Особливості визначення підсудності господарських спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПІДСУДНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

Канарик Ю.С., кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного та господарського права

Поліщук О.Ю., студентка юридичного факультету

Анотація

підусдність господарський спір юрисдикція

Стаття присвячена огляду й аналізу теоретичних і практичних проблем визначення та реалізації категорії підсудності господарських спорів, розглянуто види підсудності. Досліджуються пов'язані поняття компетенції, юрисдикції та підвідомчості. Аналізується проект змін до Господарського процесуального кодексу в частині визначення підсудності. Визначається вплив таких змін в Україні на подальший розвиток підвідомчості й підсудності господарських спорів.

Ключові слова: підсудність, компетенція, юрисдикція, підвідомчість, господарські спори.

Аннотация

Статья посвящена обзору и анализу теоретических и практических проблем определения и реализации категории подсудности хозяйственных споров, рассмотрены виды подсудности. Исследуются связанные понятия компетенции, юрисдикции и подведомственности. Анализируется проект изменений в Хозяйственный процессуальный кодекс в части определения подсудности. Определяется влияние таких изменений в Украине на дальнейшее развитие подведомственности и подсудности хозяйственных споров.

Ключевые слова: подсудность, компетенция, юрисдикция, подведомственность, хозяйственные споры.

Annotation

The article is devoted to the review and analysis of theoretical and practical problems of definition and implementation of the category of jurisdiction in commercial disputes, the types of jurisdiction are considered. The related concepts of competence, jurisdiction are studied. The draft amendments to the Commercial Procedural Code in the part of determination of jurisdiction are analyzed. The influence of such changes in Ukraine on further development ofjurisdiction of commercial disputes is determined.

Key words: jurisdiction, competence, subordination, commercial disputes.

Постановка проблеми

Сьогодні актуальність проблеми вживання таких термінів, як «підвідомчість» і «підсудність» постає з новою силою, оскільки плануються зміни до Господарського процесуального кодексу, в якому запропоновано розширити значення таких понять, а також об'єднати їх в один термін - «юрисдикція». У сучасній науці господарського процесуального права України відсутній єдиний погляд науковців на поняття, ознаки, види та правила визначення підсудності господарських справ.

Стан опрацювання

Проблеми підвідомчості та підсудності справ господарським судам України досліджувались багатьма науковцями та практиками, серед яких: М.О. Абрамов, С.В. Васильєв, Д.М. Притика, М.І. Тітов, В.С. Щербина, В.Е. Беляневич, А.И. Осетинський, П.М. Тимченко, Л.М. Ніколенко та ін.

Метою статті є огляд загальнотеоретичних і практичних проблем визначення й застосування інституту підсудності господарських спорів, аналіз суміжних понять і чинного законодавства щодо вдосконалення критеріїв розподілу понять підвідомчості та підсудності, а також новітніх тенденцій застосування та розуміння підвідомчості й підсудності в господарському процесі.

Виклад основного матеріалу

У сучасному господарському процесуальному законодавстві наявні прогалини та термінологічна незлагодженість: змішуються поняття «підсудність», «підвідомчість», «компетенція» та «юрисдикція», які мають різне змістовне значення; види підсудності справ, закріплені в чинному Господарському процесуальному кодексі (далі - ГПК) України не відповідають їхній правовій природі, що ускладнює їх застосування.

Господарський процесуальний кодекс України не містить визначення терміна «підсудність». Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011р.№10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду, а підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їхньої компетенції [1].

С.В. Васильєв вважає, що підсудність - це віднесення підвідомчої господарським судам юридичної справи відповідному господарському суду [2, с. 65].

Л.М. Ніколенко зазначає, що «підсудність порівняно з підвідомчістю є категорією з вужчою сферою застосування. Межі цієї сфери визначені нормами Конституції України, а саме: ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в тому суді й тим суддею, до підсудності яких воно віднесено законом. Отже, якщо підвідомчість розмежовує юрисдикційні повноваження різних зі своєї правової природи органів, то підсудність використовується виключно в межах судової системи для визначення судового органу, уповноваженого вирішити правовий конфлікт» [3,с. 82-83].

На окрему увагу заслуговує дослідження видів підсудності та правил її застосування, передачі справ за підсудністю. Правильне розуміння та розмежування понять «підвідомчість» і «підсудність» має велике практичне значення. Якщо підвідомчість дозволяє виявити, який із державних органів є компетентним у конкретній справі, то підсудність дозволяє розмежувати компетенцію між судами однієї ланки. У теорії процесу виділяють територіальну, виключну, альтернативну, договірну, за зв'язком справ і родову підсудності. ГПК у ст. ст. 15, 16 визначає лише територіальну та виключну підсудності [4].

Проте в юридичній науці існує кілька поглядів на класифікацію підсудності. Наприклад, І.Е. Мартинен- ко виділяє родову і територіальну підсудності справ. Територіальна також поділяється на загальну територіальну підсудність, альтернативну, виключну, договірну [5, с. 189].

О.І. Харитонова розрізняє предметну, територіальну та виключну підсудність справ, а як різновид територіальної підсудності виділяє альтернативну підсудність. Тобто виключну підсудність авторка виділяє як окремий вид підсудності [6, с. 63].

Також Т.В. Степанова розглядає кожен вид підсудності як самостійний. До них вона відносить предметну (родову), територіальну, альтернативну та виключну підсуднос- ті[7,с. 98].

Пропонуємо розглянути кожен із них. Територіальна підсудність -найбільш поширений вид підсудності. Вона розмежовує компетенцію між господарськими судами першої інстанції та визначає підсудність місцезнаходженням однієї зі сторін, найчастіше відповідача, а також спірного майна.

Родова підсудність спорів допомагає визначити, якого рівня господарський суд повинен розглянути конкретну справу залежно від предмета спору або його суб'єктного складу.

Виключною підсудністю є встановлена підсудність певної категорії справ чітко визначеним господарським судам, що виключає можливість розгляду їх у будь-яких інших господарських судах.

Підсудність за зв'язком справ характеризується тим, що незалежно від територіальної приналежності спір підлягає розгляду в суді, де розглядається інша справа, з якою пов'язаний спір. Це правило є загальновизнаним, але не закріплено в чинному ГПК України.

Альтернативна підсудність дає право вибору, наприклад, позивач за власним вибором може подати позов до одного з декількох судів або в справах за участю кількох відповідачів, суд розглядає справу за місцезнаходженням одного з них за вибором позивача.

У теорії, як було вказано вище, існує також договірна підсудність, коли сторони за письмовою угодою між собою визначають суд, який буде розглядати спір, що виник між ними, але чинний ГПК не містить правил, що дозволяють використовувати в господарському процесі договірну підсудність. Тому деякі дослідники роблять висновок про те, що норми ГПК «не допускають договірної підсудності» [8, с. 123].

Отже, поки що науковці не дійшли єдиного висновку щодо визначення видів підсудності, а законодавство не дає повного розуміння такого визначення, оскільки вказує лише на територіальну та виключну підсудність. Тому ми вважаємо, що зміни до ГПК є важливими та необхідними для того, щоб всебічно дослідити та закріпити на законодавчому рівні види підсудності.

Конституційний Суд України визначає юрисдикцію судів як їхні повноваження вирішувати спори про право й інші правові питання [9]. У схожому розумінні вживається і поняття «компетенція господарських судів», яку визначають як повноваження щодо розв'язання спорів і розгляду справ, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

М.Ю. Лебедев визначає компетенцію як складову частину інституту юрисдикції - сукупність повноважень юрисдикційного органу, покладених на нього нормативним актом для реалізації встановлених чинним законодавством специфічних завдань і функцій цього органу, що визначають його місце в юрисдикційній системі [10,с. 12].

Конституція України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі [11]. Отже, право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням справ.

Отже, можна дійти висновку, що юрисдикція - це встановлена законодавством сукупність повноважень від- підприємств норми ГПК.

повідних органів державної влади й органів місцевого самоврядування щодо розгляду та вирішення правових спорів, справ про правопорушення, надання правової оцінки діянням особи й іншим суб'єктам права з погляду їхньої правомірності чи неправомірності, а також застосовування санкцій до правопорушників.

Відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності, юрисдикція між загальними, господарськими й адміністративними судами розмежовується залежно, передусім, від предмета спору, а не суб'єктного складу сторін.

З метою попередження юрисдикційних спорів і «дублювання» цивільних, господарських, адміністративних справ вводиться поняття «похідні вимоги», які в окремих випадках можуть бути об'єднані з основними, навіть якщо окремо вони мали б розглядатися за різними правилами судочинства. Також до кодексу додано низку механізмів, які мають запобігати маніпуляціям із визначенням підсудності.

Відповідно до змін ГПК України, юрисдикції господарських судів буде присвячена гл. 2. Юрисдикція, своєю чергою, буде поділятися на предметну та суб'єктну, інстанційну, територіальну [12].

Інстанційна юрисдикція охоплюватиме суди першої інстанції, а саме: місцеві господарські суди; суд апеляційної інстанції - апеляційні господарські суди, які переглядають апеляційним порядком судові рішення місцевих господарських судів, розташованих у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження означеного апеляційного господарського суду), а також Верховний Суд, який переглядатиме апеляційним порядком судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції; суд касаційної інстанції, повноваження якого виконуватиме Верховний Суд України.

Територіальна юрисдикція, або ж підсудність буде визначатися за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача. Місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначатиметься згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, а для фізичних осіб, які не є підприємцями - за зареєстрованим встановленим законом порядком місцем їх проживання або перебування. З'являється новела у вигляді підсудності справ, в яких однією зі сторін є суд або суддя, а також підсудність справ за вибором позивача. Додані пункти і до виключної підсудності, наприклад, стосовно зустрічного позову чи об'єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання.

Висновки

Отже, згідно зі змінами до ГПК України, розмежовано повноваження між різними видами юрисдикції, уточнено та розширено категорії справ, підвідомчих господарським судам, а також розширено юрисдикцію господарських судів, яка визначається з урахуванням не лише суб'єктного складу правовідносин, а й змісту спірних правовідносин.

Вважаємо, що запропоновані зміни є позитивними та необхідними для покращення судової системи України, але для втілення згаданих нововведень необхідно було б детальніше вивчити та дослідити досвід іноземних держав, проаналізувати напрями розвитку судочинства в інших правових системах, для того щоб законодавство України мало свої унікальні, спрямовані на захист громадян та

Список використаних джерел

1. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам: постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 24жовтня 2011 р. № 10 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SDD00027.html.

2. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: [учебное пособие]/С.В. Васильев. Харьков: Эспада, 2004.361 с.

3. Ніколенко Л.М. Визначення сутності інституту підвідомчості / Л.М. Ніколенко II Вісник Маріупольського державного університету. Серія «Право».2011. Вип. 1. С. 79-85.

4. Господарський процесуальний кодекс України: станом на 13 липня 2017 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: ЛПрУ/Беагсй. Iigazakon.ua/I_doc2.nsf/Iink1/T179800.html.

5. Мартыненко И.Э. Судоустройство и судопроизводство по хозяйственным спорам / И.Э. Мартыненко. Гродно: Гродненский государственный университет имени Янки Купалы, 2009. 599 с.

6. Господарське процесуальне право України: [підручник] / за ред. О.І. Харитонова. К.: Істина, 2008. 360 с.

7. Степанова Т.В. Поняття, види та правила визначення підсудності господарських справ / Т.В. Степанова II Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: наук. зб. праць екон.-прав. ф-ту ОНУ ім. І.І. Мечникова. Одеса: АО «БАХВА», 2008.Т. 11. Вип.22. Ч.2. С. 97-101.

8. Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / В.Е. Беляневич. 2- ге вид. К.: Вид-во «Юстініан», 2006. 672 с.

9. Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 р. № 8-рп/2002 [Електронний ресурс]. Режим доступу: ИПрУ/зеагсИ. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KS02040.html.

10. Лебедев М.Ю. Развитие института юрисдикции и его проявление в третейском суде: автореф. дисс.... канд. юрид. наук: спец.

11. 15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / М.Ю. Лебедев ; Саратовская государственная юридическая академия. Саратов, 2005. 27 с.

12. Конституція України: станом на ЗО вересня 2017 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ Ііпк1/2960254К.Мті.

13. Проект Господарського процесуального кодексу від 23 березня 2017 р. № 6232 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH4T400A.html.

Размещено на Allbest.ru