Негативна євгеніка в політиці держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

УДК 342.7

Негативна євгеніка в політиці держави

Талдикін О.В.

кандидат юридичних наук, доцент

«Нехай там не буде ні горбатих спереду, ні горбатих ззаду, ні калік, ні схиблених, ні з рідними плямами, ні порочних, ні хворих, ні кривих, ні гнилозубих, ні прокажених, чия плоть викинута, ні з іншими вадами, які служать мітками Анхра-Манью, накладеними на смертних».

Авеста, Міф про Йіму

Розглянуто негативну євгеніку як складову внутрішньої політики провідних країн світу в контексті порушення фундаментальних прав людини. Визначено: загальну мету негативної євгеніки, функції негативної євгеніки, основні засоби її реалізації, категорії осіб, до яких застосовувалися засоби негативної євгеніки, надано ґрунтовну міжнародно-правову регламентацію євгеніки.

Ключові слова: євгеніка, негативна євгеніка, еволюція, політика, права людини, расова біологія, селекція, стерилізація.

Рассмотрена негативная евгеника как составляющая внутренней политики ведущих стран мира в контексте нарушения фундаментальных прав человека. Определены: общая цель негативной евгеники, функции негативной евгеники, основные средства ее реализации, категории лиц, к которым применялись средства негативной евгеники, приведена основная международноправовая регламентация евгеники.

Ключевые слова: евгеника, негативная евгеника, эволюция, политика, права челове-ка, расовая биология, селекция, стерилизация.

Considered negative eugenics as a component of the internal policy of the leading countries in the context of violations of fundamental human rights. Defined: The overall objective of negative eugenics negative eugenics function, the basic means of its realization, the categories of persons who were subject to a means of negative eugenics, given the basic international legal regulation of eugenics.

The overall objective of negative eugenics is considered to be the birth of offspring cessation in patients with hereditary defects or those categories that are considered by the state and society "race", physically and mentally, socially dangerous.

Analysis of various sources makes it possible to determine the function and negative eugenics as part of internal policies of individual states:

- Preventive: preventing the birth of children in persons considered carriers of defective genetic traits and prevent the birth of children in individuals with bad habits (alcoholism, antisocial behavior);

- Punitive and repressive: Use as an additional punishment for the crime (mostly sexual);

- Regulatory, control of demographics (birth rate);

- Economic: saving public funds for the maintenance of the disabled and their treatment.

The main means of implementation of negative eugenics policy were:

- Prohibition of marriages with other "lower" races;

- Prohibition of marriages with members of other nationalities;

- Prohibit cohabitation;

- Compulsory medical examination of the future spouse;

- Forced sterilization and castration;

- Forced "voluntary sterilization";

- Active yeftanaziya;

- Promoting the birth and rearing of people who were "racial selection";

- Surgical "cure" people with different sexual orientations;

- A ban on emigration of persons with hereditary mental illness and are unable to maintain themselves.

Categories of persons to which the means used negative eugenics affect its strength: the representatives of the so-called "lower races", Jews, Gypsies, people with different sexual orientations, people who have committed criminal offenses (mainly sexual soil), recidivists, those who had hereditary disease, patients with epilepsy, people with mental illnesses and disorders, hereditary deafness person with blindness and, persons with severe ugliness, terminally ill, disabled children, patients who have undertaken on treatment for more than five years, people who are not able to physical labor, people who were inclined to give birth to more than one child, chronic alcoholics and others.

Summarizing the above, we note that in our time, in connection with the global elite to an overall reduction in population, gaining popularity juvenile justice. It is believed that the juvenile justice system - a kind of reincarnation kind of negative eugenics, which is stricter change the basic principles of cooperation between the state and the family to deal with the destruction of the traditional autonomy of relations of children and parents.

Keywords: eugenics negative eugenics, evolution, politics, human rights, racial biology, breeding, sterilization.

Постановка проблеми. Як складова внутрішньої політики негативна євгеніка почала з'являтися з кінця ХІХ - початку ХХ століття і набула піку свого розвитку в 30-ті роки. У ці часи вона була частиною соціальної інженерії, за словами прихильників, дуже міцно пов'язаної з іншими її складовими. Це, певною мірою, обумовлюється активізацією соціальної функції держави, прагненням її до активного втручання у вирішення широкого спектра соціальних проблем. З іншого боку, освіта і "якість" людського матеріалу набували значення в міру розвитку все більш монополізованих економічних відносин.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Проблеми негативної євгеніки розглядалися в межах наукових монографій та статей. Особливої уваги заслуговують праці теоретиків негативної євгеніки: Ф. Гальтона, В. Келлікотта, Х. Лундборга, Гуннара та Альви Мюндаль.

Різні аспекти негативної євгеніки, як складової внутрішньої політики різних держав, досліджували: А. Карлсон, Б.І. Ісмаілов, Т. Юдін та ін.

Метою даної статті є спроба на основі аналізу джерельно-правової бази та бібліографії визначити загальну мету і функції негативної євгеніки, а також основні засоби її реалізації та категорії осіб, до яких застосовувалися ці засоби.

Виклад основного матеріалу. Наприкінці ХІХ століття, коли в наукових колах провідних країн світу панували ідеї соціального дарвінізму, набули неабиякої популярності учення про можливість покращення вроджених якостей людини. Британський вчений сер Френсіс Гальтон у 1883 році, у своїй книзі «Дослідження людських здібностей та їх розвитку» («Inquiries into Human Faculty and Its Development») вперше застосовує термін «євгеніка» [1].

Євгеніка (від грец. Euysvs - породистий) - вчення про селекцію людини, а також про шляхи поліпшення її спадкових властивостей. В 1907 році професор біології Вільям Келлікотт визначає євгеніку як «соціальне управління еволюцією людини» [2].

Розрізняють два види євгеніки: «позитивну євгеніку» і «негативну євгеніку».

Мета позитивної євгеніки - сприяння відтворенню людей з ознаками, які розглядаються як цінні для суспільства, наприклад: відсутність спадкових захворювань, хороший фізичний розвиток і високий інтелект. Межі між позитивною та негативною євгенікою є питанням, на наш погляд, доволі дискусійним, але, в контексті порушення прав людини, актуальним постає дослідження тих державних програм та дій державних органів, які спрямованні на досягнення цілей саме негативної євгеніки.

Загальною метою негативної євгеніки прийнято вважати припинення народження потомства в осіб, що мають спадкові дефекти, або у тих категорій, які вважаються державою й суспільством «расово», фізично та розумово відсталими, соціально небезпечними.

Практичне втілення ідеї негативної євгеніки отримали у вигляді расових законів, прийнятих у США та Німеччині в першій половині XX століття. Вони також широко обговорювалися і в Англії, Франції, Скандинавії та Радянській Росії. До числа країн, що схвалили, наприклад, закони про стерилізацію протягом 1907-1931 років належать Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія, Сполучені Штати, Естонія, Вільне Місто Данциг, Швейцарія, Англія, Бермуди, Канада, Мексика, Японія, Німеччина. Починаючи з кінця 20-30-х років уряди названих країн проводили широкомасштабну політику, що містила елементи негативної євгеніки. В 20-х роках популярність цієї державної політики досягла такого рівня, що викликала стурбованість римсько-католицької церкви. В 1930 році Папа Пій ХІ видає буллу з її засудженням: Castii connubii [3].

Аналіз різного роду джерел надає можливість визначити й функції негативної євгеніки як складової внутрішньої політики окремих держав:

- превентивна: запобігання народженню дітей в осіб, які вважалися носіями дефектних генетичних ознак, та попередження народження дітей в осіб, які мають шкідливі звички (алкоголізм, асоціальна поведінка);

- карально-репресивна: використання в якості додаткового покарання за злочин (переважно сексуального характеру);

- регулятивна: контроль за демографічною ситуацією (рівнем народжуваності);

- економічна: заощадження державних коштів на утримання непрацездатних та їх лікування.

США були однією з перших держав, що почали застосовувати окремі засоби негативної євгеніки. Тут, внутрішня політика, заснована на негативній євгеніці, була виключною прерогативою окремих штатів. Так, першими штатами, що закріпили на законодавчому рівні обмеження шлюбів з хворими, були штати Делавер - у 1893 році, та Коннектікут - у 1895 році [4, с. 38].

До 1917 року такий захід негативної євгеніки, як примусову стерилізацію, схвалили в 16 штатах. Програми були спрямовані на психічно хворих і розумово відсталих, а в деяких штатах стерилізації підлягали також глухі, сліпі, епілептики та особи з фізичними каліцтвами, хронічні алкоголіки. У ряді випадків заборонялися шлюби та спільне проживання, або вони дозволялися за умов повної стерилізації [4, с. 38]. Мабуть не дивно, що в 20-30-х роках у США примусовій стерилізації частіше піддавалися жінки афроамериканки, адже вважалося, що вони не можуть контролювати власне статеве життя. Лідером такого обмеження зростання сімей афроамериканців з метою економії коштів на соціальну допомогу був штат Північна Кароліна [5]. Борець за права афроамериканців Анжела Девіс стверджує, що велику кількість індіанців і афроамериканців було стерилізовано проти їх волі і часто без їх відома, коли вони були в лікарні [6].

У 1927 році політика стерилізації генетично «дефективних» людей була підтримана Верховним судом США у справі мешканки штату Вірджинія Ке- ррі Бак (Carrie Buck), яка намагалася оскаржити рішення влади про її примусову стерилізацію [7].

У цілому примусова стерилізація, як захід негативної євгеніки, здійснювалася в США до 1974 року. В окремих штатах заходи негативної євгеніки відігравали одночасно як каральну, так і превентивну роль. Так, і до теперішнього часу особам, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті, надається можливість заміни довічного ув'язнення добровільною хімічною кастрацією [8].

Ґрунтовне законодавче оформлення державні програми з негативної євгеніки отримали у країнах Скандинавії. У 1924 році, як тільки в Данії прийшов до влади перший соціал-демократичний уряд, став обговорюватися закон про стерилізацію. На думку розробників, стерилізація повинна була зіграти вирішальну роль у запобіганні виродженню данців. Якщо якась політична партія і могла в той час розглядатися як свого роду партія євгеніки, то це були саме соціал-демократи [9]. Так, Данія стала першою зі скандинавських країн, що прийняла закон «Про стерилізацію» в 1929 році. В 1934 році його було значно посилено під впливом економічних проблем періоду Великої депресії.

У Швеції рікстаг у 1921 році схвалює утворення Державного інституту расової біології (Rasbiologiska institutet, Statens institut for rasbiologi) . Його голова Херман Лундборг досліджував змішання рас і прагнув стати першим ученим, який би довів, що подібне змішання є шкідливим [10]. Провідниками одного з розповсюджених засобів негативної євгеніки примусової стерилізації були Нільс фон Хофтен, а також подружжя соціал-демократів: Гуннар та Альва Мюрдаль [11]. Зокрема, Мюрдалі стверджували, що «душевно хворі, розумово неповноцінні, особи з генетичними дефектами та особи з асоціальним або кримінальним характером підлягають примусовій стерилізації. На противагу від програм німецьких нацистів, Мюрдалі підкреслювали, що підлягають стерилізації особи в усіх демографічних і в усіх соціальних групах. Відтворення цього низькоякісного людського матеріалу є небажаним, оскільки є великий ризик, що їх потомство виявиться неповноцінним фізично і розумово. А так як генетично неповноцінних дітей доведеться утримувати державі, Мюрдалі стверджували, що в обмеженому числі випадків у держави є право здійснювати примусову стерилізацію». [12, с. 132]. Цікаво, що Альва Мюрдаль стала лауреатом Нобелівської премії миру в 1982 році [13].

У 1936 році рікстаг отримує звіт з пропозиціями для стерилізації згідно з прийнятим у 1934 році законом, яким стерилізація «неповноцінних» рас визнавалася бажаною, але виключно добровільною [14]. Осіб, які підлягають стерилізації, викликали в органи соціального забезпечення і повідомляли про майбутню операцію. Щоб потрапити в цю категорію, достатньо було проявляти «стійку нездатність до навчання» або володіти зовнішністю, що не відповідає визнаним арійським стандартам шведської нації. Тих, хто намагався протестувати, залякували: погрожували ув'язненням у лікарні для душевнохворих, позбавленням батьківських прав або пільг. Після підписання паперу про те, що згода на операцію отримана добровільно, з операціями не тягнули. Вся процедура - від виклику до органів и до повернення додому тривала не більше тижня. В 1941 році приймається ще один закон, який скасовував мінімальний вік осіб, що підлягали стерилізації. Коли технологія була налагоджена, список ознак неповноцінності вирішили розширити і включили в нього «асоціальність», а наприкінці Другої світової війни на додаток до вже існуючого закону додався новий. Він допускав кастрацію, знову таки «добровільну», небезпечних злочинців, а також «чоловіків з незвичайними або надмірними сексуальними бажаннями». Вибір у цієї групи осіб був ще вужчим: операція або в'язниця. За різними даними, протягом 1935-1975 років було стерилізовано близько 63000 осіб, з них 27 тисяч - насильницькі [15].

Як зазначає Б.І. Ісмаілов «цікаво, що в Данії, як загалом і в інших скандинавських країнах, були відсутні ті соціальні та політичні умови, які традиційно розглядалися в якості необхідних передумов для розвитку євгеніки. Так, не було вираженого класового антагонізму і страху привілейованих верств перед пробудженням мас, не було міжрасових і міжнаціональних протиріч, не було і опозиції консервативних еліт соціальним витратам» [9].

Безумовно, що апогею свого розвитку негативна євгеніка досягла у нацистській Німеччині, де вона мала «расове» підґрунтя. Основними напрямками впровадження негативної євгеніки тут були такі:

- програма Т-4 - знищення психічних хворих, і взагалі хворих більше 5 років, як непрацездатних;

- знищення гомосексуалістів;

- програма «Лебенсборн» - зачаття і виховання в дитячих будинках дітей від службовців СС, які пройшли «расовий відбір»;

- Холокост;

- план «Ост» - скорочення місцевого населення захоплених східних територій, яке вважалося нижчою расою [16; 17].

Саме нацистська Німеччина використала найширший спектр засобів негативної євгеніки. Основними засобами реалізації негативної євгеніки в політиці були такі:

- заборона шлюбів з представниками інших «нижчих» рас;

- заборона шлюбів з представниками інших національностей;

- заборона спільного проживання;

- обов'язковий медичний огляд майбутнього подружжя;

- примусова стерилізація та кастрація;

- примушування до «добровільної стерилізації»;

- активна евтаназія;

- сприяння народженню та вихованню дітей від осіб, що пройшли «расовий відбір»;

- оперативне «лікування» осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією;

- заборона на еміграцію особам, які мають спадкові, психічні захворювання та не спроможні себе утримувати.

Заперечення проти негативної євгеніки не переконали її прихильників. Не зупинила їх і мораль. Категорії осіб, до яких застосовувалися засоби негативної євгеніки, вражають своєю чисельністю: це представники так званих «нижчих рас», євреї, цигани, особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, особи, які скоїли кримінальне правопорушення (переважно на сексуальному ґрунті), рецидивісти, особи, які мали спадкові захворювання, хворі на епілепсію, особи з психічними захворюваннями та розладами, особи зі спадковою глухотою та сліпотою, особи з важкою потворністю, невиліковно хворі, діти-інваліди, хворі, що заходилися на лікуванні понад п'ять років, особи, які не спроможні на фізичну працю, особи, які були схильні народити більше однієї дитини, хронічні алкоголіки тощо.

Питання: «хто повинен вирішувати, що одне відхилення від норми є неприпустимим, а інше - цілком прийнятним?» є актуальним, і сучасні приклади застосування негативної євгеніки також існують. Так, за даними дворічного дослідження, яке було проведене кореспондентом ВВС Наталією Антелава, в Узбекістані, у процесі реалізації державних програм з планування сім'ї, діє секретна програма примусової стерилізації жінок дітородного віку. З 1999 року через цю процедуру вже пройшли десятки тисяч жінок. Узбецьке міністерство закордонних справ категорично заперечує наявність такої програми [18].

Проблемами євгеніки в Китаї займається Пекінський інститут геноміки в Шеньчжені (BGI Shenzhen). «Сім'я з однією дитиною» - гасло, яке було висунуто китайською владою ще тридцять років тому. Наслідки цієї політики призвели до зростання кількості людей похилого віку, що, у свою чергу, обумовлює загрозу економічному розвитку. В жовтні 1994 року було прийнято "Закон про охорону здоров'я матері і дитини", розкритикований світовою спільнотою як євгенічний [19]. З середини 90-х років політика євгеніки КНР містить такі заходи: обов'язкова стерилізація всіх розумово відсталих і які страждають серйозними генетичними відхиленнями, обов'язкові пренатальні тести і обов'язкові аборти у випадку дефектів плоду, формування елітного банку сперми для жінок, чоловіки яких є безплідними [20].

Взагалі ґрунтовну міжнародно-правову регламентацію євгеніка починає отримувати з другої половині ХХ століття. Сьогодні діючими міжнародно-правовими документами є такі:

- Гельсінгська декларація Всесвітньої медичної асоціації (1964 р.) [21];

- Загальна декларація про біоетику та права людини, ЮНЕСКО, (2005 р.) [22];

- Декларація про клонування людини, ООН, (2005 р.) [23].

В Європейському Союзі євгеніку заборонено відповідно до Хартії основних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року. Стаття 3 Хартії передбачає "заборону євгенічної практики, насамперед тієї, яка спрямована на селекцію людини" [24].

Більшість розвинених країн, підтримуючи Загальну Декларацію прав людини 1948 року, Конвенцію про захист фундаментальних прав і свобод людини 1950 року, підписали Конвенцію про біомедицину та права людини у 1997 році. Стаття 11 Конвенції забороняє будь-яку форму дискримінації за генетичною ознакою [25].

Висновки. Загальною метою негативної євгеніки прийнято вважати припинення народження потомства в осіб, що мають спадкові дефекти, або у тих категорій, які вважаються державою й суспільством «расово», фізично та розумово відсталими, соціально небезпечними.

Аналіз різного роду джерел дає можливість визначити й функції негативної євгеніки як складової внутрішньої політики окремих держав:

- превентивна: запобігання народження дітей в осіб, які вважалися носіями дефектних генетичних ознак, та попередження народження дітей у осіб, які мають шкідливі звички (алкоголізм, асоціальна поведінка);

- карально-репресивна: використання в якості додаткового покарання за злочин (переважно сексуального характеру);

- регулятивна: контроль за демографічною ситуацією (рівнем народжуваності);

- економічна: заощадження державних коштів на утримання непрацездатних та їх лікування.

Основними засобами реалізації негативної євгеніки в політиці були такі:

- заборона шлюбів з представниками інших «нижчих» рас;

- заборона шлюбів з представниками інших національностей;

- заборона спільного проживання;

- обов'язковий медичний огляд майбутнього подружжя;

- примусова стерилізація та кастрація;

- примушування до «добровільної стерилізації»;

- активна евтаназія;

- сприяння народженню та вихованню дітей від осіб, що пройшли «расовий відбір»;

- оперативне «лікування» осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією;

- заборона на еміграцію особам, які мають спадкові, психічні захворювання та не спроможні себе утримувати.

Категорії осіб, до яких застосовувалися засоби негативної євгеніки, вражають своєю чисельністю: це представники так званих «нижчих рас», євреї, цигани, особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, особи, які скоїли кримінальне правопорушення (переважно на сексуальному ґрунті), рецидивісти, особи, які мали спадкові захворювання, хворі на епілепсію, особи з психічними захворюваннями та розладами, особи зі спадковою глухотою та сліпотою, особи з важкою потворністю, невиліковно хворі, діти-інваліди, хворі, що заходилися на лікуванні понад п'ять років, особи, які не спроможні на фізичну працю, особи, які були схильні народити більше однієї дитини, хронічні алкоголіки тощо.

Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що в наші часи, у зв'язку з проектами світової еліти щодо загального скорочення населення планети, набуває популярності ювенальна юстиція. Існує думка, що ювенальна юстиція - така собі своєрідна реінкарнація негативної євгеніки, яка є жорстким механізмом зміни базових принципів взаємодії держави і сім'ї з метою руйнації традиційної автономності відносин дітей і батьків.

євгеніка негативний правовий політика

Бібліографічні посилання

1. Galton F. Inquiries into Human Faculty and Its Development. 1883. - London : J.M. Dent & Company [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://galton.org/books/human- faculty/text/human-faculty.pdf

2. Kellicott William Erskine. The Social Direction of Evolution: An Outline of the Science of Eugenics [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gutenberg.org/files/31705/31705-h/31705-h.htm

3. Pius XI, Casti Connubii (31/12/1930) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w2.vatican.va/content/pius-xi/en/encyclicals/documents/hf_p-xi_enc_31121930_casti- connubii.html

4. Юдин Т. Евгеника / Т. Юдин. - М.,1925.

5. Daniel Nasaw BBC News, Washington Sterilisation: North Carolina grapples with legacy [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bbc.com/news/world-us-canada-13700490

6. Angela Davis, Women, Race and Class [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 20Women%20Race%20and%20Class.pdf

7. Supreme Court. Buck v. Bell 274 U.S. 200. Buck v. Bell (No. 292). Argued: April 22, 1927. Decided: May 2, 1927. 143 Va. 310, affirmed [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.law.cornell.edu/supremecourt/text/274/200

8. The 2007 Florida Statutes: 794.0235 Administration of medroxyprogesterone acetate (MPA) to persons convicted of sexual battery. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.leg.state.fl.us/statutes/index.cfm?App_mode=Display_Statute&Search_String=&UR L=Ch0794/SEC0235.HTM&Title=-%3E2006-%3ECh0794-%3ESection%200235#0794.0235

9. Исмаилов Б.И. Теоретические аспекты и законодательная практика государств в сфере правовой регламентации генетики человека [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.portalus.ru/modules/politics/rus_readme.php?archive=&id=1188693307&start_from=&s ubaction=showfull&ucat=.

10. Heuman Lundborg .Degenerationsfaran. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // runeberg. org/svtid skr/1921/0288. html.

11. Nils von Hoften, Steriliseringsfragan fran rasbiologisk synpunkt. - Stockholm : Svenska foreningens for psykisk halsovard, 1933.

12. Карлсон А. Шведский эксперимент в демографической политике : Гуннар и Альва Мюрдали и межвоенный кризис народонаселения / Алан Карлсон ; пер. с англ. Б. Пинскера. - М., 2009.

13. Лауреаты Нобелевской премии [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nobeliat.ru/laureat.php?id=184

14. SOU (Statens Offentliga Utredningen) 1936: 46, Betankande angaende sterilisering, Befolkningskommissionen (Stockholm, 1936).

15. Гридина Ю. Униженные и оскопленные / Гридина Ю., Рукавишников Л. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kommersant.ru/doc/13746

16. Рид Дж. Генетика, евгеника и массовые убийства // Модели безумия: Психологические, социальные и биологические подходы к пониманию шизофрении / Рид Дж., Массон Дж. ; под ред. Дж. Рида, Л.Р. Мошера, Р.П. Бенталла. - Ставрополь, 2008.

17. Astel, Prasident, Prof. Dr. H. W.: Rassendammerung und ihre Meisterung durch Geist und Tat als Schicksalsfrage der weiB en Volker. Aus: Schriftenreihe der NS. - Monatshefte, Heft 1. Zentralverlag der NSDAP. Franz Eher Nachf., Munchen.

18. Natalia Antelava. October 2013 Forced Sterilization of Women in Uzbekistan/ Executi ve summary (October 2013) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fergananews.com/archive/2013/sterilization_uzbek_20131205_0.pdf

19. Сравнительное трудовое право. - № 2. - 2009 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hse.ru/data/2010/01/30/1229794667/China_2_2009_T2.pdf

20. P. Bakalar «tabu v socialrnch vedach [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vzdelavaci-institut.info/?q=system/files/Tabu_v_socialnich_vedach-Petr_Bakalar.pdf.

21. Гельсінгська декларація Всесвітньої медичної асоціації "Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об'єкта дослідження" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/990_005

22. Всеобщая декларация о биоэтике и правах человека [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/0014/001461/146180r.pdf

23. Декларация Организации Объединенных Наций о клонировании человека [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_d57

24. Хартия осовных прав Европейского Союза [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2 rada.gov.ua/laws/ show/994_524.

25. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини : Конвенція про права людини та біомедицину [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_334

Размещено на Allbest.ru