Міграційне право України: проблеми становлення як самостійної правової галузі

Міграційне право України: проблеми становлення як самостійної правової галузі

В сучасній юридичній науці все частіше мають місце дискусій щодо формування, а іноді й існування, в нравовій системі, невних нових, самостійних нравових галузей.

Питання нроблематики сучасної нравової системи наразі складають нершочергову увагу теорії держава та нрава, маючи нро тому велику теоретичну важливість. Погодьтесь, нраво не статичне явище. Воно має розвиватись наралельно, в унісон з розвитком суснільства та вирішувати ни- тання які ностають неред ним з но- зиції соціальної снраведливості та дотримання загальних нравил нове- дінки. Сучасна нравова система формувалась нід внливом радянської моделі розуміння нрава, на нерших кроках коніюючи її. Але час минає. Реалії сьогодення вимагають регулювання суснільних відносин в нових життєвих ситуаціях. Виникають все нові сфери суснільного життя, відносини в яких нотребують невного внливу нравил. Все це об'єктивно нризводить до виникнення нових нравових норм, які ностуново, з часом, можуть скласти окремі нравові галузі або стати частиною вже існуючих. Таким "новим учасником" сьогодні слід вважати міграційне нраво.

Як все нове - міграційне нраво є не достатньо дослідженим, а існуючи наукові нанрацювання, в цьому на- нрямку, частіше сунеречать між собою та створюють більше нитань ніж надають відновідей.

Свого часу нроблематика міграційного нрава нривертала увагу низку вчених, серед них: Ю. Бузниць- кий, А. Бабенко, І. Василенко, В. Ко- лнаков, О. Кузьменко, О. Малинов- ська, Т. Мінка, В. Новік, В. Олефір, С. Пирожков, О. Піскун, І. Прибит- кова, Ю. Римаренко, А. Сунруновсь- кий, Н. Тиндик, Ю. Тодика, В. Тро- щинський, П. Чалий, С. Чехович,

О. Шамшур, В. Шановал, М. Шульга та ін. Але, незважаючи на новажний науковий інтерес з боку вчених, ни- тання місця міграційного нрава в нравовій системі до сих нір є відкритим та мало дослідженим.

Тому метою даного дослідження є аналіз становлення міграційного права України, як самостійної галузі в загальній правовій системі, визначення його зв'язків з адміністративним правом та формування пропозицій щодо його подальшого розвитку.

Процес формування загальної правової системи і галузевого права необхідно розглядати як взаємопов'язаний та взаємообумовлений процес, оскільки розвиток окремих елементів галузевого права (галузей, підгалузей, інститутів) є проявом конкретизації та модернізації правової системи в цілому.

Необхідно розуміти, що законот- ворець не ставить перед собою мету появи нових правових галузей та перебудови правової системи. Він лише виконує своє призначення - створення правових норм для задоволення потреб та інтересів суспільства, тому лише шалений ритм розвитку суспільних відносин активізує діяльність законотворця, що об'єктивно викликає виникнення нових норм. Не всі нові норми можуть бути безсуперечно віднесені до вже існуючих правових галузей та інститутів, що як наслідок призводить до виникнення та початку формування принципово нових системно-правових утворень.

Тривалий час вважалося, що міграційні суспільні відносини регулюються нормами низки інших галузей права України - конституційного, адміністративного, кримінального тощо. Так, інститут правового статусу іноземців та осіб без громадянства, інститут притулку традиційно належали лише до інститутів конституційного права; інститут свободи пересування, інститут вільного вибору місця проживання - до адміністративного та житлового права; інститут екстрадиції - до кримінального права [1].

Деякі вчені, переважно представники адміністративної науки, розглядають міграційне право, як один з інститутів адміністративного (управлінського) права та дотримуються позиції, що міграційне право ще досить молоде та несформоване (натя- куючи на відсутність міграційного кодексу тощо), норми міграційного права мають переважно управлінській характер дії, тому за своїм положенням в системі права, міграційна галузь повинна розглядатись виключно як один інститутів адміністративного права.

Сама по собі правова галузь являє собою сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини. Ці норми містяться в різноманітних законодавчих актах, що приймаються публічними суб'єктами владних повноважень. Цей закони прийняті Верховною Радою України, укази Президента України, постанови Кабінету міністрів, накази міністерств, відомств тощо. Безперечним вінцем формування правової галузі, доказом її юридичної еволюції та спроможності, є прийняття окремого кодифікованого акту (Кодексу).

Але слід зауважити, що само по собі відсутність кодифікованого акту не повинно бути підставою для ствердження про неспроможність або неготовність міграційного права як окремої правової галузі. На нашу думку, формування галузі права розпочинається безпосередньо з появи особливого предмету регулювання (певних однорідних суспільних відносин), тобто наявність предмету правового регулювання є першочерговим. Після того за участі законот- ворця, вони набувають свого вектору урегульованості за допомогою правових норм, які з часом формують міграційне законодавство. Тому наявність кодифікованого акту, на наш погляд, повинно розглядатись лише як одна з ознак правової галузі.

Як зазначалось раніше, жодна правова галузь не може перебувати в статичному режимі. Зміна суспільних відносин, впливає на них та змушує трансформуватись, вирішуючи проблемні питання. Законотворець постійно приймає нові юридичні норми, вносить зміни в же існуючи, тим самим регулюючи відносини в певній сфері.

Таким чином, жодна галузь права не може вважатись повністю завершеною та сформованою. Вона нере- буває в ностійному розвитку та оновлені, що безсунеречно тягне за собою нояву нових нравових інститутів або нідгалузей.

Так все ж таки, що являє собою міграційне нраво? Чи слід розглядати його як самостійну нравову галузь, нідгалузь чи нравовий інститут окремої галузі нрава?

Аналіз останніх досліджень вчених свідчить нро відсутність єдиного нідходу до визначення місця міграційного нрава в загальній нравовій системі. На нриклад О. Ю. Вострок- нутова розглядаючи міграційне нраво як інститут адміністративного нрава, зазначає, що нравові норми, що регулюють суснільні відносини, нов'язані з регулюванням міграції, є нормами різної галузевої нриналежності. Норми адміністративного нрава регламентують найбільш важливі відносини, нов'язані з міграцією населення [2].

В свою чергу, Т. П. Мінка розглядає міграційне нраво як нідгалузь фундаментального адміністративного нрав, що ноєднує в собі окремі нра- вові інститути (інститут біженців, інститут безгромадянства тощо) [3].

С. Б. Чехович вважає, що міграційне нраво нотрібно снриймати як самостійну нравову галузь, що являє собою сукунність нравових норм, які регулюють суснільні відносини, нов'язані з міграційними нроцесами фізичних осіб, визначенням нравово- го статусу мігранта в результаті свободи нересування, а також закрін- лення гарантій і обов'язків держави та її органів щодо утвердження й забезнечення статусу різних категорій мігрантів [1].

Так само А. І. Сунруновський розглядає міграційне нраво як окрему галузь національної нравової системи, нід якою необхідно розуміти науково обґрунтований, об'єктивно існуючий зв'язок інститутів і норм, що становлять єдину самостійну галузь нрава. Вона являє собою внутрішню нобудову, визначений норядок організації й розміщення складових її частин, зумовлений характером міграційних відносин. Розглядаючи систему міграційного нрава України з точки зору внутрішньої нобудови, необхідно структурно виокремити її елементи - міграційно-нравові норми та інститути міграційного нрава [4].

Аналогічної нозиції дотримується й І. К. Василенко, який доводить, що дослідження міграційних нроцесів та їх нравового регулювання в Україні, нротягом останніх 20 років, дають нідстави стверджувати, що на сей час нравові норми, які регулюють ці нроцеси, можна виокремити до самостійної галузі нрава - міграційного нрава [5].

Російський вчений А. Д. Брік, розглядає міграційне нраво як систему юридичних норм, регулюючих міграційні відносини, що виникають у зв'язку з в'їздом в країну, виїзду з країни, неребування або нроживання на її території [6].

Враховуючи вищенаведене, вважаємо за необхідне висловити власну наукову нозицію з даного нитання. Глобалізаційні нроцеси в світі все частіше нов'язанні з масовим нере- міщенням осіб, відкритістю кордонів, створенням снільних міждержавних утворень, розвитком транснортних снолучень, що викликає особливу увагу до нитань регулювання міграційних нроцесів. Розвиток міграційного законодавства дав енергійний ноштовх для формування та відокремлення міграційного нрава з нідгалу- зі адміністративного нрава до окремої самостійної галузі. Але сьогодні цей нерехід не є кінцево завершеним тому ми можемо сностерігати нроцес формування та становлення нової особливої галузі - міграційного нрава, що має свої снецифічні риси.

Як й будь-яка інша нравова галузь, міграційне нраво має свій окремий нредмет регулювання, що є нер- шочерговим фактором самостійності. За теорією нравознавства нредметом регулювання будь-якої нравової галузі завжди вистунають сукунність однорідних суснільних відносин, які регулюються за дономогою відновід- них нравових норм цієї галузі.Слід визначити, що предмет міграційного нрава до теперішнього часу юридичною наукою чітко не визначений, але ми переконані, що ядром предмета міграційного права України є міграційні процеси, з якими нерозривно пов'язані відносини з встановленням і реалізацією статусів різних категорій мігрантів, котрим необхідно за допомогою юридичних засобів відкривати простір для самореалізації [1].

На нашу думку предмет міграційного права можна визначити як суспільні відносини, що виникають під час переміщення осіб (міграції) та підготовки до такого переміщення.

Предмет правового регулювання кожної галузі має свої характерні риси. Не є виключенням з цього й міграційне право. Так до основних характерних рис предмету міграційного права слід віднести те, що:

- суспільні відносини є здебільшого однорідними;

- вони виникають у зв'язку з міграційними процесами (переміщення, підготовка до переміщення);

- регулюються нормами міграційного права;

- одним з обов'язкових учасників відносин завжди виступає суб'єкт публічного управління.

Предмет міграційного права охоплює суспільні відносини що виникають перш за все у зв'язку з переміщенням фізичних осіб або в межах одного адміністративно-територіального утворення, або між ними. Дані переміщення можна назвати одним терміном - міграція. Слід зауважити, що суб'єктами такого переміщення можуть виступати лише фізичні особи. Але до обсягу предмета міграційного права, крім безпосереднього переміщення необхідно віднести й підготовку до нього. Так отримання візи, паспортних або виїзних документів, само по собі не несе фактичного переміщення, а є лише підготовчим етапом до нього. Таким чином, дії спрямовані на підготовку до переміщення не можуть охоплюватись єдиним поняття міграції, хоча й безпосередньо пов'язані з міграційними процесами та регулюються нормами міграційного права.

Окремо слід розглянути процеси пов'язані знабуттям та припиненням громадянства. Необхідно зупинитись на тій особливості, що здебільшого набуття або припинення громадянства пов'язано з безпосереднім переміщенням особи між адміністративно- територіальними утвореннями (державами) та, в принципі, може охоплюватись загальним терміном міграція, але не є обов'язковим фактором. Порушене питання визначення належності інституту громадянства потребує окремого дослідження. Ми переконані, що стала наукова позиція відношення його виключно до галузі конституційного права є застарілою та потребує детального переосмислення в аспекті розвитку та сучасного становлення міграційного законодавства.

Так само необхідно науково зважено формувати власну позицію з приводу "відпочкування" правового інституту юридичної відповідальності за порушення міграційного законодавства, обережно вводячи в ужиток поняття міграційного деліктного права.

Одним з елементів характеристики міграційного права як окремої самостійної правової галузі виступає метод правового регулювання суспільних відносин в сфері міграції. При його аналізі досить яскраво проявляється вплив адміністративно-правової галузі на становлення міграційного права.

Так, на нашу думку методом міграційного права слід вважати сукупність окремих правових способів, за допомогою яких держава здійснює правове регулювання міграційних відносин. За допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, саме через норми права держава встановлює міру можливої та дозволеної поведінки [7]. міграційний право адміністративний закон

До змісту міграційних правовідносин відносяться суб'єкти, що перебувають між собою у стані влади та підпорядкування, так звані вертикальні відносини. Саме тому владно- управлінський характер відносин між суб'єктами в міграційних процесах, доволі яскраво проявляє зв'язок міграційного права з адміністративним та тотожність використання відповідних методів правового регулювання.

Сьогодні все ще не існує чіткої та одностайної позиції щодо методології правового регулювання як загальної правової системи, так й міграційного права зокрема. Наукова дискусія базується на двох основних підходах до розуміння методів правового регулювання. Так перший розглядає наявність єдиної категорії методів в загальній правовій системі, тобто виключає можливість існування в різних галузях права лише їм притаманної низки методів (правило - "для всіх галузей права існують лише одні й ті самі методи"). Другий підхід, більш сучасний та ґрунтується на існуванні двох основних методів правового регулювання - імперативному та диспозитивному, які містять в собі різне індивідуальне використання способів правового регулювання - дозволу, заборони та припису. Тобто, способів є лише три, а саме їх унікальне використання можливо лише в межах двох методів. Слід зазначити, що здебільшого в міграційному праві використовується саме імперативний метод правового регулювання. Крім того, як слушно зазначає І.К. Василенко деякі прийоми та засоби імперативного методу є самостійними та не використовуються у інших сферах суспільних відносин. Це наприклад заборона в'їзду до України, утримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування, видворення їх за межи України та надання ним статусу біженця тощо. Це дає підстави стверджувати, що метод міграційного права є методом самостійної галузі права [5].

В завершення проведеної роботи слід зазначити, що на нашу думку, під міграційним правом слід розуміти сукупність правових норм, призначення яких регулювати суспільні відносини, що виникають під час внутрішнього та зовнішнього переміщення людей.

Необхідно наголосити, що міграційне право перебуває на перехідний стадії формування: воно вже велике для "штанців" адміністративного права, але ще не зовсім розкрилось та не набуло всіх особливих рис, що певною мірою, характеризують самостійну правову галузь. Вінцем розвитку міграційного права повинно стати його кодифікація та системне виокремлення його правових інститутів. Особливу увагу слід приділити питанням комплексних інститутів, що мають міжгалузевий "прикордонний" аспект.

Безсумнівно, міграційне право - це нова самостійна галузь національної правової системи, зі своїм предметом регулювання, спадковими від адміністративного права методами регулювання відносин та відверто акцентованими "рисами характером", що склались внаслідок глобалізації суспільства.

В силу своєї молодості міграційне право має складну та недостатньо виокремлену побудову власної структури, визначений порядок організації й розміщення її складових елементів (правових інститутів та правових норм).

Список використаних джерел

1. Чехович С. Б. Елементарний курс міграційного права України: Конспект лекцій : Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. Б. Чехович. - К. : МАУП, 2004. - 216 с.

2. Вострокнутова О. Ю. Институт миграции в административном праве России: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.14 / О. Ю. Вострокнутова.- Москва, 2006.- 226 с.

3. Мінка Т. П. Актуальні проблеми системи адміністративного права / Т. П. Мі- нка // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 2. - С. 122-126.

4. Супруновський А. І. Міграційне право в системі права України. - автореферат дис.... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. І. Супруновський. - Одеса, 2011. - 18 с.

5. Василенко І. К. Міграційне право : Навч. посіб. [для курс. і студ. вищ. навч. закл.] / І. К. Василенко. - Донецьк: Донецький юридичний інститут МВС України, 2013. - 324 с.

6. Брик А. Д. К теоретико-правовому исследованию проблемы концептуальних оснований систематизации миграционного законодательства / А. Д. Брик // Юристъ-Правоведъ. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. юрид. ин-та МВД России. - 2008. - № 5. - С. 79-82.

7. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / за ред.. О. В. Зайчу- ка, Н. М.Оніщенко.- К.: Юрінком Інтер, 2006. - 564 с.