Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Постановка проблеми у загальному вигляді

Неповнолітній, як суб'єкт відповідальності постійно привертає до себе особливу увагу вчених та практиків. Це зумовлено не лише тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду, а й тим, що в наш час неповнолітні - одна з найбільш кримінально уражених верств населення. Так, соціально-економічна криза в Україні, безробіття, невирішені завдання культурно-виховного характеру інтенсивно впливають на формування молодого покоління. Особливого значення набула проблема алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх. Соціальна занедбаність неповнолітніх за умов плюралізму поглядів, відсутності чітких моральних орієнтирів спричиняє виникнення та поширення негативних явищ у середовищі неповнолітніх, які породжують злочинність. На сьогодні суспільство та держава не можуть забезпечити ефективну систему попередження злочинності неповнолітніх. За сучасних умов розвитку суспільства визнається, що для неповнолітніх злочинців недостатнім є застосування лише медико-педагогічних заходів.

Проблема визнання неповнолітнього суб'єктом кримінально-правових відносин досліджується не тільки юристами, але і педагогами, психологами, психіатрами, філософами та іншими фахівцями. Особливо це стосується необхідності врахування досягнень психологічної та психіатричної наук, педагогіки у законодавчій та правозастосовчій діяльності, бо юристи не володіють необхідними спеціальними знаннями, які, між тим, мають важливе значення у вирішенні питання про осудність, обмежену осудність, вікову незрілість деяких неповнолітніх, які вчинили суспільно-небезпечне діяння, передбачене Кримінальним Кодексом України.

Проблема здійснення судочинства по відношенню до неповнолітніх з кожним роком набуває все більшої актуальності: з одного боку про це говорять громадські діячі, які займають активну позицію щодо захисту дитини, з іншого - науковці і практики, які обґрунтовують необхідність особливого вирішення справ за участю неповнолітніх. Проте і до цього часу вони не в змозі однозначно визначити доцільність, мету, завдання, структуру системи особливого вирішення справ за участю неповнолітніх. Очевидним є те, що система кримінально-правового впливу на неповнолітніх злочинців потребує компромісного вирішення. Адже тут входять між собою в колізію з одного боку інтереси суспільства, які потребують захисту, а з іншого - інтереси охорони молодого покоління, важливість яких для майбутнього кожної нації не викликає сумнівів.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Значний внесок на сьогодні у вирішення проблем кримінальної відповідальності неповнолітніх суб'єктів злочину зробили в своїх працях такі вчені як В. М. Бурдін, В. І. Мороз, С. В. Бородін, H. A. Носкова, З. А. Астеміров, Г. С. Гаверов, Н. І. Гуковська, А. І. Долгова, І. О. Кобзар, Л. М. Кривоченко, Г. М. Міньковський, Е. Б. Мельнікова, В. Ф. Мороз, B. C. Орлов, Т. А. Гончар, A. A. Прімаченок, І. М. Сабіров, Н. К. Семернева, М. О. Скрябін, К. К. Сперанський, M. C. Таганцев, А. П. Тузов, О. І. Чернишев, О.П. Чугаєв, Я. М. Шевченко, А. Е. Якубов, та ін.

Метою статті є дослідження особистості неповнолітнього, визначення особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Виклад основного результату дослідження

неповнолітній судочинство кримінальний покарання

У силу характеру злочинності неповнолітніх на перше місце при вивченні даного явища висувається проблема особистості злочинця. Успіх (профілактичної діяльності органів внутрішніх справ багато в чому залежить від того наскільки всебічно і глибоко вивчена особистість неповнолітнього злочинця. Можна було б уникнути багатьох помилок, якби практичні органи в центр своєї уваги і професійних зусиль завжди ставили особистість, а не тільки умови її життя або інші впливи на неї. Так, наприклад, С. Познишев зазначає, що вивчення особи злочинця становить не тільки значний теоретичний інтерес, а й має величезне практичне значення, оскільки злочин завжди має два корені: один - в особі злочинця, а інший складається із зовнішніх для цієї особи факторів, що своїм впливом штовхнули її на злочинний шлях.

Процес формування особи з самого початку є соціальним. Окрім цього, сьогодні, поряд з акселерацією відбувається і прискорений процес соціального зростання. Це зумовлюється великим обсягом різного роду інформації та вільним доступом до неї, тому сучасні діти дуже рано усвідомлюють себе повноправними членами суспільства, прагнучи бути суб'єктом тих чи інших суспільних відносин. Соціалізація, яка відбувається стихійно, призводить переважно до негативних наслідків. В результаті чого дитина може засвоїти зовсім інші цінності, ніж ті, що є загальноприйнятими, а за таких умов, у випадку вчинення суспільно-небезпечного діяння, не можна говорити про свідомо керовану поведінку в ситуації вибору.

Саме вік, як ніяка інша ознака суб'єкта злочину є найбільш динамічним і мінливим. Підхід до визначення початкового віку кримінальної відповідальності по-різному визначався в різні історичні епохи і в різних країнах. Це підтвердилося в ході дослідження нами законодавства України у різні періоди розвитку країни, початковий вік кримінальної відповідальності суб'єкта злочину коливався від 7 до 23 років.

Сьогодні найбільш проблематичним як в науці кримінального права, так і в психології, педагогіці, медицині є питання про встановлення нижнього вікового порога кримінальної відповідальності. Науковці висловлюють різні положення з цього приводу: одні пропонують знизити вік притягнення особи до кримінальної відповідальності, - інші виступають за його підвищення. Окремі вчені висловлюють думки з приводу підвищення віку кримінальної відповідальності лише за деякі злочини. На нашу думку, враховуючи політичні, економічні, соціальні та біологічні чинники, КК України на сьогодні закріпив найбільш оптимальний вік з якого може наставати кримінальна відповідальність - 16 років, а за окремий перелік злочинів з 14 років. Проте, з метою врахування індивідуальності кожного суб'єкта, який вчинив злочин, ми пропонуємо періодизувати розвиток особи на вікові періоди, який має враховуватися при характеристиці особистості неповнолітнього в кожному окремому випадку.

Процес формування особи з самого початку є соціальним. Сьогодні, рівень таких основних інститутів соціалізації, як сім'я, школа, які впливають на процес формування особи, значно знизився. Пов'язано це, в першу чергу, з політичною, економічною і соціальною нестабільністю в державі. В результаті чого, криміногенна ситуація в юнацькому і дитячому середовищі на сьогодні залишає бажати кращого. Про що свідчать статистичні дані МВС України.

Сьогодні до факторів негативного впливу, що створюють проблеми злочинності неповнолітніх, в першу чергу, на нашу думку, необхідно віднести ЗМІ. Негативність цього явища ми вбачаємо перш за все в комерційності телебачення, непродуманій політиці в сфері ЗМІ, що призводить до нівелювання моральних і психологічних засад особистості неповнолітнього.

Проблему становить правова інформованість серед неповнолітніх. Неповнолітні починають вивчати шкільний курс правознавства з 15-16 років. В той час, як кримінальна відповідальність, за законодавством, настає з 16-ти років, а за окремі злочини з 14-ти. На нашу думку, в цьому випадку наявний факт недостатнього ознайомлення неповнолітнього з такими важливими поняттями, як «відповідальність», «покарання», «злочин», «держава». Тому, пропонуємо перенести вивчення шкільного курсу правознавства у молодші класи, як це на сьогодні роблять розвинені зарубіжні держави.

Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення

1. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього. Відповідно до ч.1 ст. 98 це такі основні види покарання:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

На підставі ч. 2 цієї статті до неповнолітнього можуть бути застосовані і додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

2. Слід, перш за все, зазначити, що в самому змісті, умовах застосування цих видів покарань мають місце певні особливості, порівняно з аналогічними покараннями при їх застосовуванні до повнолітнього. Ці особливості в цілому відбивають тенденцію пом'якшення покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Частина 2 цієї статті обмежує розмір штрафу: він може бути призначений у межах до п'ятисот встановлених законом неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов'язковим урахуванням судом майнового стану неповнолітніх.

Значно пом'якшені щодо неповнолітніх і такі види покарань, як громадські та виправні роботи.

Відповідно до ст. 100 ці види покарання можуть бути призначені тільки неповнолітнім від 16 до 18 років. Крім того, значно меншими є строки цих покарань: громадські роботи можуть бути призначені на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і тривалість їх не може перевищувати двох годин на день; строк виправних робіт встановлений від двох місяців до одного року, при цьому відрахування в прибуток держави призначаються судом у розмірі від п'яти до десяти відсотків.

На підставі ст. 101 арешт полягає у триманні неповнолітнього в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах і може бути призначений тільки неповнолітнім, які досягай на момент постановлення вироку шістнадцяти років і на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб. Позбавлення волі відповідно до ч.2 ст.102 взагалі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Крім того, КК визначає більш низькі (ніж повнолітнім) межі максимальних строків позбавлення волі. Частина 1 ст. 102 передбачає, що покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а у випадках, передбачених в п.5 ч. 3 ст. 102 - не більше п'ятнадцяти років.

Залежно від тяжкості злочину, за який засуджено неповнолітнього, позбавлення волі може бути призначене (ч. 3 ст. 102):

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин , поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають його в спеціальних виховних установах, максимально пристосованих для цих осіб.

3. Певні особливості є й у призначенні покарання неповнолітнім. Вони викликані, насамперед, тим, що суд при призначенні покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Особливе значення має урахування вікових особливостей неповнолітнього, що вимагає встановлення не лише того, що особа формально досягла віку кримінальної відповідальності, але і з'ясовування всіх індивідуальних психофізичних властивостей неповнолітніх певного віку. Практика йде по шляху виключення кримінальної відповідальності і покарання відносно тих неповнолітніх, які хоча і досягай віку, з якого встановлена відповідальність, проте відстають (не в зв'язку з психічним захворюванням) у розумовому розвитку від рівня, типового для цього віку, який визначає можливість усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого. Тому можна сказати, що загальні засади призначення покарання відносно неповнолітніх застосовуються з урахуванням специфіки їх вікового психофізичного розвитку.

Можливість відносно легко (порівняно з дорослими) змінювати спрямованість формування особи підлітка пояснює і загальний напрямок у призначенні їм покарання - його пом'якшення. Саме це, як вже вказувалося, підкреслене в п.3 ст. 66, яка визнає вчинення Злочину неповнолітнім як обставину, що пом'якшує покарання.

Практика однозначно йде по шляху найбільш частого застосування до неповнолітніх пільгових інститутів кримінального права, наприклад, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69).

Неповнолітні, що вчинили кримінальнокаране діяння, є особливими суб'єктами і потребують особливої уваги та ставлення суду до призначення їм покарання. Одним із видів покарань є застосування громадських робіт до неповнолітнього. У світовій практиці даний вид покарання існує вже досить давно - це покарання було введено в кримінальний кодекс Швейцарії в 1971р. і застосовувалося тільки у відношенні неповнолітніх правопорушників у віці від 7 до 18 років. Пізніше громадські роботи у Швейцарії стали призначатися як основне покарання неповнолітнім і як додаткове - дорослим у деяких кантонах країни. Практика застосування громадських робіт у зарубіжних країнах свідчить про високе профілактичне значення вище вказаної міри покарання, їхньої високої ефективності. Підтвердженням цього слугують дані щодо рецидиву серед осіб, яким призначалися громадські роботи. Так, дане покарання, незважаючи на удавану, на перший погляд, м'якість, не веде до росту рецидиву, а навпаки, робить його значно нижчим, ніж серед осіб, що відбували тюремне ув'язнення. Але зниження рецидиву - це не єдина позитивна риса такого покарання, як громадські роботи. Позитивним у відношенні цього покарання є ще й наступне:

у процесі відбування покарання неповнолітній, що вчинив злочин, залучається до праці, здобуває різні трудові навички, спілкується з законослухняним населенням, що позитивно впливає на його виправлення, відбуваючи громадські роботи, неповнолітній засуджений своєю працею приносить користь суспільству і суспільним інтересам, а безплатність цієї праці викликає почуття ущемлення, що, у свою чергу, змушує правопорушника обміркувати свої злочинні вчинки;

на виконання такого покарання державі не потрібно витрачати великі кошти, як, наприклад, це має місце при виконанні покарання у виді позбавлення волі, кошти з бюджету виділяються тільки органам, що ведуть контроль і облік за виконанням цього покарання.

На відміну від позбавлення волі неповнолітній при такій санкції не набуває криміногенних зв'язків, що є надзвичайно частим явищем. Неповнолітній перебуває на стадії соціально-правової адаптації, формування психіки, світогляду та світосприйняття загалом, спілкуючись із старшими за себе злочинцями («із стажем»), набуває «неоцінених» знань, щодо вчинення злочинів та «схем кримінального життя» із середини. Для молодої людини такий спосіб життя та мислення стає нормою, натомість ре соціалізація - надскладним завданням для держави та суспільства. Тому, на нашу думку, громадські роботи є одним з найефективніших видів покарань, що можуть застосовуватись до неповнолітнього, що вчинив легкий або середньої важкості злочин. Як свідчить судова практика, частим видом покарання для неповнолітніх за вчинення його вперше кримінально-караних діянь є звільнення від покарання та застосування примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд одного з батьків або осіб, які їх заміняють. Застосування такого, на перший погляд, гуманного покарання, на жаль, не є дієвим, оскільки неповнолітній, який вчинив злочин, як показує практика, не зміг отримати всіх необхідних елементів виховання і, як наслідок - вчинив злочин. І такі неповнолітні продовжують звичний спосіб життя і знову зрештою опиняються на лаві підсудних. Досить частим на практиці є застосування ст. 104 КК, яка звільнює особу від реального відбування покарання та зобов'язує її протягом іспитового строку періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти її про зміну місця проживання та навчання. Дієвим даний вид відповідальності назвати також важко, оскільки, фактично особа не несе жодних негативних наслідків своєї протиправної поведінки.

Висновки

Отже, аналіз теоретичних досліджень науки кримінального права, судової практики та практичне застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, дають підстави дійти до наступних висновків:

1. Види покарання, що передбачені кримінальним законодавством щодо неповнолітніх, потребують певної модернізації для ефективності у застосуванні судами, оскільки в основному найчастіше застосовується позбавлення волі на певний строк.

2. Індивідуалізація покарання із врахуванням особливостей суб'єкта злочину (умов життя та виховання, психологічного розвитку та дозрівання), як показала судова практика, є на досить низькому рівні.

3. Складність призначення такого виду покарання як штраф. У зв'язку із небажанням працедавців офіційно оформляти працевлаштовувати неповнолітніх працівників це унеможливлює суд накладати даний вид відповідальності.

4. Громадські роботи мають високий коефіцієнт корисної дії та міжнародний досвід показує позитивний вплив даного виду покарання, напроти цього, рівень призначення його в Україні є надзвичайно низький.

З огляду на інтенсифікацію злочинності неповнолітніх виникає потреба в аналізі та удосконаленні видів відповідальності та звільнення від відповідальності даного суб'єкта права.

Основною метою кримінальної відповідальності є виправлення та перевиховання осіб, що скоїли злочин. Доведено, що гуманність лежить в основі кожної норми КК України щодо неповнолітніх. Констатовано, що не всі норми є дієвими та практичними для виконання та вважаються малоефективними.

Тому необхідним є оновлення методологічного підходу до санкцій, що застосовуються до неповнолітніх щодо розширення їх видів та індивідуалізації у виборі покарання. Вважаємо, що на сьогодні громадські роботи виступають найдієвішим, найбільш ефективним видом покарання для неповнолітніх.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України 2001 року (із змінами та доповненнями станом на 05.01.2017р.) : Офіційний текст. - К. : Юрінкомінтер, 2011. - 240 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2008. - 1728 с.

3. Кримінальне право України. Загальна частина [Ю. В. Олександр, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] 3-тє вид., переробл. та допов. За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - 352 с.

4. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина [Ю. В. Александров,О. О.Дудоров,В. А.Клименко та ін.]2-е,вид.переробл.та допов. За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К. : Атіка, 2008. - 288 с.

5. Щукина Г. І. Вікові особливості школяра: Г. І. Щукіна. - Львів : Мальва, 2005. - 138 с.

6. Коченов М. М. Теоретичні основи судово-психологічної експертизи: [автореф. д-рапсихол. наук] М. М. Коченов. - Москва: Юнность 1991. - 110 с.

Размещено на Allbest.ru