Охорона та реставрація пам'яток містобудування та архітектури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Охорона та реставрація памяток містобудування та архітектури

В контексті розгляду проблем будівельної галузі важливим для становлення держави, формування та зміцнення у свідомості народів почуття єдності та самобутності є питання збереження історичного та архітектурного середовища населених пунктів, окремих пам`яток історико-архітектурної спадщини.

З минулого ми отримали безцінні пам`ятки історії та культури. У них матеріалізована історія українського народу, його творчість, боротьба за краще майбутнє. Вони є свідками економічного, суспільно-політичного, науково-технічного й культурного розвою нашого народу, становлять водночас невід`ємну питому частку загальнолюдських цінностей.

Цю спадщину ми зобов`язані берегти, розумно використовувати, примножувати і як естафету передавати дітям та онукам. Це ж бо свідчення вагомості нашого внеску до скарбниці світової цивілізації.

Правовою основою діяльності щодо охорони і реставрації пам`яток містобудування і архітектури є Основи законодавства України про культуру 1992 року, Закон Української РСР "Про охорону та використання пам`яток історії та культури" 1978 р., Закон України "Про основи містобудування", Указ Президента України "Про пріоритетні завдання у сфері містобудування" та інші.

Відповідно до чинного законодавства, в Україні державному обліку й охороні підлягає широкий спектр об`єктів, комплексів та визначних місць історико-архітектурної спадщини: будівлі, монастирі і фортеці, квартали, площі й історичні центри стародавніх міст, сади і парки, історико-меморіальні будинки, городища і вали тощо. Відповідно до "Основ законодавства України про культуру" Держбуд веде Державний реєстр національного культурного надбання (пам`ятки містобудування і архітектури).

Зараз під охорону держави взято 15059 пам`яток містобудування і архітектури, що в 10 разів більше, ніж 1970 року. З них понад 3000 - національного значення. З процесом набуття Україною державності пов`язано включення ЮНЕСКО найвизначніших наших пам`яток до "Списку всесвітньої спадщини". Це ансамблі Софійського монастиря, Києво-Печерської лаври у Києві, історичний центр м.Львова.

46 найвизначніших ансамблів і комплексів історико-архітектурної спадщини рішеннями Уряду оголошено державними історико-архітектурними та історико-культурними заповідниками. Десяти з них Указами Президента України надано статус національних.

Окрім цього, в Україні є 1399 міст і селищ та понад 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Загалом фонд історичних будівель і споруд у цих населених пунктах, за підрахунками українських фахівців, перевищує 70 тисяч об`єктів.

Впродовж ХХ століття справа збереження пам`яток архітектури в Україні часто залежала від політичної кон`юнктури і сваволі окремих посадових осіб. Наслідком цього стали численні безповоротні втрати культурних цінностей.

На превеликий жаль і в даний час майже кожний об`єкт перебуває в незадовільному стані, а кожна десята пам`ятка - в аварійному. Всі вони потребують заходів щодо реставрації, реконструкції та включення в сучасне суспільно-економічне життя.

На незадовільний стан пам`яток архітектури і містобудування, особливо тих, що використовуються бюджетними установами або не знаходяться в господарському використанні, впливає значне скорочення державного фінансування реставраційно-ремонтних робіт. Так, за 1993-1999 роки сума передбачених у Державному бюджеті коштів різко скоротилась і складає у 1995 році 87 відсотків від обсягу 1993 року, у 1996 році - 75 відсотків, у 1997 році - 64 відсотка, у 1998 році - 53 відсотка, у 1999 році - 45 відсотків.

Між тим, Указом Президента України "Про пріоритетні завдання у сфері містобудування" визначено пріоритетними завдання забезпечення реконструкції та реставрації історичних будівель, охорона і збереження пам`яток історико-архітектурної спадщини, природного ландшафту, а втіленням в реальність настанов про пріоритети державної політики у сфері збереження національної історико-архітектурної спадщини є Укази про збереження історичної забудови мм.Львова, Кам`янця-Подільського, низка урядових рішень щодо стародавніх архітектурних ансамблів Новгорода-Сіверського, Глухова, Галича, Києва, Одеси. Визначено, що нагальною потребою є здійснення заходів з підготовки історичних ансамблів Києва, Кам`янця-Подільського, Чернігова, Одеси та деяких інших міст для подання їх до включення у "Список всесвітньої спадщини" ЮНЕСКО. Ця акція має особливий сенс, оскільки до реконструкції історичних середмість, включених до цього Списку, ЮНЕСКО залучає кошти Світового банку. Держбуд спільно з МЗС активно працюють в цьому напрямку.

Але на виконання реставраційних робіт на пам`ятках містобудування і архітектури у 1998 році було передбачено у державному бюджеті 5000 тис.гривень. Фактично надійшло з держбюджету 1217 тис.грн., або 24, 3 відсотка від передбаченого на рік. Кошти були направлені на фінансування заходів, визначених постановами Уряду - 967 тис.грн. (пам`ятки мм.Галича, Новгорода-Сіверського, Національного заповідника "Софія Київська") та 250 тис.грн. на погашення заборгованості за реставраційно-ремонтні роботи, виконані в попередні роки (на даний час заборгованість за 1997-1998 р.р. складає 2, 4 млн.грн.).

Держбюджетом на 1999 рік Держбуду передбачено на реставрацію пам`яток архітектури 1890 тис.грн., що складає менше 4 відсотків від суми коштів щорічно необхідних для забезпечення ліквідації незадовільного стану пам`яток та виконання робіт, визначених заходами щодо реалізації зазначених Указів Президента України, постанов та доручень Кабінету Міністрів України.

За перше півріччя 1999 року з держбюджету надійшло тільки 300 тис.грн., які направлені на реставрацію пам`яток м.Глухова, згідно з постановою КМУ від 11.12.98 № 1958.

В останні роки крім міст Києва, Львова, Одеської, Хмельницької, Сумської областей не передбачаються кошти на реставрацію пам`яток архітектури в місцевих бюджетах.

Тому, більшість об`єктів, на яких вкрай необхідне проведення робіт, не реставруються, що призводить до їх подальшого пошкодження, руйнування та в подальшому вкладання ще більших коштів на їх реставрацію. Наприклад, для реалізації заходів щодо реставрації, завершення упорядкування об`єктів Національного заповідника "Софія Київська", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.96 № 500 "Про Національний заповідник "Софія Київська" було необхідно здійснити в період до 2000 року роботи обсягом на суму близько 7 млн.гривень Але через обмеженість бюджетних асигнувань, що виділялися на реставрацію пам`яток архітектури у 1996-1999 рр. (заповіднику перераховано всього 1074 тис.грн.) на більшості об`єктів роботи не проводились. В зв`язку з чим технічний стан цих пам`яток, за висновками актів технічного обстеження, проведеного в червні 1999 р., різко погіршився, і на ліквідацію незадовільного стану зазначених пам`яток потрібно вже більш ніж 17 млн. гривень.

Проведення самих невідкладних протиаварійних та консерваційних робіт на сьогодні потребують більш ніж 100 пам`яток архітектури національного значення.

Для реалізації державних пам`яткоохоронних заходів в Україні створено розгалужену систему науково-дослідних, проектних і виробничих організацій. Це інститути "Укрпроектреставрація" (Київ), "Укрзахідпроектреставрація" (Львів), їхні підрозділи в областях Україи, Державний науково-технологічний центр "Конрест", кілька науково-дослідних центрів, 36 спеціалізованих підрядних реставраційних організацій. У реставрації історико-архітектурної спадщини, яка практично являє окрему галузь зайнято близько 3, 5 тисячі чоловік (у виробничих підрозділах), більшість з яких - майстри унікальних спеціадьностей.

Два названі державні науково-проектні інститути, державний науково-технологічний центр та 13 акціонерних товариств з власними виробничими базами об`єднані в потужну спеціальну науково-реставраційну проектно-будівельно-виробничу корпорацію "Укрреставрація" з кількістю працюючих більше 2, 5 тис. чоловік, з яких безпосередньо на виробничій підрядній діяльності зайнято 2269 чол. і науково-проектній 286 чоловік.

На даний час тут закінчено малу і велику приватизацію і акціонування підприємств і управлінь.

Головне, що в Корпорації збережено єдиний науково-технологічний реставраційний комплекс і в порівнянні з 1995 роком нема зменшення кадрів.

За роки, більш ніж 50-річної діяльності фахівцями корпорації відреставровано і повернуто до життя більше 1, 5 тис. пам`яток, серед яких всесвітньовідомі Софія Київська і ансамбль Києво-Печерської лаври, Кирилівська церква, Маріїнський палац та Національний театр опери та балету у Києві, оперні театри в Одесі і Львові, пам`ятки Кам`янця-Подільського та Судакської фортеці, Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському, дерев`яні церкви на Львівщині та Закарпатті і багато інших.

Здатність корпорації виконувати в нинішніх умовах найвідповідальніші замовлення підтверджена здійсненими реставраційними роботами на Національній філармонії України, палаці "Україна", спорудах історичного центру Львова і Кам`янця-Подільського.

Особливо це підтверджується виконанням складних науково-проектних, інженерно-технічних і технологічних робіт по реставраційному відтворенню варварськи зруйнованих в попередні роки ХХ століття святинь українського народу: Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору Києво-Печерської лаври у м.Києві та собору Святого Володимира у Севастополі.

Повернення цих об`єктів до життя є дуже важливим для національно-державного відродження України, а виконання робіт на високому рівні свідчить про відмінний професіоналізм фахівців-реставраторів, громадянське розуміння цієї важливої справи.

При цьому особливо слід відзначити організаторські здібності, глибоке знання справи президента корпорації Миколи Орленка.

Загалом обсяг науково-реставраційних робіт, виконаних корпорацією у 1998 році складає 39, 8 млн.грн., що становить 153% від попереднього року, в т.ч. по підрядній діяльності - 37 млн.грн., науково-проектній - 2, 7 млн.гривень.

За перше півріччя поточного року виконано робіт обсягом 24 млн. грн. (142% від 1998 р.), в т.ч. по підрядній діяльності - 22, 7 млн.грн., науково-проектній - 1, 3 млн.гривень

Загалом реставраційні організації України здатні забезпечити виконання реставраційно-ремонтних робіт на пам`ятках архітектури річним обсягом 50-60 млн.гривень. Це і необхідно для здійснення заходів по збереженню і використанню пам`яток як цього вимагає законодавство.

Відсутність коштів в необхідних обсягах призводить до необхідності виконувати роботи на різних другорядних об`єктах, що знижує рівень кваліфікації робітників у реставраційних організаціях і може призвести до відтоку висококваліфікованих фахівців-реставраторів. А таких спеціалістів необхідно готувати протягом 10-15 років.

Так, якщо в 1985-1992 роках щорічно корпорацією "Укрреставрація" реставраційно-ремонтні роботи проводились на 200-250 пам`ятках архітектури і вводилось "під ключ" до 50-60 пам`яток архітектури, то в 1998 р. введено лише 11. При цьому доля виконаних робіт за рахунок коштів держбюджету складає 10% проти 80% в 1991 році.

Зниження фінансування, система оподаткування без врахування специфіки пам`яткоохоронної справи і реставрації зокрема, відсутність механізму заохочення тих, хто фінансово підтримує або здійснює роботи на пам`ятках, може призвести не тільки до занепаду реставраційних організацій, а й до безповоротньої втрати безцінних свідків нашої історії, унікальних об`єктів історико-архітектурної спадщини.

Тому, тепер у своїй державі нам невідкладно необхідно переглянути й неупереджено оцінити стан справи із збережнням пам`яток зодчества вцілому і реставраційної її галузі зокрема. Безперечно, роль цієї галузі повинна зростати у зв`язку з новим будівництвом і реконструкцією історичних міст: при цьому пам`ятки архітектури слід не просто зберігати й реставрувати, а й перетворювати на органічну складову сучасного життевого середовища.

Щоб в подальшому не допустити загибелі безцінних пам`ток та занепаду реставраційної галузі на урядовому рівні та місцевим органам виконавчої влади слід переглянути підходи до цієї справи при формуванні Державного та місцевих бюджетів на 2000 і наступні роки. Конче потрібно розробити науково-обгрунтовану Національну програму збереження та використання пам`яток містобудування і архітектури України, якою встановити комплекс необхідних заходів і визначити засади залучення інвестицій для ефективного збереження і використнання пам`яток. Програма повинна забезпечити ефективність капіталовкладень та певну їх віддачу.

Кардинальне ж вирішення питань охорони і реставрації пам`яток містобудування і архітектури вбачається у законодавчому врегулюванні правових, майнових та фінансових відносин у цій сфері, що передбачено проектом Закону "Про охорону культурної спадщини". Проект Закону підготовлений до другого читання, але на жаль його розгляд у Верховній Раді постійно відкладається.

Між тим, уже зараз необхідно вирішити одну із найсерйозніших проблем пам`яткоохоронної сфери, таку як правове забезпечення недержавних інвестицій до справи утримання, охорони, реставрації та використання пам`яток історії та культури. Шляхом прийняття різних, але взаємоузгоджених нормативних актів необхідно забезпечити:

- можливість легальної, цивілізованої приватизації пам`яток архітектури та історико-меморіальних будівель;

- юридичні й фінансові гарантії інвестицій в ті пам`ятки, які не підлягають приватизації, а тому передаються в довгострокову оренду чи користування;

- звільнення від оподаткування і надання субсидій неприбутковим організаціям, що працюють в сфері охорони, реставрації та використання історико-культурної спадщини.

Вищеперелічені умови повинні бути створені найближчими роками, інакше природний процес старіння об`єктів історико-культурної спадщини може призвести до масового незворотного руйнування великих масивів пам`яток вже на початку третього тисячоліття.

Слід зауважити, що там, де з розумінням ставляться до цієї важливої справи, вишукують кошти і не чекають тільки на державний бюджет є вагомі результати. Свідченням цього є діяльність Київської міськдержадміністрації і персонально її голови Олександра Омельченка по забезпеченню виконання Указу Президента України "Про заходи щодо відтворення видатних пам`яток історії та культури".

Чи не єдиним в Україні прикладом малого історичного міста де, завдяки послідовним і продуманим діям міського керівництва протягом 1991-1997 років розроблено і реалізовано проект формування сучасного архітектурного середовища на основі реабілітації історико-містобудівної спадщини є місто Глухів Сумської області.

Проведену роботу з реставрації пам`яток архітектури, благоустрою м.Глухова удостоєно Державної премії України в галузі архітектури.

Аналогічна робота проведена в м.Охтирці Сумської області, де, завдяки залученню коштів ВО "Охтирканафтогаз" вдалося завершити триваючу з повоєнних часів реставрацію ансамблю Покровського собору, влаштовано благоустрій центру міста, збудовано соціально-культурний комплекс.

У м.Суми коштом Української банківської академії ведеться реставрація, реконструкція і відтворення кварталів найвизначнішої історичної забудови заповідного центру міста.

Нажаль таких прикладів небагато, а в практику увійшло "вирвати" кошти з держбюджету і надолужити багаторічну бездіяльність під приводом різних ювілейних дат, часто надуманих. А що можна сказати, коли такі області, як Закарпатська і Житомирська, маючи велику архітектурно-містобудівну спадщину XIV -поч.ХХ століть, яка представлена середньовічними замками, мурованими костелами і православними храмами, унікальними типами дерев`яних церков практично роботу по її збереженню не проводять.

Збереження історико-архітектурної спадщини справа державна, тому і Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві органи влади повинні всіляко вирішувати цю справу як організаційними, так і економічними заходами, забезпечити механізм заохочування тих, хто фінансово підтримує або здійснює безпосередньо роботи на таких об`єктах.

Згідно з Основами законодавства України про культуру держава в особі ії органів влади і управління забезпечує охорону пам`яток історії та культури України, захист історичного середовища.

Відповідно до Законів України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" та "Про основи містобудування", Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, Держбуд України здійснює державне управління в галузі охорони пам'яток містобудування і архітектури. Чинним законодавством визначено, що усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на території України, охороняються Державою.

Україна, як член Конвенції "Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" зобов`язана забезпечувати охорону, збереження в належному стані культурної спадщини, що розташована на своїй території.

Облік пам`яток

На сьогодні під державну охорону взято 15059 пам'яток архітектури і містобудування, з яких Софійський собор з ансамблем споруд та Києво-Печерська лавра, а також історичний центр м.Львова включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а понад 3 тисячі об`єктів належать до категорії пам`яток загальнодержавного значення. Решта - пам`ятки місцевого значення. Архітектурна спадщина поки що облікована по областях дуже нерівномірно:

Кiлькiсть пам'яток архiтектури i мiстобудування, взятих пiд державну охорону.

В стадії підготовки знаходиться Державний реєстр національного культурного надбання (пам`ятки містобудування і архітектури), що розробляється відповідно до Основ законодавства України про культуру.

375 міст і селищ міського типу мають статус історичних, тобто містять цінну комплексну історико-культурну спадщину. Їх список затверджено Держбудом 1992 р.

46 найвизначніших ансамблів і комплексів історико-архітектурної спадщини оголошено державними історико-архітектурними та історико-культурними заповідниками. Восьми із них Указами Президента України надано статус національних.

Окрім цього, в Україні є 1399 міст і селищ та понад 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Загалом фонд історичних будівель і споруд у цих населених пунктах, за підрахунками наших фахівців, перевищує 70 тисяч об`єктів.

Законодавча база.