компактність викладення; ясність, простота, доступність мови; точність і визначеність формулювань, виразів і окремих термінів; єдиноманітність і послідовність використання технічних прийомів рівною мірою можуть бути віднесені як до нормативних, так і до індивідуальних актів. Йдеться, зокрема, про відповідні риси правового акту, які забезпечують його максимальну точність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вітчизняною юридичною наукою проблеми індивідуального правового регулювання суспільних відносин традиційно розглядаються з точки зору галузевих юридичних наук - через звернення до характеристики договору як форми регулювання індивідуально визначених суспільних відносин, або з точки зору теорії правовідносин, або в аспекті проблем правозастосування. Цілісної загальнотеоретичної характеристики механізм індивідуального правового регулювання, його види, функціональний аспект, правові засоби реалізації не отримали. Формування ж самого поняття «індивідуальне правове регулювання» проходило в межах становлення й розвитку теорії правового регулювання в цілому, яке вже не відображає нових тенденцій в розвитку державно-правової дійсності. Великою мірою такий стан речей зумовлено тим, що вітчизняна юридична наука за радянського періоду свого розвитку в цілому заперечувала індивідуалістичні принципи функціонування соціальної системи. До сфери наукових досліджень у різних галузях знань частіше за все потрапляла не людина, і навіть не невелика соціальна група, а сукупності людей (суспільство, нація, прошарок тощо). Сьогодні роль особистості висувається на перший план, зростає її правова активність, підвищується самосвідомість, формується розуміння цінності демократичного громадянства. Індивідуальні суб'єкти права стають співтворцями правового регулювання, його активними учасниками. Цей процес потребує теоретико-прикладного осмислення, у тому числі з позицій індивідуального правового регулювання.

Метою цієї статті є узагальнення тих вимог, які висуваються до індивідуальних правових актів з точки зору юридичної техніки. Затребуваність відповідного наукового дослідження зумовлена активним розвитком процесів економічної автономії, зростанням самостійності суб'єктів господарської, і зокрема підприємницької, діяльності, що тягне за собою зростання ролі договірного правового регулювання, яке є різновидом індивідуального регулювання суспільних відносин.

Наведене вище свідчить про актуальність поставленого наукового завдання, що полягає у наданні загальнотеоретичної характеристики індивідуального правового регулювання.

Указане завдання має вирішуватися у світлі тих загальнотеоретичних положень, які вже здобули статус доктринальних. Його вирішення матиме теоретичну цінність для всієї системи юридичних наук. Практичне значення дослідження складатиме комплекс пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, а також рекомендації щодо вдосконалення практики його реалізації.

Невирішені раніше проблеми

Юридична техніка індивідуальних актів має самостійне значення й особливі характеристики, які відрізняють її від юридичної техніки нормативно-правових актів. Іноді в юридичній літературі таке розмежування не проводиться (юридична техніка правових розглядається в цілому, без визначення специфіки щодо нормативних і індивідуальних актів). Але це видається некоректним: особливість індивідуальних актів обумовлено її піднормативним (у значенні необхідності відповідати нормам і принципам права), впливом специфічних правил документообігу, використанням більшої кількості мовних засобів, ніж це прийнято в юридичній техниці нормативних актів. Множинність засобів, серед іншого, обумовлена значно більшою кількістю суб'єктів, якими видаються індивідуальні правові акти, обмеженими часовими рамками дії індивідуальних актів (й часу, упродовж якого суб'єкт може підготувати такий акт), вузькою сферою суспільних відносин, на які такий акт поширюються (меншим соціальним ефектом, порівняно з нормативно-правовим актом). Відповідно, юридична наука приділяє невиправдано мало уваги юридико-технічним вимогам до індивідуальних правових актів, їх загальнотеоретичній характеристиці, обмежуючись розглядом юридичної техніки нормативних актів або вимог до окремих видів актів.

індивідуальний правовий договірний судовий

Виклад основного матеріалу

З наведених вище ознак також випливає, що юридична техніка індивідуальних актів відрізняється значною різноманітністю, зумовленою тим, що видів самих індивідуальних правових актів багато. Це обумовлено місцем і роллю кожного конкретного індивідуального акту в механізмі правового регулювання, в результаті чого, наприклад, індивідуальні акти будуть відрізнятися композиційно, стилістично тощо. Таким чином, необхідно вести мову про розмежування юридичної техніки кожного виду (групи) індивідуальних актів за язиковими, стилістичними, документообіговими, логічними, юридичними правилами.

Від рівня технічного викладення індивідуального акту залежить гарантування його подальшого виконання, сприйняття його як законного й обґрунтованого. Чим краще технічно викладено правовий акт, чим більш послідовно виконуються усі вимоги техніки нормотворчості, тим кращими є умови для ефективного його застосування.

Вимоги юридичної техніки пов'язано із такою ознакою права як формальна визначеність. Ця ознака зумовлює необхідність максимально повного, точного й послідовного вираження ззовні юридичних приписів, як нормативних, так і індивідуальних, чому великою мірою слугують засоби юридичної техніки. Забезпечити формальну визначеність і одним із основних завдань юридичної техніки. Це, зокрема, вимагає точності формулювань юридичних приписів, адресатів правового припису, чіткого визначення їх прав і обов'язків, наслідків порушення останніх. Необхідною умовою визначеності змісту права є повнота регламентації, послідовність викладення, тобто органічний зв'язок суджень з одного й того ж питання, їх логічна послідовність, несуперечливість один одному.

Формальна визначеність права у першу чергу пов'язується із офіційним закріпленням норм права в нормативно-правових актах та інших джерелах права. Однак нею охоплюється й закріплення індивідуальних правових приписах в індивідуальних актах.

Юридична техніка індивідуальних правових актів може бути визначена як елемент юридичної техніки, що являє собою систему науково обґрунтованих і практично сформованих засобів і способів, що використовуються при створенні (підготовці та оформленні) індивідуальних актів [1, с. 385].

Формальні вимоги до підготовки індивідуальних правових актів можна об'єднати в такі групи:

1) за змістом:

а) приймається уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування, посадовою особою, або приватним суб'єктом;

б) приймається строго в межах компетенції уповноваженої особи або в межах автономного простору, гарантованого правом;

в) не суперечить вимогам законодавства;

г) логічність і послідовність викладу;

д) етичність змісту;

е) правильне використання юридичних термінів і зворотів;

2) за оформленням:

а) приймається у встановленій законом формі (наказ, розпорядження, договір тощо);

б) містить необхідні реквізити (дата, підпис, найменування);

3) за структурою:

а) обов'язкова наявність юридичної основи прийняття акта;

б) відповідність фактичних і нормативних підстав; в) як правило, потрібна наявність описової, мотивувальної та результативної частин.

Відмінні риси:

а) велика роль розсуду суб'єкту, уповноваженого на індивідуальне правове регулювання, під час підготовки індивідуальних актів;

б) прив'язка до конкретної ситуації, до конкретної особи.

Найбільша автономія у формулюванні тексту індивідуальних актів надана приватним суб'єктам, і найбільше проявляється при укладанні договорів як індивідуальних правових актів. Як відомо, договірна робота представляє собою правову діяльність, спрямовану на регулювання взаємовідносин з контрагентами за допомогою договорів. Суб'єктів договірної роботи характеризує здатність від свого імені вчиняти дії, що мають юридичне значення для формування та виконання правових зобов'язань. Договірна робота є різновидом правової діяльності, оскільки вона здійснюється на основі норм права (законодавчих і корпоративних).

Види договірної роботи зумовлюють зміст відповідних актів. Одні з них можуть регулювати взаємовідносини працівників господарюючого суб'єкта з постачальниками і підрядниками, а інші - питання реалізації власної продукції (послуг, робіт). Ведення договірної роботи в організації регламентується її корпоративними актами, які можуть мати різні назви: про ведення договірної роботи на підприємстві; про порядок договірної роботи; про порядок розробки та укладення договорів тощо [2, с. 428].

У регулюванні договірної роботи є межа, за якою її нормування втрачає сенс. Нормативна регламентація всіх деталей договірної роботи часто не спрацьовує. У заздалегідь встановлених правилах важко врахувати всі особливості конкретної ситуації [3, с. 142, 4; 5].

Щодо судового рішення як індивідуального правового акту, то будь-яке судове рішення за наслідками розгляду справи покликане внести юридичну визначеність у спірні правовідносини - зокрема надати захист правам чи інтересам сторони, якщо їх порушила, не визнала або оспорила інша сторона. Водночас метою судового рішення є не лише вирішення певного спору через надання сторонам юридичної визначеності у їхніх правовідносинах, але часто також установлення судової практики, яка може попередити виникнення інших спорів та забезпечити суспільну гармонію (див.: пункти 7, 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень [6]). Задля досягнення чіткості потрібно прагнути якомога лаконічніше викладати думки, але не на шкоду точності та повноті аргументації. Вузькоспеціалізовані юридичні терміни бажано пояснювати, зокрема цитуючи відповідні положення законодавства. Посилаючись на положення закону, доцільно відтворювати їх зміст у достатньому для розуміння обсязі. Недопустимо допускати суперечності, які можуть привести до неоднозначного розуміння судового рішення.

Слід зазначити, що недотримання вимог, які висуває закон до форми і змісту індивідуальних правових актів, може тягнути за собою недійсність таких актів. Меншою мірою ця риса є притаманною договірному індивідуальному правовому регулюванню, коли закон допускає різні варіанти форми і змісту акта, а в деяких випадках письмова форма договору взагалі не є обов'язковою. Найбільшою мірою названа риса відноситься до правозастосовного індивідуального регулювання.

Висновки

Слід констатувати, що на даний момент техніка індивідуальних актів розроблена набагато меншою мірою, аніж техніка нормативно-правових актів, у першу чергу законодавча і кодифікаційна техніка, як у теоретичному, так і в практичному плані. Разом з тим, проблема набуває все більшої актуальності як з точки зору юридичної науки, так і юридичної практики. Одним із проявів цієї тенденції є те, що підвищуються вимоги до якості індивідуального правового акта (зокрема, судового рішення). Вирішення цієї задачі є неможливим без належного арсеналу юридичної техніки, у тому числі і техніки індивідуальних актів.

Список використаних джерел:

1. Шутак І.Д. Юридична техніка: навч. посіб. для вищих навч. закл. / І.Д. Шутак, І.І. Онищук. - Івано-Франківськ, 2013. - 496 с.

2. Кашанина Т.В. Юридическая техника: учеб. / Т.В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.: Норма-Инфра-М, 2014. - 496 с.

3. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / за ред. А.Г. Яреми, В.Г. Ротаня. - К.: Реферат, 2005. - 336 с.

4. Шутак І.Д. Юридична техніка: курс лекцій / І.Д. Шутак. - Івано-Франківськ: Лабораторія академічних досліджень правового регулювання та юридичної техніки. Дрогобич: Коло, 2015. - 228 с.

5. Мічурін Є.О. Техніка складання договорів: Науково-практичний посібник. Серія « Практика і закон» / Є.О. Мічурін. - Харків: Юрсвіт, 2006. - 536 с.

6. Написання судових рішень : посібник для суддів / Рональд Хофер, Ніл Нетесайм. - К.: Проект USAID «Україна: верховенство права», 2010. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru