Окремі правові аспекти співробітництва України та європейського союзу у сфері охорони довкілля

Основні напрями адаптації національного законодавства щодо охорони навколишнього середовища до європейського. Аналіз форм та етапів співробітництва України та Європейського Союзу в даній сфері, його нормативно-правове обґрунтування, роль і значення.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 03.03.2018
Размер файла 18,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі правові аспекти співробітництва України та європейського союзу у сфері охорони довкілля

Постановка проблеми. Україна з урахуванням сучасних світових тенденцій обрала курс на інтеграцію до Європейського Союзу (далі - ЄС). Протягом останніх років посилюється активне співробітництво України з ЄС. Співпраця України та ЄС охоплює сфери, які є важливими для розвитку нашої держави і могли б гарантувати захист прав людини. До таких сфер, безсумнівно, можна віднести охорону довкілля. Нині спостерігаються тенденції погіршення стану екології, тому запобігти екологічній катастрофі допоможе створення якісного правового регулювання як форми співпраці України та ЄС. Станом на сьогодні, за даними європейських фахівців з екологічного права, законодавство ЄС у сфері охорони довкілля є одним із найбільших повних, розроблених, прогресивних і досконалих [1, с. 213].

У 2014 р. між Україною та ЄС була підписана Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію). Відповідно до положень цього акта наша держава взяла на себе зобов'язання з поступового наближення національного законодавства до європейського. Прийняття Угоди про асоціацію зумовило посилення інтеграційних процесів у сфері охорони довкілля. Зокрема, Україна зобов'язалася прийняти 29 Директив та 3 Регламенти ЄС [2].

Стан опрацювання. Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, які вивчали питання співпраці України та ЄС, варто назвати Н.І. Андрусевич, Є.В. Вознюк, С.М. Кравченко, В.І. Лозо, О.В. Прилипчук, Д.В. Фона - рюк, Ю.С. Шемшученко, Н.Я. Шпарик тощо. Однак широкий масив національного та європейського екологічного законодавства та його постійне оновлення потребують подальшого детального дослідження.

Метою статті є визначення форм та етапів співробітництва України та ЄС, напрямів впливу європейського на національне законодавство та пропонування шляхів подальшої співпраці України та ЄС у сфері охорони довкілля.

Виклад основного матеріалу. Законодавство ЄС у сфері охорони навколишнього середовища є взірцем для формування національного законодавства у зазначеній сфері. Тому з метою створення ефективної національної нормативно-правової бази, яка регулює відносини щодо охорони довкілля, необхідно визначити основні форми співробітництва України та ЄС у цій сфері.

Формами співпраці України та ЄС є адаптація національного законодавства із системою права ЄС, фінансова підтримка, створення органів, які контролюють виконання Україною взятих зобов'язань. Але нині пріоритетним завдання для України є створення якісної нормативно-правової бази, тому основною формою співпраці України та ЄС є адаптація національного законодавства до європейського.

У доктрині міжнародного права адаптація законодавства України до законодавства ЄС визначається як зближення національного законодавства із сучасною європейською системою права, що забезпечує розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави в межах ЄС, сприяє поступовому зростанню рівня життя населення. Процес адаптації складається з таких етапів: визначення акту acquis communautaire (правова система Європейського Союзу, яка включає всі його законодавчі акти); переклад такого акту; здійснення порівняльного аналізу з національним законодавством; розроблення рекомендацій щодо приведення актів національного законодавства у відповідність до актів ЄС; визначення наслідків реалізації впровадження певного акту; внесення змін до чинного законодавства або підготовка нового нормативно-правового акту; контроль виконання прийнятого акту [3, с. 2].

Науковці виділяють три основних аспекти співробітництва України та ЄС у сфері охорони навколишнього середовища: транспонування - наближення або зміна національних законодавчих актів, що регулюють охорону довкілля до законодавства ЄС; реалізація - призначення відповідних інститутів, виділення бюджетного фінансування, необхідного для введення в дію нормативно-правових актів; здійснення правоохоронних дій - впровадження відповідних заходів контролю за належним дотриманням природоохоронного законодавства, притягнення до юридичної відповідальності винних осіб у порушенні законодавства про охорону довкілля [4]. Зазначені дії впроваджувалася поступово, тому співробітництво України та ЄС можна поділити на три етапи.

Першим етапом було прийняття Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р., де одним із завдань було визначено здійснення адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері охорони здоров'я та життя людей, тварин і рослин (розділ 5) [5]. Таким чином, одним із пріоритетних напрямів розвитку адаптації до права ЄС стали відносини щодо охорони довкілля.

Наступним важливим етапом співробітництва України та ЄС стало прийняття Плану дій «Україна - Європейський Союз» від 12.05.2005 р., відповідно до якого Україна зобов'язалась вжити заходів щодо зменшення впливу промисловості, транспорту, енергетики на навколишнє середовище [6]. Згідно з Оцінкою виконання Плану дій Україна - ЄС: довкілля та сталий розвиток нашою державою була виконана лише частина міжнародних зобов'язань. Відкритим залишається питання про можливість громадянського суспільства брати участь у прийнятті рішень та забезпеченні безперешкодного доступу до інформації про стан довкілля, вчасне фінансування екологічних програм [7, с. 44].

Складовою частиною другого етапу співробітництва України та ЄС в екологічній сфері стало фінансування дій, які спрямовані на охорону навколишнього середовища. Згідно з «Підтримкою реалізації Стратегії національної екологічної політики України» нашій державі від ЄС була надана бюджетна підтримка у розмірі 35 млн євро на запровадження нової екологічної політики на секторальному та регіональному рівні, адаптацію природоохоронного законодавства [8]. З метою реалізації такої фінансової підтримки було прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього середовища на 2011-2015 рр.» від 25.03.2011 р. [9].

Варто звернути увагу, що другий етап співпраці України та ЄС у сфері охорони довкілля значно підвищив рівень національного нормативно-правового регулювання у зазначеній сфері. Відмінністю другого етапу від першого є те, що у межах першого етапу відносини щодо охорони довкілля були визначені як пріоритетні. У межах другого посилилося співробітництво України та ЄС, що проявилося не тільки в імплементації норм, які регулюють охорону навколишнього середовища, а й надання фінансової допомоги Україні від ЄС. Однак варто зауважити, що Україною не була виконана Рекомендація Європейського парламенту та Ради Європи про гармонізацію екологічного законодавства 2008 р. [10]. Відповідно до цієї рекомендації державам пропонувалося передбачити у національному законодавстві чітку дефініцію тяжкого екологічного злочину. Нині національне законодавство не містить визначення екологічного злочину, тобто зазначена сфера потребує здійснення дій з адаптації до права ЄС.

Третій етап співпраці України та ЄС розпочався із прийняттям Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії й іншими державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 р. Відносини щодо охорони навколишнього середовища регулюються главою 6 ст. ст. 360-366 Угоди про асоціацію. Цим актом передбачається, що Україна має адаптувати до свого законодавства 26 директив та 3 регламенти ЄС щодо збереження, захисту, поліпшення і відтворення якості навколишнього середовища; захисту громадського здоров'я; розсудливе та раціональне використання природних ресурсів та заохочення заходів на міжнародному рівні, спрямованих на вирішення регіональних і глобальних проблем навколишнього середовища [2].

Таким чином, перевагою та відмінністю третього етапу співробітництва України та ЄС від двох попередніх є підписання Угоди про асоціацію, що зобов'язує нашу державу покращити рівень національного законодавства щодо охорони навколишнього середовища. Цей акт відкриває нові форми співробітництва України та ЄС у сфері охорони довкілля. Зокрема, наша держава отримала можливість брати участь у міжнародній організації щодо охорони навколишнього середовища - Європейської агенції довкілля. Проте Україна не може бути повноправним членом цієї організації, оскільки перешкодою для цього є те, що наша держава не є членом ЄС. Вступ України до Європейської агенції довкілля не тільки забезпечить своєчасне реагування на оцінку екологічної ситуації в нашій державі, а й сприятиме подальшій інтеграції України до ЄС у сфері охорони навколишнього середовища [11].

Недоліком національного законодавства, що регулює відносини у сфері охорони довкілля, є відсутність єдиного кодифікованого акта, який би регулював відносини у зазначеній сфері. Важливість правового регулювання відносин щодо охорони довкілля та численні нормативно-правові акти, їх неузгодженість змусили провідні європейські країни прийняти Екологічні кодекси. Отже, нині основним завданням національного законодавця є плідне співробітництво щодо прийняття кодифікованого акта, який би регулював відносини щодо охорони навколишнього середовища.

Висновки. Таким чином, можна стверджувати, що співпраця України та Європейського Союзу у сфері охорони довкілля є досить плідною та ефективною. Активна адаптація до екологічного законодавства ЄС зумовила прийняття численної кількості національних нормативно - правових актів, які характеризуються ефективністю та високим рівнем правової техніки. Простежуються тенденції збільшення і посилення кількості екологічних програм та інших механізмів допомоги для подальшого покращення екологічного стану нашої держави. Такий процес є складним не тільки у значенні правильного тлумачення та імплементації норм європейського права, а й у виділенні коштів для реалізації відповідних завдань. Проте нині посилюється надання експертної, технічної допомоги та бюджетної підтримки Україні від Європейського Союзу.

Перспективним для України є розроблення єдиного кодифікованого акта, який би регулював відносини щодо охорони навколишнього середовища, внесення змін до нормативно-правових актів, де б закріплювалася чітка дефініція екологічного злочину. Також, вступивши до Європейського Союзу, наша держава зможе стати повноправним членом міжнародних організацій, діяльність яких спрямована на охорону навколишнього середовища, зокрема Європейської агенції довкілля.

Список використаних джерел

правовий довкілля співробітництво законодавство

1. Шпарик Н.Я. Адаптація екологічного законодавства України до стандартів європейського союзу / Н.Я. Шпарик II Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2015. - Вип. 33. - С. 212-217.

2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ з1юш/984_011.

3. Прилипчук О.В. Реалізація адаптації законодавства України до законодавства ЄС: нормативно-правове та організаційне забезпечення /О.В. Прилипчук // Теорія та практика державного управління. -2016. - №3 (54). - С. 1-6.

4. Фонарюк Д.В. Адаптація українського законодавства ЄС як фактор швидкого розвитку євроінтеграції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 1ійр:// паика. ки5Ііпіг.тк. иа/? р=58284.

5. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавство Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 р. №1629-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1629-15.

6. План дій «Україна - Європейський Союз»: Міжнародний документ від 12.02.2005 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_693.

7. Андрусевич Н. Оцінка виконання Планів дій Європейської політики сусідства. Виконання Плану дій Україна - ЄС: довкілля та сталий розвиток/ Н. Андрусевич. - Львів., 2009. - 104 с.

8. Деякі питання виконання Угоди про фінансування програми «Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України»: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 р. №877 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/877-2011-%D0% BF.

9. Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. №577-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/577 - 2011-%Є1% 80.

10. Рябко О.Я., Вознюк Є.В. Співпраця України з країнами ЄС у сфері екологічної політики / О.Я. Рябко, Є.В. Вознюк II Міжнародна науково-практична Інтернет конференція «Актуальні проблеми країнознавчої науки», 2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://internationalconference2014.wordpress.com/2015/12/29/.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.