Особливості визначення безпосереднього об’єкта складу самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

.

Постановка проблеми

злочин військовослужбовець судовий

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості покладаються на Збройні сипи України [1]. Це свідчить про те, що Збройним сипам України доручено важливі функції у сфері реалізації державної внутрішньої та зовнішньої політики. І зрозуміло, що від належного виконання військовими формуваннями покладених на них державою й суспільством обов'язків залежить забезпечення національної безпеки нашої країни.

Тому очевидно, що злочини у військовій сфері природно сприяють падінню авторитету державної впади, поширенню в суспільстві страху перед зовнішніми та внутрішніми загрозами, аморальності, неповаги до військовослужбовців та знижують престижність військової служби. Через це законодавець поставив під особливу кримінально-правову охорону суспільні відносини, що виникають із приводу встановленого порядку несення або проходження військової служби, за посягання на які передбачена відповідальність у Розділі XIX Кримінального кодексу (далі - КК) України «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» [2]. Такі злочини належать до діянь, що характеризуються підвищеним ступенем суспільної небезпеки. Це обумовлюється тим, що згадані злочини завдають ттікоду суспільним відносинам, пов'язаним із військовою безпекою держави.

Зазначимо, що військова злочинність як явище завжди «супроводжувала» військові формування, однак на сьогоднішньому етапі існування України, з огляду на непросту ситуацію в оборонній сфері, стає ще більш небезпечною. Крім того, через останні події військова служба в Збройних силах України стала супроводжуватися реальною загрозою загибелі військовослужбовців; почастішали випадки вчинення деяких злочинів проти порядку проходження військової служби: самовільного залишення військової частини або місця служби, дезертирства та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом. На жаль, приділити увагу всім вищеназваним злочинам неможливо в межах однієї статті, тому зосередимося на злочинному діянні, передбаченому ст. 407 КК України «Самовільне залишення військової частини або місця служби», зокрема на його безпосередньому об'єкті. Актуальність такого дослідження є безспірною, адже незважаючи на закріплення вказаного діяння в кримінальному законодавстві, протягом багатьох десятиліть питанню саме безпосереднього об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України, не приділялося достатньої уваги, а результати раніше проведених досліджень у певних моментах суперечать один одному.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання, пов'язані із зазначеним складом злочину, висвітлювалися в працях В.О. Бадаєвського, С.Ф. Денисова, МЛ. Панова, М.М. Сенька, С.О. Харитонова та інших фахівців. Як було встановлено, відносно родового об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України, у науці кримінального права дискусія практично відсутня, адже більшість учених сходяться на одній спільній точці зору. Так, за пануючою в літературі думкою, до якої схиляються й автори статті, родовим об'єктом досліджуваного складу злочину є суспільні відносини, що забезпечують встановлений порядок проходження військової служби [3, с. 45; 4, с. 545]. Щодо безпосереднього об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України, варто вказати, що в літературі відсутнє його єдине бачення.

Формування цілей. Метою статті є дослідження безпосереднього об'єкта складу самовільного залишення частини або місця служби; на підставі вивчення наукової літератури, законодавства та судової практики запропонувати власне визначення безпосереднього об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України.

Виклад основного матеріалу

Слід звернути увагу, що окремі зарубіжні дослідники вважають безпосереднім об'єктом самовільного залишення частини або місця служби суспільні відносини, що характеризують або порядок проходження військової служби [5, с. 125], або порядок перебування на військовій службі [6, с. 44], або порядок безперервності проходження військової служби [7, с. 5]. Більшість українських учених, у свою чергу, схиляються до думки, що безпосереднім об'єктом самовільного залишення частини або місця служби виступає саме порядок проходження військової служби [4, с. 545].

Однак розглядати як безпосередній об'єкт досліджуваного складу злочину суспільні відносини, що охороняють порядок проходження військової служби чи порядок безперервності її проходження, буде не зовсім правильно, оскільки зміст вказаних об'єктів дещо «ширший» за обсягом, аніж ті суспільні відносини, на які посягає суб'єкт злочину під час самовільного залишення військової частини або місця служби.

Так, проходження військової служби передбачає не тільки знаходження військовослужбовця на військовій службі протягом встановленого терміну та виконання ним своїх обов'язків, але й призначення на посаду, присвоєння військового звання, атестацію та інші обставини [8, с. 53]. Самовільне залишення військової частини або місця служби не може безпосередньо зазіхати на низку відносин, що виникають через зазначені обставини.

Виходячи з вищесказаного, уважаємо, що буде правильним визнати як безпосередній об'єкт складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України, суспільні відносини, пов'язані зі встановленим порядком перебуванням військовослужбовців у військовій частині або місці служби. Пояснимо свою позицію. Звернувшись до словника української мови, бачимо, що під визначенням поняття «перебувати» мається на увазі «міститися, розташовуватися, знаходитися, бути десь постійно» [9, с. 234]. Цей термін використаний у п. 1 ст. 22 Закону України від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» [10] в словосполученні «перебувати на військовій службі», що на підставі розглянутого вище тлумачення можемо трактувати як постійне знаходження військовослужбовця в межах розташування військової частини або місця служби. Отже, саме встановлений порядок перебування, і ніщо інше, у військовій частині або місці служби забезпечує підтримку бойової готовності війська в цілому, а самовільне залишення частини або місця служби руйнує її виключно шляхом покидання військовослужбовцем свого постійного місцезнаходження (військової частини або місця служби).

Так, наприклад, згідно з матеріалами справи № 1-149/11, що була розглянута Стрийським міськрайонним судом Львівської області, Р. у період з 22 листопада 2010 року по 26 листопада 2010 року та повторно в період з 13 грудня 2010 по 17 грудня 2010 року не з'явився у військову частину без поважних причин, а проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання [11], що свідчить про те, що Р. порушив саме порядок встановленого перебування у відповідній військовій частині.Висновки. Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що, на нашу думку, питання, пов'язане з безпосереднім об'єктом складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України, в науці кримінального права є недостатньо дослідженим. Так, більшість джерел визнає безпосереднім об'єктом самовільного залишення військової часгини або місця служби суспільні відносини, що забезпечують порядок проходження військової служби, яке, на наш погляд, є негочним. Вивчення спеціальної літератури, законодавства та судової практики дозволяє запропонувати визначення безпосереднього об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 407 КК України, як суспільні відносини, пов'язані зі встановленим порядком перебування військовослужбовця у військовій частині або місці служби. При цьому, вказані суспільні відносини є складовими гих суспільних відносин, що забезпечують установлений порядок проходження військової служби, які, у свою чергу, є родовим об'єктом досліджуваного складу злочину.

Використані джерела

1. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К. : Право, 1996. - 51 с.

2. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року № 2341-III / / Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - 131 с.

3. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) : [навч. посібник] / [Г. М. Анісімов, Ю. П. Дзюба, В. І. Касинюк та ін.]; за ред. М. І. Панова. - X.: Право, 2011. - 184 с.

4. Сучасне кримінальне право України : курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько. - К.: Вид. Паливода А.В., 2006. - 636 с.

5. Сызранцев В. Г. Воинские преступления: Комментарий к главе 33 УК РФ / Сызранцев В. Г. - Спб.: Юридический центр Пресс, 2002. - 304 с.

6. Уголовное право Российской Федерации. Преступления против военной службы : учебник / Под. ред. Н. А. Петухова. - М. : НОРМА, 2002. - 208 с.

7. Янков А. Уголовный кодекс и армия / Янков А. // Красная звезда. - 1999. - 3 апреля. - С. 5-9.

8. Сенько М. М. Кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби : дис. ... к. ю. н. : 12.00.08 / Сенько Микола Миколайович. - К., 2005. - 245 с.

9. Словник української мови / За ред. І. К. Біполіда та ін. - В 10 т. - К. : Наукова думка, 1975. - Т. 6. - 832 с.

10. Про військовий обов'язок і військову службу : Закон України від 04 квітня 2006 року / / Голос України. - № 85,12 травня 2006 р. - С. 12-17.

Размещено на Allbest.ru