Особливості юридичного складу недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості юридичного складу недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні

Постановка проблеми у загальному вигляді

реєстрація перебування іноземець правовий

Протидія адміністративній деліктності залишається важливим напрямом діяльності Державної прикордонної служби України (надалі - Держприкордонслужба України). Упродовж 1991 - 2016 років органами охорони державного кордону складено близько 709,6 тис. протоколів про адміністративні правопорушення, до адміністративної відповідальності притягнуто більше 633 тис. правопорушників. Серед виявлених прикордонниками адміністративних деліктів з 2012 року почали переважати порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У 2015 році в усіх органах охорони державного кордону зафіксовано загальне зростання випадків таких протиправних діянь на 14,7 %. Їх кількість вирівнялася з тою, що мала місце у 2012-2013 роках та значно зменшилася у 2014 році через зниження туристичних потоків іноземців. Протягом минулого року складено 23411 протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП, на 251 протокол більше, ніж у 2015 році.

У процесі створення Держприкордонслужби України законодавство, що регламентує діяльність з охорони державного кордону зазнало змін, які визначили комплекс процесуальних повноважень цього правоохоронного органу в боротьбі з тими чи іншими правопорушеннями в спеціально призначеному правоохоронному законодавстві. Зміни також стосувалися матеріальних норм, що визначали юридичний склад адміністративних правопорушень із урахуванням особливостей оперативно-службової діяльності органів та підрозділів охорони державного кордону. В 2003 році положення КУпАП, що встановлювали відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію були викладені в редакції, що передбачала три частини у ст. 203. Частина друга цієї статті містить опис адміністративного правопорушення, юридичний склад якого вказує на місце його виявлення - пункти пропуску через державний кордон [1].

Зазначені нормативні положення, що регламентують застосування заходів адміністративної відповідальності та стан оперативно-службової діяльності Держприкордонслужби України засвідчує актуальність прикладних наукових досліджень протиправних діянь, пов'язаних з нелегальною міграцією, зокрема, аналізу їх юридичного складу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Відповідні дослідження, спрямовані на з'ясування особливостей юридичного складу адміністративних правопорушень, протидію яким законодавством віднесено до компетенції органів охорони державного кордону проводили такі вчені і практики як М. М. Михеєнко, Р. М. Ляшук, Б. М. Марченко, В. В. Половніков та Л. В. Серватюк. Аналіз протиправних діянь іноземців та осіб без громадянства здійснено в працях таких авторів як Д. В. Голобородько, О. В. Кузьменко,О. А. Малиновська,В. І. Олефір,О. І. Савченко, Ю. І. Римаренко, Н. П. Тиндик та деякі інші. Розроблені ними положення становлять теоретичну основу встановлення адміністративно-правової заборони на порушення в сфері міграції, проте, вони були сформульовані при вирішенні інших завдань і за інших часів.

Метою статті є визначення особливостей юридичного складу адміністративного правопорушення, яке полягає в недодержанні іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушенні встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України. Такі наукові дослідження спрямовані на з'ясування юридичної природи окремих протиправних діянь, пов'язаних з нелегальною міграцією, а також вироблення пропозицій щодо вдосконалення адміністративного законодавства та рекомендацій щодо його застування в оперативно-службовій діяльності Держприкордонслужби України.

Виклад основного матеріалу дослідження

реєстрація іноземець правовий

Значення складу правопорушення як певної логічної моделі полягає в тому, що воно є правовою формою буття проступку, поза якою він існувати не може. За допомогою аналізу елементів складу адміністративного проступку вчинене протиправне діяння можна визначити як проступок, тобто як явище реальної дійсності, що викликає зміни у суспільних відносинах і виступає у всій багатоманітності своїх об' єктивних і суб' єктивних ознак, суттєвих і несуттєвих для вирішення різноманітних питань адміністративної відповідальності [2, с. 13-14]. Теоретична конструкція юридичного складу правопорушення, яка передбачає чотири елементи є традиційною для вітчизняної юридичної думки і широко використовується в різних галузях права. Відповідно юридичний склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП містить об'єктивні і суб'єктивні ознаки, які характеризують об'єкт посягання, об'єктивну сторону, суб'єкт проступку та суб'єктивну сторону.

Найвищим ступенем конкретизації суспільних відносин, яким завдається шкода правопорушеннями, є виділення безпосереднього об'єкта. Саме на безпосередній об'єкт спрямовані адміністративні правопорушення, юридичні склади яких передбачені у конкретних нормах особливої частини КУпАП, а також інших нормативних актах, які встановлюють адміністративну відповідальність. Так, безпосереднім об'єктом недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні є нормативно визначений порядок перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Саме це відображає шкідливість таких протиправних діянь та зумовленість встановлення на них адміністративно-правової заборони.

Посадові особи Держприкордонслужби України уповноважені складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення лише за ч. 2 ст. 203 КУпАП. Об'єктивна сторона проступку описаного в цій нормі характеризується двома можливими проявами - недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні.

Відповідно до Указу Президента України № 435/2001 від 15 червня 2001 року «Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання» з 1 липня 2001 року встановлено, що реєстрація іноземців, які в установленому порядку в'їжджають в Україну, та їх паспортних документів здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний кордон України органами Адміністрації Держприкордонслужби України. Остаточно вказане правило закріплено в ч. 1 ст.16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без

громадянства». Відповідно до його положень реєстрація в пункті пропуску через державний кордон - це проставлення в паспортному документі та/або імміграційній картці іноземця або особи без громадянства чи в інших документах, передбачених законодавством, відмітки «В'їзд», внесення відомостей про іноземця або особу без громадянства, їх паспортних даних до відповідного реєстру. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України. Перелік категорій іноземців та осіб без громадянства, які звільняються від реєстрації визначено законодавчо, зокрема до них відносяться: окремі посадові особи державних органів зарубіжних країн та деяких міжнародних організацій; іноземці або особи без громадянства, які не досягли вісімнадцятирічного віку; іноземні туристи, які здійснюють круїз; члени екіпажів іноземних військових кораблів (літаків), які в установленому порядку прибули в Україну; особи, які входять до складу екіпажів іноземних невійськових суден; особи, які входять до складу екіпажу цивільних повітряних суден міжнародних авіаліній, бригад поїздів міжнародного сполучення, у разі перебування в аеропортах чи на вокзалах (станціях), зазначених у розкладі руху (ч. 4 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») [3].

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Віза - це дозвіл, наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі, необхідний для в'їзду або для транзитного проїзду через територію України протягом відповідного строку (п. 2 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») [3]. Відповідно до Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 1 червня 2011 року встановлено такі типи віз: транзитна, короткострокова та довгострокова. Загальний строк перебування на території України іноземців та осіб без громадянства на підставі транзитної або короткострокової візи не повинен перевищувати 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду. Довгострокова віза видається іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну з метою оформлення документів, що дають право на перебування або проживання в Україні на строк, що перевищує 90 днів [4].

Громадяни держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, можуть перебувати на території нашої держави без віз за наявності паспортних та деяких інших документів, які визначено цими двосторонніми домовленостями. Так, громадяни Республіки Білорусь незалежно від місця проживання в'їжджають, виїжджають, прямують транзитом і знаходяться на території України без віз на підставі дійсних документів, зазначених у Додатку до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про безвізові поїздки громадян від 12 червня 2009 року [5].

Безвізовий режим перебування може бути встановлений в односторонньому порядку. Зокрема, такий режим встановлено щодо в'їзду в Україну та транзитного проїзду через її територію для громадян Сполучених Штатів Америки, якщо термін їх перебування в Україні не перевищує 90 днів [6].

Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в' їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в' їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року [7].

Правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП характеризується обов'язковою ознакою об'єктивної сторони, що не використовується законодавцем для опису інших адміністративних проступків та відображає місце здійснення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів Держприкордонслужби України - пункти пропуску через державний кордон України. Лише у випадку виявлення описаних правопорушень у вказаному місці настає відповідальність за цією нормою. Фактично така ознака характеризує особливості виконання завдань з охорони державного кордону, що отримало своє нормативне регулювання.

Під час здійснення стандартної перевірки документів іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон прикордонники повинні додатково перевіряти виконання вимог щодо дотримання встановлених законодавством правил і строків перебування на території України [8]. Перевірка інформації здійснюється автоматично за базою даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні» «з використанням автоматизованих робочих місць «Інспектор» (стаціонарних, портативних, кишенькових) програмно- технічних комплексів автоматизації прикордонного контролю інформаційно- телекомунікаційної системи «Гарт - 1» під час уведення інформації до Бази даних осіб посадовими особами підрозділів органів охорони державного кордону..., які в установленому порядку призначені і несуть службу в прикордонному наряді «Перевірка документів», шляхом асоціативного пошуку» за визначеними реквізитами. «У разі збігу даних за цими реквізитами з даними, що зберігаються в Базі даних, на екрані АРМ «Інспектор» ПТК АПК ІТС «Гарт -1» з'являється відповідне інформаційне повідомлення з

відображенням даних про особу із зазначенням коду ознаки інформації «ПТР» (перевищення іноземцем або особою без громадянства терміну реєстрації паспортного документа) [9].

Механізм виявлення цього правопорушення та положення законодавчих актів дають підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за його вчинення лише у випадку їх виїзду з території України. Відповідно до Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 884 від 20 липня 2015 року під час в'їзду іноземця на територію України обчислення дозволеного йому строку перебування здійснює посадова особа Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України шляхом відрахування від дня фактичного в'їзду 180 днів назад. Під час виїзду іноземця з території України посадова особа Держприкордонслужби перевіряє чи не перевищив він строк перебування на території України шляхом відрахування від дня фактичного виїзду 180 днів назад. В обох випадках іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів. Проте, в першому випадку (під час в'їзду), «якщо під час здійснення прикордонного контролю було виявлено перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування, приймається рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на в'їзд в Україну в порядку, встановленому частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» (абз. 2 п. 3 вказаного Порядку). В іншому випадку (під час виїзду) у «разі виявлення перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування на території України посадова особа Держприкордонслужби» повинна оформляти матеріали справи про адміністративне правопорушення (абз. 2 п. 5 вказаного Порядку) [10].

Зазначені положення українського законодавства відповідають регламентації діяльності з охорони державного кордону за нормами Шенгенського права. Уніфікований формуляр відмови у в'їзді на кордоні (частина В додатку V до Регламенту (ЄС) 2016/399 від 9 березня 2016 року про Кодекс Шенгенських кордонів) серед підстав для такої відмови передбачає обставину, за якою громадянин третьої країни перебував на території держав- членів Європейського Союзу 90 днів на протязі періоду в 180 днів [11]. Тобто основним у такому випадку є те, щоб небажана особа не потрапила на територію відповідної держави, а не була притягнута до відповідальності. Єдине застереження пов'язане з тим, що відповідна регламентація в Україні повинна бути закріплена на рівні закону («Про прикордонний контроль» або/та «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), а не в підзаконних нормативно-правових актах.

Суб'єкт аналізованого правопорушення спеціальний - іноземці та особи без громадянства. Іноземцями в Україні визнаються особи, які не перебувають у громадянстві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав. Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») [3]. Однак також слід враховувати загальні ознаки, що характеризують суб'єктів таких проступків. У силу особливостей законодавства про адміністративну відповідальність вікова ознака матиме суто процесуальне значення - якщо правопорушення вчинені особами у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, їх справи повинні розглядати судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів [1]. Правопорушення, передбачені ст. 203 КУпАП є класичним прикладом триваючого проступку. Постає питання: який орган - Держприкордонслужби України чи місцевий суд - повинен розглядати справу про порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявленого в пунктах пропуску через державний кордон України, якщо прострочення такого терміну розпочалося, коли іноземцю або особі без громадянства ще не виповнилося вісімнадцяти років, а виявлено правопорушення було відповідно до вказаного вище порядку тоді, коли правопорушник досягнув повноліття?

Оскільки, нормативної відповіді на це питання немає, можливо запропонувати в такому випадку, щоб розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснював орган, який виявив це правопорушення - орган Держприкордонслужби України чи його підрозділ, якщо правопорушник на час виїзду за межі території України досягнув повноліття. Це відповідатиме загальній логіці конструкції юридичного складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП, який містить ознаку «місце його виявлення». В другому читанні законопроекту, який визначив існуючу редакцію вказаної норми законодавець таку ознаку передбачив саме на заміну процесуальної норми ст. 222-1 КУпАП, за якою органи охорони державного кордону України мали би розглядати справи про порушення іноземцями і особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, якщо вони виявлені в пунктах пропуску через державний кордон [12]. Звичайно, з метою уникнення конкуренції щодо розгляду такої категорії справ, відповідні правила підвідомчості повинні бути врегламентовані законодавчо.

Законодавець не використовує ознаки суб'єктивної сторони як конструктивні в юридичному складі недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні. Форми вини, так як і мотив та мета протиправних діянь за ч. 2 ст. 203 КУпАП значення для кваліфікації за цією нормою немає.

Частиною другою статті 26 Конституції України передбачено можливість надання іноземцям та особам без громадянства притулку в порядку, встановленому законом [13]. Відповідно до ст. 31 Конвенції про статус біженців 1951 року (Закон України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців») Договірні Держави зобов'язуються не накладати стягнень за незаконний в'їзд або незаконне перебування на їхній території біженців, які, прибувши з території, де їхньому життю і свободі загрожувала небезпека, в'їжджають або знаходяться на території цих держав без дозволу, за умови, що такі біженці без зволікань самі з' являться до органів влади і наведуть переконливі пояснення щодо свого незаконного в'їзду або перебування [14].

Тому згідно з ч. 3 ст. 203 КУпАП визначено, що її чинність не поширюється на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з наміром:

а)отримати притулок;

б)бути визнаними в Україні біженцями;

в)бути визнаними в Україні особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Такі особи не підлягають відповідальності на підставі норм вказаної статті, якщо вони під час в'їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.

Висновки

Таким чином, сформульований законодавцем юридичний склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП має суттєві особливості, пов'язанні із здійсненням органами Держприкордонслужби України оперативно-службової діяльності. Використані для опису об'єктивної сторони цього проступку положення носять бланкетний характер і стосуються особливостей реєстрації іноземців та осіб без громадянства, визначення термінів перебування в Україні, способів їх обрахунку та наслідків їх перевищення. Суб'єкт недодержання встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України спеціальний. Поряд з цим матиме значення його вік, що в окремих випадках, у поєднанні з триваючим характером правопорушення може призводити до конкуренції процесуальних норм, що визначають підвідомчість. Особливістю, яку також потрібно враховувати є те, що встановлена спеціальна підстава звільнення від адміністративної відповідальності у разі вчинення таких правопорушень іноземцями та особами без громадянства з додатковими ознаками, що характеризують їх статус як осіб, які потребують допомоги.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Перспективно розвиток законодавства про адміністративну відповідальність іноземців за порушення правил перебування на території України пов'язаний із удосконаленням нормативної регламентації встановлення підстав такої відповідальності та процесуального регулювання повноважень органів та підрозділів охорони державного кордону в протидії таким правопорушенням.

Дослідження в цьому напрямі повинні носити комплексний характер у взаємозв'язку з науковим обґрунтуванням системи протидії нелегальній міграції.

Список використаних джерел

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).

2. Печеницин В. А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. - Хабаровск: Хабаровск. высш. шк. МВД СССР, 1988. - 58 с.

3. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 19 - 20. - Ст. 179 (з наступними змінами та доповненнями).

4. Правила оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію: затв. пост. Кабінету Міністрів України № 567 від 1 червня 2011 року // Офіційний вісник України. - 2011. - № 41. - Ст. 1681.

5. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про безвізові поїздки громадян від 12 червня 2009 року: затв. пост. Кабінету Міністрів України № 998 від 23 вересня 2009 року// Офіційний вісник України. - 2010. - № 60. - Ст. 2106.

6. Про встановлення безвізового режиму для громадян Сполучених Штатів Америки: Указ Президента України № 1008/2005 від 30 червня 2005 року // Офіційний вісник України. - 2005. - № 26. - Ст. 1495.

7. Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України: затв. пост. Кабінету Міністрів України № 150 від 15 лютого 2012 року // Офіційний вісник України. - 2012. - № 17. - Ст. 612.

8. Інструкція з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон: затв. наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 407 від 5 червня 2012 року // Офіційний вісник України. - 2012. - № 50. - Ст. 2003.

9. Положення про базу даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні»: затв. наказом Адміністрації Держприкордонслужби України № 444 від 27 травня 2008 року// Офіційний вісник України. - 2008. - № 49. - Ст. 1590.

10. Порядок обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 884 від 20 липня 2015 року // Офіційний вісник України. - 2015. - № 69. - Ст. 2284.

Размещено на Allbest.ru