Законодавче регулювання правового статусу професійних спортсменів в Україні

Аналіз проблем правового становища професійних спортсменів відповідно до законодавства України, характеристика його видів (конституційно-правового, галузевого, спеціального). Необхідність прийняття окремого закону "Про професійний спорт в Україні".

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 01.12.2017
Размер файла 16,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

32

Размещено на http://www.allbest.ru/

32

00000Запорізький національний університет

Законодавче регулювання правового статусу професійних спортсменів в Україні

М.О. Ткалич, кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного права

У статті досліджено проблеми правового становища професійних спортсменів відповідно до законодавства України. Визначено, що правове становище професійних спортсменів опосередковує такі види правових статусів як конституційно-правовий, галузевий та спеціальний, а також наведено їх характеристику. Обґрунтовано необхідність для забезпечення адекватного правового регулювання відносин у сфері спорту прийняття окремого закону "Про професійний спорт в Україні".

Ключові слова: спорт, професійний спорт, правове становище, правовий статус, спортивний контракт.

In the article the problem of the legal status ofprofessional athletes in accordance with the laws of Ukraine. Determined that the legal status of professional athletes to mediate these types of legal status as a constitutional and legal, industry and special, and given their response. The necessity to provide adequate legal regulation of relations in the field of sport adopting a separate law "On the professional sport in Ukraine".

Keywords: sports, professional sports, and legal status, legal status, sports contract.

Прикметною рисою сучасності є надзвичайно високий рівень розвитку спорту Сучасний спорт перетворився на багаторівневу систему, що має риси повноцінної професійної діяльності великої групи людей (спортсменів, тренерів, спортивних функціонерів тощо), цілої галузі економіки, яка за своєю прибутковістю мало чим відрізняється від інших "традиційних" галузей, врешті-решт - одного із основних різновидів дозвілля переважної більшості людей. Відповідно, відносини, що складаються у сфері спорту, є комплексними і неодмінно потребують специфічного механізму правового регулювання. Зокрема, це стосується й правового становища професійних спортсменів.

Необхідно зауважити, що в Україні спостерігається недостатній рівень правової регламентації відносин у сфері професійного спорту як і всієї системи спорту загалом. Відсутність чітких базових визначень "спорту" як такого: "професійного спорту", "спортсмена-професіонала" істотно ускладнюють можливості визначення правового становища суб'єктів спортивної діяльності, зокрема професійних спортсменів.

Так, нині чинна редакція Закону України "Про фізичну культуру і спорт" від 24 грудня 1993 р. [1] (далі - Закон) у ст.1 містить таке визначення спорту: "спорт - діяльність суб'єктів сфери фізичної культури і спорту, спрямована на виявлення та уніфіковане порівняння досягнень людей у фізичній, інтелектуальній та іншій підготовленостях шляхом проведення спортивних змагань та відповідної підготовки до них". Після ознайомлення із наведеним визначенням одразу виникає цілий ряд запитань як змістовного, так і стилістичного характеру По-перше, законодавець надає визначення спорту через діяльність суб'єктів фізичної культури і спорту, чим невиправдано ототожнює фізичну культуру і спорт, адже відомо, що це різні явища. По-друге, легальне визначення не містить жодної згадки про професійну спортивну діяльність, адже професіоналізація спортивної діяльності - одна із найважливіших характеристик сучасного спорту. По-третє, у законодавчому визначенні не знайшлося місця комерційному спорту, хоча стрімка комерціалізація спорту - незаперечний факт. По-четверте, спорт може бути й дозвіллям, про що також не згадується у вітчизняному законі. Зокрема, у європейських країнах існують такі визначення спорту: "сукупність поглядів, засобів та діяльності, спрямованих на досягнення високих результатів у змаганнях на основі психофізичного тренування, на фізичне виховання та активний відпочинок людей у вільний час"; "діяльність, метою якої є участь у змаганнях, та підготовка до них відповідно до певних правил та установок, а також можливість у подальшому стати спортсменом - професіоналом" [2, с.27] тощо. Крім наведеного вище, легальне визначення спорту у вітчизняному законодавстві видається хибним з точки зору юридичної техніки, адже не повністю зрозуміло, про що йдеться у словосполученні "уніфіковане порівняння досягнень людей у фізичній, інтелектуальній та іншій підготовленостях". Який вид діяльності, крім фізичної та інтелектуальної, може претендувати на роль спорту? Чому іменник "підготовленість", всупереч правилам української мови, використано у множині?

Таким чином, очевидно, що вітчизняне законодавче визначення спорту потребує істотного удосконалення. Можливо, є сенс використати доробки сучасних дослідників спорту, які характеризують спорт таким чином: це історично обумовлене явище, що являє собою специфічну, соціально організовану, таку, що схвалюється суспільством, регламентовану правилами галузь (яка включає в себе змагання, підготовку до них, систему відбору, реабілітації) співставлений фізичних та інтелектуальних здібностей і підготовленості окремої людини або команди спортсменів з метою досягнення спортивного результату. Складовою спорту є професійний комерційний спорт, що наділений особливою видовищністю, є галуззю розважального бізнесу, спрямований на забезпечення дозвілля населення шляхом надання видовищних платних спортивних послуг високої якості [2, с.27-28].

Отже, спорт - це соціальний феномен, який має складну багаторівневу структуру. У зв'язку із швидкою професіоналізацією та комерціалізацією сучасного спорту визначення правового становища суб'єктів професійного спорту, перш за все, спортсменів, набуває особливого значення.

Слід зазначити, що вітчизняних ґрунтовних досліджень правового становища професійних спортсменів наразі немає. У Росії дослідженням проблемних аспектів правового становища суб'єктів спортивної діяльності та проблемами спортивного права загалом займаються: В.П. Васькевич, О.А. Шевченко, Д.І. Рогачов, ТЮ. Коршунова, К.М. Гусов, А.Ф. Антипов та ін. У США та Європі зазначені вище питання входять у сферу наукових інтересів таких вчених, як: Джон Спенглер, Пол Андерсон, Меттью Міттен, Тімоті Девіс, Родні Сміт, Роберт Беррі та ін.

правовий статус спортсмен професійний

Метою цього дослідження є визначення проблемних аспектів правового становища професійних спортсменів відповідно до законодавства України та пошук шляхів їх подолання.

Зазначимо, що в юридичній літературі не існує уніфікованого підходу до проблеми визначення поняття "правове становище" учасника правовідносин. Поняття "правове становище" часто ототожнюється з поняттям "правовий статус". Дійсно, слово "status" у перекладі з латини означає "стан", "становище"", "положення". Тим не менше, видається за доцільне під "правовим становищем" розуміти як правовий статус суб'єкта, так і сукупність конкретних правових зв'язків, у яких він перебуває.

Таким чином, правове становище особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує свою поведінку в суспільстві. Відповідно, правове становище професійного спортсмена - це система прав, свобод, обов'язків і відповідальності особи, яка займається спортом на професійних засадах, тобто для якої спорт є основним джерелом прибутку.

Правове становище професійного спортсмена є комплексним, складається з декількох взаємопов'язаних складових елементів та одночасно об'єднує декілька правових статусів. Так, професійний спортсмен є фізичною особою-громадянином України, відповідно, він наділений всіма правами та несе всі обов'язки, передбачені Конституцією України [3]. Сукупність зазначених прав та обов'язків складають конституційно-правовий статус особи. У межах цього статусу особа наділяється особистими, соціальними, культурними та економічними правами та несе відповідні обов'язки.

Конституційно-правовий статус професійного спортсмена тісно переплітається з його галузевим статусом через здійснення права на підприємницьку діяльність (ст.43 Конституції) та права на працю (ст.44 Конституції), що гарантуються Конституцією. Зокрема, держава забезпечує право професійного спортсмена на здійснення будь-якої правомірної діяльності з метою отримання прибутку, забезпечує право професійного спортсмена на безпечні умови праці та гідну винагороду тощо.

Наступною складовою правового становища професійного спортсмена є галузевий статус. Ключовим аспектом, який безпосередньо впливає на обсяг та якість прав і обов'язків, що формують галузевий статус спортсмена, є правильне визначення сутності відносин, учасником яких він виступає.

На нашу думку, переважна більшість відносин за участі професійних спортсменів за своєю природою є товарно-грошовими, тобто цивільно-правовими. Стаття 38 Закону підтверджує наведену тезу, передбачаючи таке визначення професійного спорту: "професійний спорт - комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку". А у законодавстві Російської Федерації в період з 1999 р. по 2007 р. існувало таке визначення: "професійний спорт - це підприємницька діяльність, метою якої є задоволення інтересів професійних спортивних організацій, спортсменів, що обрали спорт своєю професією, та глядачів" [4].

Водночас, незважаючи на фактичне визнання цивільно-правової сутності відносин у сфері професійного спорту, вітчизняний законодавець у ч.2 ст.38 Закону визначає, що діяльність професійних спортсменів регламентується кодексом законів про працю. Цікаво, що російський законодавець так само віддає пріоритет у регулюванні відповідних відносин трудовому кодексу Таким чином, формально галузевий статус професійного спортсмена визначається трудовим правом, а фактично - цивільним.

На наш погляд, концептуальні недоліки у підходах до регулювання відносин у професійному спорті не дають змоги чітко визначити правове становище професійних спортсменів, а відсутність бажання законодавця приділити більше уваги питанням регулювання відносин між суб'єктами професійного спорту у межах цивільного законодавства і прагнення використати вже наявний інструментарій інших галузей законодавства, зокрема трудового, призведе до нових колізій в регулюванні зазначених відносин. Досвід Росії підтверджує таку вірогідність. Так, В.П. Васькевич як приклад наводить судову справу за позовом професійного гравця до професійного спортивного клубу. Суд першої та другої інстанції визнали контракт гравця з клубом цивільно-правовим. Між тим, Верховний суд РФ не погодився із постановленими у справі рішеннями, скасував постановлені по справі рішення і направив справу на новий розгляд. Під час нового судового розгляду контракт було визнано трудовим договором з елементами цивільно-правового, які не можуть суперечити чинному трудовому законодавству [5, c.15]. Тож суд дотримався буквального тлумачення (букви закону), що віддає пріоритет трудовому законодавству, проте задля постановлення справедливого рішення був вимушений звернутися до конструкції змішаного (комплексного) договору.

Важко погодитися з позицією О.А. Шевченко, яка переконана, що "незважаючи на багатоманіття здійснюваних функцій діяльність професійного спортсмена, можна представити у вигляді роботи на певній посаді. Спортсмен, таким чином, виконує певну трудову функцію, а не передає результат своєї праці" [6, c.45]. Так, на погляд А.Ф. Антипова, очевидно, що законодавець цілком невиправдано ускладнює контрактні правовідносини. Адже сьогоднішнє цивільне законодавство дозволяє регулювати їх достатньо чітко, треба лише визнати цивільно-правову природу цих відносин, а віднесення правовідносин сторін у ході професійної спортивної діяльності до трудових відносин породжує ряд питань, що неможливо вирішити. Яку посаду у штатному розкладі посідає спортсмен-професіонал? Які записи повинен вносити роботодавець у трудову книжку спортсмена? Яким чином спортсмен повинен виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку в організації? Хто може підрахувати відпрацьований ним час [7, с. 19]?

Таким чином, відносини у професійному спорті є, фактично, цивільно-правовими і, відповідно, повинні регулюватися нормами цивільного права. Законодавче визнання цивільно-правової природи відносин у сфері професійного спорту лише формально закріпить те, що вже давно існує у практичній площині. Отже, ядром правового становища професійного спортсмена є його галузевий статус, що включає, переважно, цивільно-правові права та обов'язки.

Третьою складовою частиною правового становища професійного спортсмена є його спеціальний статус, тобто права та обов'язки, визначені спортивним законодавством та актами спортивних організацій. Особливістю цього статусу професійного спортсмена є те, що він формується під впливом національного законодавства, актів національних спортивних організацій та актів міжнародних спортивних організацій. Так, відповідно до ст.36 Регламенту всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів ОПФКУ "Прем'єр-ліга" сезону 20112012 рр. [8] діяльність футболіста-професіонала регулюється законодавством України, Регламентом Федерації футболу України зі статусу і трансферу футболістів, іншими статутними та Регламентними документами ФІФА, УЄФА, ФФУ і ПЛ.

Частина 3 ст.38 Закону передбачає, що спортсмен набуває статусу спортсмена - професіонала з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів. З цього моменту спортсмен має право брати участь у змаганнях, отримувати винагороду за участь у змаганнях, переходити з одного спортивного клубу до іншого, захищати свої права та інтереси за допомогою спеціальних уповноважених органів тощо. Акти національних або міжнародних спортивних організацій можуть містити додаткові обов'язкові вимоги до спортсменів. Так, ст.5 Регламенту ФІФА зі статусу та переходів гравців містить вимогу, відповідно до якої гравець повинен бути зареєстрований у національній асоціації, внаслідок чого він отримує паспорт гравця [9].

Таким чином, правове становище професійних спортсменів являє собою систему закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності та опосередковує конституційно-правовий, галузевий, спеціальний статуси особи та конкретні правові зв'язки, які виникають між учасниками відносин у сфері спорту.

Наразі чинне законодавство не дає можливості однозначно визначити правове становище професійних спортсменів через небажання визнавати цивільно-правову сутність відносин у професійному спорті.

Видається за необхідне не тільки законодавчо визнати пріоритет цивільного права при регулюванні відносин у сфері професійного спорту, а й прийняти спеціальний закон "Про професійний спорт", який дасть можливість чітко визначити правове становище всіх суб'єктів діяльності у сфері професійного спорту та вирішити інші проблемні питання, що виникають при здійсненні правового регулювання відносин у сфері професійного спорту.

Список використаної літератури

1. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 року // Відомості Верховної Ради. - 1994. - №> 14. - С.80.

2. Починкин А.В. Становление профессионального коммерческого спорта в России / Александр Владимирович Починкин. - М.: Советский спорт, 2006. - 215 с.

3. Конституція України від 28 червня 1996 р // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

4. О физической культуре и спорте в Российской Федерации: федеральный закон Российской Федерации от 04.12.2007 г // Российская газета. - 2007. - N° 4539.

5. Васькевич В.П. Гражданско-правовое регулирование в области профессионального спорта: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юр. наук: спец.12.00.03 "Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право" / Владимир Петрович Васькевич. - Казань, 2006. - 20 с.

6. Шевченко О.А. Особенности правового регулирования труда профессиональных спортсменов / Ольга Александровна Шевченко // Теория и практика физической культуры. - 2005. - № 6. - С.45.

7. Антипов А.Ф. Профессиональный спорт и закон / А.Ф. Антипов, Л.В. Уловистова // Теория и практика физической культуры. - 2001. - № 11. - С. 19.

8. Регламент всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів ОПФКУ "Прем'єр - Ліга" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fpl.ua/img/docs/1112/ reglament_11_12. pdf

9. Регламент ФІФА зі статусу та переходів гравців [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://forum. fifagame.org.ua/t139-topic

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття, структура та види конституційно-правового статусу людини і громадянина. Громадянство України як елемент правового статусу, порядок його набуття та припинення. Конституційно-правове визначення інституту громадянства України та його принципи.

    дипломная работа [72,7 K], добавлен 31.08.2014

  • Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.

    курсовая работа [61,6 K], добавлен 07.07.2009

  • Історичний розвиток інституту глави держави в Україні, аналіз ролі інституту президентства в державотворенні. Реформування конституційно-правового статусу Президента України. Функції та повноваження Президента України відповідно до проекту Конституції.

    курсовая работа [52,2 K], добавлен 02.11.2010

  • Особливості діяльності неприбуткових установ в Україні та деяких іноземних країнах. Правоздатність бюджетних установ як виду неприбуткових організацій, пропозиції по вдосконаленню вітчизняного законодавства щодо регулювання їх правового статусу.

    статья [33,0 K], добавлен 20.08.2013

  • Поняття, структура та види конституційно-правового статусу людини і громадянина. Громадянство України як елемент правового статусу. Порядок набуття та припинення громадянства України. Юридичне та нормативно-правове закріплення інституту громадянства.

    курсовая работа [65,2 K], добавлен 23.09.2014

  • Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.

    дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011

  • Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.

    реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014

  • Дослідження питання правового регулювання зрошувальних та осушувальних земель на території Україні в різні періоди її історичного розвитку. Проаналізовано основні етапи формування законодавства щодо правового забезпечення проведення меліоративних заходів.

    статья [22,1 K], добавлен 19.09.2017

  • Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.

    курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010

  • Походження поняття інституту омбудсмана, принципи його діяльності. Дослідження конституційно-правового статусу інститута Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Характеристика місця омбудсмана в системі органів державної влади різних країн.

    дипломная работа [85,6 K], добавлен 05.09.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.