До питання про триваючі фінансові правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru

ДО ПИТАННЯ ПРО ТРИВАЮЧІ ФІНАНСОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

А.А. Нестеренко,

аспірант кафедри адміністративного

та фінансового права Національного

університету «Одеська юридична академія»

Анотація

У статті розглянуто особливості триваючих фінансових правопорушень. Розглянуто триваючі фінансові правопорушення з позицій адміністративного, фінансового, податкового, митного, кримінального права. Охарактеризовано триваючі фінансові правопорушення як з теоретичної точки зору, так і використовуючи судову практику.

Ключові слова: фінансові правопорушення, триваючі фінансові правопорушення, відповідальність.

Актуальність теми дослідження

Поняття фінансового правопорушення є одним із найбільш спірних питань теорії фінансового права. Думки дослідників протиправної поведінки у сфері фінансів коливаються -- від повного заперечення фінансових правопорушень, до визнання цієї правової категорії в якості однієї з ключових в теорії фінансової відповідальності. Є автори, які заперечують категорію «фінансове правопорушення» і розглядають їх як різновид адміністративних проступків [1, с. 88]. Висловлюється також думка і про те, що поняття фінансового правопорушення є збірним, і тому в якості цілісної правової категорії відсутнє. В обох випадках основним аргументом дослідників вказаних концепцій є те, що визначення фінансового правопорушення довго не знаходило (не знайшло) законодавчого закріплення. Проте, як вважає О.С. Ємельянов, відсутність законодавчого визначення фінансового правопорушення слід розглядати як недолік діючого законодавства, а не заперечувати існування фінансових правопорушень [3, с. 217]. фінансовий правопорушення податковий кримінальний

Склад фінансового правопорушення, на відміну від, власне, природи фінансового правопорушення, є досить дослідженим, але його компоненти (як-от об'єктивна сторона фінансового правопорушення) окремо не отримують належного висвітлення у науковій літературі. До об'єктивної сторони відноситься сам характер діяння, тобто повторне, триваюче або продовжуване порушення. Але зазначені характеристики (повторність, тривалість, продовжуваність) досі не отримали свого дослідження.

Метою статті є дослідження сутності триваючих фінансових правопорушень як особливого виду правопорушень з урахуванням особливостей різновидів триваючих правопорушень за критерієм типу відповідальності (адміністративна, кримінальна тощо).

Ступень дослідження проблеми. Питання часу і тривалості вчинення фінансових правопорушень досліджуються у досить загальному вигляді, вконтексті юридичної відповідальності. Дослідники обмежуються лише наданням власного визначення триваючого правопорушення, і то, у контексті галузевої спрямованості (зокрема, у кримінальному, адміністративному праві). Для нашого дослідження інтерес представили роботи таких авторів, як О.О. Дудоров, Я.М. Кураш, О.В. Ободовський (кримінальне право), М. Чернов, МЛ. Трипольська (адміністративне право) та ін.

Виклад основного матеріалу

Загалом триваючим фінансовим правопорушенням є таке правопорушення, яке, вчиняться правопорушником безперервно протягом тривалого періоду. Характеристика вчинення правопорушення протягом тривалого періоду є компонентом об'єктивної сторони. А.Й. Іванський зазначає, що, наприклад, неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі в контролюючому органі (ст. 117 Податкового кодексу) можна визначити як триваюче правопорушення [4, с. 13].

Найбільш теоретично розробленою щодо триваючих правопорушень є теорія кримінального права. Н.Ф. Кузнецова, зокрема, вказує, що не можна шукати специфіку триваючого злочину у стадії його виконання. Дії виконання у триваючому злочині одноразові, за характером прості. Специфіка триваючих злочинів виявляється у стадії настання злочинної шкоди. Злочинна шкода, одного разу наставши, триває потім у часі і просторі, доки не буде припинена самим суб'єктом або незалежними від нього обставинами...» [7, с. 127-128]. О.М. Яковлєв дотримувався думки, що тривалість триваючого злочину обумовлена не тривалістю власне суспільно небезпечного діяння, а тривалим часом існування наслідку цього діяння. Однак у такому випадку характеристика триваючого злочину буде суперечливою: з одного боку, винний не здійснює будь-яких повторних дій, і в часі триває лише наслідок вчиненого цією особою, а, з іншого боку, оскільки злочин триває у часі, то виконується повністю об'єктивна сторона складу злочину [17, с. 103].

Звідси О.В. Ободовський робить висновок про те, що «ознаками триваючих злочинів є, по-перше, особливий характер злочинної шкоди, яка настає внаслідок вчинення зазначених суспільно небезпечних діянь, і, по-друге, тривалість цієї шкоди у часі. Можна припустити, що ще однією ознакою є безперервність існування злочинної шкоди» [10, с. 73-74]. Автор пропонує таке визначення триваючого злочину: «триваючим є злочин, який може безперервно вчинятися на стадії закінченого протягом певного (достатньо великого) проміжку часу» [10, с. 74].

У кримінально-правовому аспекті традиційним прикладом триваючого правопорушення є ухилення від сплати податків. На думку О.О. Дудорова, «немає жодного сумніву в тому, що обов'язок сплатити податок, збір чи інший обов'язковий платіж після того, як сплив встановлений для цього термін, для винної у податковому злочині особи не зникає та юридичної сили не втрачає. <...> Однак момент невиконання врегульованого податковим законодавством обов'язку після того, як злочин вже закінчено, на кваліфікацію ухилення від сплати податків не впливає. Подальше невиконання фіскального, не кримінально-правового за своїм характером обов'язку складом злочину, передбаченого ст. 212 КК, не охоплюється і з точки зору кримінально-правової оцінки вчиненого за цією нормою значення не має, скільки б часу воно не тривало. З моменту закінчення кримінально караного ухилення від сплати податкових платежів на винну особу покладаються два обов'язки: крім обов'язку сплатити зазначений платіж, виникає обов'язок понести кримінальну відповідальність за вчинений злочин» [2, с. 606]. Пленум Верховного Суду України же роз'яснив, що злочин, передбачений ст. 212 КК, є закінченим із моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством із питань оподаткування..., а саме -- з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж» [15].

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, у Листі Міністерства юстиції № 6802-0-4-13/11 від 02.08.2013 зазначено, що «в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином» [9].

Але, попри відсутність визначення триваючого правопорушення, КУпАП у ст. 38 визначає строки накладення адміністративного стягнення -- за загальним правилом - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього КУпАП підвідомчі суду (судді); якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, пов'язаних з корупцією або передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21; адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Судова практика у справах щодо адміністративних правопорушень показує, що дуже часто контролюючий орган не враховує положення ст. 38 КУпАП щодо триваючих правопорушень. Наприклад, у Постанові Чернігівського районного суду Чернігівської області у провадженні № 2-а/748/14/17 міститься приклад такої «неуваги» з боку контролюючого органу: «ревізія фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в Чернігівській області була проведена за період з 01.01.2014 року по 31.08.2016 року, а, отже, відповідно правопорушення могли бути вчинені позивачем у період до 31.08.2016 року та відповідно стягнення за їх вчинення могло бути накладено до 31.10.2016 року. Однак, акт такої перевірки № 25-08-21/10 відповідачем складено лише 28.12.2016 року, а спірна постанова щодо накладення адміністративного стягнення постановлена аж 25.01.2017 року, тобто з пропуском строку встановлено чинним законодавством для накладення адмінстягнень за порушення законодавства з фінансових питань (ч. 1 ст. 164-2 КУпАП)» [14].

Ухвала Вищого адміністративного суду України у провадженні К/800/51767/13 від 24 січня 2017 р. наводить приклад триваючого правопорушення у сфері валютного регулювання. «Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є триваючим порушенням, оскільки здійснюється безперервне невиконання вимог ст. 1 зазначеного закону, яке припиняється зарахуванням валютної виручки на валютний рахунок резидента-постачальника продукції. Відповідно, днем припинення такого порушення є день зарахування валютної виручки на валютний рахунок резидента-постачальника. Відтак, такий день не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» [16].

Окрім фінансових правопорушень, які є адміністративними за своєю природою, наведемо приклад із митного права. Відповідно до ст.467 МК України, у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477--481, 485 МК розглядаються не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень; якщо справи про триваючі порушення митних правил відповідно до статті 522 МК розглядаються судами (суддями), у тому числі передбачені статтями 469, 477--485 цього Кодексу, -- не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Відповідно до листа Державної митної служби України 22.12.2009 р. № 11/9-10.27/12448-ЕП [8] щодо фіксації фактів порушень митних правил, у разі виявлення за результатами камеральної перевірки фактів несплати податків та зборів або зменшення їх розміру в обов'язковому порядку митним органом повинно розглядатися питання щодо наявності порушення митних правил, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України, та за достатності підстав складатися протоколи про порушення митних правил.

Як зазначає Л.О. Копцева, при цьому, порушення митних правил, передбачене ст. 355 Митного кодексу України, повинно розглядатися як триваюче, адже особа зобов'язана була сплатити податки та збори у повному обсязі, мала змогу виконати це зобов'язання протягом усього періоду з моменту ввезення товарів на територію України до моменту виявлення митним органом факту несплати або недоплати, проте, до моменту виявлення такого факту митні платежі порушниками залишаються несплаче- ними у повному обсязі або частково [6, с. 141].

Судова практика надає нам приклад того, що формулювання ч. 2 ст. 467 МК України не дає підстав вважати всі без винятку порушення митних правил, передбачені статтями 469, 477--485 МК України, триваючими, а тільки допускає, що, за наявності деяких ознак, і вони можуть бути триваючими. У Постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/Ш612/16-п від 20 січня 2017 р. зазначалося, що «правопорушенням (в тому числі -- порушенням митних правил), що триває, є діяння, за яке передбачено адміністративну відповідальність (в тому числі -- МК України), і яке безперервно здійснюється (триває) протягом не- визначеного часу. Порушенням митних правил, за яке передбачено адміністративну відповідальність у ч. 1 ст. 483 МК України визнаються переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю здійснюватися (тривати) протягом не- визначеного часу не можуть: їх слід вважати закінченими з моменту, коли особа вчинила діяння, необхідні для досягнення такої мети, а переміщення товару через митний кордон України -- з моменту, коли товар перетнув державний кордон України. З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 10.05.2016 року Львівській митниці ДФС, шляхом електронного декларування були подані митна декларація та товаросупровідні документи на товар <...> Після здійснення митного оформлення вищевказаний товар був направлений для здійснення митного контролю та оформлення, з метою вивезення за межі митної території України, до Закарпатської митниці ДФС. З наведеного вище вбачається, що дії . по переміщенню товару через митний кордон були одноразовими, вчиненими у конкретний день -- 10 травня 2016 року, а саме під час митного оформлення товару шляхом електронного декларування, коли таке порушення може бути виявлено контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю. Таким чином, станом на день розгляду справи (тобто станом на 20 січня 2017 року) пройшло більше як шість місяців з дня вчинення правопорушення, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП» [12].

У вищезазначеній постанові розкривається кореляція між нормами митного права та адміністративного права, зокрема, щодо спливу строків накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил шляхом посилання на те, що порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, знаходиться в юридичному діапазоні ст.ст. 477--485 МК України, та законодавцем у ч. 2 ст. 467 МК України відноситься дії триваючих правопорушень, тому шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності починає свій перебіг з дня виявлення цього правопорушення. Далі у вищезгаданій Постанові обґрунтовується, що дії особи, спрямовані на переміщення товарів (нібито шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо товару) через митний кордон були одноразовими, вчиненими у конкретний день (10 травня 2016 року), тому зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим. «Надання митному органу документів здійснюється в певний час, а саме під час митного оформлення товарів, та припиняється із поданням декларації митному органу. Вказане порушення митних правил не можна вважати триваючим, оскільки митні правопорушення за ст. 483 МК України є закінченими з моменту прийняття митним органом від особи відповідних митних документів, оскільки особа, надавши вказані документи, виконала всі вимоги про митне оформлення товару. Оскільки такі дії особа вчинила 10 травня 2016 року, отже передбачений ч. 2 ст. 467 МК України строк накладення адміністративного стягнення за вчинені дії, сплив 10.11.2016 року. Протокол про порушення митних правил надійшов на розгляд до суду 13.10.2016 року [11]. З огляду на те, що дане адміністративне правопорушення не є триваючим та з моменту його вчинення 10.05.2016 р. на момент розгляду справи минуло більш ніж шість місяців, а відтак, строк накладення адміністративного стягнення передбачений ч. 2 ст. 467 МК України минув, провадження у справі було закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України.

У контексті податкового регулювання триваюче правопорушення -- це діяння (як правило -- у формі бездіяльності) платника податків, поєднане з наступним тривалим невиконанням обов'язків, що покладені на нього законом під загрозою застосування штрафних санкцій. Таке правопорушення складається з низки дій або з безперервної бездіяльності. Вже перша протиправна дія чи перший факт протиправної діяльності є закінченим податковим правопорушенням. Однак на цьому протиправні дії (бездіяльність) не припиняються. За ними слідують такі ж самі дії або продовжується таж сама протиправна бездіяльність. Однак кожна наступна дія, чи кожний наступний проміжок часу бездіяльності не утворюють нового самостійного правопорушення, а є продовженням єдиного триваючого правопорушення. При продовженні бездіяльності (неподання повідомлення) правопорушення триває -- кожного наступного дня. Лише в момент виявлення правопорушення припиняється і починається відлік строків давності застосування штрафних санкцій. За це триваюче правопорушення застосовується одна санкція незалежно від тривалості неподання інформації.

Окрім вищезазначених прикладів, що слід віднести до податкових триваючих правопорушень, наведемо приклад тлумачення норм щодо триваючих валютних правопорушень. Постанова Комсомольського районного суду м. Херсона від 22.05.2013 р. у справі № 667/2384/13-п наводить приклад триваючого валютного правопорушення: «11 березня 2013 року ОСОБА_1 вчинив правопорушення, а саме ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, що призвело до порушення ст. 1 ЗУ від 23.09.1994 р. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями) валютна виручка в сумі 783 749 рос. рублів та 403 124,77 доларів США за експортоване насіння соняшника на валютний рахунок підприємства не надійшла станом на 15.02.2013 р. Граничний строк зарахування 20.06.2011 р. за період з 01.10.2010 р. по 15.02.2013 р. (триваюче правопорушення). Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив ЗУ від 23.09.1994 р. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями) і скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 162-1 КУпАП.»[13]. Звідси вбачаємо, що судом виявлено і підтверджено те положення законодавства, згідно якому правопорушення визнається триваючим, якщо вчиняється протягом певного часу у формі дії, а найчастіше -- бездіяльності, як і у вищенаведеному прикладі.

У рамках нашого дослідження триваючі розрахунково-касові правопорушення також представляють інтерес. Аналіз судової практики свідчить, що у більшості випадків справи про розрахунково-касові правопорушення, навіть за умови, що вони дійсно були триваючими, зазвичай «добираються» до судової інстанції дуже рідко. Типовим для цієї категорії справ є пропуск належних строків давності подання матеріалів до суду. В якості прикладу належного подання (за строками давності) можемо навести Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N° 495/5083/14-п від 23.07.2014: «10.06.2014 року під час перевірки Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією ПП «Логістік Агро», керівником якого є ОСОБА_1, було виявлено порушення, а саме: порушення порядку утримання та перерахування ПДФО у 2012 році. Порушення є триваючим. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 548/1701 від 11.06.2014 року та матеріалами адміністративної справи. Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, передбаченого ст. 164-4 ч. 1 КУпАП.» [11].

Отже, систематизуємо, які фінансові правопорушення можуть вважатися триваючими. Триваючі фінансові правопорушення, як і фінансові правопорушення взагалі, можуть бути податковими, валютними, банківськими та розрахунково-касовими. Крім того, триваючі фінансові правопорушення мають місце у різних галузях права -- кримінальне, адміністративне, митне тощо (за типом відповідальності зокрема).

Адміністративна відповідальність застосовується за вчинення правопорушень, що посягають на суспільні відносини в галузі фінансів, а саме суспільні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням публічних грошових фондів і зі створенням умов для здійснення контролю за формуванням, розподілом та використанням публічних грошових фондів До адміністративних (фінансових) правопорушень належать діяння, що закріплені статтями: 163, 163-1, 163-2, 163-4, 163-5, 163-6, 163-8, 163-9, 163-11, 163-1, 164-2, 164-12, 164-14, 165-1, 165-3, 163-4, 165-5, 166-6, 166-13 КУпАП [5, с. 178]. У практичній діяльності суб'єктів протидії правопорушенням у галузі фінансів у разі виявлення ними триваючих правопорушень (наприклад, відсутність податкового обліку чи його ведення з порушенням установленого порядку (ст. 163-1 КУпАП), відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку -- ст. 164-2 КУпАП). Так, вказані правопорушення можуть фактично існувати на момент перевірки, втім перевірці підлягає лише конкретний період встановлений планом-графіком перевірок. На практиці, наприклад, службовими особами контролюючих органів складаються відповідні протоколи за ст. 163-1 КУпАП та передаються до суду для прийняття відповідного рішення, суди при цьому закривають провадження у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Для вирішення вказаної проблеми, на думку В.О. Іванцова, ст. 38 КУпАП необхідно доповнити частиною наступного змісту: «Якщо адміністративні правопорушення виявлені під час проведення планової перевірки згідно планом-графіком відповідного органу державної влади, стягнення може бути накладено не пізніше як через рік з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні -- не пізніше як через рік з дня його виявлення» [5, с. 184]. Ми вважаємо такий підхід доцільним, виходячи як з теоретичного дослідження, так і з вивчення численної судової практики.

У кримінальному праві триваючим фінансовим правопорушенням, безперечно, визнається ухилення від сплати податків. Триваючі фінансові правопорушення з кримінальною відповідальністю за їх вчинення визнані такими традиційно, що склалося за радянських часів у практиці судів.

Умови застосування фінансової відповідальності за триваючі фінансової правопорушення визначаються чинним Податковим кодексом. Згідно ст. 114.1 ПКУ на застосування фінансових санкцій поширюється строк давності -- 1095 днів. Що стосується відповідальності, не пов'язаної з визначенням податкових зобов'язань, то ПКУ не дає чіткого трактування строку у 1095 днів. Але було б логічно припустити, що відлік слід починати з дня, наступного за днем здійснення єдиного порушення, або за днем виявлення (припинення) триваючого порушення.

Висновок

Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває далі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якого-небудь часу. Іноді такий стан триває значний час і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Отже, триваючі фінансові правопорушення -- це порушення правових приписів шляхом бездіяльності. Триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено контролюючим органом при проведенні перевірок. Триваючі фінансові правопорушення характеризуються специфікою строків давності притягнення до відповідальності, а також різноманітністю такої відповідальності із переважанням адміністративної та фінансової (у вигляді штрафів) відповідальності.

Список використаних джерел:

1. Бахрах Д.Н. Административная ответственность и финансовые санкции / Д.Н. Бахрах, Л.Ю. Кролис // Журнал российского права. -- 1997. -- № 8. -- С. 88.

2. Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти : монографія / О.О. Дудоров. -- Київ : Істина, 2006. -- 648 с.

3. Емельянов А.С. Реализация охранительной функции финансового права : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.14 / А.С. Емельянов ; ВШЭ. -- Москва, 2005. -- 330 с.

4. Іванський А.Й. Фінансово-правова відповідальність в сучасній Україні: теоретичне дослідження : 12.00.07 : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Іванський Андрій Йосипович ; ОНЮА. - Одеса, 2009. - 36 с.

5. Іванцов В.О. Проблеми реалізації адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі фінансів / В.О. Іванцов // Форум права. -- 2010. -- № 2. -- С. 177-186.

6. Копцева Л.О. Фінансовий контроль в митній справі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Л.О. Копцева ; НУ «ОЮА». -- Одеса, 2012. -- 208 с.

7. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н. Ф. Кузнецова. -- Москва : Госюриздат, 1958. -- 220 с.

8. Лист Державної митної служби України «Щодо фіксації фактів порушень митних правил» від 22.12.2009 р. № 11/9-10.27/12448-ЕП [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MK091405.html

9. Лист Міністерства юстиції № 6802-0-4-13/11 від 02.08.2013 [Електронний ресурс] -- Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v6802323-13

10. Ободовський О.В. Триваючі злочини у кримінальному праві України : 12.00.08 : дис. ... канд. юрид. наук / Ободовський Олександр Васильович ; НУ «ОЮА». -- Одеса, 2015. - 243 с.

11. Постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/5083/14-п від 23.07.2014 р. / Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/40098538.

12. Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/10612/16-п від 20 січня 2017 р. / Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64247870

13. Постанова Комсомольського районного суду м. Херсона від 22.05.2013 р. у справі № 667/2384/13-п / Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/47259538.

14. Постанова Чернігівського районного суду Чернігівської області у провадженні № 2-а/748/14/17 від 13 лютого 2017 р. / Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64664481.

15. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів : постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15 [Електронний ресурс] -- Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-04.

16. Ухвала Вищого адміністративного суду України у провадженні К/800/51767/13 від 24 січня 2017 р. / Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64335152.

17. Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву / А.М. Яковлев. -- М. : Госюриздат, 1960. -- 120 с.

Нестеренко А.А.

В статье рассмотрены особенности длящихся финансовых правонарушений. Рассмотрены длящиеся финансовые правонарушения с позиций административного, финансового, налогового, таможенного, уголовного права. Охарактеризованы длящиеся финансовые правонарушения как с теоретической точки зрения, так и используя судебную практику.

Ключевые слова: финансовые правонарушения, длящиеся финансовые правонарушения, ответственность.

A. Nesterenko

The article describes the features of continuing financial offenses. We consider continuing financial offences from the standpoint of administrative, financial, tax, customs, criminal law. We characterize the continuing financial offenses as from a theoretical point of view and using the judicial practice.

Keywords: financial offenses, continuing financial offenses, responsibility.

Размещено на Allbest.ru