13

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рейдерство як економіко-правове явище: загальна характеристика

B.C. Шапіро, канд. юрид. наук, Сумський державний університет

Т.В. Булах, Сумський державний університет

Анотація

Досліджено рейдерство як економіко-правове явище, його зміст та ознаки. Розглянуто думки вчених щодо сутності поняття рейдерства, на основі аналізу яких запропоновано власне визначення досліджуваного поняття. Висвітлено види рейдерства та розкрито особливості кожного із його видів. Визначено суб'єктів рейдерської атаки, а також встановлено методи захоплення підприємства та охарактеризовано кожний із них.

Ключові слова: регідерство, історія виникнення, види регідерства, методи рейдерських захоплень

Загальний зміст дослідження

Рейдерство як поняття виникло у Великій Британії, і спочатку під цим терміном розуміли набіги морських суден, які самостійно виконували бойові завдання, у тому числі й захоплення торговельних кораблів інших країн. Історія рейдерства нараховує не одне століття, хоча сам термін введено до ділового обороту на межі ХІХ-ХХ ст. ст. В якості злочину воно з'явилось на світ разом із акціями, коли виникла можливість поглинання компанії проти волі її власника.

Вважається, що першим рейдером був Джон Рокфеллер, засновник Standart Oil, який різними способами скуповував акції своїх конкурентів з метою зміцнити становище свого бізнесу ще в кінці XIX століття [1].

В Україну рейдерство прийшло на початку 1990-х рр., в епоху дикого нагромадження первинного капіталу. Слід відзначити, що недружні поглинання по-українськи найчастіше зводяться до силових захоплень підприємств під прикриттям законних або псевдозаконних підстав. Такий метод поглинань був запозичений у Російській Федерації, де практика рейдерських захоплень поширена більш широко і відпрацьована до дрібниць.

В юридичній літературі питання історії виникнення, становлення рейдерства та їх правового положення за радянської доби та у сучасних умовах досліджували вчені Б.М. Андрушків, Н.Б. Кирич, М.І. Мельник, З.С. Варналій, І.І. Мазур, О.А. Бєлікова, С.М. Анісімов, Т. Бабич, О.М. Бандурка, М.В. Бондаренко, М. Грішенков, Є. Дмитрієва, П.А. Некрасов, О.В. Осипенко, А.А. Пиманова та інших. Однак, потребує подальшого наукового обґрунтування та вивчення низка питань правового положення рейдерства у сучасних умовах, в період економічної нестабільності у державі. Тому метою статті є дослідження рейдерства, як економіко-правового явища, з'ясування його сутності та видів, здійснення аналізу методів рейдерських захоплень.

рейдерство економічний правовий

У фаховій термінології Міністерства внутрішніх справ України "рейдерство" - це силове захоплення спірних підприємств, у тому числі, на виконання відповідних судових рішень на користь тих чи інших власників [2]. Фахівці Служби безпеки України під "рейдерством" розуміють протиправне захоплення акціонерних товариств (у тому числі, з державною часткою власності) сторонніми комерційними структурами через міноритарних акціонерів, котрі діють на їх користь [2].

В Постанові Кабінету Міністрів України "Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетної декларації)" рейдерство визначене як відчуження державного майна та корпоративних прав поза процесами приватизації; протиправне захопленім підприємств [3].

Поняття рейдерства досліджено на доктринальному рівні такими вченими, як П. Берназ, В.В. Горбов, Н.С. Касьяненко, С. Москаленко, О. Середа та ін.

Так, В.В. Горбов під рейдерством розглядає поглинання, яке означає скуповування контрольного пакету акцій компанії без будь-якого узгодження з акціонерами та менеджментом компанії [4, с.120].

Такий вчений, як Н.С. Касьяненко, запропонував наступне визначення досліджуваного поняття: рейдерство - це процес недружнього поглинання організації будь-якої форми власності за допомогою спеціально ініційованої корпоративної суперечки з використанням адміністративних та корупційних ресурсів, технологій та розкрадання акцій та різноманітних шахрайських схем, а також трактуванням на свою користь неоднозначних положень нормативних та законодавчих актів [5, с.123]. На думку С. Москаленка, рейдерство - це інструмент захоплення, який включає в себе комплекс юридичних, психологічних, економічних, військово-спортивних методик та технологій. Він, зокрема, зазначає, що випадки рейдерства в його різноманітних проявах можна спостерігати в різні часи та майже в усіх країнах із ринковою економікою. Це явище, як правило, викликане різними чинниками: недосконалістю законодавства, бажанням іноземних компаній увійти на ринки інших країн тощо. Рейдерство можна порівняти із середньовічним піратством [2].

П. Берназ та О. Середа вважають, що під рейдерством слід розуміти комплекс дій, здебільшого незаконних, які здійснюються особами з метою заволодіння майном іншого суб'єкта (фізичної або юридичної особи). В даному випадку мета рейдерської атаки полягає в отриманні прибутку за рахунок завданім матеріальних, репутаційних збитків іншій особі [6, с.83]. На думку 3. Варналій та І. Мазур, під рейдерством слід розуміти недружнє, поза межами дії цивільного законодавства, спрямоване проти волі власника, захоплення чужого майна на користь іншої особи, встановлення над майном повного контролю нового власника в юридичному й фізичному розумінні з використанням корумпованості чиновників та із застосуванням сили. Як вважають ці вчені, недружнє захоплення майна власника може відбуватися тільки поза межами дії цивільного законодавства, але ж чинне кримінальне законодавство України передбачає настання кримінальної відповідальності. Слід підкреслити, що недружнє захоплення чужого майна на користь іншої особи та встановлення над майном повного контролю може здійснюватися і без порушення норм законодавства [1].

Вітчизняний учений Д. Зеркалов в якості рейдерства визначає процес захоплення власності фірми або перехоплення оперативного управління за допомогою спеціально створеного та розіграного бізнес-конфлікту [7, с.8].

А. Кірєєв визначає рейдерство як систематичну проектну діяльність на ринку корпоративного контролю, що спрямована на протиправне отримання контролю над активами інших суб'єктів економічної діяльності із завданням їм економічного та інших видів збитків [8, с.4].3. Тарханова дає визначення рейдерству через похідне поняття "рейдер" - найнятий професіонал, який використовує кримінальні методи захоплення чужої власності, як-то підроблення документів, фальсифікація судових рішень, знищення реєстру, все, що дозволяє захопити контрольний пакет акцій, ліквідні активи, товари, немайнові активи підприємства [9, с.5].

С. Чернявський, О. Користін та Я. Монастирський, вивчаючи дослідження західних фахівців, стверджують, що їх рейдери виконують роль "санітарів бізнесу" і в такий спосіб сприяють його економічному розвитку. Зокрема, вони усувають від управління бізнесом неефективний менеджмент; запобігають зловживанням солідних акціонерів; реструктурують підприємства, які працюють не результативно. Нарешті, власники атакованої компанії навіть виграють від "вдалої" рейдерської атаки, оскільки вартість їх акцій (разом із вартістю акцій, придбаних рейдером) збільшується. Фактично інститут "рейдерства" став одним із найважливіших інструментів захисту інтересів міноритарних акціонерів [10, с.97].

Незважаючи на суттєву загрозу, яку несе в собі рейдерство як суспільно-небезпечне явище, в сучасній юридичній та економічній науці практично відсутній усталений понятійний апарат з питання, що досліджується, тривають дискусії щодо визначення та змісту рейдерства. Вирішення даного питання можливо шляхом законодавчого закріплення досліджуваного поняття.

Зважаючи на проведене дослідження щодо сутності поняття "рейдерства", пропонуємо наступне його визначення: рейдерство - це процес, що складається із сукупності як законних, так і незаконних дій особи або кількох осіб (фізичних або юридичних), спрямованих на захоплення або поглинання суб'єктів господарювання будь-якої форми власності з метою встановлення повного контролю над останнім. Незважаючи на ту обставину, що рейдерство може проводитись як шляхом проведення незаконних дій, так і законних, акцентуємо увагу на тому, що меті (кінцевому результату) завжди притаманний протиправний характер.

Досліджуючи види рейдерства, зазначимо, що їх існує досить багато, починаючи від абсолютно легальної діяльності і закінчуючи кримінальним діянням, що супроводжується цілим комплексом злочинів: від корупції до фізичного насильства. Зокрема, в економічній літературі усіх рейдерів умовно поділяють на білих, сірих та чорних.

За умов "білого" рейдерства організатор схеми діє виключно у межах норм чинного законодавства, використовуючи наявні прогалини у ньому. Цей різновид рейдерства можна вважати особливим та законним видом бізнесу, оскільки скуповування акцій українським законодавством не заборонено. Фактично на сьогодні у розвинених країнах світу поширений лише цей різновид рейдерства, оскільки він є дозволеним, регулюється і контролюється законом [11, с.131-132]. Такі рейдери завжди використовують законні інструменти заволодіння компаніями, а саме: придбанім кредиторської заборгованості, перегляд результатів приватизації, скуповування акцій (приблизно 10-15 %), можливим є також корпоративний шантаж.

При "сірому" рейдерстві організатори рейдерських операцій діють на межі закону [12, с.39]. Вони використовують такі інструменти, як часткову фальсифікацію документів, скуповування акцій, шантаж, ведення подвійного реєстру і незаконні збори акціонерів, підкуп суддів, навмисне ініціювання справи про банкрутство, операції із податковою та кредиторською заборгованостями. Межа між використанням законних та незаконних методів є нечіткою, тому досить часто рейдери переходять на незаконні способи захоплення суб'єкта господарювання.

При "чорному" рейдерстві організатор використовує фальсифіковані документи і інші методи "сірого рейдерства", значно більше уваги приділяє корумпованим методам впливу. Крім корупційних незаконний і неправомірних ухвал, "чорне" рейдерство характеризується обов'язковим вживанням фізичного насильства для реального втілення цих рішень у життя [11, с.132-133].

Слід зазначити, що в України межа між "білими", "сірими" і "чорними" рейдерами досить сильно розмита. Недосконалість законодавства призводить до того, що спочатку проведена в "білих рукавичках" операція, переходить у використання "чорних" методів. Саме тому в українському суспільстві останнім часом рейдерство і бандитизм стали синонімами.

Першочерговою причиною попиту на рейдерські послуги вважається початок переходу України до ринкових відносин та активне здійснення "глобального" перерозподілу власності. Останніми роками цей попит стає більш свідомим, організованим та масовим, що зумовлено кількома факторами: недосконалістю чинного законодавства, корумпованістю виконавчої та судової влади; нестабільністю політичної ситуації та перерозподілом власності між фінансово-промисловими групами; імпортом рейдерських технологій.

Суб'єктами рейдерської атаки є:

1. Замовник - це свого роду спонсор рейдерської атаки (окрема фізична або юридична особа).

2. Рейдери:

1) наймані особи, що працюють під керівництвом великих фірм, які надають їм усі необхідні ресурси для реалізації угоди;

2) незалежні рейдери - працюють самостійно за власні ресурси, отримують увесь прибуток від проведення операції.

Якщо говорити про типову спеціалізовану фірму-рейдера, то її структура складається наступним чином:

1. Організатор - особа, що володіє приватним бізнесом і веде переговори з потенційними змовниками рейдерських атак.

2. Юристи - кваліфіковані фахівці в галузі права, що використовують прогалини у чинному законодавстві, розробляють та формують пакети документів, у тому числі підроблені, для порушення кримінальних, господарських справ, ініціювання перевірок.

3. Відділ, що відповідає за збір та аналіз інформації, виконує допоміжні функції. Основне завдання полягає у зібранні інформації про обрану для рейдерства компанію.

4. PR-агентство під час проведення рейдерської акції поширює недостовірну інформацію про об'єкт рейдерства з метою формування негативної думки про обрану рейдерами компанію.

5. Силові структури - приватні охоронні фірми, працівники інших підприємств, що є під керівництвом рейдерів.

6. Відділ, що безпосередньо займається реалізацією проектів з недружніх поглинань, розробляє власну стратегію (схему) дій, використовуючи інформацію, отриману відділом збору та аналізу інформації, та висновки і рекомендації юристів [4, с.116-117].

Зауважимо, що на практиці найбільш поширеними є чотири основні методи захопленім підприємства: через акціонерний капітал, кредиторську заборгованість, органи управління та оспорювання підсумків приватизації.

Одним із найбільш розповсюджених механізмів протиправного захоплення чужої власності є механізм створення та консолідації кредиторської заборгованості підприємства - об'єкта рейдерської атаки.

В основі такого механізму рейдерства лежить наявна у підприємства кредиторська заборгованість перед контрагентами за різного роду господарсько-правовими зобов'язанням. При цьому рейдер скуповує у кредиторів підприємства наявні у них права вимоги до такого підприємства. Як правило, уступка права вимоги здійснюється за значно меншою ціною, ніж вартість самої кредиторської заборгованості.

Слід відзначити, що підприємство-боржник у більшості випадків не знає про продаж його боргів, адже, відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, хоча й у ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок повідомити боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, але, як правило, цесіонарій не дотримується цих вимог закону та не повідомляє боржника про факт уступки права вимоги, оскільки таке неповідомлення не є підставою для недійсності самої угоди з відступлення права вимоги [13].

Після консолідації значного розміру кредиторської заборгованості рейдер одночасно пред'являє її до сплати шляхом направлення боржнику претензії або подачі відповідного позову до суду. При цьому для рейдера важливо якнайшвидше отримати позитивне рішення суду про стягнення з боржника наявної суми заборгованості, для підтвердження без - спірності своїх вимог до такого боржника. В силу положень ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі [13].

Як правило, часткова відповідальність поручителя встановлюється в незначному розмірі. При цьому рейдер укладає договір поруки з таким суб'єктом господарювання, місцезнаходження якого знаходиться у юрисдикції "зручного" для рейдера господарського суду.

У свою чергу, нездатність підприємства - боржника одночасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями та виконати судове рішення (судові рішення) дає підстави для ініціації процедури банкрутства відносно такого боржника з усіма негативними наслідками, що випливають із цієї процедури.

Щоб ініціювати справу про банкрутство, необхідно дотриматися певних умов: розмір заборгованості має бути не менше 300 мінімальних заробітних плат, а вимоги кредиторів мають бути безспірними, тобто підтвердженими відповідними виконавчими чи розрахунковими документами, на підставі яких списують грошові кошти. Крім того, безспірні вимоги мають існувати не менше трьох місяців з часу, встановленого для їх погашення [4, с.122].

Слід відзначити, що відповідно до ч.9 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), заява про порушення справи про банкрутство кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором [14].

Основне завдання для рейдера у процедурі банкрутства - отримати більшість голосів у комітеті кредиторів та призначити "підконтрольного" арбітражного керуючого у якості розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора. Отримавши більшість голосів у комітеті кредиторів, фактично рейдер керує процесом банкрутства, разом із арбітражним керуючим визначає напрями використанім майна, а також має право, в силу ч.2 ст.12 Закону, подати клопотання господарському суду про відсторонення органів управління боржника від управління підприємством боржника [14].

У результаті подібних дій керівника підприємства-боржника відсторонюють від посади, а виконання його обов'язків покладається на арбітражного керуючого - розпорядника майна. Саме з цього моменту розпочинається виведення активів з підприємства, що може здійснюватися різноманітними способами і на різних судових процедурах банкрутства, починаючи від укладення значних угод щодо майна боржника із підконтрольними суб'єктами господарювання, введення у якості сана - тора підконтрольної юридичної особи, укладення мирової угоди, умови якої передбачають перехід права власності на активи боржника кредитору у якості погашення існуючої заборгованості, і завершуючи ліквідацією підприємства-боржника та продажем його активів по мінімальним цінам у на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута [15, с.186].

Захоплення через акціонерний капітал свідчить про те, що він недостатньо контролюється. Початком атаки є скупка акцій. Підприємства повинні уважно відслідковувати купівлю дрібних пакетів акцій у міноритарних акціонерів, щоб вчасно прийняти необхідні заходи.

Одним із слабких ланок підприємства, яким зацікавились рейдери, може бути наймане керівництво. Наділений значними повноваженнями директор може сприяти швидкому виведенню майна з підприємства на підконтрольні рейдеру структури. Таким чином, власник підприємства може залишитися з акціями, які нічого не варті.

Також доволі поширеним варіантом є силове захоплення підприємств - залучення силових структур (спеціальних підрозділів правоохоронних органів, приватних охоронних структур) та застосування сфальсифікованого судового рішення.

Практика розслідування рейдерських захватів показує, що майже в усіх випадках допомогу рейдерам надають чиновники органів державної влади і місцевого самоврядування. За великою кількістю кримінальних справ ухвалюються неправосудні судові рішення, в яких право власності на захоплене майно визнається за рейдерами. Нерідко співробітники правоохоронних органів, керуючись рішеннями судів, фактично теж сприяють "загарбникам", вилучаючи носії інформації з реєстрами акціонерів, до яких потім вносяться зміни, а також порушують, на замовлення рейдерів, кримінальні справи. Не гребують участю в рейдерських захопленнях і представники виборних органів. Вони ініціюють депутатські запити, спотворюють зміст висвітлення подій для ЗМІ, виконують інші замовлення рейдерів.

Література