Публічна корпорація має статус юридичної особи, формується за рахунок первісного державного капіталу, а надалі діє на засадах господарської самостійності та фінансової самоокупності. [29; с.546] Нарешті державна компанія має статус юридичної особи акціонерного типу, діє, як і публічна корпорація, на підставі індивідуального статусу (меморандуму), що його затверджує відповідний державний орган.

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням його майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучення в суб'єкта господарювання надлишкового майна, а також майна, що не використовується або використовується ним не за призначенням.

Передача об'єктів права державної та комунальної власності. До особливостей правового режиму державного майна слід віднести і порядок передачі його об'єктів у комунальну власність. [28; с.256]

Основні умови передачі об'єктів права державної власності в ко­мунальну власність і навпаки передбачені Законом України від 3 березня 1998 року «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». [11]

Він регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права дер­жавної власності в комунальну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст або в їх спільну власність, а також об'єктів права комуналь­ної власності в державну. Така передача здійснюється безоплатно щодо цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів; нерухомого майна (будівлі, споруди, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва); іншого окремого індивідуально-визначеного майна підприємств; акцій (часток, паїв), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності в майні господарських товариств.

Під передачею цілісних майнових комплексів підприємств ро­зуміють передачу всіх активів і пасивів підприємств, їх лімітів, фондів, планів фінансово-господарської діяльності тощо; об'єкти незавершено­го будівництва передаються з проектно-кошторисною документацією. [3; с.86]

Об'єкти житлового фонду та соціально-культурного призначення передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, в тому числі з основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів. [29; с.546]

До складу комісії входять представники органів, уповноважених управляти державним майном, виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

У разі передачі об'єктів, закріплених за самоврядною організацією, або об'єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію орендованого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності в майні господарських товариств, до складу комісії з питань передачі об'єктів включаються представники відповідно самоврядної організації або державного органу приватизації. [4; с.302]

Передача об'єктів з державної в комунальну власність територіальних громад здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів за наявності згоди відповідних рад, якщо інше не передбачено законом, а в спільну власність територіальних громад зазначених населених пунктів -- за наявності зго­ди районних і обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Управління об'єктами державної власності формують відносини:

- усередині системи органів державної влади;

- між центральними та місцевими органами державної влади;

- між органами державної влади та державними підприємствами, установами, організаціями, а також корпораціями, акції (вклади, частки) яких належать державі.

Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передавання об'єктів господарського призначення з державної в комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Не можуть бути об'єктами передавання з державної в комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється вести виключно державним підприємствам, установам і організаціям. [6; с.590]

Передавання об'єктів господарського призначення з державної в комунальну власність здійснюється за Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України і, за його повноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. [11] У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

З комунальної в державну власність передача об'єктів здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Вона оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. З дати підпису виникає право власності набувача. [29; с. 673]

Відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права держав­ної та комунальної власності», Кабінетом Міністрів постановою від 21 вересня 1998 року затверджено «Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності», яке визначило порядок безоплат­ної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного май­на, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних органі­зацій, яким передано в користування державне майно.

Якщо об'єкт права державної власності передається від одного підприємства іншому, що належить до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самовряд­ної організації, така передача здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації.

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів затверджено також Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної в державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність.

Реєстр об'єктів державної власності, що використовуються у сфері господарювання. З метою забезпечення ефективності управління державним сектором економіки Кабінет Міністрів України постановою від 14 квітня 2004 року запровадив Реєстр об'єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності. [27; с.261] Цією постановою затвердже­но Положення про цей Реєстр. Відповідно до Положення Реєстр об'єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності, впроваджується як автоматизована система збирання, обліку, на­копичення, оброблення, захисту та надання інформації про державні підприємства, корпоративні права держави, державне майно, передане в оренду, майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських това­риств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

Реєстр формується шляхом створення на єдиних методологічних заса­дах інформаційних систем у Держкомстаті, Мінекономіки, Фонді державного майна, Мінфіні, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній податковій адміністрації, інших органах, уповноважених управляти державним майном і корпоративними правами держави.

Метою цих інформаційних систем є ведення обліку об'єктів держав­ної власності, створення умов для визначення оптимальних меж державного сектора економіки; створення основи для проведення моніторингу структурних змін в економіці, зумовлених реорганізацією об'єктів державної власності; здійснення контролю за ефективним використанням державного майна та фінансів державних підприємств; забезпечення ефективності управлінських рішень, відкритості та прозорості інформації про державний сектор економіки. [30; с.420]

Реєстр складається з баз даних державних підприємств, корпоративних прав держави, державного майна. До бази даних державних підприємств включаються відомості про державні підприємства, в тому числі казенні.

Порядок та критерії внесення до Реєстру даних про філії, представ­ництва, інші відокремлені підрозділи державних підприємств визначаються Мінекономіки і Фондом державного майна України.

До бази даних корпоративних прав держави включаються відомості про господарські товариства, у статутних фондах акції (частки, паї) належать державі, а до бази даних державного майна -- відомості про май­но, передане в оренду, майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпорати­зації, а також балансоутримувачів зазначеного майна.

Однією з особливостей, що стосуються державної власності, є мораторій на примусову реалізацію майна, уведений у дію Законом України від 29 листопада 2001р.

Види майна, що може перебувати виключно в державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпоряджання окремими видами майна, що належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються, наприклад, законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р.

Майно державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є цілісними майновими комплексами і виокремлюються в самостійні підприємства, а також об'єкти незавершеного будівництва, акції (частки, паї), що належать державі у майні суб'єктів господарювання, можуть бути відчужені на користь фізичних чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами (Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р., Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 19 лютого 1997 р.). [10]

За ст. 139 ГК майном є сукупність речей та інших цінностей (зокрема нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються суб'єктами господарювання та відображаються в їхньому балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.[5]Правовий режим майна державного (комунального) унітарного сільськогосподарського підприємства визначають встановлені правовими нормами структура цього майна, порядок його придбання, використання й вибуття, а також звернення на нього стягнень кредиторів.

Залежно від тієї економічної форми, якої набуває майно в процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. [4; с.302] Фонди -- це однорідні за економічними ознаками групи матеріальних цінностей або грошових коштів, які мають загальне цільове призначення й підпорядковуються встановленому для кожної з цих груп особливому правовому режиму.

Головну й визначальну частину державного (комунального) сільськогосподарського підприємства становлять виробничі фонди -- майно, призначене для безпосереднього використання у виробничому процесі. Залежно від ролі в цьому процесі й способу перенесення своєї вартості на продукцію виробничі фонди поділяють на основні та оборотні. [6; с.592] Належність майна до основних і оборотних засобів визначається відповідно до Закону України від 16 липня 1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про бухгалтерський облік основних засобів (фондів) державних, кооперативних (крім колгоспів) і громадських підприємств та організацій, затвердженого листом Міністерства фінансів СРСР від 7 травня 1976 р. № 30.

До основних фондів сільськогосподарських підприємств виробничого і невиробничого призначення належать будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого застосування, віднесене законодавством до основних фондів. До основних засобів належать також капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель і в орендовані будівлі, споруди, устаткування та інші об'єкти, що є основними засобами. [12; с.149] Слід зауважити, що до основних засобів не належать предмети з терміном служби менше 1 року, незалежно від їх вартості, а також предмети вартістю до 15 неоподатковуваних мінімумів за одиницю за ціною придбання незалежно від терміну служби, за винятком сільськогосподарських машин і знарядь, будівельного механізованого інструменту, робочої і продуктивної худоби, які є основними засобами незалежно від їх вартості. Гранична вартість предметів, які не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, знаряддя лову, незалежно від вартості й терміну служби, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування незалежно від вартості, спеціальний одяг, спеціальне взуття, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птахи, кролики, хутрові звірі, сім'ї бджіл, а також піддослідні тварини, багаторічні насадження, вирощувані в розсадниках як посадковий матеріал та інші малоцінні предмети, й ті, що швидко зношуються. [15; с.23] Оборотні засоби (сировина, матеріали, пальне та інші предмети праці) кваліфікуються як матеріальні витрати (витрати на обслуговування виробничого процесу), які відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг). Вони споживаються впродовж одного виробничого циклу, трансформуючись у вироблену продукцію (роботи, послуги).

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. [23; с.68] Товарами в складі майна суб'єктів аграрного підприємництва визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна цих суб'єктів, у тому числі державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, є цінні папери.

Крім основних фондів, оборотних засобів і коштів, до виробничих фондів сільськогосподарського підприємства належать нематеріальні активи, у складі яких відображаються здобуті підприємством права користування землею, водами, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні майнові права. [26; с.302] Погашення вартості нематеріальних активів здійснюється щомісячно нарахуванням зносу, виходячи з їх первинної вартості й терміну корисного використання, але не більше 10 років, або терміну діяльності підприємства. Не нараховується знос на ноу-хау, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання.

Ще одну велику частку майна державного (комунального) сільськогосподарського підприємства становлять спеціальні фонди. Це -- грошові кошти, які прямо і безпосередньо не беруть участі в процесі виробництва, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом підприємства. [30; с.398] До спеціальних фондів належать:

- статутний фонд, що являє собою сукупність внесків (у грошовому вираженні учасників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності. Законодавство, яке регулює діяльність державних (комунальних) сільськогосподарських підприємств, не встановлює ні мінімального розміру статутного фонду для державного (комунального) сільськогосподарського підприємства, ні обов'язковості його формування для цього виду підприємств;

- резервний фонд, що створюється з прибутку підприємства для покриття непередбачених витрат і збитків;

- фонд охорони праці та ін.

Використання засобів одного фонду для цілей іншого фонду підприємства, як правило, не допускається.

Майно державних та комунальних сільськогосподарських підприємств формується з таких джерел: грошових та матеріальних внесків засновників; доходів від реалізації продукції (робіт, послуг); доходів від цінних паперів; капітальних вкладень і дотацій з бюджетів; надходжень від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредитів банків та інших кредиторів; безоплатних і благодійних внесків, пожертвувань організацій і громадян; інших джерел, не заборонених законом. [2]

До державного (комунального) майна у сфері сільськогосподарського товарного виробництва належать цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних (комунальних) підприємств, акції (частки, паї) держави (місцевих органів самоврядування) в майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними (комунальними) установами й організаціями з метою здійснення відповідної господарської діяльності, і те, що його передано в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його в господарській діяльності.

Особливість правового режиму державного майна у сфері сільськогосподарського товарного виробництва полягає в тому, що держава через свої уповноважені органи здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу. [7; с.384] Згідно з чинним законодавством до таких об'єктів належать: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які розміщені в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Управління об'єктами державної власності у сфері сільськогосподарського товарного виробництва здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також інші суб'єкти відповідно до вимог чинного законодавства (наприклад, Фонд держмайна, Мінагрополітики тощо). Кабінет Міністрів України також визначає перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність).

Висновки

Отже, державну власність в Україні становлять: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти державного бюджету; Національний банк, інші банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток; інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами. У наведеному переліку об'єктів права державної власності можна виділити дві категорії майна, а саме: а) майно, яке взагалі не може бути у власності інших суб'єктів права власності (наприклад, оборонні об'єкти, Національний банк); б) майно, яке у принципі може бути у власності інших суб'єктів, але в даному випадку за своїм функціональним призначенням покликане забезпечувати загальнодержавні інтереси.

Комунальна власність - матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування, яка складається з рухомого і нерухомого майна, доходів місцевих бюджетів, інших коштів, землі, природних ресурсів, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Суб'єкти права державної та комунальної власності здійснюють належні їм повноваження, використовуючи, зокрема, особливий правовий інститут -- управління. Таке управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) спершу здійснювали відповідно Верховна Рада України, місцеві ради народних депутатів України та уповноважені ними державні органи, а після прийняття Конституції -- безпосередньо Кабінет Міністрів України, територіальні громади та уповноважені ними органи.

Управління загальнодержавною та комунальною власністю її суб'єкти здійснюють або самостійно, або через уповноважені ними державні органи.

На сучасному етапі економічних перетворень як ніколи гостро стоїть питання ефективного власника. Трансформаційні процеси тривають, та ще багато власності зосереджено в руках держави. Ті підприємства, які залишились в державному користуванні відіграють важливу роль для економіки та потребують ефективної системи управління

Державна власність виникає різними способами (за юридичними підставами), значення яких є неоднаковим. Так, вирішальною у створенні державної соціалістичної власності була націоналізація засобів виробництва. Надалі державна власність поповнювалася переважно внаслідок економічної діяльності. Велике значення мають також цивільно-правові угоди.

Підставами припинення права держаної власності на землю є:

1) приватизація земель, які перебувають у власності держави;

2) розмежування земель державної і комунальної власності;

3) передача земельної ділянки одержаної власності у комунальну власність.

Для ефективного використання майна в процесі виробництва, створення нових матеріальних благ, задоволення потреб населення уповноважені органи виконавчої влади утворюють державні підприємства та державні установи, за якими законодавець закріплює майно відповідно на праві повного господарського відання і на праві оперативного управління Державні підприємства, установи та інші державні організації, наділені правом повного господарського відання, правом оперативного управління, отримують певну сукупність прав та обов'язків, яка дає змогу їм здійснювати функції власника.

Список використаних джерел

1. Васькович Й. Чи передбачені цивільним законодавством форми права власності? [Текст] / Й. Васькович // Право України. - 2006.- № 10. - С. 123.

2. Висновки та рекомендації міжнародної конференції «Право власності: європейський досвід та українські реалії». - Журнал № 11. 2015 року.

3. Гаєвська Ю. С. Конституційні засади державної політики у сфері забезпечення права власності [Електронний ресурс] / Ю. С. Гаєвська // Проблеми законності. - 2015. - Вип. 129. - С. 84-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pz_2015_129_12

4. Гіренко О. Т. Право державної власності як основа участі держави в цивільних правовідносинах [Електронний ресурс] / О. Т. Гіренко // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - 2002. - Вип. 7. - С. 302-308. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvdau_2002_7_36

5. Господарський кодекс України [Текст] : офіційний текст із змінами станом на 1 вересня 2001 р. - Офіц. вид. - К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. - 100 с. - (Кодекси України).

6. Гражданское и торговое право зарубежных стран [Текст]: учеб. пособие / под общ. ред. В. В. Безбаха и В. К. Пучинского. - М.: МЦФЭР, 2004. -896 с.

7. Гражданское право : учебник : в 2 т. / отв. ред. Е. А. Суханов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М., 1998. - Т. 1. - С. 484

8. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” ВРУ; Закон від 19.03.2017 № 280/97 - ВР. - - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр

9. Закон України « Про управління об'єктами державної власності» ВРУ; Закон від 01.01.2017 № 185-16. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/185-16

10. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 06.03.2016. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/185-16

11. Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03 03. 1998 р. Редакція від 30.09.2015, підстава 665-19.- [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/185-16

12. Заставська Л. П. Право власності на землю в Україні (розвиток та основні риси). - дис. ..к.ю.н. 12.00.06. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - С. 146, 162.

13. Захарченко А. До питання про юридичну природу управління об'єктами державної власності (господарсько-правовий аспект) [Електронний ресурс] / А. Захарченко // Підприємництво, господарство і право. - 2016. - № 11. - С. 73-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgip_2016_11_16

14. Земельний кодекс України [Текст] : Офіційне видання із змінами станом на 15 березня 2002 року. - К. : Ін Юре, 2002. - 208 с. - (Кодекси України)

15. Іващенко О. М. Особливості правового регулювання управління об'єктами державної власності [Електронний ресурс] / О. М. Іващенко // Право і Безпека. - 2003. - Т. 2, № 1. - С. 23-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2003_2_1_8

16. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 26 червня 1996 р. за № 254К - 96 ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

17. Любченко П. М. Конституційно-правові основи розвитку місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства / Любченко П. М. - Х. : Одіссей, 2006. - 352 c.

18. Мазур О.С. Цивільне право України: Навч. пос. -- К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 384 с.

19. Музика Л. Чи існують реальні суб'єкти права комунальної власності? // Право України. - 2002. - № 11. - С. 116.

20. Настіна О. І. Правовий зміст державної власності на землю в Україні [Електронний ресурс] / О. І. Настіна // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 18 : Економіка і право. - 2013. - Вип. 21. - С. 205-210. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_018_2013_21_32

21. Настіна О. І. Правові проблеми визначення змісту державної власності на землю в Україні [Електронний ресурс] / О. І. Настіна // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Право. - 2013. - Вип. 182(1). - С. 146-150. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_prav_2013_182(1)__21

22. Нікітенко В. Розмежування земель державної та комунальної власності -- актуальне питання земельного права [Електронний ресурс] / В. Нікітенко // Землевпорядний вісник. - 2013. - № 5. - С. 45-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zv_2013_5_9

23. Пілігрім Г. С. Поняття концесії об'єктів права державної та комунальної власності [Електронний ресурс] / Г. С. Пілігрім // Економіка та право. - 2014. - № 1. - С. 67-71 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecpr_2014_1_12

24. Постанова “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно¬територіальних одиниць (комунальною власністю)” КМУ; Постанова від 05.11.1991 № 311. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/311-91-п

25. Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 2007 p.

26. Ромовська З. Українське цивільне право. Загальна частина: Академічний курс: підручник/ 3. Ромовська.- 3-те вид., допов.- К., 2013.-672 с.

27. Славова К. Правові вимоги щодо оформлення державної реєстрації права власності на земельну ділянку [Електронний ресурс] / К. Славова // Юридичний вісник. - 2015. - № 1. - С. 261-265. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/urid_2015_1_47

28. Харченко О. С. Правове врегулювання відносин розмежування земель державної та комунальної власності [Електронний ресурс] / О. С. Харченко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. - 2013. - Вип. 59. - С. 256-260. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dip_2013_59_43

29. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О. В.Дзери, Н.С.Кузнецової, Р.А.Майданика. - 3-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 976 с

30. Цивільне право України: Академічний курс: підручник. Загальна частина: у 2 т./ Я. М. Шевченко (відпов. ред.) та ін - Т. 1 - К., 2004.- 520 с.

31. Цивільний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 вересня 2016 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ) . - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2016 . - 408 с.

32. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 2003. -- С. 112-113.

Додаток 1. Передача земель з державної до комунальної власності

Додаток 2. Способи приватизації майна державних підприємств

Размещено на Allbest.ru