Виконання рішень європейського суду в країнах-учасницях ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Виконання рішень європейського суду в країнах-учасницях ЄС

Бакуменко Н.В.,

студентка кафедри міжнародного публічного права Київського національного торговельно-економічного університету

У статті проаналізовано законодавство ряду держав-членів Європейського Союзу на предмет законодавчого та організаційного забезпечення виконання рішень Європейського Суду з прав людини. Автор зробив акцент на виокремленні певних аспектів забезпечення виконання рішень окремими державами-членами ЄС у світлі їх актуальності для України в умовах сьогодення.

Ключові слова: Європейський суд з прав людини, виконання рішень, держава-член, Європейський Союз, резолюція.

В статье проанализировано законодательство ряда государств-членов Европейского Союза на предмет законодательского и организационного обеспечения исполнения решений Европейского Суда по правам человека. Автор сделал акцент на выделении определённых аспектов обеспечения исполнения решений отдельными государствами-членами ЕС в свете их актуальности для Украины в нынешних условиях.

Ключевые слова: Европейский Суд по правам человека, исполнение решений, государство-член, Европейский Союз, резолюция.

The article explored the legislation of a number of member states of the European Union on the subject of legislative and organizational support for the execution of judgments of the European Court of Human Rights. The author focused on highlighting certain aspects of enforcing decisions by individual EU member states in the light of their relevance to Ukraine in the present.

Key words: European Court of Human Rights, execution, memberstate, European Union, resolution.

Постановка проблеми

Законодавство європейських держав суттєво різниться важливими аспектами процедури виконання рішень Суду. Блажанівська Н.Є. до таких аспектів віднесла: наявність спеціального закону, який регулює процедуру виконання рішень ЄСПЛ; кваліфікація рішення ЄСПЛ як виконавчого документа; існування спеціальної процедури виконання рішень ЄСПЛ, що відрізняється від процедури виконання рішень національних судів; наявність «єдиного вікна» для отримання заявником грошової компенсації; існування спеціальної статті витрат державного бюджету для виплати грошових компенсацій на підставі рішень ЄСПЛ; можливість перегляду рішення національного суду на підставі рішення ЄСПЛ, безпосередньо передбачена процесуальним законом [4, с. 83] Однак, незважаючи на такі відмінності в законодавчому забезпечені, процедури виконання рішень ЄСПЛ європейських країн не є свідченням про переваги самої процедури виконання. Оскільки більшість держав Європи розглядають рішення ЄСПЛ не як особливу сферу правовідносин держави і заявника, а як міжнародно-правові відносини між державами-членами ЄС, що пов'язано зі свободою пересування громадян держав-учасниць ЄС та розглядом Конвенції в якості одного з фундаментальних міжнародних документів, що лежать в основі міждержавних відносин держав ЄС, в переважній більшості випадків рішення Суду не потребують застосування процедури примусового виконання рішень. Більш того, високий рівень розвитку правової культури в європейських державах є фундаментом безумовного виконання рішень Суду державами-членами ЄС без застосування примусових юридичних механізмів та процедур.

Таким чином, вивчення досвіду різних європейських держав в аспекті виконання рішень ЄСПЛ є важливим аспектом наукових досліджень, актуальних для України як лідера за кількістю поданих скарг до даного судового органу.

Стан опрацювання цієї проблематики - це важливий етап у процесі захисту та відновлення порушених прав людини в Європі. Незважаючи на високий розвиток правової культури в європейських державах, існує ряд проблем, які потребують аналізу і проведення відповідних реформ, які б підвищили авторитет Суду. Досвід саме таких держав є актуальним для України за сучасних умов, коли все більше українців звертаються зі скаргами до ЄСПЛ, однак держава все ще має ряд проблем із виконанням прийнятих рішень і, відповідно, із забезпеченням дотримання прав людини.

Метою статті є порівняння законодавчого та організаційного аспектів виконання остаточних рішень Європейського Суду в державах-членах ЄС та розгляд стану і перспективи вдосконалення цієї процедури в Україні.

Виклад основного матеріалу

У відповідності зі ст. 46 Конвенції «високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, в яких вони є сторонами» [8]. Нагляд за виконанням остаточних рішень Суду покладено на Комітет Міністрів. Відповідно, виконання остаточних рішень ЄСПЛ, на підставі вищезазначеної статті, є загальновизнаним принципом, що закріплений у національному законодавстві європейських держав. Під виконанням рішень ЄСПЛ розуміється вжиття державою індивідуальних заходів, спрямованих на усунення конкретного правопорушення, визначеного в рішенні, а також заходів загального характеру, спрямованих на усунення підстав для звернення до ЄСПЛ з аналогічних причин. До числа заходів індивідуального характеру належать: виплата справедливої сатисфакції, відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (повторний розгляд справи судом, відновлення провадження в справі, повторного розгляду справи адміністративним судом). Серед заходів загального характеру можна виділити: пропозиції змінити національне законодавство чи адміністративну практику, що призвела до порушення прав людини; публікацію рішень ЄСПЛ та ознайомлення з ним громадськості; розповсюдження листів міністерств та відомств із метою зміни адміністративної практики, забезпечення юридичної експертизи законопроектів та інші заходи, які унеможливлюють подальші порушення Конвенції та забезпечують максимальне відшкодування наслідків порушень, які вже мали місце [5]. Таким чином, заходи загального характеру скеровані на забезпечення усунення державою недоліків системного характеру в аспекті порушення положень Конвенції.

У високорозвинутих, у правовому аспекті, європейських державах рішення ЄСПЛ вважаються елементом міжнародної, а не національної системи права, що потребує «націоналізації» такого рішення шляхом звернення до національних судових установ. Так, у ФРН скаржник, на користь якого винесено рішення ЄСПЛ, зобов'язаний звернутись до компетентного національного суду, який повинен винести рішення про «визнання» такого рішення ЄСПЛ, у відповідності до процедури визнання рішень іноземних судів [5]. Подібна процедура передбачена Федеральним законом про Виконання Судових Рішень (Ехекийошогбпи^) Австрії [2].

Виплата справедливих компенсацій у країнах-учасницях ЄС за рішеннями ЄСПЛ реалізується за принципом «єдиного вікна». Зазвичай державним органом, відповідальним за виконання рішень, є профільні міністерства: Міністерство юстиції (Португалія), Міністерство фінансів (Естонія), Міністерство економіки (Італія). В Україні ж органом, на який покладено обов'язок виплати справедливих сатисфакції за рішеннями ЄСПЛ, є Державне казначейство України. В європейських державах зазвичай кошти на виплату справедливих сатисфакцій не виділяються в окремий розділ державного бюджету, на відміну від України, а включені до одного із загальних пунктів передбачуваних державних витрат. Більшість держав ЄС намагається в найкоротші строки виконати свої фінансові зобов'язання перед скаржниками. Разом із тим окремі держави в останні роки відчувають певний економічний тиск таких виплат на державну економіку, оскільки суми таких виплат значно зросли, а ситуація економічної стагнації, що характерна для ряду держав (Греція, Іспанія, Італія, Польща), змушує державні органи розподілити державні на інші потреби держави, більш нагальніші, ніж виплата справедливої сатисфакції. У свою чергу, варто підкреслити, що окремі держави, в тому числі і Україна, неодноразово посилалися на факт браку державних коштів як на підставу невиконання рішення ЄСПЛ. У свою чергу, Суд у справі «Ромашов Проти України» постановив, що «органи державної влади не повинні посилатися на брак грошових коштів як на виправдання невиплати боргу за остаточним судовим рішенням» [9].

Якщо ж говорити про такий індивідуальний захід, як перегляд справи національним судом, то варто підкреслити, що останні реформи у сфері судочинства європейських держав передбачають інкорпорацію норми про перегляд судових рішень національних судів на підставі рішень ЄСПЛ. До прикладу, Кримінальний та Цивільний процесуальний кодекси Естонії та Литви, а також Кодекс адміністративного судочинства містять норму про перегляд судових рішень «у порядку виключного провадження» на підставі рішення ЄСПЛ. В Австрії та Греції процедура перегляду судових рішень на підставі рішень ЄСПЛ передбачена лише в кримінальному судочинстві. Разом із тим в ряді європейських держав (Великобританія, Італія) національне законодавство взагалі не передбачає можливості перегляду судових рішень, підставою яких є рішення ЄСПЛ.

Незважаючи на високий рівень політичної і правової культури в європейських державах, результати моніторингу Ради Європи (Комітету Міністрів) за останні роки вказують на проблематичність виконання рішень ЄСПЛ у ряді європейських держави, серед яких виділили Італію, Польщу, Румунію, Угорщину, Україну та Росію. У зв'язку із цим ЗО вересня 2015 року на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) відбулось голосування за прийняття резолюції «Імплементація рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)» [3]. Схвалення цього нормативно-правового документу спрямоване на стимулювання держав-учасниць Конвенції активніше вносити зміни до національного законодавства та імплементувати нові механізми правового забезпечення виконання рішень ЄСПЛ. Більш того, документом передбачається можливість застосування покарань, які встановлюються за рішенням Комітету Міністрів, у випадках недотримання державою зобов'язань із виконання рішень Суду. Серед числа можливих покарань передбачена навіть можливість виключення держави зі складу Ради Європи.

В Україні на законодавчому рівні виконання рішень ЄСПЛ гарантується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІУ від 23.02.2006 (ред. 02.12.2012) [7]. Ст. З Закону України «Про виконавче провадження» [6] виконання рішень ЄСПЛ покладається на Державну виконавчу службу України. Разом із тим варто відзначити існування цілого системного пласту проблем, які ускладнюють національну процедуру виконання рішень Європейського Суду. На сьогодні Україна перебуває в списку країн-лідерів по кількості поданих скарг, що перебувають на розгляді в суді - 18131 [10] - 22% від всієї кількості скарг (станом на початок 2017 року), з яких 99 нових скарг і 1147 скарг, що перебувають на різних стадіях виконання [1, с. 56, 59]. В Україні також існує проблема вчасності виплат скаржникам у відповідності до рішень ЄСПЛ, яка тягне за собою додаткові витрати у вигляді нарахування пені за несвоєчасні компенсаційні виплати. Ні на законодавчому, ні на організаційному рівні не забезпечений механізм перегляду рішень національних судів. Усі ці проблеми в сукупності негативно впливають на реформування правоохоронної системи та системи судочинства нашої держави. Разом із тим, окрім запровадження нових механізмів відновлення порушених прав людини, зусилля держави повинні скеровуватись і на розвиток правової свідомості її громадян, що, як показує приклад європейських держав, є запорукою ефективного виконання рішень ЄСПЛ та превентивним засобом порушення прав людини в майбутньому.

Висновки

європейський суд компенсація

Таким чином, можемо заключити, що європейські держави по-різному закріпили своє зобов'язання виконання рішень ЄСПЛ. Незважаючи на закріплення цього зобов'язання в національному законодавстві європейських держав, високі показники виконання рішень Суду в більшості держав-членів ЄС гарантуються не спеціальними механізмами, а високим рівнем розвитку політичної та правової культури громадян. Разом із тим багато держав ЄС - Польща, Румунія, Угорщина, Італія та інші - все ще мають ряд проблем із виконанням рішень ЄСПЛ, а сучасний досвід їхніх реформ організаційного та процесуального характеру може бути використаний Україною на сучасному етапі правових реформ.

Список використаних джерел

Annual Report of the Committee of Ministers 2016. Supervision of the execution of judgments and decisions of the European Court of Human Rights. 2016. - 308 p.

Exekutions- und Sicherungsverfahren (Exekutionsordnung - EO) (zuletzt geдndert durch das Bundesgesetz BGB1. I. Nr. 111/2010). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.wipo.int/wipolex/en/text.jsp ?file_id=230361.

Resolution 2075 (2015) «Implementation of decisions of the European Court of Human Rights (ECHR)» //Офіційний сайт Parliamentary Assembly. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=22197&lang=en.

Блажівська Н.Є. Виконання рішень Європейського суду з прав людини. Порівняльний аспект / Н.Є. Блажівська II Питання юридичної природи та практики II Вісник Вищої ради юстиції. - 2010. - №2,- С. 83.

Ващенко Л.В. Правові аспекти виконання рішень Європейського Суду з прав людини в Україні / Л.В. Ващенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.oalibrary.org/papers/view/66a5c0de-c273-4c08-82e2-75f57c3e85ad/.

Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (ред. 17.02.2017) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 (ред. 02.12.2012). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. (ред. 01.06.2010). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

Рішення Європейського суду з прав людини «Ромашов проти України» (Заява №67534/01) від 27 липня 2004 року. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://consultant.parus.ua/?doc=02HNABE231.

Україна - антилідер за скаргами до ЄСПЛ, її частка зростає. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.eurointegration.com.ua/ news/2017/01/26/7060704/.

Размещено на Allbest.ru