Особливості правового регулювання системи державного нагляду (контролю) у сфері містобудівної діяльності

організація проведення робіт, пов'язаних із прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством;

організація охорони, реставрації та використання пам'яток архітектури і містобудування;

До компетенції місцевих державних адміністрацій згідно з частиною першою статті 13 Закону належить прийняття рішення щодо забезпечення охорони культурної спадщини.

Окрім того, до компетенції обласних державних адміністрацій згідно з частиною другою статті 13 Закону належить здійснення делегованих повноважень місцевих рад, пов'язаних з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у порядку, встановленому законодавством.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування згідно зі статтею 14 Закону належать такі напрями містобудівного контролю:

проведення робіт із прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством;

організація охорони культурної спадщини;

забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій;

зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Звернемо увагу, що, незважаючи на те, що основи розподілу компетенції визначені саме Законом України «Про основи містобудування», проте компетенція саме центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань архітектурно- будівельного контролю, зазначеним зако- номне визначено. Окрім того, закон оперує одночасно декількома поняттями контролю: контроль за дотриманням містобудівного законодавства, контроль у сфері містобудування, контроль у містобудуванні та архітектурно-будівельний контроль. Аналізуючи зазначені квінтесенції, доходимо до висновку, що контроль за дотриманням містобудівного законодавства, контроль у сфері містобудування та контроль у містобудуванні - тотожні поняття, а архітектурно-будівельний контроль є частиною контролю у сфері містобудування. Саме в такому напрямку і необхідно доопрацювати норми зазначеного закону для забезпечення однозначності норм та удосконалення правового регулювання зазначеного питання. Зазначене підтверджується підпунктом 13 пункту 1 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяль- ності»[8], де до діяльності з планування та забудови територій віднесено саме здійснення контролю у сфері містобудування.

Суть архітектурно-будівельного контролю визначено частиною першою статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»: «забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції»[9].Зазна- ченим законом у розумінні центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань архітектурно-будівельного контролю, вживається скорочення органів архітектурно-будівельного контролю.

У свою чергу, пунктом першим статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надано таке визначення державного архітектурно-будівельного контролю: «сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.»

Проте згідно з пунктом 10 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 надано інше визначення архітектурно-будівельного контролю. Так згідно з Порядком «Державний архітектурно-будівельний контроль» здійснюється за дотриманням:

вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва».

Очевидно, що у Порядку поняття архітектурно-будівельного контролю надано відмінне визначення у порівнянні з законами, яке суттєво видозмінено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб'єктів господарювання»[10] викладено у новій редакції частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [11], у результаті яких контроль сфери містобудівної діяльності підпадає під дію зазначеного закону. Останнім визначено, що «державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування ... в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища».