Адміністративна послуга з ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном як елемент адміністративного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративна послуга з ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном як елемент адміністративного процесу

Г.О. Денисова

Анотації

Проведено аналіз теоретичних основ надання адміністративних послуг, уточнено поняття посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Особливу увагу приділено поняттю та елементам адміністративного процесу. Визначено, що є предметом адміністративних послуг, проаналізовано співвідношення адміністративної процедури та адміністративної послуги. Розкрито сутність процедури ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

Ключові слова: адміністративна послуга, ліцензування, посередництво у працевлаштуванні за кордоном, адміністративна процедура, адміністративний процес

Денисова А.А. Административная услуга по лицензированию деятельности по посредничеству в трудоустройстве за границей как элемент административного процесса

Проведен анализ теоретических основ предоставления административных услуг, уточнено понятие посредничества в трудоустройстве за границей. Особое внимание уделено понятию и элементам административно процесса. Определено, что является предметом административных услуг, проанализировано соотношение административной процедуры и административной услуги. Раскрыта сущность процедуры лицензирования деятельности по посредничеству в трудоустройстве за границей.

Denysova G.A. Administrative Services for Licensing Of Mediation in Employment Abroad As Element of the Administrative Process

The theoretical foundations of administrative services, the concept of mediation in employment abroad are analyzed. Particular attention is paid to the concept and elements of the administrative process. Determined the subject of administrative services, analyzed the ratio of administrative procedures and administrative services. The essence of the procedure of licensing of mediation in employment abroad was disclosed.

Надання адміністративних послуг у сфері господарювання залишається недостатньо дослідженим і предметно не визначеним в науковій літературі.

У юридичній науці дослідженню питань наданім адміністративних послуг певну увагу приділяли В.Б. Авер'янов, І.П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський та ін. вчені, які розглядали питання адміністративних послуг у визначенні предмета адміністративного права, однак не- дослідженим у теоретичному плані залишилося поняття адміністративних послуг, а їх правове регулювання не є достатньо висвітленим. Тому мета статті полягає в науковому обгрунтуванні особливостей ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном як адміністративної послуги.

В сучасних умовах фізична чи юридична особа щільно взаємодіє з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами задля вирішення особистих чи корпоративних питань щодо реалізації прав, свобод і законних інтересів. Така взаємодія, врегульована відповідними нормами права, набуває якості публічних, управлінських правовідносин, що реалізуються в процесі діяльності органів публічної адміністрації. В юридичній літературі таку діяльність прийнято вважати наданням адміністративних (управлінських) послуг [1, с.95].

З виникненням необхідності в українських громадян у пошуку роботи за кордоном, набуває значного розвитку інститут посередництва у працевлаштуванні за кордоном. У сучасних умовах відбувається лише становлення інституту посередництва у працевлаштуванні в економіці України. З одного боку, створення такого інституту диктується самим часом, у зв'язку зі зростанням питомої ваги посередницьких послуг у сфері господарювання, а з іншого - цей процес стримується недосконалістю нормативної бази. адміністративний господарювання працевлаштування

Питання забезпечення можливості працевлаштування за кордоном, а також регламентація діяльності суб'єктів господарювання, що займаються посередництвом у працевлаштуванні за кордоном, займає особливе місце в міграційній політиці держави.

У зв'язку з цим виникає необхідність у відповідній законодавчій базі, спрямованій не лише на подолання негативних наслідків міграційних процесів, але й безпосередньо на їх регулювання.

Слід зауважити, що широко вживані поняття "трудова міграція" та "праця за кордоном" не є тотожними. Термін "трудова міграція" має ширший зміст і, за визначенням нового Закону "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI, який набув чинності 01.01.2013 року, є "переміщенням особи, пов'язаним із перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальної одиниці з метою виконання або пошуку роботи" [2]. Тоді як "праця за кордоном" - це оплачувана трудова діяльність працівника за кордоном, заради якої він, власне, й виїжджає за кордон.

Відповідно до Закону "Про зайнятість населення", "послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном надаються відповідно до заявок іноземного роботодавця (його контрагента) щодо вільних робочих місць (вакансій) і лише в межах укладених іноземними суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" [2]. Тому посередники сприяють громадянам у вирішенні питань правового та соціального захисту і несуть відповідальність за погіршенім умов трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2010 року № 285/271, під діяльністю з посередництва у працевлаштуванні за кордоном розуміють надання суб'єктами господарювання послуг з пошуку роботи відповідно до заявок роботодавців щодо незайнятих робочих місць (вакантних посад) та надання інформаційно-консультативних послуг щодо можливостей працевлаштування, умов та розмірів оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавців [3].

Таке визначення представляється неточним. Під діяльністю з посередництва у працевлаштуванні за кордоном доцільнішим буде розуміти процес, здійснюваний юридичними особами та фізичними особами-підприємця- ми, направлений на:

а) сприяння в пошуку оплачуваної роботи у іноземного роботодавця за кордоном відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти клієнта;

б) запобігання порушення прав і свобод клієнта при укладенні трудового договору з іноземним роботодавцем;

в) забезпечення виконання умов трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем.

Обов'язковою умовою провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, відповідно до норм чинного законодавства України, є отримання ліцензії на право провадження такого виду господарської діяльності.

Однією з основних умов ефективного правового регулювання діяльності виконавчої влади є деталізація процесу здійснення цієї діяльності. Структурною одиницею даного управлінського процесу є адміністративна послуга. Дана категорія на законодавчому рівні знайшла визначення у Законі України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 року № 5203-VI, відповідно до положень якого адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону [4].

Суперечливим залишається питання про співвідношення адміністративних процедур, адміністративних послуг та адміністративного процесу.

Неприпустимим є повне ототожнення адміністративної послуги та процесу як в силу їх первісного семантичного значення, так і в силу їх правової значимості та функцій. Представляється, що адміністративний процес і послуга - явища співвідносні, тісно взаємопов'язані, але не ідентичні. Поняття адміністративного процесу ширше, бо він включає в себе юрисдикційну діяльність, що складається з сукупності проваджень (судова складова), і діяльність процедурну (тобто сам інститут адміністративних послуг).

Ліцензування діяльності, пов'язаної з посередництвом у працевлаштуванні за кордоном, як адміністративна послуга, є частиною адміністративного процесу, що має своєю специфіку.

У сучасній науці адміністративного права не розроблено єдине та універсальне поняття адміністративного процесу. Складність полягає в тому, що вчені-адміністративісти досі не дійшли до єдиної думки з приводу меж та обсягу адміністративного процесу, хоча дискусія про його сутність почалася ще в 60-ті рр. XX сторіччя. В науці адміністративного права закріпилося два основних підходи до визначення даного інституту, в широкому і вузькому розумінні. Відповідно до першого, адміністративний процес охоплює всю діяльність, здійснювану органами державного управління. Прихильники вузького підходу розуміють процес як врегульований правом порядок юрисдикційної діяльності при розгляді індивідуальних справ. Всі вони належать до однієї з двох наукових концепцій - "юрисдикційної" та "управлінської". Так, на думку одних, адміністративний процес трактується по аналогії з судовим процесом - як діяльність виконавчо-розпорядчого характеру, яка пов'язана з вирішенням індивідуальних управлінських справ з приводу спорів про право та із застосуванням заходів адміністративного примусу, тобто, з юрисдикційною діяльністю органів державного управління. На думку інших, адміністративний процес не можна обмежувати лише сферою адміністративної юрисдикції.

Управлінська концепція розглядає адміністративний процес переважно як юридичну форму реалізації виконавчої влади, процес застосування норм матеріального адміністративного права, в який, крім застосування адміністративного примусу включається застосування регуляторних норм. У зв'язку з цим адміністративний процес називають позитивним або організаційно-процедурним процесом. З нашої точки зору даний підхід є більш обгрунтованим, оскільки розглядає процес комплексно, виходячи з функціональної складової органів виконавчої влади.

Адміністративний процес об'єднує в собі процедури декількох видів: процедури підготовки і видання актів управління, процедури організації діловодства, процедури дозвільної системи, а також процедури державної реєстрації.

Ліцензування діяльності, пов'язаної з посередництвом у працевлаштуванні за кордоном, відноситься до процедур дозвільної системи: органи виконавчої влади відповідно до законодавства видають дозвіл (ліцензії) на заняття певними видами діяльності.

Сутність процедури ліцензування можна уявити в широкому і вузькому сенсах. У широкому сенсі процедура ліцензування визначається через "систему", яка:

1) орієнтована на досягнення конкретного соціального результату;

2) складається з послідовних актів поведінки;

3) врегульована правовими нормами;

4) ієрархічно побудована;

5) перебуває у розвитку.

У вузькому розумінні процедура ліцензування - це особливий порядок регламентації однорідних адміністративно-процедурних відносин.

Адміністративно-процедурні відносини не пов'язані з конфліктами в сфері управління, вони являють собою перш за все зовнішні публічні відносини, що регулюють взаємодію виконавчих органів з громадянами, а також юридичними особами з приводу реалізації останніми своїх суб'єктивних прав і обов'язків. Предметом адміністративно-процедурних відносин є індивідуальні адміністративні справи безспірного характеру. В рамках ліцензійного провадження правова оцінка поведінки тієї чи іншої особи має місце в якості однієї з умов задоволення тих чи інших клопотань (наприклад, при реєстрації, видачі ліцензії тощо.), причому найчастіше предметом правової оцінки служать відповідні документи (установчі та інші).

Сутність ліцензування як процедури представляється найбільш точно розкрити через субстанціональні ознаки даного явища:

- як всяка процедура, ліцензійна процедура є системою актів поведінки, об'єднаних спільною метою досягненням конкретного правового результату;

- обов'язковим суб'єктом ліцензійно-процедурного правовідношення виступає орган публічної влади;

- ліцензійна процедура є первинним елементом управлінської діяльності.

Адміністративно-процедурний процес не має своїм результатом застосування примусових заходів. Його результат - задоволення законних запитів фізичних або юридичних осіб, а також забезпечення ефективної роботи управлінського апарату. В рамках ліцензійної процедури здійснюється правозастосовна діяльність органів виконавчої влади.

Загальними рисами процедури ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном є її обмеженість в часі. Здобувач ліцензії має право знати про термін, протягом якого його заява буде розглянута, а державний орган (посадова особа) не має права перевищувати даний термін, в іншому випадку це може розцінюватися як бездіяльність суб'єкта публічного права, що тягне адміністративно-правову відповідальність.

Процедура ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном характеризується фіксованим правовим результатом, що володіє наступними ознаками:

1) вона передбачена компетенцією ліцензійного органу;

2) створює певні суб'єктивно-правові наслідки.

Процедура ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном покликана нормувати, упорядковувати і стабілізувати регульований вид діяльності.

З огляду на аналіз особливостей надання адміністративних послуг доцільно зробити декілька висновків:

- предметом адміністративної послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном виступає не сама дія органа владних повноважень, а результат здійсненім ними завдань, функцій та обов'язків у межах своїх повноважень, згідно з чинним законодавством, у вигляді надання фізичним чи юридичним особам відповідного адміністративного акту - ліцензії на право здійснення господарської діяльності з посередництва у працевлаштування за кордоном.

- надання адміністративних послуг як виду процесуальних відносин може бути здійснено лише суб'єктами владних повноважень визначених законом та за зверненням фізичних чи юридичних осіб. Законом мають бути чітко визначені порядок і умови надання послуг та обов'язки органів (посадових осіб) владних повноважень щодо надання адміністративних послуг.

Таким чином, адміністративна послуга з ліцензування діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном - це вчинення органом (посадовою особою) владних повноважень та дій, які забезпечують юридичне оформлення надання суб'єкту звернення права на здійснення господарської діяльності з посередництва у працевлаштування за кордоном для задоволення власних потреб морального, матеріального або особистого характеру.

Література

1. Голосніченко І. П. Адміністративний процес: навч. посібник / І. П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський. - К. : ГАН, 2003. - 256 с.

2. Закон України "Про зайнятість населення" : від 05.07.2012 р., № 5067-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakonl xada.gov.ua/laws/show/5067-17.

3. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном" : від 06.09.2010 р., № 272 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakonl.rada. gov.ua/laws/ show/z0887-l 0.

Размещено на Allbest.ru