Симетричність права людини на податки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Симетричність права людини на податки

Руслана Гаврилюк,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Симетрія, згідно некласичних стандартів науковості - це властивість, яка відображає структурну особливість об'єкта, що залишається незмінним при змінні порядку розташування у просторі та/або часі рівних між собою частин даного об'єкта. При цьому вона конкретизує, що поняття симетрії може бути розширено на випадок, коли незмінними при перетворенні залишаються тільки деякі характеристики об'єкта [1].

Ще більше розширюється загальне поняття симетрії від фіксації наявності даного явища у нових феноменах об'єктивної реальності, яким за їх природою властива симетричність. Найчастіше, як переконує історичний досвід, це відбувається методом експлікації. Для більшої наочності пошлемося у якості прикладу на відому книгу Ю. А. Шрейдера "Рівність, подібність, порядок", автор якої як математик та наукознавець цілком обґрунтовано обачив своє завдання у тому, "щоб ці зовсім буденні категорії перевести у ранг точних математичних понять" [2]. Саме таке переведення називається у наукознавстві процедурою експлікації. Щоправда, М. Ф. Овчинніков резонно зауважує, що епістемологічний підхід до понять передбачає широкий контекст їх розгляду. Тут важлива, підкреслює він, "не стільки експлікація, скільки, якщо допустимо так сказати, контекстуалізація, тобто, процес включення поняття в теоретичні конструкції" [9] відповідної науки, зумовлені фундаментальними властивостями предмету пізнання, у нашому випадку правової реальності певного виду.

Питання про поняття і природу права людини на податки з філософсько-методологічних позицій антроносоціокультурного підходу та його парадигми трансцендентального обміну між людьми дане право є нічим іншим, як способом буття людини з Іншим но трансцендентальному обміну між ними публічними благами. Звідси очевидно, що фундаментальні властивості людини як системоутворюючого чинника визначають якості і її права на податки, як однієї з функцій людини. Тобто, право людини на податки належить до апріорно системних явищ, точніше кажучи, до самовідтворюючих систем, як і власне людина [4].

У правовій реальності в цілому, в тім числі праві людини на податки як її невід'ємній частині, симетричність поряд з відображенням універсальних для усіх випадків симетрії структурних особливостей права, що залишаються незмінними при змінах його просторової та темпоральної прив'язки, контекстуальна складова її з неминучістю передбачає поширення дії принципу симетрії на коло осіб відповідного права, оскільки поза людиною права немає. У нашому випадку мова іде про усіх людей - суб'єктів їх права на податки. Найфундаментальнішим проявом системності права людини на податки є його атрибутивна симетричність.

У чому ж саме полягає природа іманентної симетричності права людини на податки? Основоположною причиною виникнення спочатку права вимоги людини на податки (публічні блага) до Іншого, а опісля і її зобов'язання визнати та задовольнити аналогічне право вимоги до неї з боку цього Іншого, які, взяті разом, і складають право людини на податки, є трансцендентальний обмін між людьми публічними благами. При чому дане право, як і право в цілому, сприймається людьми у якості рівного масштабу їх свободи у всі часи, у всіх проявах їх співбуття з Іншими, у нашому випадку їх снів-буття щодо смільного задоволення їх публічних благ. Це означає, що як право вимоги кожної людини на податки до Іншого, так і її зобов'язання визнати і задовольнити таке ж право вимоги до неї з боку Іншого на податки рівні і симетричні у всіх їх сутнісних проявах та параметрах. Крім того, також симетричні між собою права вимоги Іншого на податки та його зобов'язання перед іншими особами. Це збагачує право кожної людини на податки якістю спільної справи усіх людей. З метою гарантування публічності оподаткування люди створюють інструментальну державу. Така держава, на відміну від держави субстанційної, не має і не може мати в принципі власного права на податки [5].

Симетричність права людини на податки, крім вищевикладеного, проявляється і через принцип симетрії приватних і публічних потреб людини [6]. Загальновідомо, що задоволення чи незадоволення людиною як тих, так і інших потреб в однаковій мірі сприяє або не сприяє здійсненню людиною власної свободи. Зокрема, у своєму нрагненні до свободи кожна людина схильна, насамперед, максимізувати свої нриватні потреби за рахунок відновідної мінімізації публічних потреб. Природними межами як нершого, так і другого тут є насамперед суспільна природа людини (природна неможливість її повної відмови від певного мінімуму, завжди конкретно-історично зумовленого, загального блага), а також неподільна природа публічних благ, тобто, неможливість лише самостійного задоволення їх людиною особисто.

Крім того, непереборне природне устремління людини до свободи також врівноважує, гармонізує, повертає у природні межі симетричності прагнення людини до максимізації її приватних потреб і мінімізації публічних потреб людини з причини "ціни" їх задоволення для кожної окремо взятої людини: чимало з приватних потреб для людини вигідніше та ефективніше, насамперед з причини досягнення нею все тієї ж більшої свободи, задовольняти за загальноприйнятими стандартами спільно з іншими як потреби публічні.

Таким чином, право вимоги однієї людини до Іншої на одержання публічних благ, існує тільки одночасно зі зобов'язанням Іншого в силу трансцендентальної природи обміну публічними благами, вони симетричні. При зміні полюсів внаслідок задоволення потреби у публічних благах людиною, наділеною правом вимоги, із її права вимоги на зобов'язання, а в Іншого, відповідно, із зобов'язання на зустрічне право вимоги симетричність їх зберігається. Це дозволяє нам зробити достатньо обґрунтований висновок про посуб'єктно- просторову симетричність природи права вимоги та зустрічного йому зобов'язання людей у їх податковому праві.

Більше того, у нерозривності одночасного існування прав вимоги і зобов'язань людей у їх податковому праві в чистому вигляді проявляється, матеріалізується піфагорійська ідея про симетрію протилежностей, більш відома у природознавстві як симетрія правого і лівого [7]. Професор філософії права Університету Буенос-Айреса (Аргентина) Р. Гібург називає таке право дзеркальним і лише про нього: "дзеркальне право. Якщо суб'єкт має зобов'язання, вигодонабувач за цим зобов'язанням має право, що полягає просто у відбитку, або дзеркальному відображенні, обов'язку іншого. Як бачимо, для того, щоб мати право у цьому сенсі, не обов'язково бути не тільки дієздатною особою, а й навіть суб'єктом права взагалі" [8].

Симетричність прав вимоги і зобов'язань людини як невід'ємних складових її права на податки, як і симетричність її приватних і нублічних потреб, є не лише конкретними проявами посуб'єктно-просторової симетричності права людини на податки, але й, разом взяті, складають зміст принципу збереження та безперервності трансцендентального обміну публічними благами між людьми.

Ще однією важливою властивістю права людини на податки є його темпоральна симетричність, яку можливо пізнати насамперед завдяки філософським дослідженням квантових та генетичних процесів у природі, що активізувалися останнім часом, в тім числі і завдяки появі темпоральної концепції правової реальності О. В. Стовби, про що мова ніде нижче. Зокрема, ключові філософсько-методологічні ідеї про властивості темпоральних симетрій можна знайти у роботі американського філософа першої половини і середини ХХ ст. Г. Рейхенбаха "Нанрям часу". Як відомо, вона присвячена осмисленню феноменів, що само розвиваються, та процесів, які відбуваються у них. Право в цілому та податкове право людини зокрема як способи її відповідного співбуття з Іншим повністю належать саме до таких феноменів, а тому філософсько-методологічні положення, оцінки та висновки вище зазначеної роботи мають безпосереднє значення і для їх пізнання. Г. Рейхенбах на прикладі зерна пшениці та колоса пшениці, який розвинувся з нього, показав нерозривність їх тотожності, а також суттєві відмінності цього процесу, що само розвивається, навіть певну протилежність конкретних проявів його у різні моменти часу та водночас сутнісну незмінність. Він запропонував називати феномен тих об'єктів, що саморозвиваються і водночас залишаються в принципі тими самими, феноменом їх генетичної тотожності.

Згідно Г. Рейхенбаха, феномени генетичної тотожності сферою біології не вичерпуються, вони відзначаються тотальністю. "Будь-яка подія, - пише він, - логічно тотожна сама із собою, проте коли ми говоримо, що різні події є станами однієї і тієї ж речі, то ми використовуємо відношення генетичної тотожності, що має силу для цих подій. Будь-які дві події, - підкреслює він, - що належать до цієї серії, називаються генетично тотожними. Звідси відношення генетичної тотожності є двомісною пропозиційною функцією, яка симетрична, транзитивна і рефлексивна" [9].

Як переконує ґрунтовний аналіз роботи Г. Рейхенбаха "Напрям часу", поняття генетичної тотожності має у нього досить широку сферу застосування. Він розглядає різні тини генетичної тотожності: генетичну тотожність речей, генетичну тотожність подій, генетичну тотожність процесів, генетичну тотожність станів і т. д. Чимало цих феноменів відзначаються транзитивністю. Причому у всіх випадках він прагне розв'язати проблему генетичної тотожності шляхом застосування відповідних мовних засобів. Наприклад, пише Г. Рейхенбах, речення є дерево старе, сформульоване мовою речей, було б помилково перекласти на мову подій наступним чином: усі події, які складають це дерево, старі. Правильний переклад даного речення в останньому випадку, згідно Г. Рейхенбаха, буде наступним: "Перша подія, що складає це дерево, відділена великим відрізком часу від подій даного моменту" ' [10].

Як дійшов висновку П. Девіс, який спеціально вивчав філософсько- методологічні аспекти симетрії у природі, принцип симетрії є вирішальним методологічним принципом і в сучасних спробах побудувати переконливу теорію, яка б охоплювала у єдиному методологічно працюючому понятті єдність і взаємодію як того, що зберігається, так і того, що змінюється (в тім числі квантовим чином). Тепер уже ні у кого не виникає сумнівів, що саме симетрія є ключем до розуміння природи взаємодій" (виділено мною - Г. Р.) [11]. Вважаємо за доцільне звернути увагу і на ту обставину, що коли Г. Рейхенбах класифікує типи генетичної тотожності, то він враховує будь-яку зміну, при якій виникає проблема тотожності феноменів дійсності. У якості позначення, що охоплює усі типи даних феноменів, він запровадив поняття субстанційної генетичної тотожності, а у якості її найважливішої форми - тотожності, що безперервно змінюється як прояв тотальної симетрії в дійсності. Дане явище він позначив поняттям функціональної генетичної тотожності (симетрії), одним з класичних прикладів якої є право людини на податки. симетричність право податковий

Вище нами було проаналізовано посуб'єктну дію права людини на податки, іншими словами, його дію у просторі. При цьому було виявлено, що даній його дії властива строга симетричність. Ця ж властивість симетричності також визначає і дію права людини на податки у часі. Філософсько-методологічними ключами до пізнання темпоральності права людини на податки, як уже зазначалося, є вищевикладена нами у найзагальніших рисах філософія буття симетричних феноменів реальності у часі Г. Рейхенбаха, а також темпоральна концепція правової реальності О. В. Стовби.

Згідно темпоральної концепції правової реальності О. В. Стовби, право людини на податки не самостійна сутність, а лише спосіб правового буття людини у правовому часі з приводу внормування трансцендентального обміну між людьми публічними благами, який породжує певне діяння. Таким діянням у податковому праві людини постає актуалізоване право вимоги однієї людини до Іншої на загальні публічні блага: чи зустріне воно розуміння Іншого, його належний відгук і чи трансформується воно у його зобов'язання відносно суб'єкта, що наділений правом вимоги на надання публічних благ і чи в необхідному обсязі він одержить блага? Увесь історичний досвід реалізації податкового права людини, сконцентрований у його антропосоціокультурному коді, націлює Іншого на позитивну відповідь суб'єкту, наділеному правом вимоги публічних благ, орієнтує його на взяття на себе належного зобов'язання по забезпеченню зверненого до нього права людини, оскільки позитивна відповідь його суб'єкту, наділеному правом вимоги публічних благ з його боку надасть Іншому аналогічну можливість зустрічної вимоги публічних благ від первісного правовимагача, а останнього поставить у правову ситуацію обов'язкового взяття зі свого боку перед Іншим відповідного симетричного зобов'язання по наданню йому також публічного блага.

Як справедливо зауважує О. В. Стовба, "право як буття права (буття правового сущого) виявляється локалізованим у часовому проміжку між діянням і відповідним діянням, висвічуючись у випадку реального чи потенційного нездійснення відповідного діяння". При цьому він звертає увагу на певну парадоксальність співбуття правових діянь та правових наслідків. "Як тільки назустріч правовому діянню виходять співрозмірні йому правові наслідки, право "припиняється", "зникає", тобто, правова подія "вичерпана"". При цьому О. В. Стовба уточнює, що правова подія вичерпується лише тоді, коли правові наслідки виявляються співмірними діянню. Якщо ж вони відхиляються від нього у будь-який бік, наприклад, дуже суворе чи м'яке покарання за здійсненний делікт, то право "субєкта, наділеного правом вимоги, право вимагача не збувається, воно ніби "зависає", ставиться під запитання". У такому випадку йому на допомогу приходить, за словами О. В. Стовби, правове суще - позитивні правові норми, договори, докази, тобто, усе те, що допомагає праву збутися, інакше кажучи, забезпечує настання адекватних здійсненному суб'єктом права діянню правових наслідків. При цьому О. В. Стовба у своєму належним чином аргументованому та логічному викладі неклсичної версії темпоральної концепції правової реальності ніби між іншим відзначає: "Водночас відповідне діяння (правові наслідки) може стати першим діянням відносно якихось інших правових наслідків (наприклад, ситуація зустрічної оферти у цивільному праві)" [12], але дальше дану думку не розвиває, залишає її без розгляду. З точки зору обґрунтування темпоральної концепції правової реальності це не настільки принципово, хоча й важливо. З точки ж зору аналізу темпоральних симетричних властивостей податкового права людини це має вирішальне значення.

Справа в тому, що людське буття відзначається перервно-безперервним характером. Люди приходять у життя та йдуть з нього, а людство як вид продовжується. Крім того, на рівні конкретної людини фундаментальна властивість переривання безперервності, іншими словами, одночасної дискретності і не дискретності людського буття також зберігається. Це адекватно відображають публічні потреби людини, що забезпечуються за допомогою податкового права. З одного боку, право вимоги людини на публічні блага та адекватне зобов'язання Іншого задовольнити дане право вимоги певної особи на них теоретично припустимо розглядати як вичерпання конкретного правовідношення, як самопогашення своєрідного кванта права.

Проте в дійсності має місце зовсім інше явище. Ще у часових правових межах першого кванта податкового права зароджується та постає наступний його квант. Податкове зобов'язання Іншого, з виконанням якого вичерпується (завершується) перший квант податкового права людини, що була наділена правом вимоги публічних благ, своєю зворотною стороною містить водночас право вимоги уже у часових межах другого кванта податкового права людини, яка спочатку задовольнила аналогічне первісне право вимоги, виконавши власне зобов'язання, а опісля очікує виконання аналогічного зобов'язання з боку першого правовимагача. Звідси очевидно, що як первісні права вимоги, так і адекватні їм зобов'язання людей щодо публічних благ відносно прав вимоги та зобов'язань Іншого зсунуті темпорально на пів фази вперед, а в усьому іншому їм властива така ж безперервна квантова природа, зумовлена аналогічною природою трансцендентального обміну між людьми публічними благами.

Іншими словами, якщо окрему пару податкове право вимоги людини - податкове зобов'язання людини, які, взяті разом, складають окремий квант податкового права, можна розцінювати, за словами відомого польського феноменолога Р. Інгардена, у якості одномоментної події, то весь нерозривний природний ланцюг таких квантів являє собою не що інакше, як функціонуючий у відповідності з певною закономірністю процес правоутворення та правореалізації. Даний процес наділений усіма властивостями функціональної генетичної тотожності, описаної з філософсько-методологічних позицій Г. Рейхенбахом.

Так, якщо у первісному випадку ми маємо квант податкового права людини, який складається з пари податкове право вимоги людини - податкове зобов'язання Іншого, на наступний квант податкового права людини вже обов'язково складається з пари податкове право вимоги Іншого - податкове зобов'язання першого правовимагача і так безкінечно. Жорсткий зв'язок усіх квантів податкового права людини завжди забезпечується особою, що бере на себе податкове зобов'язання. Тому не випадково податкове право людини як у минулому, так і в даний час нерідко відносять до зобов'язального права.

Таким чином, аналіз дії податкового права людини у часі також виявляє наявність феномену симетрії протилежностей, проте цього разу не міжособових, а темпоральних. Якщо у висхідному кванті права людини на податки певна особа була правовимагачем, то у наступному кванті податкового права людини вона уже неминуче стає самозобов'язаною стороною. І навпаки, сторона, що була самозобовязаною, стає правовимагачем, а правовимагач- самозобов'язаною стороною.

Симетричність податкового права людини є однією з його найфундаментальніших властивостей. Вона парадигмально відрізняється від асиметричності податкового права субстанційної держави згідно етатистської доктрини оподаткування. Симетричність податкового права людини є невичерпним внутрішнім джерелом його саморуху, саморозвитку та самовдосконалення. Воно відображає симетричний процес трансцендентального обміну між людьми публічними благами [13]. Симетричність податкового права людини є найважливішою умовою його незрівнянно вищої, ніж в етатистського податкового права, ефективності.

Симетричність права людини на податки є атрибутивною найфундаментальнішою властивістю права людини на податки, що проявляється у його дії як у просторі, так і в часі. Просторова симетричність права людини на податки проявляється у закономірностях та природі взаємозв'язків різних суб'єктів у податкових правовідносиних: якщо одна людина виступає з правом вимоги, то інша людина обов'язково має відносно першої правове зобов'язання і навпаки. Аналіз дії права людини на податки в часі також виявляє наявність феномену симетрії протилежностей, проте у даному випадку не міжособових, а темпоральних. Якщо у висхідному кванті права людини на податки певна особа була правовимагачем, то у наступному кванті права людини на податки вона уже неминуче стає зобов'язаною стороною. І навпаки, сторона, що була зобов'язаною, стає правовимагачем, а правовимагач - зобов'язаною особою.

Список використаних джерел

Романовская Т. Б. Симметрия / Т. Б. Романовская // Новая философская энциклопедия : в 4 т. / [ред. совет: Степин В. С., Гусейнов А. А., Семигин Г. Ю., Огурцов А. П. и др.]. - М.: Мысль, 2010. - Т. 3: Н-С. - С. 540.

Шрейдер Ю. А. Равенство, сходство, порядок / Ю. А. Шрейдер. - М.: Наука, 1971. - С. 9.

Овчинников Н. Ф. Методологические принципы в истории научной мысли / Н. Ф. Овчинников. - [изд. 2-е, стереотипное]. - М.: Эдиториал УРСС, 2003. - С. 56.

Детальніше про це див.: Гаврилюк Р. О. Природа податкового права: антропо- соціокультурний підхід: монографія / Р. О. Гаврилюк. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2014. - 636 с.

Детальніше про це див.: Гаврилюк Р. А. Эгалитарная (инструментально- потребностная) концепция налогового права / Р. А. Гаврилюк // Современные проблемы теории налогового права: материалы международной научной конференции. Воронеж, 4-6 сентября 2007 г. / [под ред. М. В. Карасевой]. - Воронеж: Изд-во Воронежского гос. университета, 2007. - С. 24-32.

Детальніше про це див.: Гаврилюк Р. Принцип симетрії приватних та публічних потреб індивіда - теоретичне ядро егалітарної парадигми податкового права / Р. Гаврилюк // Право України. - 2009. - № 2. - С. 101-108.

Кант И. О первом основании различия сторон в пространстве : [пер. с нем.] // Кант И. Сочинения : в 6 т. Т. 2. - С. 376; Урманцев Ю. А. О философском и естественнонаучном значении проявлений «правизны» и «левизны» в живой природе / Ю. А. Урманцев // О сущности жизни : [сб. статей] / [под ред. Г. М. Франка (отв. ред.) и др.]. - М.: Наука, 1964. - С. 170-І91; Урманцев Ю. А. О природе правого и левого (основы теории диссфакто- ров) / Ю. А. Урманцев // Принцип симметрии. - М.: Наука, 1978. - С. 180-195 та ін.

Гібург Р. Про права / Р. Гібург // Філософія права і загальна теорія права. - 2013. - № 1. - С. 101.

Рейхенбах Г. Направление времени / Ганс Рейхенбах; [пер. с англ. Ю. Б. Молчанова и Ю. В. Сачкова]. - М.: Изд-во иностранной литературы. - 1962. - С. 58-59.

Райхенбах Г. Направление времени - С. 297.

Девис П. Суперсила (поиски единой теории природы) / Пол Девис; [пер. с англ. Ю. А. Данилова, Ю. Г. Рудого; под ред. Е. М. Лейкина]. -М.: Мир, 1989. - С. 123).

Стовба А. В. Что есть право? / А. В. Стовба // Правоведение. - 2013. - № 4. - С. 183.

Размещено на Allbest.ru