Об’єктивні та суб’єктивні чинники впливу на формування політики національної безпеки сучасної держави в умовах військової глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБ'ЄКТИВНІ ТА СУБ'ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

М.М. Шевченко, кандидат філософських наук, доцент, докторант Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

О.М. Житник, аспірант кафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою Національної академії державного управління при Президентові України

У статті визначено об'єктивні та суб'єктивні чинники впливу на формування політики національної безпеки сучасної держави в умовах військової глобалізації, а саме суперечливі тенденції - глобалізація та регіоналізація воєнно-політичних відносин, а також трансформації звичних уявлень про війну.

Враховуючи зазначене, запропоновано авторський варіант визначення завдань для вітчизняної політичної та військової еліти щодо засвоєння нових правил гри в глобалізованому світі та формування нової парадигми національної безпеки, яка б забезпечила подолання надмірної інертності та неспроможність швидкої адаптації її до змін в умовах глобалізації. Зазначене можна реалізувати виходячи з наступних домінант: характеру глобалізаційних трансформацій у політичній та військовій сферах, характеру військово-технічної революції, що відбувається та сучасних тенденцій збройної боротьби, цивілізаційних пріоритетів національної безпеки.

Ключові слова: функції державного управління, державна політика національної безпеки, глобальні та регіональні процеси, трансформації уявлень про війну, геополітична та геоекономічна складові національних інтересів.

М. Shevchenko, Candidate of Philosophical Sciences (Ph. D.), Docent, Doctoral Сandidate National Pedagogical Dragomanov University

O. Zhytnyk, Postgraduate student of division of European integration and globalization and management of national security of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine

THE OBJECTIVE AND SUBJECTIVE FACTORS OF INFLUENCE ON THE FORMATION OF THE NATIONAL SECURITY POLICY OF THE MODERN STATE IN THE CONDITIONS OF THE MILITARY GLOBALIZATION

The article defines the objective and subjective factors influence the formation of the national security policy of the modern state under the conditions of military globalization, namely the contradictory tendencies - globalization and regionalization of military-political relations, as well as the transformation of habitual representations on war.

Considering the above, the author proposed an alternative definition of tasks for the national political and military elite for the adoption of new rules of the game in the global world and the formation of a new national security paradigm, which would provide an excessive overcome of inertia and failure of its rapid adaptation to changes in the conditions of globalization. The above can be implemented on the basis of the following dominants: the character of globalization transformations in the political and military spheres, the nature of the military-technological revolution that occurs in modern trends of warfare and civilization national security priorities.

Keywords: the functions of public administration, state policy of the national security, global and regional processes, transforming of a perceptions on war, the geopolitical and geo-economic components of national interests.

Постановка проблеми. В умовах глобальних трансформацій науковому переосмисленню підлягають усі проблеми міжнародної та національної безпеки. Іде науковий пошук співвідношення між прагненням суспільств зберегтися в статичному стані і прагнення безмежно розвиватися, не відстаючи від динамічного розвитку світової цивілізації. Підлягає державно-управлінському переосмисленню і проблеми формування та реалізації державної політики національної безпеки, визначення геополітичних та геоекономічних пріоритетів, національних інтересів сучасної держави. Розв'язання зазначених проблем становлять запоруку успішної національно-політичної еволюції.

Ця обставина й визначає зв'язок загальної проблеми з найбільш важливими науковими та практичними завданнями дослідження проблем формування державної політики національної безпеки в умовах глобалізації та трансформацій у військовій сфері.

На підставі аналізу актуальних досліджень і наукових публікацій можна зробити висновок про те, що теоретико-методологічне обґрунтування механізмів формування та реалізації державної політики національної безпеки здійснено у працях вітчизняних науковців, зокрема В. Абрамова, Д. Кучми, Г. Ситника, Л. Шипілової [1; 2], А. Семенченка [3], Р. Войтович [4] та ін. В роботах вказаних авторів проведено аналіз методологічних аспектів визначення основних підходів до формування державної політики національної безпеки та воєнної політики держави, вивчено їх особливості в умовах глобалізації.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, формулювання цілей статті. Незважаючи на значні наробки зазначених авторів, маємо констатувати, що сьогодні ще обмаль праць в яких би розглядалися питання впливу глобалізаційних та регіональних процесів, а також власне трансформацій у військовій сфері на процес формування державної політики національної безпеки України. Зазначені питання нами частково розглядалися в публікаціях [5-10], проте комплексного аналізу впливу чинників на формування політики національної безпеки сучасної держави поки що не знайшло свого належного науково-теоретичного відображення.

Саме тому метою статті є визначення об'єктивних та суб'єктивних чинників впливу на формування політики національної безпеки сучасної держави в умовах військової глобалізації.

Виклад основного матеріалу. Політика національної безпеки є однією із найважливіших функцій державного управління, яка реалізується у своєчасній реакції на загрози в разі їх появи як у середині суспільства, так і у взаєминах з іншими акторами міжнародних відносин. Практика державного управління ілюструє кореляцію вказаної політики під впливом об'єктивних та суб'єктивних чинників, визначення та врахування яких є обов'язковою умовою якісного розроблення політики та її ефективного впровадження. Виходячи із завдань нашого дослідження визначимо вказані чинники впливу.

Попередньо зауважимо, що із закінченням холодної війни розпочалося формування нових регіональних і локальних моделей міждержавного суперництва, одним із наслідків якого стала децентралізація системи міжнародної безпеки, фрагментація світу на відносно дискретні комплекси регіональної безпеки. Наслідком цього, окрім всього стала нова хвиля міжнаціональних конфліктів і зростання напруги в різних регіонах світу. Водночас, цим процесам фрагментації та регіоналізації протистоять могутні доцентрові сили, які зміцнюють устремління світового воєнного устрою до одноманітності. У зв'язку з цим в науковій літературі [1-10] виокремлюються наступні фактори.

1. У багатьох регіонах світу відбувається поступовий зсув у напрямку до спільної оборони та багатосторонніх заходів у сфері забезпечення безпеки. Намагання уникнути міждержавних конфліктів і великих витрат на оборону сприяє швидше зміцненню, а ніж послабленню багатосторонніх та колективних заходів оборонного характеру, так і міжнародному військовому співробітництву та координації.

2. Зміцнення та розширення фінансових, торгівельних та економічних зв'язків між державами значно підвищили потенційну вразливість більшості із них з боку кризових явищ, які виникають у різних регіонах світу. Глобалізація та регіоналізація воєнно-політичних відносин, ні в якій мірі не є процесами, що суперечать одне одному, а навпаки можуть сприяти посиленню одне одного.

3. Загроза національній безпеці держави приймає все більше різноманітний характер, і одночасно з цим перестає бути суто воєнною. Відповідно, стандартна систематика безпеки, яка базувалася в основному як захист від зовнішніх загроз, сьогодні зазнає істотних змін. Так, заперечується традиційне уявлення про безпеку, яке пов'язане виключно із військовою силою і виділяються такі виміри безпеки: економічний, політичний, військовий, геополітичний, технологічний, соціокультурний (в тому числі демографічний та етнічний), інформаційний та екологічний. Відповідно, національну безпеку розуміють як гарантовану захищеність життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави від широкого спектру внутрішніх та зовнішніх загроз. Варто зазначити, що національна безпека - це не лише стан захищеності, це ще й властивість певної соціальної системи, це і результат діяльності, і сам процес діяльності.

4. Система воєнної безпеки всіх народів, які створені великими державами, відчуває на собі вплив із боку системних факторів. Так, структура збройних сил і політика великих держав залишаються головними факторами, які впливають на воєнно-політичну ситуацію у світі. Це відбувається тому, що великі держави встановлюють стандарти у воєнних технологіях та збройних сил, по яким усі решта країн вивіряють власний оборонний потенціал. Наприклад, американська воєнна доктрина має більші різносторонніх глобальних наслідків ніж доктрина будь-якої іншої держави. Тому позиція великих держав впливає на безпеку всіх регіонів світу. Крім того, за відсутності загальновизнаного авторитету, здатного підтримувати стабільність у світі, більшість країн здійснюють своє устремління до миру за допомогою воєнної сили, що породжує дилему безпеки: намагаючись забезпечити власну безпеку, вдосконалюючи та нарощуючи свої воєнні потенціали, держави можуть у такий спосіб загрожувати безпеці та процвітанню іншим державам. В наслідок цього, національна безпека в анархічній міждержавній системі ніколи не може бути повністю незалежною від глобальних системних умов.

Усе це означає, що сучасний світовий устрій по-старому має проблеми глобальної стратегічної взаємозалежності.

Розглядаючи глобалізацію та регіоналізацію воєнно-політичних відносин як детермінанти державної політики національної безпеки сучасної держави варто враховувати контекст зміни парадигми розвитку міжнародних відносин [8]. Є сенс зауважити, що до 90-х років ХХ століття держави, використовуючи геополітичні побудови та геостратегічні підходи, створювали союзи та блоки, встановлювали сфери впливу, розробляли концепції міжнародної та національної безпеки, обґрунтовували воєнну політику та стратегію. Тобто, зовнішня та безпекова політики держав ґрунтувалися на геополітичній парадигмі міжнародних відносин, сутність якої полягала в захисті національних інтересів шляхом недопущення іноземного втручання у внутрішні справи, забезпечення непорушності національних кордонів, а також відстоювання певних ідеологічних поглядів. Кінець ХХ століття характеризувався остаточним переходом міжнародних відносин з геополітичної на геоекономічну парадигму розвитку. Остання, в свою чергу, ґрунтується на забезпеченні національних інтересів, які розглядаються як забезпечення високих темпів економічного росту через інтернаціоналізацію господарських зв'язків і поступове розширення національних кордонів заради вільного руху товарів, капіталів, робочої сили, технологій. Досить важливим при цьому є те, що реалізація геополітичної парадигми ведеться переважно, якщо не виключно, на державному рівні, тоді як геоекономічної - засобами не лише держави, але й обов'язково приватного бізнесу, а саме ТНК.

Водночас, в контексті зміни парадигми розвитку міжнародних відносин спостерігається значне зниження ролі воєнного фактору в забезпеченні національної безпеки держави і зростання ролі економічних та інформаційних аспектів безпеки. Проте, війна все ще залишається крайнім проявом деструктивного впливу в системі міжнародних відносин [6]. Це знайшло своє відображення в існуванні такої важливої тенденції силового протистояння як застосування новітніх геоекономічних технологій для повного або часткового паралічу економіки, а також геополітичного інформаційного протиборства. При цьому спостерігаємо, що межа між геоекономічними і геополітичними впливами та прямим силовим втручанням усе більше «розмивається» [7, с. 8].

За таких умов, що склалися політичні контрасти у світі в цілому не послаблюються, а лише модифікуються і в деяких регіонах залишаються критично загостреними.

Глобалізація та регіоналізація воєнно-політичних відносин та подальший в цих умовах технічний прогрес спричиняє суттєвий вплив на військову справу [5; 7, с. 7-16; 9; 10]. Це обумовлює необхідність трансформації наших звичних уявлень про війну, а саме:

1. Війни ХХІ століття починаються за інакшими сценаріями, ніж в минулому. Сьогодні у якості основних потенційних дестабілізуючих факторів в сценаріях розв'язування війн можуть бути використані:

кризові явища суспільно-політичного життя в столиці держави;

етнотериторіальні люфти в геополітичній структурі регіонів світу;

масові порушення прав людини;

надання підтримки «державам-терористам»;

порушення міжнародних режимів, що регулюють воєнно-політичні питання міжнародної безпеки.

2. Домінування інформаційної складової в структурі сучасної цивілізації якісно змінило воєнну стратегію й тактику:

зникають чіткі межі між різними рівнями воєнних дій;

здійснюється розширення простору військового впливу й скорочення його часу (зникає географічно заданий традиційний театр воєнних дій);

оперативні й тактичні дії в інформаційному просторі випереджають суто фізичні дії. До того ж «інформаційна агресія» може у деяких випадках запобігати початку воєнних дій.

3. Ставка робиться на безконтактне ведення бою за допомогою використання можливостей високоточної зброї, яка є матеріально-технічною основою ведення війн шостого покоління.

4. Образ сучасної війни визначається таким явищем, як створення єдиного інформаційного простору для всієї армії з підключенням до нього командного складу всіх рівнів, починаючи від командирів військових підрозділів. національний безпека військовий глобалізація

5. Значно зросла мобільність військ, які ведуть бойові дії. Зростання транспортних можливостей збройних сил та прискорення транспортних перевезень забезпечує передислокацію великих контингентів військ (бригад та дивізій) в будь-який регіон на протязі кількох днів.

6. Попередні світові війни закінчувались перемогою однієї коаліції над іншою. Ця перемога юридично оформлялась актами про беззаперечну капітуляцію. Внаслідок транснаціональних воєнних дій нині така форма перемоги стає неможливою.

7. Імперська та ідеологічна форми міждержавних війн все більше трансформуються у терористичну та «гібридну» війни, що вимагає перегляду усталених підходів воєнної теорії та практики.

8) У швидкоплинних конфліктах збройні угрупування, побудовані на професійній основі, виявляються сильнішими від регулярних збройних сил, побудованих на інших принципах (перевага Англії в англо-аргентинському конфлікті, США у війні в Перській затокі).

9. У затяжних конфліктах, як свідчить досвід, перевагу мають армії, побудовані на основі загального військового обов'язку, тому, що це дозволяє залучати до ведення бойових дій весь народ і в остаточному підсумку досягати успіху (КНДР, В'єтнам).

10. Розширилися функції армії. Поряд із найважливішою функцією збройних сил держави і на нинішній стадії глобалізації залишається захист територіальної цілісності країни, не дивлячись на тенденцію поступового розмивання звичних уявлень про державний суверенітет.

В умовах глобалізації економічні інтереси розвинених країн все більше виходять за межі національної території, що обумовлює необхідність в їхньому захисті, в тому числі, при необхідності, і з використанням збройних сил за кордоном. Ці завдання по захисту зарубіжних економічних інтересів набувають статусу життєво важливих для національної безпеки сучасної держави.

Варто зазначити, що необхідний і достатній обсяг силової компоненти стратегії національної безпеки сучасної держави визначається спектром національних інтересів та ресурсними можливостями національної економіки й суспільним визнанням вибору національних інтересів, їхньої пріоритетності і необхідності захисту [5]. Тобто, від узгодженості геополітичної та геоекономічної складових національних інтересів конкретної держави.

Геополітична складова національних інтересів - це цілі та шляхи їх досягнення, що випливають з геополітичного статусу та кодексу держави, а також геополітичної самоідентифікації нації [5]. Ці цілі визначають державну політику національної безпеки щодо захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів. Таким чином, стратегія держави при захисті цих національних інтересів ґрунтується на геополітичній парадигмі міжнародних відносин, що передбачає переважно військовий контроль над територією та ведення «гарячих» та «холодних» війн проти держав-агресорів.

Геоекономічна складова національних інтересів - це цілі та шляхи, які визначаються просуванням комерційних інтересів транснаціональних компаній, які делеговані державі. Стратегія держави при захисті цих інтересів ґрунтується на геоекономічній парадигмі міжнародних відносин, яка вже не передбачає завоювання територій, а націлені на нав'язування опонентам своєї політичної волі і бачення майбутнього, як правило за допомогою інструментів «м'якої» сили, на встановлення і досягнення стратегічних горизонтів, які визначаються геоекономічною конкуренцією. При цьому «зарубіжна функція» сучасної армії полягає:

у нанесенні превентивних ударів по базам етнічних та релігійних екстремістів, котрі використовують методи збройної боротьби та терористичної діяльності;

проведення операцій миротворчого характеру;

виконання адміністративно-господарської функції в умовах післявоєнного відновлення системи забезпечення життєдіяльності «туземного суспільства», що опинилося в кризі.

Для виконання «зарубіжних функцій» сучасні збройні угрупування, як правило, побудовані на професійній основі.

Західні автори одностайні у своїх оцінках: збройні конфлікти сучасності відрізняються крайньою жорстокістю та непримиренністю сторін. Вони ведуться довго та безрезультатно, втягуючи в свою орбіту багатьох учасників, не лише збройні сили, а й сили з підтримання порядку та цивільне населення. Як правило, корені цих конфліктів глибоко скриті в історії та культурі воюючих сторін, що часто робить неможливим вирішення цих конфліктів традиційним шляхом.

М. ван Кремельд та інші військові фахівці США вважають, що регулярні збройні сили часто просто «безсилі» в сучасних збройних конфліктах. Вони не здатні вести ефективну та успішну боротьбу з іррегулярними формуваннями [7, с. 13-14].

11. На державний рівень разом з сучасними питаннями, пов'язаними з проблематикою безпеки, а саме викликами розвідувальним службам, демократичним контролем над збройними силами, постконфліктною реконструкцією, реформами сектору безпеки, на воєнно-політичний ландшафт виходить проблематика приватних військових компаній - Private military and securyti companies - PMSCs.

Послугами приватних військових компаній користуються в зонах збройних конфліктів уряди держав, ТНК, міжнародні та неурядові організації.

Висновки

Проведений аналіз чинників, які справляють вплив на формування політики національної безпеки сучасної держави дозволяє зробити наступні висновки:

1. Враховуючи, що національна безпека в сучасній міждержавній системі є залежною від глобальних системних умов, при формуванні державної політики національної безпеки необхідно враховувати вплив таких об'єктивних чинників як глобалізація та регіоналізація воєнно-політичних відносин, та суб'єктивного чинника - трансформацій наших звичних уявлень про війну.

2. Виходячи з курсу європейської та євроатлантичної інтеграції України та нових організаційних принципів - геоекономічних, що домінують на євроатлантичному просторі і представлені цінностями геостратегічними та воєнно-політичними західного світу, для вітчизняної політичної та військової еліти існує нагальна потреба в (еволюційному) засвоєнні нових правил гри в глобалізованому світі, а також перед елітою постало завдання формування нової парадигми національної безпеки, яка б забезпечила подолання надмірної інертності та неспроможність швидкої адаптації її до змін в умовах глобалізації. Зазначене можна реалізувати виходячи з наступних домінант: характеру глобалізаційних трансформацій у політичній та військовій сферах, характеру військово-технічної революції, що відбувається та сучасних тенденцій збройної боротьби, цивілізаційних пріоритетів національної безпеки.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розробці концептуальних засад формування державної політики національної безпеки України в умовах трансформацій у військовій сфері.

Список використаних джерел

1. Державна політика забезпечення національної безпеки України: актуальні проблеми та шляхи їх розв'язання: матеріали круглого столу (Київ, 19 лютого 2013 р.) / за заг. ред. Г.П. Ситника, Л.М. Шипілової. - К.: НАДУ, 2013. - 216 с.

2. Шляхи удосконалення системи державного управління забезпеченням національної безпеки України [текст] : [монографія] / Г.П. Ситник, В.І. Абрамов, О.Г. Бортнікова та ін.; за ред. Г.П. Ситника, В.І. Абрамова. - К.: МАЙСТЕР КНИГ, 2012. - 536 с.

3. Семенченко А.І. Методологія стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки України [текст] : [монографія] / А.І. Семенченко. - К.: НАДУ, 2008. - 428 с.

4. Войтович Р. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз) [текст] : монографія / Р. Войтович ; за заг. ред. В.М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - 640 с.

5. Шевченко М.М. Глобальні і регіональні процеси як детермінанти воєнної політики України / М.М. Шевченко // Актуальні питання та шляхи переходу підрозділів ЗС України до євроатлантичних стандартів з урахуванням досвіду їх підготовки та участі у міжнародних миротворчих операціях та навчаннях : матеріали наук.-практ. конф. (Львів, 16 жовт. 2006 р.). / Львів. ін-т сухопут. військ. - Львів: ЛІСВ, 2006. - С. 58 ? 63.

6. Шевченко М.М. Історичні форми військової глобалізації та сучасна модель оборонних відносин / М.М. Шевченко // Воєнна історія. _ 2008. _ № 4. - С. 97 - 104.

7. Проблеми комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями служби за контрактом: соціальний аспект аналізу [текст] : [монографія] / кол. авт.: Т.Д. Глушкова, В.В. Єфімова, І.С. Печенюк та ін.; за заг. ред. М.М. Шевченко. - К.: НДЦГПЗСУ, 2007. - 172 с.

8. Шевченко М.М. Парадигми міжнародних відносин / М.М. Шевченко // Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. - К.: НАДУ, 2011. Т.1: Теорія державного управління / наук.-ред. колегія: В.М. Князєв (співголова), І.В. Розпутенко (співголова) та ін. - 2011. - С. 430-431.

9. Шевченко М.М. Парадигми війни / М.М. Шевченко // Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. - К.: НАДУ, 2011. Т.1: Теорія державного управління / наук.-ред. колегія: В.М. Князєв (співголова), І.В. Розпутенко (співголова) та ін. - 2011. - С. 426-427.

10. Житник О.М. Еволюція воєнної безпеки в епоху глобальних конфліктів: вплив глобальних трансформацій на систему воєнної безпеки як предмет наукового аналізу / О.М. Житник // Досвід застосування збройних сил у світових війнах і воєнних конфліктах ХХ-початку ХХІ ст.: тенденції та закономірності // Збірник наукових праць / Кол. авторів. За ред. С.В. Сидорова. - К.: ЦП «Компринт», 2015. - Вип. 4. - С. 128-135.

References.

1. Sytnyk, G.P. and Shypilova, L.M. (2013), Derzhavna polityka zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy: aktualni problemy ta shliakhy yikh rozviazannia: materialy kruhloho stolu (Kyiv, 19 liutoho 2013.) [The state policy of ensuring national security of Ukraine: current problems and solutions: roundtable (Kyiv, 19 February 2013)], NADU, Kyiv, Ukraine, p. 216.

2. Sytnyk, G.P. Abramov, V.І. Bortnikova, O.G. and others (2012), Shliakhy udoskonalennia systemy derzhavnoho upravlinnia zabezpechenniam natsionalnoi bezpeky Ukrainy [The ways of improving the system of public administration of the national security of Ukraine] , Mayster knyg, Kyiv, Ukraine, p.536.

3. Semenchenko, А.І. (2008), Metodolohiia stratehichnoho planuvannia u sferi derzhavnoho upravlinnia zabezpechenniam natsionalnoi bezpeky Ukrainy [The methodology of the strategic planning in the public administration of the national security of Ukraine], NADU, Kyiv, Ukraine, p.428.

4. Voitovych, R. (2007), Vplyv hlobalizatsii na systemu derzhavnoho upravlinnia (teoretyko-metodolohichnyi analiz) [The influence of the globalization on the public administration (theoretical and methodological analysis)], Publishing house NADU, 2007. - Kyiv, Ukraine, p.640.

5. Shevchenko, М. (2006), "The global and the regional processes as determinants of the defense policy of Ukraine", proceedings of the conference Actual questions of and ways to the transition units of the Armed Forces of Ukraine to Euro-Atlantic standards based on the experience of their training and participation in international peacekeeping operations and exercises, Institute of Land Forces of Ukraine, LISV, Lviv, Ukraine, p. 58 ? 63.

6. Shevchenko, М. (2008), "Historical military forms of globalization and modern model of security relations", Military history, vol. 4, p. 97 - 104.

7. Glushkova, T.D. Efimova, V.V. Pechenyk, I.S. and others (2007), Problemy komplektuvannia Zbroinykh Syl Ukrainy viiskovosluzhbovtsiamy sluzhby za kontraktom: sotsialnyi aspekt analizu [Problems of the Armed Forces of Ukraine according completing on the contract bases: social impact analysis], NDZGPZSU, Kyiv, Ukraine, p.172.

8. Shevchenko, М.M. (2011), "Paradigms of International Relations", Encyclopedia of Public Administration, The National Academy of Public Administration under President of Ukraine; scientific editorial board: Y.V. Kovbasyk (head) ect. -NADU, 2011. V.1: The theory of public administration / scientific editorial board: V.M. Kniazev (co-head), І.V. Rozputenko (co-head) ect., Ukraine, p. 430-431.

9. Shevchenko, М.М. (2011), "Paradigms of war", Encyclopedia of Public Administration, The National Academy of Public Administration under President of Ukraine; scientific editorial board: Y.V. Kovbasyk (head) ect. -NADU, 2011. V.1: The theory of public administration / scientific editorial board: V.M. Kniazev (co-head), І.V. Rozputenko (co-head) ect., Kyiv, Ukraine, p. 426-427.

10. Zhytnyk, O.M. (2015), "The evolution of military security in an era of global conflict: the impact of global transformations on the system of military security as a subject of scientific analysis", The experience of the armed forces in the world wars and military conflicts in XX and at the beginning XXI century: tendencies and regularities, Release 4, Kyiv, Ukraine, p. 128-135.

Размещено на Allbest.ru