Неустойка як гарантія захисту права дитини на її утримання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕУСТОЙКА ЯК ГАРАНТІЯ ЗАХИСТУ ПРАВА ДИТИНИ НА ЇЇ УТРИМАННЯ

Л.В. Красицька

Одним із основних прав дитини є право на утримання. Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині держави-учасниці, так і за кордоном.

Праву дитини на утримання відповідає обов'язок батьків надавати таке утримання. Стаття 51 Конституції України проголошує: «Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття». Конституційний обов'язок батьків щодо утримання дітей до досягнення ними повноліття знайшов своє закріплення і у ст. 180 Сімейного кодексу України. Проте, на жаль, цей обов'язок не завжди добровільно виконується батьками, про що свідчить й статистика розглянутих судами справ про стягнення аліментів, зокрема, тільки у 2009 році було розглянуто 97 275 справ про стягнення аліментів. У Спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні» до 20-річчя ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини зазначається, що Уповноважений змушена привернути увагу до надзвичайно гострої проблеми, пов'язаної з реалізацією батьками обов'язку щодо утримання своїх дітей. Йдеться передусім про сплату аліментів за рішенням суду в разі ухилення батьків від утримання дітей. За повідомленням Міністерства юстиції, щонайменше 10 тис. осіб в Україні навіть після рішення суду уникають сплати аліментів, брутально порушуючи права своїх дітей [1, с. 83-84].

Статтею 196 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. (далі СК України) передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, зокрема, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені), якщо заборгованість за аліментами виникла з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. Стягнення неустойки при виникненні заборгованості за аліментами з вини платника аліментів є новелою сімейного законодавства України, тому в правозастосовній практиці ще не склалося єдиних підходів щодо обчислення розміру неустойки, застосування позовної давності тощо. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР від 20 червня 1969 року не передбачав ніяких майнових санкцій за прострочення сплати аліментів, отже, й наукові дослідження того періоду [2; 3] в більшості своїй стосувалися визначення правової природи аліментів, видів аліментних зобов'язань, порядку стягнення аліментів тощо. З набранням чинності СК України питання сімейно-правової відповідальності за невиконання аліментного обов'язку вже стають предметом наукових досліджень Л.В. Афанасьєвої [4, с. 150-151], Л.В. Сапейко [5, с. 12] та інших правників, проте предметом дослідження у більшості є порядок стягнення заборгованості за аліментами.

Метою цієї статті є визначення особливостей застосування такого способу захисту права дитини на утримання, як стягнення неустойки, з'ясування її правової природи і розробка пропозицій щодо удосконалення сімейного законодавства України у цій сфері.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Аналізуючи таку новелу сімейного законодавства України, як стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, З.В. Ромовська зазначає, що неустойка у формі пені - це універсальний спосіб забезпечення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення. Цей висновок підтверджується тим, що неустойкою забезпечується виконання обов'язку по сплаті податку. Тому не було достатніх аргументів для заперечення її застосування у разі виникнення заборгованості за аліментами [6, с. 298].

Аналіз ст. 196 СК України свідчить, що за сімейним законодавством України передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів тільки у випадку, коли аліменти стягуються за рішенням суду. Якщо сплата аліментів здійснюється на підставі аліментного договору, то не виникає підстав для застосування ст. 196 СК України. Пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №°3передбачає: якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі. Отже, залежно від підстав встановлення неустойку, передбачену ст. 196 СК України, можна визначити як законну. Зважаючи на те, що СК України передбачає можливість стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, то залежно від співвідношення неустойки та збитків неустойку за прострочення сплати аліментів можна визначити як штрафну. Натомість, наприклад, п. 2 ст. 115 Сімейного кодексу Російської

Федерації закріплює залікову неустойку: при утворенні заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, винна особа сплачує одержувачеві аліментів неустойку в розмірі однієї другої відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення. Одержувач аліментів має право також стягнути з винної в несвоєчасній сплаті аліментів особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, всі завдані простроченням виконання аліментних зобов'язань збитки в частині, не покритою неустойкою.

Слід зазначити, що в юридичній літературі висловлюється точка зору про можливість стягнення реальних збитків у разі прострочення сплати аліментів. Так, Я.В. Новохатська вказує, що можливість стягнення одержувачем аліментів реальних збитків не повинна виключатися. У договорі про сплату аліментів сторони можуть на свій розсуд визначати форми відповідальності за його порушення [7, с. 613]. Враховуючи, що відповідно до ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані СК України, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин, то можна субсидіарно застосувати положення ст. 624 ЦК України. Частина 1, 2 ст. 624 ЦК України передбачають: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов 'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Отже, можна дійти висновку, що в ст 196 СК України закладено принцип саме штрафної неустойки, яка підлягає стягненню незалежно від відшкодування збитків. Положення про залікову неустойку можна передбачити тільки аліментним договором між батьками дитини.

Необхідно зазначити, що СК України розглядає неустойку тільки у формі пені, тобто неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Причому, сімейне законодавства розглядає неустойку й пеню як синонімічні терміни. Розмір неустойки (пені) за ст. 196 СК України становить один відсоток від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення, хоча він може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Аналіз судової практики про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів свідчить, що склалися різноманітні підходи щодо порядку обчислення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. М. Максимик наводить такі три методики розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, які застосовуються сьогодні на практиці [8]:

аліментний сімейний право неустойка

Таблиця 1. Методика нарахування пені (теорія «30 днів»)

Таблиця 2. Методика нарахування пені (з наростаючим підсумком заборгованості)

Таблиця 3. Методика нарахування пені (кожного місяця, але за всі дні)

У зв'язку з тим, що у судовій практиці застосовуються різноманітні підходи до обчислення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, викликає інтерес позиція Верховного Суду України з цього приводу. Так, в Ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року зазначається, що з урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості [9]. Як бачимо, ця позиція Верховного Суду України збігається з порядком обчислення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів, викладеному в наведеній вище таблиці 3. Видається, що до питання порядку обчислення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів слід підходити з урахуванням визначення пені в ч. 3 ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Отже, сума несвоєчасно виконаного аліментного зобов'язання визначається відповідно на 1 число місяця, який слідує за місяцем, коли необхідно було сплатити аліменти. Відповідно така сума заборгованості й множиться на один відсоток (розмір пені) та на кількість днів, які пройшли до погашення заборгованості платником аліментів або до пред'явлення позову одержувачем аліментів.

Одним із проблемних питань у практиці застосування положень ст. 196 СК України є питання про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Як правильно зазначає З.В. Ромовська, до вимоги про стягнення неустойки позовна давність відповідно до ст. 20 СК не застосовується [6, с. 299]. Таку позицію займає й Верховний Суд України [10].

Аналіз розглянутих судових справ свідчить, що достатньо часто суд застосовує своє право зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. У Рішенні Апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2010 року (справа N° 22ц-5048/10) вказується, що судом встановлено, що позивачка просила стягнути заборгованість по сплаті аліментів з відповідача за період з 7 вересня 2005 року до 1 грудня 2009 року в сумі 3 492 грн 12 коп. і, посилаючись на ст. 196 СК України, просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення в сумі 12 419 грн 71 коп., оскільки відповідач ухилявся від їх сплати в повному обсязі. Судова колегія Апеляційного суду Донецької області вирішила зменшити розмір неустойки з 1 % до 0, 1 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення й стягнула неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина за період з 7 вересня 2005 року по 26 листопада 2009 року в розмірі 1354 грн 24 коп. (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) [11].

Видається, що передбачений СК України розмір неустойки 1 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення є досить великим, і як свідчить аналіз розглянутих судами справ, то суди часто зменшують його до різного рівня. Судова практика Російської Федерації застосовує розмір неустойки, передбачений СК РФ, - S % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення. Такий порядок визначення суми неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів успішно апробований судовою практикою РФ, зважаючи на те, що СК РФ на момент набрання ним чинності передбачав розмір неустойки за прострочення сплати аліментів - 0, 1 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

З.В. Ромовська щодо розміру неустойки вказує, що у першій редакції проекту Сімейного кодексу розмір неустойки становив 0, 5 %. У процесі обговорення було запропоновано збільшити його до 1 % [12, с. 390]. Пропонується розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів зменшити до 0, 5 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення. Крім того, видається, що з урахуванням принципу справедливості, добросовісності та розумності, закріпленого в ч. 9 ст. 7 СК України, необхідно обмежити загальний розмір неустойки за прострочення сплати аліментів, який підлягає стягненню з платника аліментів, розміром, що не перевищує загальний обсяг заборгованості за аліментами.

У зв'язку з цим пропонується статтю 196 СК України викласти в редакції:

1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 0, 5 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Загальний розмір неустойки, який підлягає стягненню з платника аліментів, не може перевищувати розмір заборгованості за аліментами.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім».

Стягнення неустойки у разі прострочення сплати аліментів є дієвим способом захисту, перш за все, права дитини на утримання. Спосіб захисту - це концентрований вираз міри державного примусу, за допомогою якого для особи, право чи інтерес якої порушені, настає бажаний правовий результат [13, с. 66]. На думку Ю.Ф. Бєспалова, спосіб захисту, в першу чергу, переслідує відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права, в окремих випадках покладає на правопорушника додаткові обтяження [14, с. 95]. Згідно з ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Як правильно зазначає Н.Ф. Звенигородська, захист сімейних прав здійснюється способами, вказаними у санкціях сімейно-правових норм. Способом захисту сімейних прав є дія або система дій, які застосовуються при захисті [15, с. 35]. Санкція статті 196 СК України й передбачає стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що й надає можливість розглядати стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, перш за все, як спосіб захисту порушеного права дитини на утримання від батьків до досягнення дитиною повноліття. Аналізуючи неустойку за прострочення сплати аліментів, слід зазначити, що стягнення такої неустойки, безумовно, є й мірою сімейно-правової відповідальності, санкцією у сімейному праві, оскільки на платника аліментів покладаються додаткові майнові обтяження у вигляді сплати неустойки. Отже, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів є таким способом захисту права дитини на утримання, який ще є одночасно й мірою сімейно-правової відповідальності батьків.

Таким чином, розглядаючи правову природу неустойки за прострочення сплати аліментів та особливості її застосування, можна зробити такі висновки:

1) стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів як спосіб захисту права дитини на утримання є новим способом захисту порушених сімейних прав, який може застосовуватися тільки щодо відносин, які виникли після набрання чинності СК України, тобто після 1 січня 2004 року. Якщо заборгованість за аліментами виникла до 1 січня 2004 року, то стягнути неустойку з суми такої заборгованості неможливо, оскільки чинний на той час КпШС України не передбачав можливості застосування такої санкції в сімейному праві, як стягнення неустойки;

2) стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є як способом захисту сімейних прав дитини, так і мірою сімейно-правової відповідальності батьків, санкцією у сімейному праві;

3) у ст. 196 СК України закладено принцип штрафної неустойки, що не виключає можливості стягнення реальних збитків, завданих простроченням сплати аліментів;

4) неустойка (пеня) нараховується не на всю суму заборгованості, її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості або до пред'явлення позову одержувачем аліментів. Для обчислення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів сума заборгованості зі сплати аліментів визначається відповідно на 1 число місяця, який слідує за місяцем, коли необхідно було сплатити аліменти. Т ака сума заборгованості й помножується на один відсоток (розмір пені) та на кількість днів, які пройшли до погашення заборгованості платником аліментів або до пред'явлення позову одержувачем аліментів;

5) пропонується розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів зменшити до 0, 5 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення та з урахуванням принципу справедливості, добросовісності та розумності обмежити загальний розмір неустойки за прострочення сплати аліментів, який підлягає стягненню з платника аліментів, розміром, що не перевищує загальний обсяг заборгованості за аліментами.

Безумовно, зважаючи на новітні підходи українського законодавця щодо встановлення майнових санкцій за прострочення сплати аліментів, невизначеність правових норм, деякі зазначені вище висновки можуть слугувати предметом подальшої наукової дискусії щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні» до 20-річчя ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини. - Київ, 2010. - 228 с.

2. Гришин И. П. Право на алименты / И. П. Гришин. - М.: Юрид. лит., 1988. - 80 с.

3. Ромовська З. В. Аліментні зобов'язання / З. В. Ромовська. - Львів: Львів. Ун-т, 1973. - 59 с.

4. Афанасьева Л. В. Аліментні правовідносини в Україні: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Афанасьева Людмила Василівна. - Харків, 2002. - 187с.

5. Сапейко Л. В. Правове регулювання аліментних обов'язків батьків та дітей: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Л. В. Сапейко. - Харків, 2003. - 17 с.

6. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / З. В. Ромовська. - [3-тє вид., перероб. і доп.] - К.: Правова єдність, 2009. - 432 с.

7. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / за ред. І.В. Жилінкової. - Х.: Ксилон, 2008. - 855 с.

8. Максимик М. О взыскании с плательщика алиментов неустойки (пени) в случае просрочки их выплаты [Электронный ресурс] / М. Максимик // Юридическая практика. - 2011. -17 мая. - № 20. - 2011. - Режим доступа: http://yurpractika.com/article.php?id=100101688.

9. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року [Електронний ресурс] // Єдиний державний реестр судових рішень України. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8515948.

10. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2009 року [Електронний ресурс] // Єдиний державний реестр судових рішень України. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3836210.

11. Рішення Апеляційного суду Донецької області (справа N° 22ц-5048/10) від 1 червня 2010 року [Електронний ресурс] // Єдиний державний реестр судових рішень України. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

12. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / З. В. Ромовська. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - 532 с.

13. Ромовська З. В. Українське сімейне право: [підручник для сіуд. вищ. навч. закл.] / Зорислава Ромовська. - К.: Правова едність, 2009. - 500 с.

14. Семейное право: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / под ред. Беспалова Ю. Ф., Егоровой О. А., Ильиной О. Ю. - М.: ЮНИТИ- ДАНА: Закон и право, 2009.- 367 с.

15. Звенигородская Н. Ф. Проблемы терминологии в механизме защиты семейных прав / Н. Ф. Звенигородская // Семейное и жилищное право. - 2009. - № 34. - С. 31-36.

Размещено на Allbest.ru