Деякі питання процедури застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРОЦЕДУРИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ІДЕНТИФІКОВАНИХ (ПОМІЧЕНИХ) АБО НЕСПРАВЖНІХ (ІМІТАЦІЙНИХ) ЗАСОБІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

Тагієв С.Р.

кандидат юридичних наук (Апеляційний суд Чернігівської області)

Викладено авторське бачення окремих питань застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Висловлено авторську позицію стосовно процедури їх використання у кримінальному процесі.

Ключові слова: ідентифіковані (помічені), несправжні (імітаційні) засоби; негласні, слідчі (розшукові) дії; кримінальний процес.

Тагиев С. Р. Некоторые вопросы процедуры применения идентифицированных (помеченных) или ненастоящих (имитационных) средств во время проведения негласных следственных (поисковых) действий. Изложено авторское видение отдельных вопросов применения идентифицированных (помеченных) или ненастоящих (имитационных) средств во время проведения негласных следственных (поисковых) действий. Выражена авторская позиция относительно процедуры их использования в уголовном процессе.

Ключевые слова: идентифицированые (помеченые), ложные (имитационные) средства; негласные следственные (розыскные) действия; уголовный процесс.

Tagiyev S. R. Some issues of procedure of use of identified (marked) or false (imitation) items during undercover investigation (search) actions. There is the author's vision of some matters of the use of certain identified (marked) or false (imitation) funds during the undercover investigation (search) actions. There is the author's position regarding the procedures for their use in criminal procedure.

The author has analyzed concepts and types of these items, the regulatory framework of their use, storage, and powers of officials responsible for their storage.

It has been concluded that consolidation on the level of the Criminal Procedural Code Ukraine the possibility of pre-identified (marked) or false (simulation) items during the covert investigation (search) action was the guarantor of the legality of their conduct and an important step in creating the conditions for transparency and legality of pre-trial investigation.

Keywords: identified (marked), false (imitation) items; undercover investigating (search) actions; criminal procedure.

Постановка проблеми. Із прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), який наповнений цікавими, часто навіть нереальними, новелами та ідеями, проблема системи слідчих дій, хоча й стала більш непередбачуваною і проблематичною, але все ж таки набула як нового забарвлення, так і нового дихання.

Так, однією з новел КПК України, що привертає до себе значну увагу фахівців у галузях кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності, криміналістики, а також практичних працівників правоохоронних органів та суддів, є правовий інститут негласних (слідчих) розшукових дій, норми якого сконцентровані у гл. 21 КПК України.

Важливо зауважити, що розробники нового КПК України замість розвитку нормативно-правової регламентації використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні у кримінальних справах запропонували інший підхід.

Зокрема, законодавець чітко закріпив вичерпний перелік негласних слідчих (розшукових) дій, порядок їх врегулювання і застосування для забезпечення умов, за яких кількість випадків зловживання такими діями органами досудового розслідування значно зменшиться, що, у свою чергу, забезпечить дотримання законності при обмеженні конституційних прав людини.

Законодавець також вперше за роки незалежності України детально прописав підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій і використання їх результатів у кримінальному провадженні, забезпечення гарантії дотримання законності учасників кримінального провадження при здійсненні досудового розслідування.

Серед актуальних питань проведення негласних слідчих (розшукових) дій слід виділити проблему застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів.

Заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби, як правило, використовуються при проведенні таких негласних слідчих (розшукових) дій: контрольована та оперативна закупка (п. 2 ч. 1 ст. 271 КПК України); імітування обстановки злочину (п. 4 ч. 1 ст. 271 КПК України); виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України). Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії, що розглядається, може бути продовжений за правилами ч. 5 ст. 246 КПК України.

Проведене нами узагальнення наукових розробок [1, с. 103; 2, с. 40] та вивчення матеріалів практики дозволило дійти висновку, що успішному виявленню, попередженню та розслідуванню злочинів сприяє саме кваліфіковане використання різних засобів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, у тому числі і заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних).

Метою статті є розкриття процедури застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Дані проблеми розглядалися у працях вітчизняних вчених у галузі кримінального та кримінально-процесуального права, зокрема: Р.Г. Андрєєва, Є.М. Блажівського, О.В. Геселєва, В.Г. Гончаренка, С.О. Гриненко, Ю.М. Грошевого, В.Ю. Захарченко, В.Т. Нора, О.В. Капліної, І.М. Козьякова, С.В. Ківалова, С.М. Міщенко, С.М. Скрипниченко, Є.Д. Скулиша, С.Р. Тагієва, В.Я. Тація, М.А. Погорецького, Л.Д. Удалової, С.С. Чернявського, В.М. Тертишника, В.Є. Тарасенко, С.Б. Фоміна, О.Г. Шило, М.Є. Шумила, А.А. Яковлєва та ін.

Виклад основного матеріалу. На нашу думку, серед багатьох прогресивних новел КПК України слід виділити законодавче оформлення можливості застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Традиційно в науці кримінально-процесуального права під засобом при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій вважається сукупність знарядь (певного матеріального об'єкта) та прийомів його застосування з метою вирішення завдань при виявленні та розкритті злочинів. А тому будь-який матеріальний об'єкт будь-якого призначення сам по собі, без прийомів його застосування, не може виконувати функції засобу; за його допомогою не можна отримувати або реалізовувати негласні слідчі (розшукові) дії без відповідної методики.

До засобів можна віднести лише те знаряддя, яке виконує під час цієї діяльності певну функцію, а саме: воно повинно бути інструментом у руках суб'єктів, які проводять негласні слідчі (розшукові) дії. Виходячи із загального поняття засобів, які використовуються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, ми саме виділяємо заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби.

Слід також зауважити, що у новому КПК України з'явилося не тільки визначення засобів, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а й детальне регламентування їх використання. Так, відповідно до ч. 1 ст. 273 КПК України, за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби.

З цією метою допускається використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Крім того, у КПК України окремо закріплено вимогу про те, що використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою заборонено (ч. 1 ст. 273 КПК України) [3].

Ідентифіковані (термін «ідентифікація» походить від латинського identificare - ототожнювати) купюри - це грошові банкноти, серія та номер яких зафіксовані на інших матеріальних носіях, зокрема у протоколах вручення грошових коштів і на завірених належним чином ксерокопіях. Таке фіксування здійснюється з метою спрощення процедури відслідковування руху ідентифікованих коштів та доведення їхнього походження.

Ми поділяємо думку О.М. Бандурки, Є.М. Блажівського та ін., які під ідентифікованими (поміченими) засобами розуміють об'єкти матеріального світу (речі, предмети, документи), на які при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій заздалегідь було нанесено спеціальну позначку, завдяки якій їх можна відрізняти від подібних [4, с. 690].

Як показує судова практика, ідентифікованими (поміченими) засобами у кримінальному провадженні виступають грошові купюри різного номіналу, які можуть бути ідентифікованими або поміченими. Помічені купюри - це грошові банкноти, на які спеціальним порошком або безколірною фарбою нанесено певні позначки (найчастіше - «Хабар», «УБЕЗ», «УБОЗ» та інші), які невидимі неозброєним оком, але зчитуються під ультрафіолетовими променями.

Несправжні (імітаційні) засоби (термін «імітація» походить від латинського imitatio - наслідування, переймання) - це спеціально виготовлені речі і документи, що повністю або частково мають ознаки та властивості матеріальних об'єктів, які вони заміщають; спеціально утворені підприємства, установи, організації, що використовуються з метою проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

До несправжніх (імітаційних) засобів можна віднести: спеціально виготовлені речі; спеціально виготовлені документи; спеціально утворені підприємства, установи, організації. Крім того, як зазначають С.Б. Фомін, С.О. Гриненко, відповідно до змісту ст. 273 КПК України, особа, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, прирівнюється до несправжніх (імітаційних) засобів, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій [5, с. 454].

Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих (розшукових) дій оформлюється відповідним протоколом (п. 1 ч. 1 ст. 103, ч. 2 ст. 273 КПК України), який не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій передається прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК України). Такий протокол повинен відповідати загальним вимогам до протоколів, закріпленим у ст.ст. 104-106, 252 КПК України, та містити відомості про виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів.

Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог КПК України під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії (ч. 4 ст. 273 КПК України).

Вказане положення кореспондується з нормами КПК України щодо належності та допустимості доказів, оскільки несправжні (імітаційні) засоби, застосовані у кримінальному провадженні з дотриманням вимог КПК України, повністю відповідають вимогам ст. 85 «Належність доказів» та ст. 86 «Допустимість доказу» КПК України.

Докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, є недопустимими.

Ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби зберігаються за правилами, встановленими КПК України для зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них (ст. 100 КПК України).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України, зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме: відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних із їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 [6].

На сьогодні зазначені питання врегульовано також Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженою наказом Г енеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125.

Згідно з положеннями вказаної Інструкції, вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті, детально описані в протоколі огляду. Після огляду речові докази долучаються до справи постановою працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді.

Речові докази зберігаються при справі, виняток становлять громіздкі предмети, для зберігання яких визначено окремий порядок. Відповідальною за зберігання речових доказів, долучених до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи (п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) [7].

Водночас серед осіб, відповідальних за зберігання речових доказів, є і прокурор, оскільки саме він є службовою особою, яка повинна відповідати за матеріали кримінального провадження та речові докази після направлення до суду обвинувального акта. Адже саме у процесуального керівника знаходяться усі документи до того, як вони будуть надані суду під час судового провадження. Водночас несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються в процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, за винятком випадків, коли суд встановить порушення вимог КПК України під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що закріплення на рівні КПК України можливості застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій стало гарантом правомірності їх проведення і важливим кроком у створенні умов для прозорості та законності досудового розслідування.

слідчий розшуковий кримінальний

Бібліографічні посилання

1. Тарасенко В. Є. До питання фіксації фактів протиправної діяльності осіб за допомогою засобів негласного візуального контролю / В. Є. Тарасенко, О. А. Кузьменко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2014. - № 2

2. Яковлєв А. А. Спеціальні технічні засоби негласного збору інформації / А. А. Яковлєв, О. О. Лис // Наукові праці Чорноморського держ. ун-ту імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Сер. : Комп'ютерні технології. - 2013. - Т. 229. - Вип. 217. - С. 39-43.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI // ВВР України. - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. - Х., 2012.

5. Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін. ; за заг. ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. - Х., 2013.

6. Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF.

7. Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) [Електронний ресурс] : наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125

Размещено на Allbest.ru