Особливості права використання та розпорядження результатів інтелектуальної власності
Аналіз існуючих проблем у сфері інтелектуальної власності. Характеристика та особливості права використання та розпорядження результатів інтелектуальної власності. Способи використання об’єктів інтелектуальної власності в залежності від характеру об’єкта.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.12.2017 |
| Размер файла | 23,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Особливості права використання та розпорядження результатів інтелектуальної власності
Щокін Р. Г. - кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП
У статті на підставі аналізу існуючих проблем у сфері інтелектуальної власності визначено особливості права використання та розпорядження результатів інтелектуальної власності. Дана характеристика змісту права інтелектуальної власності. Проаналізовано способи використання об'єктів інтелектуальної власності.
Ключові слова: інтелектуальна власність, зміст та право інтелектуальної власності, право користування, способи використання об'єктів інтелектуальної власності, право розпорядження.
В статье на основании анализа существующих проблем в сфере интеллектуальной собственности определены особенности права использования и распоряжения результатов интеллектуальной собственности. Дана характеристика содержания права интеллектуальной собственности. Проанализированы способы использования объектов интеллектуальной собственности.
Постановка проблеми
Економічні відносини завжди проявляються як економічні інтереси (усвідомлень людиною потреби, спонукальні мотиви господарської діяльності). Тому ринок - поняття, яке відображає процес взаємодії економічних інтересів суб'єктів господарської системи.
В останній час досить активно розвивається саме ринок об'єктів інтелектуальної власності, як урегульовані нормами права та договірними домовленостями сторін відношення між суб'єктами з приводу набуття, відчуження та передачі у тимчасове користування прав на об'єкти авторського права та об'єкти права промислової власності. Саме з цих відносин і виникає постановка проблеми, а саме в роз'ясненні та уточненні всіх особливостей правомочностей права інтелектуальної власності.
Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми
У вітчизняній правовій науці дуже часто порушується питання важливості права інтелектуальної власності. Теоретичну основу дослідження даної теми становлять роботи вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких: Алексєєв С. С. , Беля- невич О. А., Вінник О. М., Віхров О. П., Гаєць В. М., Дахно І. І., Іонас В. Я., Кан- зафарова І. С., Корчевний Г. В., Коха- новська О. В., Луць В. В., Мамутов В. К., Новицький І. Б., Подцерковний О. П., Чобіт О. А., Шаповалова О. В. та інші. Науковці одностайні у тому, що право інтелектуальної власності - не до кінця розкрита тема, і має свої прогалини як у інформаційному понятті, так і на законодавчому рівні. Нормативною базою дослідження є господарське і цивільне законодавство України.
У цьому контексті метою статті є з'ясування поняття інтелектуальної власності, права використання та розпорядження результатів інтелектуальної власності та проаналізувати способи використання об'єктів інтелектуальної власності.
Виклад основного матеріалу
Поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності. Походження терміну «інтелектуальна власність», зазвичай, пов'язують із французьким законодавством кінця XVIII століття. Спочатку вважалося, що патент або виключне право на використання результату інтелектуальної діяльності - це договір між суспільством і творцем цього результату. Суспільство захищало творця, гарантувало йому винагороду, забезпечувало безперешкодне і монопольне використання результатів у господарській діяльності.
Оскільки охорона результатів інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно, тому термін дії поняття «інтелектуальна власність», з юридичної точки зору, незначний. Законодавство у сфері інтелектуальної власності спрямоване на захист інтересів творців результатів інтелектуальної власності, яка в умовах переходу до ринкових відносин починає відігравати важливу роль у господарській діяльності. Конституція України визначає принципові засади охорони права інтелектуальної власності [1].
Проте інтелектуальна власність має свою істотну специфіку. Тому загальне спрямування змін та доповнень до чинного законодавства чи прийняття нових нормативних актів залежить від прийнятої концепції права інтелектуальної власності. Саме концептуальний підхід до визначення природи цього права, об'єктів його правової охорони, прав та юридичних обов'язків суб'єктів зазначених правовідносин підвищить ефективність механізму їх правового регулювання [2, с. 22]. Так, до публічно-правових віднесені теорії: виключних прав, що полягає у можливості на законодавчому рівні наділити виключними правами автора чи його правонаступника певним привілеєм за створення результату творчої діяльності; праці чи творчості, як особливого внеску в суспільне надбання і гідної винагороди; виявлення або збагачення. В основі захисту прав автора чи іншого власника визнається не сама творча праця, а її результат. До цивільно-правових теорій також належать: концепція інтелектуальної власності, яка полягає у визнанні прав на витвори мистецтва, літератури і технічні новинки як різновиду прав речової власності (права власності на нематеріальні об'єкти); концепція особистості, що полягає у визнанні права на результати творчості як невід'ємної частини особистості автора; концепція привілею, що полягає у наданні права на певний термін за виявлене старання при створенні результату творчої діяльності [3, с. 44].
Науковці виділяють напрями визначення природи прав інтелектуальної власності. Кожна із концепцій права інтелектуальної власності містить у собі об'єкт правової охорони, особливості правового статусу суб'єктів, межі, способи втручання держави в діяльність суб'єктів господарської діяльності у сфері інтелектуальної власності. Концепції інтелектуальної власності, що основані на віднесенні майнових і немайнових прав: до речових; до прав особливого роду, які розташовані поза межами класичного поділу прав; до особистих; до виключно суб'єктивних, що надають йому можливість використовувати будь-яким не забороненим законом способом результат інтелектуальної діяльності. На сьогоднішній день у чинному законодавстві України дана концепція є пріоритетною.
Права на результати інтелектуальної діяльності, згідно з чинним законодавством, належать авторам чи особам, або особам, що успадкували ці права чи тим, яким автори ці права уступили. Але при цьому, як правильно звертає увагу В.Г. Корчевний [3, с.42], держава все-таки зберігає за собою право на примусове відчуження майнових прав у передбачених законом випадках і формах. Важливий й інший аспект проблеми: держава, виконуючи свої обов'язки перед членами суспільства, повинна захищати їх права. Крім цього, вона повинна виконувати свої зобов'язання перед міжнародним співтовариством стосовно колективної охорони інтелектуальної власності.
Право визнаватися творцем результату інтелектуальної діяльності є основою для виникнення всіх інших правомочностей. Таке його положення в системі правомочностей обумовлено тим, що саме право визнаватися творцем результату інтелектуальної діяльності надає своєму правоволодільцю можливість вважатися творцем свого результату і вимагати визнання зазначеного факту від інших осіб. Дана правомочність є невідчужуваною, абсолютною і діє на протязі всього життя творця.
З правом визнаватися творцем результату інтелектуальної діяльності тісно пов'язане право на ім'я творця результату інтелектуальної діяльності, що дозволяє йому використовувати чи дозволяти використовувати свій результат під власним ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонімом) чи без позначення свого імені (анонімно). Поряд із позитивними аспектами даної правомочності мають місце негативні сторони, що виникають при створенні результату інтелектуальної діяльності «на замовлення» для іншої особи, яка буде обнародувати даний результат під своїм ім'ям. Подібні відносини не можуть бути припустимими в силу порушення не тільки моральних норм, але і юридично закріпленої можливості укладення подібної угоди.
У системі особистих немайнових прав важливе місце займає право на захист репутації, що дозволяє творцю результату інтелектуальної діяльності захистити свій результат. Дане право має велике значення, оскільки будь-який результат носить унікальний характер і відображає світовідчуття самого творця. У випадках порушення даного права є сенс заявляти про порушення. Закон закріплює за творцем результату інтелектуальної діяльності право на обнародування свого результату, зміст якого полягає в тому, що творцю надається можливість уперше зробити свій результат доступним для загального відома, при цьому необхідно уточнити, що такі дії завжди здійснюються паралельно з реалізацією якого-небудь іншого права творця.
Право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають з приводу створення, оформлення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності. Право власності - це право суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому майном.
Зміст права інтелектуальної власності залежить від об'єкта власності. Особливість об'єкта інтелектуальної власності полягає в тому, що він має здатність до тиражування і його копією можуть володіти треті особи від імені власника цього результату. Крім того, володіння може бути володінням фактичного володільця чи власника і похідне володіння, що здійснюється третіми особами від імені власника.
Проте, недостатньо лише створити об'єкт інтелектуальної власності. У сфері промислового виробництва творчість заради «чистої творчості» в сучасному світі навряд чи можлива і економічно обґрунтована. Створення нових об'єктів інтелектуальної власності спрямоване або на самостійне їх впровадження з метою отримання певної економічної вигоди, або на передання створених об'єктів для впровадження іншим особам, на умові отримання розробником відповідної адекватної матеріальної компенсації за свою роботу. І якщо в першому випадку права об'єкт інтелектуальної власності залишається у особи, яка їх створила, то у другому випадку ця особа має розпорядитися цими правами, тобто передати їх або надати іншій особі ліцензію на їх використання. При цьому, вступаючи в такі досить складні в матеріальному та процесуальному плані правовідносини, необхідно володіти комплексом технічних, правових та комерційних знань [4].
Результати технічної творчості перебувають у виключному володінні їх творців до їх кваліфікації відповідним державним органом в Україні. Після кваліфікації пропозиції як результату інтелектуальної діяльності складається патентний опис цього результату, який стає загальнодоступним. Описом може володіти будь-яка особа - це також буде похідне володіння сутністю технічного рішення. При цьому володіти рішенням можна, а використовувати лише з дозволу автора чи його правонаступників.
Проте і серед технічних рішень є такі, якими володіє виключно сам його автор, наприклад секрети виробництва (ноу-хау). Вони представляють собою знання та досвід науково-технічного, господарського, виробничого, організаційного, фінансового та іншого характеру, що, як правило, не є загальновідомими і придатними для використання в будь-якій сфері діяльності. Згідно зі статтею 505 Цивільного Кодексу України [5] комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Ноу-хау не є загальновідомим, зазначає О.А. Чобіт, якщо зміст його не розкритий для невизначеного кола осіб настільки, що існує можливість його самостійного використання [6, с. 14-15]. Тобто володільцем ноу-хау є завжди сам автор, який може передавати його третім особам, і тоді вони здійснюють володіння від імені автора.
Творами науки, літератури і мистецтва до їх оприлюднення володіння здійснюється авторами. Після опублікування твору чи оприлюднення право володіння на копії переходить до невизначеного кола інших осіб, проте - це володіння похідне. Воно виникає внаслідок видачі дозволу автором чи його правонаступником на опублікування чи інше доведення твору до широкого загалу. Серед суміжних прав невіддільним є виконавська діяльність, треті особи можуть володіти лише матеріальними носіями, на яких зафіксоване авторське виконання. Стаття 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [7] закріплює перелік видів виконавської діяльності. У Законі проголошується, що виробники фонограм і виробники відеограм мають виключне право дозволяти чи забороняти їхнє відтворення та розповсюдження, а організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх трансляції і ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач тощо. Крім того, у декларації ВОІВ [8] вживається термін «володіння авторським правом». У ній стверджується, що володільцем авторського права на твір, принаймні з початку його створення, є його творець, тобто автор твору.
Таким чином, результати інтелектуальної діяльності можуть знаходитися у фактичному володінні їх творців. Вони зберігають за собою володіння навіть тоді, коли його результат переходить до третіх осіб.
Право користування об'єктами права інтелектуальної власності полягає в тому, що суб'єкт цього права має законну підставу вилучати із належного йому результату інтелектуальної діяльності всі корисні якості. Отже право користування належить власнику цього об'єкта чи його правонаступникам.
Використання винаходу та інших результатів технічної творчої діяльності здійснюється, зазвичай, шляхом впровадження їх у виробничу діяльність. Внаслідок такого впровадження, з одного боку, ефективність діяльності господарюючого суб'єкта зростає, а з іншого, воно приносить прибуток власнику зазначеного результату. Тобто результати технічної творчості можуть використовувати або самі їх автори, або спадкоємці, або ж за ліцензією автора інші особи. Крім того, автор твору чи його правонаступники можуть також видавати дозвіл - ліцензію на використання зазначених творів іншими особами шляхом випуску в світ, розмноження. Автор у такий спосіб буде одержувати прибуток. Використання об'єктів інтелектуальної власності може здійснюватися в будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству.
Інтелектуальна діяльність здійснюється для того, щоб полегшити своє життя, в залежності від наділеного природою таланту, здатності створювати інтелектуальні результати. Сьогодні створюються зазначені цінності не лише заради власного задоволення, а щоб шляхом їх використання одержати певний прибуток. Прагнення здобути собі гроші такою діяльністю в сучасних ринкових умовах є цілком нормальним явищем.
Способи використання об'єктів інтелектуальної власності залежать від характеру об'єкта (корисна модель, промисловий зразок, винахід, селекційне досягнення тощо) та доцільності. Так, згідно зі статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [9], автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Автор має право дозволяти або забороняти використовувати твір третім особам різними способами, що не суперечать чинному законодавству. Отже, Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає широке коло об'єктів літературної і художньої творчості, зумовлює різноманітність способів їх використання, а отже, й широкий перелік способів, якими можна використати результати авторського права. Наприклад, одним із способів використання творів образотворчого мистецтва є їх видання, декоративно-прикладні твори можуть застосовуватися у промислових виробах, музичні і музично-драматичні твори - у телефільмах, сценічні твори - у театрах, твори скульптури, архітектури, образотворчого мистецтва можуть використовуватися шляхом копіювання, фотографування, експонування на виставках тощо. Оскільки чіткого переліку способів використання об'єктів інтелектуальної діяльності чинне законодавство не називає, то сьогодні в законах звертається увага не на спосіб використання, а на його правомірність.
Істотне значення для визначення способу використання об'єкту інтелектуальної діяльності є доцільність його використання та ефективність. Адже ряд результатів технічної творчості не застосовуються, по причині недоцільності використання в господарській діяльності. Наприклад, запровадження винаходу вимагатиме набагато більших затрат порівняно з тим ефектом, який він має принести при застосуванні в господарській діяльності. Тобто об'єкти інтелектуальної власності використовуються відповідно до їх характеру так само, як об'єкти звичайного права власності.
Використання результатів інтелектуальної діяльності здійснюється як правило на платній основі. Користувач має сплатити власнику результату певну винагороду. Ця особливість відноситься не лише до права інтелектуальної власності. Адже об'єкти звичайного права власності за загальним правилом передаються іншим особам у користування за плату. Особливість використання результатів інтелектуальної діяльності, яка не властива об'єктам звичайного права власності, полягає в тому, що результат творчості може бути використаний лише за дозволом його творця чи правонаступника. Хоча чинне законодавство й передбачає ряд випадків, коли використовувати результат інтелектуальної діяльності можна без дозволу його власника (вільне використання), а також допускає примусове ліцензування об'єктів інтелектуальної діяльності.
Таким чином, право використання результату інтелектуальної діяльності є най- ширшою правомочністю суб'єкта права власності взагалі й суб'єкта права інтелектуальної власності зокрема. На нашу думку, правомочність суб'єкта власності, як право використання об'єкта на свій розсуд, нічим не відрізняється від правомочності суб'єкта права інтелектуальної власності. Через використання власник об'єкта інтелектуальної власності одержує очікувані ним плату, прибуток тощо. Правомочності володіння і користування часто передаються власником іншим особам, які здійснюють зазначені правомочності від імені власника.
Право розпорядження - це правомочність, яка, на нашу думку, властива праву інтелектуальної власності. Правом розпорядження в суб'єктивному розумінні є закріплена в нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю майна. Право розпорядження суб'єкта права інтелектуальної власності полягає в тому, що він визначає правову долю результату своєї творчості.
Право розпорядження за загальним правилом здійснює особисто власник, хоча чинне законодавство передбачає винятки, коли розпорядження майном здійснюють інші особи, які стосуються також і права інтелектуальної власності. Право розпорядження майном власник може також передавати іншим особам. Наприклад, він може передати своє право розпорядження іншим особам через зайнятість, похилий вік або нездоров'я. У зміст правомочності розпорядження майном входить право власника відмовитися від свого права шляхом викидання або знищення належних йому речей.
Отже, суб'єкту права інтелектуальної власності, як і будь-якому власнику, надається право вчиняти будь-які правові угоди на відчуження належного йому результату. Суб'єкт права інтелектуальної власності користується такою самою правомочністю розпоряджатися об'єктом інтелектуальної власності, як і будь-який інший суб'єкт права власності.
Таким чином, у змісті правомочностей володіння, користування, розпорядження суб'єкта права власності і суб'єкта права інтелектуальної власності принципової різниці немає. Суб'єктивне право інтелектуальної власності - це право суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому результатом інтелектуальної діяльності. Тому в законодавстві України про інтелектуальну власність доцільно закріпити право власності не лише на об'єкти науково-технічної творчості, а й на решту результатів інтелектуальної діяльності, адже така розбіжність неприпустима. інтелектуальний власність розпорядження
Проте між цими двома видами права власності існує чимало суттєвих відмінностей, зазначає авторський колектив навчального посібника «Право інтелектуальної власності» 1998 року [10, с. 13-14]. Право власності, як правило, не обмежене будь-яким строком. Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк, після чого винахід стає надбанням суспільства. На окремі об'єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації. Встановлення звичайного права власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації не потребує. Найбільш суттєва відмінність між зазначеними правами власності полягає в тому, що звичайне право власності встановлюється на матеріальні об'єкти - предмети навколишнього середовища. Об'єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об'єкти - речі, які в римському приватному праві називались безтілесними. Як уже зазначалось вище, об'єктами інтелектуальної власності є ідеї, образи, символи, думки, гіпотези тощо. Перелічені об'єкти можуть стати інтелектуальною власністю лише за умови, що вони здатні матеріалізуватись, втілитись у матеріальних носіях. Ідея, яка не здатна до такої матеріалізації, об'єктом права інтелектуальної власності не стає. Проте законодавство деяких країн встановлює правову охорону і на ідеї.
Висновок
У змісті правомочностей володіння, користування, розпорядження суб'єкта права власності і суб'єкта права інтелектуальної власності принципової різниці немає. Суб'єктивне право інтелектуальної власності - це право суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому результатом інтелектуальної діяльності. Тому в законодавстві України про інтелектуальну власність доцільно закріпити право власності не лише на об'єкти науково-технічної творчості, а й на решту результатів інтелектуальної діяльності, адже така розбіжність неприпустима.
Література
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 142.
2. Європейський вибір: концептуальні засади стратегічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки / Послання Президента України до Верховної Ради України //Урядовий кур'єр. - 2002. - № 100.
3. Корчевний Г. В. Адміністративна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав. / Г. В. Корчевний // Дис... канд. юр. наук. 12.00.07 - теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право - Одеський Національний університет ім. І. І. Мечникова. - Одеса. -2002. - 178 с.
4. Дмитришин В. С. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності в Україні / Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: «Інст. інтел. власн. і права», 2008. - 248 с.
5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435- IV. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, Ст.356. (зі змінами)
6. Чобіт О. А. Ноу-хау та договір на його передачу. Автореферат дис. канд.. юрид. наук / О. А. Чобіт. - Харків. - 1994. -18с..
7. Про Антимонопольний комітет України. Закон України від 26 листопада 1993 р. № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 50. - Ст.472 (зі змінами)
8. Всесвітня декларація з інтелектуальної власності // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. - 2002. - № 4. - С.14 - 18.
9. Про авторське право і суміжні права. Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. - Ст.64 (зі змінами)
Право інтелектуальної власності України. Навчальний посібник для студентів юридичних вузів і факультетів університетів / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора, О. А. Підопригори. - К. - Юрінком Інтер. - 1998. - 331с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Право інтелектуальної власності в об'єктивному розумінні, його основні джерела та види. Ключові об'єкти та інститути права інтелектуальної власності. Суб’єктивні права інтелектуальної власності. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності.
презентация [304,2 K], добавлен 12.04.2014Поняття інтелектуальної власності. Загальні відомості про патентну інформацію та документацію. Відповідальність за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Міжнародні договори, конвенції та угоди у сфері інтелектуальної власності.
учебное пособие [1,2 M], добавлен 12.12.2011Аналіз правового регулювання договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Елементи ліцензійного договору, порядок його укладення і припинення. Види відповідальності за порушення майнових прав інтелектуальної власності в Україні.
дипломная работа [142,5 K], добавлен 11.01.2011Поняття та правове регулювання права промислової власності, особливості використання прав на її об'єкти. Правила складання та подання заявок на винахід та заявки на корисну модель. Основні ознаки та механізм комерціалізації інтелектуальної власності.
реферат [24,0 K], добавлен 28.12.2009Сутність інтелектуальної власності та види її порушень. Аналіз сучасного стану системи охорони інтелектуальної власності в Україні. Виявлення недоліків та проблем в законодавчій базі. Державна політика у сфері правової охорони інтелектуальної власності.
курсовая работа [222,8 K], добавлен 25.11.2012Суть інтелектуальної власності - закріплених законом прав, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій, літературній, художній, промисловій галузях. Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності та державна система управління нею.
реферат [300,6 K], добавлен 11.10.2011Поняття інтелектуальної власності, розвиток інтелектуальної власності в Україні. Поняття майнових і особистих немайнових прав автора. Способи використання об’єктів авторських прав. Поняття авторської винагороди. Розвиток міжнародної торгівлі ліцензіями.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 18.11.2010Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014Стадія ґенези права інтелектуальної власності. Розгалуження авторського права і промислової власності. Основні властивості інтелектуальної власності та її пріоритетне значення. Удосконалення системи патентного права. Поняття терміну "товарний знак".
реферат [23,2 K], добавлен 15.07.2009Договір про створення та використання об'єкта права інтелектуальної власності. Обов'язки автора твору. Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Використання об'єкта права інтелектуальної власності.
контрольная работа [41,2 K], добавлен 03.12.2013
