Права людини та діяльність спецслужб в умовах гібридної війни

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Права людини та діяльність спецслужб в умовах гібридної війни

Гібридна війна, з якою Україна зіткнулася після Революції гідності, змусила нашу державу переглянути підходи до оцінки безпекового середовища та шляхів забезпечення національної безпеки.

Очевидно, що методи ведення гібридної війни досить відомі, проте масштабність, комплексність та технології їх застосування Росією проти України стали новими не лише для нашої країни, а й для світової системи безпеки. У ході гібридної агресії превалюють невоєнні методи з опорою на військову силу. Як наслідок, роль спеціальних служб у забезпеченні національної безпеки суттєво підвищується.

Зокрема, спецслужби України під час гібридної війни зіштовхнулися з новими для себе викликами, адекватна відповідь на які вимагала обмеження прав і свобод громадян на окремих територіях. Йдеться про таке:

на території України активізувалася розвідувально-підривна й диверсійна діяльність російських спецслужб, а також керованих ними незаконних збройних формувань “ДНР” та “ЛНР”. Серед іншого потрібно було протидіяти наданню Росією матеріально-технічної, кадрової, методичної, військової, фінансової допомоги терористичним угрупованням;

Росія перманентно провокувала прояви тероризму і сепаратизму в різних регіонах України з метою дестабілізації суспільно-політичної ситуації. Спостерігалося інспірування “громадських ініціатив” щодо можливого отримання окремими регіонами особливого або спеціального статусу, проведення пропагандистських кампаній з поширення федералістських і сепаратистських настроїв серед місцевого населення тощо;

застосування Росією різноманітних невоєнних інструментів гібридної війни набуло комплексного характеру. Серед них слід відзначити заходи щодо забезпечення інформаційного домінування на тимчасово окупованих територіях, інформаційні й кібернетичні атаки, маніпулювання суспільною свідомістю, створення перешкод у торгівлі та транзиті, посилення енергетичного тиску тощо;

на тимчасово окупованих територіях загострилася криміногенна ситуація та сформувалися канали для незаконного переміщення товарів, зброї, наркотичних речовин, мігрантів. Поза контролем української влади опинилася значна ділянка державного кордону.

Анексування Росією території АР Крим та окупація окремих районів Донецької і Луганської областей спричинили тимчасову втрату українською владою контролю за цими територіями. Наслідком порушення на цих територіях української юрисдикції стала неможливість забезпечення там прав і свобод людини.

З огляду на це, Україна змушена була використати право на відступ від зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 і 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в окремих районах Донецької та Луганської областей України. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй та Генеральний секретар Ради Європи були поінформовані про стан безпекової ситуації і про зміну території, на яку поширюється відступ України від зобов'язань за зазначеними міжнародними актами (Заява Верховної Ради України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 р. № 462-УШ).

Наразі Україною та міжнародною спільнотою фіксуються непоодинокі випадки порушення прав людини в Криму та в окремих районах Донецької і Луганської областей. Зокрема, це обмеження свободи висловлення думки та свободи мирних зібрань, утиски за мовними ознаками, незаконні обшуки, арешти, звинувачення в екстремізмі та сприянні терористичній діяльності кримськотатарських громад. Показовою у цьому контексті стала заборона окупаційною владою АР Крим діяльності Меджлісу кримськотатарського народу.

На захоплених територіях Донецької та Луганської областей поширеними явищами стали незаконні затримання, застосування тортур, зникнення людей, обмеження свободи висловлення думки та свободи мирних зібрань, примушення до участі у “провладних” акціях, тиск на громадян за використання української мови, тиск на релігійні організації, привласнення майна тощо.

З огляду на загрози інтересам держави, відповідно до Закону України “Про боротьбу з тероризмом” було ухвалено рішення щодо проведення широкомасштабної антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Зазначеним Законом передбачено, що на час проведення АТО може бути встановлено спеціальний порядок, а також можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Варто наголосити, що застосування таких норм запроваджено виключно на час проведення АТО. У разі припинення збройної агресії, поновлення суверенітету, територіальної цілісності та законності на всій території України буде негайно відновлено виконання всіх міжнародних зобов'язань щодо дотримання і забезпечення прав та свобод людини.

На початку 2014 р. стало очевидним, що сектор безпеки і оборони України виявився не готовим ефективно протистояти новому типу агресії, яка здійснюється РФ. Багато в чому це стало результатом зради колишнього керівництва держави і цілеспрямованого руйнування силових структур України у 2010-2013 рр.

Проблемою був і територіальний принцип комплектування підрозділів ЗС України та регіональних органів СБУ, який обмежував активність і ефективність дій військовослужбовців та співробітників правоохоронних органів, що проходили службу в місцях постійного проживання їхніх сімей. Зокрема, негативні наслідки подібного принципу комплектування були одним із чинників, який сприяв швидкій окупації АР Крим.

Слід враховувати, що на співробітників територіальних підрозділів СБУ і військовослужбовців ЗС України, розташованих в АР Крим, Донецькій і Луганській областях, чинився значний морально-психологічний тиск. Відбувалося силове захоплення адміністративних та урядових будівель, об'єктів інфраструктури, блокування й захоплення місць постійної дислокації військових частин та правоохоронних органів.

На початковому етапі протидії російській агресії спеціальні служби держави відчували недостатність арсеналу специфічних можливостей для блокування диверсійно-розвідувальних груп противника і їх знищення, а також брак систем захисту кібернетичної інфраструктури та практичного досвіду протидії гібридним загрозам.

Фактично досвід протидії гібридній війні в Україні був отриманий, а форми реагування на відповідні загрози були розроблені або уточнювалися вже під час цієї війни.

За два останні роки протидії гібридній агресії нашій країні вдалося багато чого досягти.

Агресія Росії підняла хвилю патріотизму в Україні, прискорила формування й укріплення громадянського суспільства, яке відіграло непересічну роль у протидії агресору в усіх сферах. Завдяки героїзму військовослужбовців, правоохоронців, добровольців, пересічних громадян, єднанню всього українського народу на захист Вітчизни вдалося зупинити подальшу експансію російської агресії.

За короткий період було визначено нові концептуальні засади діяльності сектору безпеки і оборони:

у травні 2015 р. прийнято нову редакцію Стратегії національної безпеки України;

у 2015 р. затверджено нову редакцію Воєнної доктрини України;

у 2016 р. прийнято Стратегію кібербезпеки України, розроблено проект Концепції інформаційної безпеки України, розпочалася робота над Стратегією забезпечення інформаційної присутності України на окупованих і звільнених територіях, удосконалено низку нормативно-правових актів з питань забезпечення національної безпеки;

у березні 2016 р. затверджено Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України.

У 2014-2015 роках збільшено фінансування державою потреб органів сектору безпеки і оборони, вжито заходів щодо покращення їх матеріально-технічного забезпечення.

За складних умов було активізовано діяльність Служби безпеки України щодо виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп противника, протидії терористичним організаціям і незаконним воєнізованим формуванням.

Антитерористичний центр при СБУ здійснює організацію і проведення АТО в ОРДЛО, а також координацію діяльності суб'єктів загальнодержавної системи боротьби з терористичною діяльністю.

На сьогодні фактично завершено очищення лав Служби безпеки України від зрадників та корупціонерів, а також осіб з низькими професійними та морально-діловими якостями. На їх місце приходять патріотично налаштовані молоді офіцери, багато з яких отримали практичний досвід участі в бойових діях.

СБУ вжито заходів щодо зміцнення підрозділів контррозвідки, Центру спеціальних операцій “А” та контррозвідувального захисту інформаційної безпеки держави. На виконання рішення РНБОУ в СБУ створено Ситуаційний центр.

До процесу оновлення доктринальних і концептуальних підходів до організації роботи СБУ залучена нині Міжнародна дорадча група з питань реформування Служби безпеки України, а також представники Консультативної місії ЄС з реформування сектору цивільної безпеки України, Офісу зв'язку НАТО в Україні, спеціальних служб Швеції, Польщі, Румунії, Литви, народні депутати України. З урахуванням положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України вже підготовлений проект Концепції реформування СБУ.

У січні 2015 р. було утворено Об'єднаний комітет з питань розвідувальної діяльності (ОКРД) при Президентові України, у рамках якого розпочато реформування та розвиток розвідувальних органів України, а також створення максимально гнучкої та ефективної розвідувальної системи.

З метою актуалізації відповідної нормативно-правової бази було внесено низку змін до окремих законів України щодо розвідувальних органів, якими закріплено специфіку та особливості їх діяльності в нових умовах. Розпочато роботу над підготовкою Проекту закону України “Про розвідувальну діяльність”.

У березні 2016 р. прийнято Національну розвідувальну програму.

Вагоме значення для України у протидії російській агресії має надана західними партнерами підтримка. Засудження анексії АР Крим і воєнних дій РФ на території України, запровадження політичних та економічних санкцій проти РФ виявилися досить ефективними заходами стримування агресора.

У межах співпраці України та НАТО з питань стратегічних комунікацій розпочалася робота з формування національної системи стратегічних комунікацій як концептуального підходу до протидії російській інформаційній агресії. Триває процес утворення Трастового фонду НАТО з питань стратегічних комунікацій, розпочинає практичну частину роботи профільний Трастовий фонд з кібербезпеки.

Реформування і розвиток спеціальних служб держави тривають.

Нового змісту набуває співробітництво з іноземними спецслужбами та розвідувальними органами, передусім з країн - членів НАТО. Це дає змогу перейти на новий рівень взаємодії - проведення спільних спеціальних і розвідувальних операцій, що загалом сприяє формуванню нового рівня довіри та співробітництва між спецслужбами.

Нині Україна є “буфером”, який стримує власними силами збройну агресію РФ від поширення її на захід до кордонів ЄС, захищаючи при цьому демократичні цінності. Гібридна війна, розв'язана РФ, має довгостроковий характер і передбачає можливість відновлення активних бойових дій на території України в будь-який час. Отже, поглиблення політичної та військової співпраці України з НАТО, особливо в нинішніх кризових умовах, відповідає інтересам обох сторін.

Питання щодо членства України в НАТО перебуває в епіцентрі суспільної дискусії. Стабільне зростання в Україні громадської підтримки приєднання до НАТО та формування консенсусу провідних українських політичних сил у цьому питанні свідчать про усвідомлення українським суспільством необхідності такого кроку. Орієнтири на повноправне членство в Альянсі закріплено у Стратегії національної безпеки України 2015 р. Головними завданнями на середньострокову перспективу при цьому визначено досягнення повної сумісності сектору безпеки і оборони України із силами НАТО з метою забезпечення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, послідовну реалізацію можливостей, що надаються механізмом річних національних програм, розширення співпраці з Альянсом у сфері “розумної оборони”. гібридний війна нацбезпека

Має бути продовжена співпраця України з іноземними експертами і радниками (у т.ч. Експертної місії ЄС в Україні) з питань підвищення ефективності забезпечення національної безпеки в різних сферах.

Нині актуальним завданням є удосконалення законодавства у сфері національної безпеки. Ведеться робота щодо запровадження ефективних механізмів цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України.

Загалом оновлена система демократичного цивільного контролю має стати запорукою дотримання співробітниками спеціальних служб України демократичних цінностей та прав і свобод громадян.

Размещено на Allbest.ru