Відповідь на адвокатський запит: проблеми та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

відповідь на адвокатський запит: проблеми та шляхи їх вирішення

THE ANSWER TO THE LAWYER'S REQUEST: THE PROBLEMS AND WAYS TO SOLVE THEM

Сізінцова Ю.Ю.

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри соціальної медицини організації управління охорони здоров'я та медико-соціальної експертизи ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров'я України», адвокат, член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України

У статті аналізуються питання щодо порядку надання відповідей на адвокатські запити. Виявлено найбільші та актуальні помилки у наданні відповідей, зроблено відповідні роз'яснення згідно з чинним законодавством.

Ключові слова: адвокат, запит, закон, інформація, персональні дані.

В статье анализируются вопросы о порядке предоставления ответов на адвокатские запросы. Выявлены ошибки при составлении ответов, даны соответствующие разъяснения согласно действующему законодательству.

Кпючевые слова: адвокат, запрос, закон, информация, персональные данные.

The article analyzes questions concerning the procedure for providing answers to solicitors' requests. The most significant and actual mistakes were found during the compilation of responses, the corresponding explanations were provided in accordance with the current legislation.

Key words: lawyer, request, law, information, personal data.

Постановка проблеми. Дослідження проблеми отримання інформації під час здійснення професійної діяльності стають сьогодні все більш актуальними. Законодавець формує законодавчу базу, приймаючи безліч документів, судова практика тлумачить чинні норми, а замовник інформації поглинає всі проблеми і суперечності, які з'являються на шляху отримання інформації.

Ця стаття покликана привернути увагу суспільства, науковців, законотворців до усунення недоліків, які позбавляють права реалізації та отримання інформації на етапі надання правової допомоги адвокатами.

Чинний Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Далі - Закон № 5076-VI) чітко регламентує права адвоката на звернення з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань і до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб), а також представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях із необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також процес судового засідання у порядку, передбаченому законом; посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів; одержувати письмові висновки фахівців, експертів із питань, що потребують спеціальних знань; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Найбільш розповсюдженою формою роботи під час надання правової допомоги, підготовки до судових розглядів справи є направлення адвокатського запиту у відповідну установу. Згідно із законодавством визначається, що адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом із адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Також статтею 24 Закону № 5076-УІ встановлюються певні обмеження, завдяки яким всі уповноважені органи користуються правом відмови на надання інформації, а саме: «Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів із дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом». Інформація з обмеженим доступом! Таке формулювання ми бачимо щоразу, коли отримуємо відповіді.

Законотворчі об'єднали в цьому понятті заздалегідь усі фактори, не розмежовуючи і не надаючи поняття, яка інформація отримує статус «обмеження». А юристи установ, не усвідомлюючи відповідальність і серйозність цього поняття, відмовляють у наданні інформації.

Під час формування адвокатського запиту від адвоката забороняється вимагати будь-які інші документи, крім ордера та свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Замість ордера можливо додати доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Переважно, усвідомлюючи відповідальність, надаємо Ордер та свідоцтво, але відмова органів ґрунтується на тому, що вони не мають доступу до Угоди, на підставі якої виписаний Ордер, і на неможливості усвідомлення сутності та змісту цього документу, щоби бачити дійсні права адвоката, яким наділив його клієнт. Але в угоді викладені не тільки права адвоката, а й окремі факти, які становлять адвокатську таємницю. Тому законодавець і надав адвокату право вибору у поданні документів до адвокатського запиту. Так, згідно із Законом № 5076-УІ, у ст. 22 передбачається, що під адвокатською таємницею розуміється будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Порушення адвокатської таємниці тягне порушення гарантій адвоката, а саме «забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов'язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом» (п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону № 5076-УІ.

Інформації з обмеженим доступом. На якій підставі уповноважена особа визначила статус інформації як Обмеженої, якщо у адвоката укладена угода і виписаний ордер? Адвокат має доступ до всіх документів особи, має право представляти її в уповноважених органах. Але у відповідях вказана ознака обмеженого доступу: конфіденційність! Розглядаючи цей аспект, слід звернути увагу на судову практику, визначення поняття конфіденційності і на те, яким чином це поняття має відношення саме до адвокатської діяльності.

Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації». (Далі - Постанова) визначає відносини щодо внесення і розгляду адвокатського запиту, врегульованого статтею 24 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-УІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зокрема, цією статтею Закону детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат. Тому відповідні положення Закону № 2939-УІ «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на відносини між адвокатом та розпорядником інформації.

Положенням статті 6 Закону № 2939-УІ, зокрема, встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга). Так, ч. 2 передбачає, що Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону за дотримання сукупності таких вимог:

1. винятково в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2. розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3. шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, тільки за наявності цих трьох ознак можна обмежити інформацію. Але, знов повертаючи до правовідношень «адвокат - клієнт», можна зазначити, які нормативні акти ще потрібні, якщо клієнт самовільно уклав угоду, і це є ознакою і згодою на надання адвокату прав, які будуть спрямовані на надання правової допомоги, його захист і не зможуть йому зашкодити. Якщо адвокат порушить норми чинного законодавства, не виконає вимоги угоди, порушить правила адвокатської етики, то тільки він і буде відповідати.

Уповноважені органи зобов'язані у відповіді у разі не- надання інформації зазначити підстави відмови, посилаючись на норму Закону, вказати, яка саме ознака ст. 6 Закону № 2939-УІ дає підстави на обмеження інформації.

Розпорядник повинен застосовувати «трискладовий тест» - вимоги, передбачені частиною другою статті 6 Закону № 2939-УІ, з урахуванням особливостей вищевказаних положень: встановлення відповідності обмеження доступу до запитуваної конфіденційної інформації одному із захищених інтересів; установлення можливості завдання істотної шкоди цим інтересам; порівняння цієї потенційної шкоди з правом громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес у доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обгрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону № 2939-УІ відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ (частина друга статті 6, частина перша статті 8, частина перша статті 9, п. 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-УІ). Тобто п. 6.2. регламентує, що з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

1. якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2. у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди;

чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ);

3. чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ) (щодо визначення суспільного інтересу див. пункт 6.4).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необгрунтованою.

І нарешті, відносини, передбачені Законом № 2939-УІ (Про доступ до публічної інформації) у п. 3.3, не поширюються на відносини між адвокатом та розпорядником інформації.

Отже, адвокатський запит оформлений згідно з чинним законодавством, а саме із Законом № 5076-УІ, повинен бути зареєстрований в установі, і у відповідні терміни підготовлена відповідь на нього. Вимагати від адвоката інших документів окрім наданих, заборонено.

Угода, яка укладається з клієнтом, дає підстави виписувати Ордер, і вже після укладання документів адвокат набуває офіційного статусу представника. Вся відповідальність щодо оформлення документів покладається на адвоката. І в разі їх незаконного розповсюдження саме він буде відповідальною особою.

Можна пропонувати законодавцям внести зміни до ч. 2 ст. 24 Закону № 5076-УІ, де визначити види інформації з обмеженим доступом (із посиланням на норми щодо інформації, яка потребує обмеження, і порядок її обмеження) і яка саме конфіденційна інформація під час роботи з адвокатськими запитами не може бути підставою для відмови у наданні відповіді на адвокатський запит. Безумовно, адвокатський запит при цьому повинен бути оформлений згідно з вимогами законодавства, а дані щодо клієнта повинні співпадати як в Ордері (угоді) так і в самому запиті на інформацію щодо даної особи.

адвокат інформація правовий допомога

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»№ 5076-УІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 - Назва з екрану.

2. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації». [ Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.vasu.gov.ua/ ріепит/роз(_ріепит/ро5(апоуа_ріепити_10_29-09-2016 - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru