Пенсійна реформа в Україні: реалії та вимоги сьогодення

Пенсійна реформа в Україні: реалії та вимоги сьогодення

кандидат юридичних наук, доцент

О.Ю. Минюк

Аналіз досліджень і публікацій. Пенсійна реформа як один із заходів соціального забезпечення громадян була предметом дослідження таких вітчизняних вчених та практиків, як: П. Бсровик, Р. Івакова, Б. Зайчук, Е. Лібанова, С. Бідюк, Н. Андрусевич, Я Руденко, В. Козирєв, О. Макараво, А. Нечай, І. Сирота, І Сопілко, М. Шаповал, Н. Шуст та інших. Проте, зважаючи на ті процеси, що нині відбуваються у сфері соціального забезпечення, відповідним чином змінюються напрями, форми та засоби правового забезпечення як на державному, так і на міжнародному рівнях, що в свою чергу потребує подальшого дослідження та вдосконалення.

На основі досліджених матеріалів визначено мету проаналізувати основні нормативно правові акти щодо регулювання пенсійного забезпечення в Україні та висвітлити можливі напрями їх подальшого удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Питання реформування національної пенсійної системи є важливою запорукою економічної стабільності в державі. Від того, наскільки ефективною і правильно організованою є пенсійна система в державі, залежить економічне благополуччя населення та стан економіки в цілому. Адже, за даними Державної служби статистики України, третина населення України пенсіонери. Так, за перше півріччя 2016 року на обліку у Пенсійному фонді України перебувало 12,2 млн. пенсіонерів, а загальна сума витрат Пенсійного фонду становить 92,7 млрд. гривень, із яких за рахунок власних коштів профінансовано 44,1 млрд. гривень [1].

Реформування національної пенсійної системи розпочалося ще у 2004 році з набранням чинності нових законів, що регулюють сферу пенсійного забезпечення. Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» [2], «Про недержавне пенсійне забезпечення» [3] було змінено структуру пенсійної системи.

Наступний етап було розпочато із введенням в дію Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 листопада 2011 року. Зазначеним законом введено обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність [4]. Також передбачалося поетапне підвищення пенсійного віку жінок та підвищення стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників [5].

Проте, більшість науковців вважають провальною реформу 2011 року: занижені пенсії, високий пенсійний вік, нестача коштів для виплати пенсій ось далеко не повний перелік проблем, які постали перед державою та її громадянами. Крім того, залишилася надто велика категорія працівників, які виходили на пенсію за особливими законами. Як зазначають учені, доки звичайним людям нараховують пенсії залежно від їх заробітної плати, «особливі» пенсіонери отримують її за особливі заслуги. Іншої думки притримується провідний науковий співробітник Інституту демографії Лідія Ткаченко, яка не вважає реформу провальною. Вона зауважила, що зміни до пенсійного законодавства були настільки косметичними, що не могли дати відчутного ефекту. До того ж Пенсійний фонд не веде моніторингу ефективності реформи. Не маючи конкретних цифр, важко зробити аналіз реформи [6].

Для більш глибокого аналізу дослідження слід надати характеристику системи пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:

- перший рівень солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених законом;

- другий рівень накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом;

- третій рівень система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні систему накопичувального пенсійного забезпечення [2].

Перший рівень, так звана солідарна система, історично передбачає, що молодше покоління утримує старше. На сьогодні в більшості розвинених країнах на одного пенсіонера приходиться чотири п'ять особи працездатного населення. Та демографічні прогнози показують що до 2025 року на одного пенсіонера в Європі буде 2,5, а в США 3,5 особи працездатного населення.

Нині в України на одного працюючого шість непрацюючих. Це пенсіонери, трудові емігранти та неофіційні працівники. Категорія трудових емігрантів та неофіційних працівників має деякі особливості: при отриманні ними заробітної плати, їх роботодавці пенсійні внески до Пенсійного фонду не сплачують. пенсійний забезпечення страховий правовий

Враховуючи проблеми, що мають місце в Україні, держава, в особі уповноважених органів, намагається урегульовувати питання пенсійного забезпечення. Останні суттєві зміни, що стосуються пенсійного забезпечення громадян, було внесено із прийняттям низки законодавчих актів, що набрали чинності з 1 січня 2016 року. Це, зокрема: Закони України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» [7], «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» [8], «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» [9]. Зазначеними нормативними документами було впроваджено зміни в пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку призначення пенсій за вислугу років, працюючим пенсіонерам, визначення мінімального і максимального розміру пенсії, індексації пенсії, податку та військового збору з пенсії.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність [2]. З 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для зазначеної категорії осіб становить: з 1 січня 2016 року 1074 грн. (з 1 січня мінімальний розмір пенсії за віком не змінюється, оскільки цей розмір був встановлений ще з 1 вересня 2015 року); з 1 травня 2016 року 1130 грн. (підвищується на 5,2 %); з 1 грудня 2016 року 1208 грн. (підвищується на 6,9 %) [7]. Крім того, максимальний розмір пенсії в Україні не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (у 2016 році 10740 грн.). Як і у 2015 році, так і в 2016 році діятимуть обмеження при виплаті пенсій працюючим пенсіонерам. Зокрема у період роботи особи на інших посадах (роботах), пенсії, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність [10].

Руслана Іванкова зазначила, що надалі законодавством передбачено для працюючих пенсіонерів продовження проведення перерахунків через кожні два роки роботи. З 1 січня 2016 року при призначенні пенсії використовується для обчислення пенсії заробіток, тільки починаючи з липня 2000 року за даними персоніфікованого обліку Пенсійного фонду. До 1 січня особа мала право вибору додати до своєї зарплати з липня 2000 року зарплату за 5 років своєї трудової діяльності.

На даний момент в Україні діє солідарна система пенсійного забезпечення. Працюючі українці сплачують Єдиний соціальний внесок, ці кошти поповнюють бюджет Пенсійного фонду.

З фонду, до якого сплачують внески 10 мільйонів осіб, доводиться утримувати 12,2 мільйони пенсіонерів. Вже багато років внесків не вистачає для того, щоб виплачувати пенсії, і дірки доводиться «латати» з державного бюджету. За підсумками 2016 року, дефіцит досягне 145 мільярдів гривень [11].

Міністр соціальної політики Павло Розенко заявив про необхідність пенсійної реформи у 2017 році і запровадження в Україні накопичувальної пенсійної системи. Пенсійна реформа, яку уряд планує провести у 2017 році, дозволить виплачувати пенсії з трьох різних джерел: із солідарної системи, накопичувальної системи і системи недержавного пенсійного страхування. «Ми пропонуємо, щоб накопичувальна система стартувала з 1 січня 2017 року. Нам потрібен час для підготовчого етапу впровадження пенсійної системи, для створення накопичувального фонду. Розвиток і впровадження такої системи можливі тільки на старті зростання економіки і зарплат. Ми сподіваємось, що якраз 1 січня 2017 року економіка України піде в своє зростання», сказав Павло Розенко [12].

Суть накопичувальної системи полягатиме в тому, що всім українцям до 35 років додатково доведеться сплачувати від 2 до 7 % розміру заробітної плати, які накопичуватимуться на індивідуальному рахунку особи-платника. Також, люди від 35 до 55 років можуть на добровільній основі брати участь в накопичувальній системі. Ставка внеску буде зростати поступово: 2 % в 2017 році і 7 % через 5 років у 2022 році, в результаті чого буде зменшено навантаження на роботодавців.

Проте, як зазначає більшість науковців, перший та другий рівень пенсійного забезпечення, що був нами розглянутий вище, не спроможний забезпечити гідний рівень життя громадян.

Тому на даний час робиться акцент на третій рівень пенсійного забезпечення недержавну систему пенсійного забезпечення. Ця система для тих, хто хоче бути забезпеченими в старості. Привілеї цього рівня в тому, що вони дають шанс кожному самостійно вирішити свою проблему з пенсією.

До юридичних організацій, яким державою надано право займатися недержавним пенсійним страхуванням, відносяться: недержавні пенсійні фонди, банки, страхові компанії, які мають ліцензію на довгострокові накопичення і страхування життя. Перші дві організації не мають державної гарантії, а тому у випадку настання кризи, можуть бути визнаними банкрутом. Страхові компанії відповідно до Закону України «Про страхування» не можуть бути визнані банкрутом [13].

На основі проведеного опитування серед населення, молодь навіть не задумується про пенсію. Це вже проблема, так як держава не може забезпечити пенсією уже існуючих пенсіонерів, а отже ми маємо переймати досвід іноземних держав.

Світовий страховий ринок, сформований на основі інтеграції страхових ринків високо розвинутих країн світу, підштовхує менш розвинуті національні страхові ринки до адаптації місцевих стандартів до міжнародних. Як свідчить зарубіжний досвід, провідна роль у цій системі належить страховим компаніям, які дають фінансовий захист для себе та своєї родини на випадок непередбачуваних неприємних життєвих ситуацій та можливість гідно зустріти старість.

Однією з таких компаній, яка надає можливість фінансового забезпечення осіб в Україні та світі, є компанія MetLife з 140-річним досвідом роботи у цій сфері. Вона є новатором та визнаним лідером у сфері планування пенсійного забезпечення та накопичувальних програм. Компанії, що входять до складу MetLife, пропонують послуги зі страхування життя, здоров'я, страхування від нещасних випадків, а також програми довгострокового накопичення коштів та пенсійного забезпечення через власну агентську мережу, партнерів із дистрибуції, таких як брокерські компанії та банки, а також через канали прямого маркетингу. Вони співпрацюють із сім'ями, корпораціями та урядами, надаючи їм рішення, що забезпечують фінансові гарантії. Їх ім'я відоме у всьому світі, адже їм довіряють більше, ніж 90 мільйонів осіб, а також понад 90 компаній із першої сотні з рейтингу FORTUNE 500® в Сполучених Штатах. Страхова компанія має великий практичний досвід, фінансову міць та глобальне бачення, які створюють фінансову стабільність у нестабільному світі [14]. Статутний капітал компанії та додатковий вкладений капітал є одними з найбільших серед компаній страхування життя також і в Україні та складають 225,4 млн. грн. [14]. Станом на кінець другого кварталу 2016 року було застраховано понад 382000 клієнтів та виплачено понад 145 млн. грн. за страховими випадками (включаючи 24,7 млн. грн. виплат за довгостроковими договорами страхування життя, що закінчили свою дію). За даними щорічного рейтингового видання «Insurance Top» ПрАТ «МетЛайф» займає перше місце на ринку страхування життя за такими показниками: найбільші резерви, найбільші активи, найбільший статутний капітал, найбільший обсяг зібраних страхових премій за накопичувальними договорами страхування життя.

Компанія MetLife надає наступі програми пенсійного забезпечення. «Золотий Капітал» пакет програм страхування, що надає унікальне страхове покриття та можливість довгострокового накопичення коштів. Придбаваючи його, особи отримують фінансовий захист для себе та своєї родини на випадок непередбачуваних неприємних життєвих ситуацій. «Капітал» пакет програм страхування життя, призначений для людей, які бажають після виходу на пенсію присвячувати час собі та своїм захопленням, а не пошуку джерел прибутку, допоможе накопичити капітал, необхідний для гідного існування після досягнення похилого віку. Забезпечує надійне накопичення коштів та страховий захист. «SL VIP» пакет програм страхування, який необхідно мати людям, чия робота або спосіб життя пов'язані із використанням транспорту [14].