Протидія відмиванню коштів та фінансуванню тероризму як фактор забезпечення економічної безпеки держави та протидії корупції: теоретико-правовий аспект

Анотація

У статті проаналізовано актуальні питання протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, зміст фінансового моніторингу, досліджено теоретичні та юридичні підходи до підвищення ефективності здійснення фінансового моніторингу як інструменту протидії корупції та забезпечення економічної безпеки в Україні, приділено увагу розробці пропозицій до законодавства з метою оптимізації механізму здійснення фінансового моніторингу, зокрема за рахунок впровадження національної системи оцінки ризиків та розширення функцій Державної служби фінансового моніторингу

Ключові слова: корупція, національна оцінка ризиків, економічна безпека, фінансовий моніторинг, фінансова розвідка, загрози економічній безпеці, легалізація коштів, набутих злочинним шляхом, тіньова економіка.

Аннотация

В статье проанализированы актуальные вопросы противодействия отмыванию средств и финансированию терроризма, содержание финансового мониторинга, исследованы теоретические и юридические подходы к повышению эффективности осуществления финансового мониторинга как инструмента противодействия коррупции и обеспечения экономической безопасности в Украине, уделено внимание разработке предложений в законодательство с целью оптимизации механизма осуществления финансового мониторинга, в том числе за счет внедрения национальной системы оценки рисков и расширения функций Государственной службы финансового мониторинга

Ключевые слова: коррупция, национальная оценка рисков, экономическая безопасность, финансовый мониторинг, финансовая разведка, угрозы экономической безопасности, легализация средств, приобретенных преступным путем, теневая экономика.

Annotation

The article analyzes the current issues of combating money laundering and terrorist financing, meaning financial monitoring, the theoretical and legal approaches to improve the efficiency of financial monitoring as a tool for combating corruption and economic security of Ukraine, paid attention to the development of proposals for legislation to optimize the mechanism of financial monitoring, in particular through the introduction of a national system of risk assessment and expanding the functions of the State service for financial monitoring.

Key words: corruption, national risk assessment, economic security, financial monitoring, financial intelligence, threat to economic security, legalization of funds obtained illegally shadow economy.

В умовах проведення антитерористичної операції та постійної військово-терористичної загрози особливого значення набуває питання забезпечення економічної безпеки держави та протидії корупції, яка, мов іржа, руйнує економіку зсередини, нівелює авторитет держави та її органів. Внаслідок соціально-економічної кризи зростає частка тіньових, злочинних коштів, власники яких намагаються надати їм законного походження. Наслідком цього є проникнення таких коштів до різних галузей економіки, зокрема кредитно-фінансового й банківського секторів, а також зростання ймовірності використання таких коштів терористичними угрупованнями. Крім того, ускладнення процедур легалізації тіньового капіталу має стати реальною перешкодою для розкрадання бюджетних коштів та подальшого існування клептократичної моделі економіки.

Світовий і вітчизняний досвід та наукові дослідження свідчать, що найефективнішими заходами з мінімізації та реальної протидії організованій злочинності й корупції є запровадження дієвого постійного контролю за фінансовими інституціями. Вдосконалення державного фінансового моніторингу сприятиме підвищенню дієвості національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Тому, для більш ефективного забезпечення економічної безпеки держави, запобігання втратам держави та суспільства від дій організованих груп і злочинних організацій, рішучого усунення будь-яких можливостей легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, що гальмують розвиток економіки, створення позитивного іміджу кредитно-банківської системи та інвестиційної привабливості України за її межами необхідним є вдосконалення механізму державного фінансового моніторингу [1, с. 42-44].

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних учених у галузі адміністративного права, фінансового права, кримінального права, кримінології, інших наук гуманітарного напряму. Так теоретичні й практичні проблеми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів незаконного походження останніми роками досліджували такі вчені, як П. П. Андрушко, А. І. Берлач, Б. В. Волженкін, В. Л. Грохольський, О. М. Джужа, Г. А. Матусовський, В. М. Понович та ін. Окремі організаційно-правові питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних протиправним шляхом, розглядалися у працях В. М. Алієва, А. М. Бабенка, М. В. Бондаревої, В. В. Галунька, В. М. Гаращука, В. П. Головіної, О.О. Дудорова, А. О. Клименка, А.Т. Ковальчука, М. В. Корнієнка, В.І. Курила, М. І. Мельника, А. А. Музики та ін.

Найбільш вагомий внесок в розробку національних та міжнародних систем протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом, в контексті проблеми тінізації економіки здійснено такими зарубіжними вченими, як Дж. Гросман, Ф. Бретт, Дж. Модінгер, Т. Рейтер, Р. Седдіг, Дж. Робінсон, К. Коттке, Дж. Жданович та іншими.

Безпосередньо питання протидії легалізації (відмиванню) коштів в своїх працях розглядали А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, Н. С. Карнов, О. Є. Користін, М. В. Лошицький, В. В. Чернєй, А. Г. Чубенко, В. Ю. Шенітько та інші вчені.

Разом з тим, враховуючи складний та багатоаспектний характер досліджуваної проблематики, нагальною потребою сьогодення є здійснення подальшого наукового пошуку щодо напрямків підвищення ефективності фінансового моніторингу як інструменту протидії корупції та забезпечення економічної безпеки держави.

Метою статті є аналіз законодавчих новацій у сфері протидії легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення, їх впливу на стан протидії корупції та забезпечення економічної безпеки держави, а також розробка на цій основі пропозицій до законодавства.

Методи дослідження використані з урахуванням мети дослідження та його предмета. З метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження, підтвердження коректності та репрезентативності зроблених висновків було використано діалектичний метод пізнання дійсності та соціальних процесів, сукупність загальнонаукових і спеціальних методів проведення наукових досліджень у правовій сфері: системно-структурний аналіз, дедуктивний та індуктивний, порівняння, спеціально-юридичний та інші. фінансовий корупція безпека моніторинг

З точки зору забезпечення прийнятного ризику економічної безпеки найбільш деструктивним чинником виступає зрощування тіньового капіталу з державним апаратом. Посилюється вплив тіньового капіталу на різні сфери політичного життя, зокрема, діяльність партій, народних депутатів, регіональних владних структур та органів місцевого самоврядування, засоби масової інформації. Все це підриває авторитет системних перетворень, міжнародний імідж держави, загрожує національній безпеці [2].

Як теоретичні джерела, так і офіційні звіти державних органів та міжнародних організацій свідчать, що значною внутрішньою загрозою в Україні є зростання «тіньової» економіки та посилення її криміналізації саме на тлі високого рівня корупції. За даними всесвітньої організації Transparency International у 2012 році Україна, за рівнем прозорості економіки, посіла 144 сходинку. Такі країни як: Непал, Пакистан, Нігерія мали кращі показники прозорості економіки в країні. Нажаль, за результатами 2014 року ситуація покращилась не достатньо наша держава підвищила свій рейтинг лише на 2 позиції і обіймала 142 (з 175 можливих) місце за рівнем прозорості та протидії корупції [3]. За 2015 рік Україні вдалося заробити лише один додатковий бал за результатами світового Індексу сприйняття корупції CPI 2015 року. На сьогоднішній день індекс CPI країни складає 27 балів зі 100 можливих, що лише на 1 бал більше, ніж у 2014 році. У всесвітньому рейтингу Україна наразі посідає 130 місце зі 168 позицій. Здійснити невеличке зростання індексу Україні вдалося завдяки збільшенню суспільного осуду корупціонерів, створенню антикорупційних органів та появі руху викривачів корупції. А от зволікання із реальним покаранням хабарників, а також збільшення корупційної складової у стосунках бізнесу та влади не дають Україні зробити рішучій крок уперед за показниками СРІ [4].

Першоджерелом, яке об'єднує питання боротьби з відмиванням коштів та корупцією, є Рекомендації FATF [5]. У FATF розуміють, що корупція має достатній потенціал щоб негативно впливати на економічний розвиток будь-якої країни, заважати боротьбі з організованою злочинністю та ефективному державному управлінню, а також підривати основи довіри до законодавства. Саме тому в червні 2012 року FATF був підготований типологічний звіт «Конкретні фактори ризику, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів від корупції», який був першим документом цієї організації, що був присвячений проблемі протидії корупції. У цьому звіті наведено найбільш яскраві випадки корупційних справ в урядах різних країн та окреслено орієнтири для подальшої роботи з глибшого розуміння взаємозв'язків між корупцією та легалізацією (відмиванням) злочинних доходів. Звертається також увага на прямий зв'язок, який існує між основними галузями країни та станом корупції у ній, зокрема при домінуванні добувної галузі рівень корупції в країні завжди вищий. Крім цього, зосереджено увагу на тому, що високий рівень ризику корупції та легалізації (відмивання) злочинних доходів характерний для приватизації, оскільки процедури передачі державного майна, що має велику економічну вартість приватним структурам часто піддається різним спробам вручання у цей процес з метою лобіювання інтересів певних кіл зацікавлених осіб. Саме тому забезпечення прозорості процедур приватизації та відкритості до громадянського суспільства є основою, яка повинна бути забезпечена урядами країн для ефективного здійснення приватизації та запобігання виникнення ризиків корупції і легалізації (відмивання) злочинних доходів. В своєму звіті, направленому на боротьбу із корупцією, FATF пропонує конкретні інструменти, які можуть вживатися урядами країн з метою створення дієвої системи запобігання проявам корупції та легалізації (відмивання) доходів, отриманих внаслідок корупційних злочинів. До таких інструментів належать: розкриття інформації про доходи і витрати публічними особами; розкриття інформації про угоди в межах державних закупівель; дотримання міжнародних стандартів з протидії легалізації (відмивання) злочинних доходів; моніторинг індексів корупції та індексу сприйняття корупції з метою вжиття заходів щодо оперативного реагування на виявлені недоліки системи протидії корупції; моніторинг інших індексів, що характеризують рівень корупції [6]. Маємо констатувати, що наша держава активно впроваджує у законодавство рекомендації FATF, про що свідчить запровадження системи електронних закупівель, проведення декларування, активна діяльність антикорупційних органів та громадських організацій.

Вагоме значення при визначенні рівня корупції в будь-якій державі приділяється питанням побудови і функціонування національної системи запобігання та протидії відмиванню корумпованих активів. Зазначена система в порівнянні із низькими показниками ефективності загальної антикорупційної системи знаходиться на досить високому рівні розвитку, підтвердженням цього є прийняття в рамках антикорупційного пакету реформ, нового закону у цій сфері у жовтні 2014 року Верховна Рада України у межах антикорупційних ініціатив уряду ухвалила новий Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Цей закон дає новий поштовх для подальшої розбудови системної боротьби з відмиванням грошей та підтверджує європейський вибір розвитку нашої держави [7].

Однією з новел даного Закону було визначення бенефіціарного власника, тобто кінцевого вигодоодержувача. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) це фізична особа, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція і яка, незалежно від формального володіння, має можливість здійснювати вирішальний влив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб.

У Законі було також розширено перелік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, що є запорукою більш широкого охоплення сфери контролю та ефективного здійснення тих завдань, які формулюються в даному нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Запропоновані Законом доповнення привели національне законодавство у цій сфері у відповідність з міжнародними вимогами і стандартами. Комплексно урегульовано питання проведення національної оцінки ризиків; доступну до інформації про бенефіціарну власність; моніторингу фінансових операцій публічних діячів; застосування санкційних списків міждержавних об'єднань та іноземних держав; підвищення ефективності розслідування справ про відмивання коштів, а також багато інших аспектів сфери фінансового моніторингу [1, с. 14-15].

Держфінмоніторинг, як спеціально уповноважений орган, є сполучною ланкою у загальнодержавній системі протидії відмиванню коштів та боротьби з фінансуванням тероризму й розповсюдженню зброї масового знищення. Державна служба фінансового моніторингу не втручається напряму у діяльність фінансового сектору національної економіки. Водночас збирає й узагальнює інформацію щодо підозрілих фінансових операцій, які здійснюють фізичні та юридичні особи.

Фактично Держфінмоніторинг є своєрідним фільтром, що детінізує й оздоровлює фінансово-економічну систему України. Саме з цією метою, нині здійснюється тісна співпраця і щоденна координація наших зусиль з Генеральною прокуратурою України, Національним антикорупційним бюро, СБУ, МВС, Фіскальною службою, міністерствами та органами місцевого самоврядування [1]. Слід зазначити також, що за межами країн колишнього СРСР термін «фінансовий моніторинг» (точніше його дослівний переклад) у тотожному значенні практично не використовується. Як правило, у розвинутих країнах світу та відповідних спеціальних міжнародних нормативних актах органи із запобігання відмиванню коштів, аналогічні за своїми функціями українському Держфінмоніторингу, йменуються підрозділами фінансової розвідки, діяльність яких має узагальнену назву фінансова розвідка [2].

Надзвичайно злободенною проблемою сьогодні для країни є виявлення та повернення прихованих і викрадених фінансових активів. Дуже важливо проявляти особливу уважність як на етані визначення і блокування таких активів. Заморозити виявлені тіньові активи не просто, однак більш важливо і складно повернути їх в легальний обіг як ресурси державного бюджету [1].

Іншим важливим фактором підвищення ефективності протидії легалізації коштів, який безпосередньо впливає на рівень економічної безпеки держави, є запровадження національної системи оцінки ризиків. Визначення «національна оцінка ризиків» міститься у пункті 24 частини першої статті 1 відповідного профільного Закону України і означає систему заходів, які здійснюються суб'єктами державного фінансового моніторингу, уповноваженими органами державної влади із залученням інших суб'єктів (у разі потреби) з метою визначення (виявлення) ризиків (загроз) легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму, їх аналіз, оцінка та розроблення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та/або зменшення негативних наслідків.

Враховуючи те, що національна оцінка ризиків це комплексне явище, то до її проведення залучаються органи та інституції, що здійснюють свою діяльність у різних сферах забезпечення правопорядку та регулювання суспільних відносин з питань боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

Тому, такими суб'єктами, зокрема, є:

1. Правоохоронно-розвідувальний блок (Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна фіскальна служба України, Міністерство оборони України, Служба зовнішньої розвідки України, Національне антикорупційне бюро України);

2. Контрольний блок (Державна фінансова інспекція України, Державне казначейство України, Державна прикордонна служба України, Державна регуляторна служба України, Антимононольний комітет України);

3. Регуляторний блок (Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство юстиції України та інші);

4. Міжнародний блок (Міністерство закордонних справ України);

5. Науковий блок (представники наукового середовища, провідних вищих навчальних закладів України);

6. Приватний блок (представники громадських та саморегулівних організацій, об'єднань суб'єктів первинного фінансового моніторингу) [1].

Національна оцінка ризиків включає в себе збір, обробку і аналіз інформації щодо результатів діяльності суб'єктів фінансового моніторингу, державних органів, що беруть участь у роботі системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також іншої інформації, пов'язаної з функціонуванням цієї системи. Ця інформація оброблюється відповідно до вимог національного законодавства [1]. Порядок здійснення діяльності у цьому напряму визначається окремим нормативно-правовим актом. З урахуванням цього, існує нагальна потреба нормативного упорядкування цього блоку відносин.

Актуалізація проблематики підвищення ефективності фінансового моніторингу викликана її значенням для забезпечення економічної безпеки держави. Отже, існує нагальна потреба внесення відповідних змін до законодавства з метою упорядкування відповідних відносин. Зокрема, ми підтримуємо пропозицію доктора юридичних наук В. В. Чернєя щодо необхідності доповнення ч. 3 ст. 209 КК України ще однією кваліфікуючою ознакою легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена службовою особою з використанням свого службового становища. Також заслуговує на увагу пропозиція щодо запровадження такого запобіжного заходу, як зарахування до спеціального державного фонду частини вилучених або конфіскованих правоохоронними органами коштів з подальшим їх використанням на забезпечення матеріальними ресурсами, заохочення працівників правоохоронних органів тощо, надання можливості правоохоронним органам під час перевірки в разі виникнення підозри у відмиванні «брудних» коштів застосовувати такий захід, як тимчасовий арешт майна [8].

Крім того, існує нагальна потреба нормативної деталізації вимог Національній системі оцінки ризиків. Зокрема, професор А. Г. Чубенко у свої наукових працях наголошує на необхідності розробки та прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про Національну системі оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» [9, с. 150-154]. Однак враховуючи, що згідно із частиною четвертою статті 21 профільного Закону проведення, оприлюднення результатів національної оцінки ризиків та здійснення заходів за її результатами визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України, то, на нашу думку, це має бути єдиний спільний акт Уряду і Національного банку.

Відзначимо, що в умовах зростання рівня військово-терористичних загроз економічній безпеці, вимогою сьогодення є перегляд нормативно-правових актів, присвячених питанням взаємодії органів влади у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зокрема, доцільним видається прийняття стратегічного плану розвитку системи державного фінансового моніторингу (фінансової розвідки) на 2017-2020 роки із використанням міжнародного досвіду у цій сфері.

Крім того, з метою уніфікації термінології та адаптації вітчизняного законодавства до стандартів ЄС, а також враховуючи потребу активізації діяльності щодо протидії корупції, доцільно розглядати діяльність з фінансового моніторингу саме як фінансову розвідку (із відповідним розширенням завдань і функцій, зокрема є можливим перетворення з органу адміністративного на орган правоохоронного тину), а Державна служба фінансового моніторингу має бути реорганізована у Державну службу фінансової розвідки. При цьому найбільш ефективною моделлю (як свідчить досвід США) є співпраця фінансової розвідки безпосередньо з Державним бюро розслідувань, створення якого також має стати наступним кроком на шляху створення сучасної та дієвої системи антикорупційних органів.

Іншим важливим кроком, спрямованим на реалізацію антикорупційних заходів, має стати запровадження особливого режиму рахунків для публічних діячів та пов'язаних з ними осіб. Саме верифікація цієї категорії суб'єктів має стати наступним кроком після проведення електронного декларування, який дозволить виявити та вилучити активи, отримані корупційним шляхом.

Предметом подальших наукових розвідок має стати питання підвищення ефективності застосування антилегалізаційного механізму з метою протидії корупції та забезпеченню адекватного рівня економічної безпеки в Україні.

Список використаних джерел

1. Науково-практичний коментар до Закону України «Про запобігання та нротидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» / Чубенко А. Г, Лошицький М. В., Бичкова С. С., Котляревський Я. В. К.: Ваіте, 2015. 816 с.

2. Економічна безнека: навчальний посібник. / [О. Є. Користін, О. І. Барановський, Л. В. Герасименко]. К.: КНУВС, 2008. 4о0 с.

3. The Transparency International Corruption Perceptions Index [The electronic resource] / Transparency International. Conditions of access http://www.transparency. org/cpi2014/results

4. Індекс корупції СРІ-2015. Лише на один бал ніднялась Україна у світовому рейтингу сприйняття корупції: [Електронний ресурс]. Режим достуну: http://tiukraine.org/news / oficial/5741 .html

5. Міжнародні стандарти з протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення: [Електронний ресурс]. Режим достуну: http:// www.sdfm.gov.ua/content/file/Site_docs/2012/22.03.2012/1.pdf

6. Павлова А. М. Використання інструментів FATF з метою протидії корупції в Україні : Аналітична заниска [Електронний ресурс] / А. М. Павлова // Національний інститут стратегічних досліджень. Режим достуну : http://www.niss.gov.ua/ articles/1672/

7. Про запобігання та нротидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розновсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 // Відомості Верховної Ради. 2014. № 50-51. Ст. 2057.

8. Чернєй В. В. Теоретичні та нрактичні засади запобігання злочинам у сфері діяльності небанківських фінансових установ в Україні: Дис. на здоб. наук. стун. докт. юрид. наук за снец. 12.00.08 кримінальне нраво та кримінологія; кримінально-виконавче нраво / В. В. Чернєй. -К.: Національна академія прокуратури України, 2014. 610 с.

9. Чубенко А. Г. Законодавчі новації національної оцінки ризиків у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму / А. Г. Чубенко // Боротьба з організованою злочинністю і корунцією (теорія і нрактика). 2014. № 2 (33). С. 150-154.

Размещено на Allbest.ru