Побудова партнерської моделі державно-конфесійних відносин в Україні – практичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Побудова партнерської моделі державно-конфесійних відносин в Україні - практичний аспект

Е В. Дробко

Досліджено процес становлення, побудови партнерської моделі державно-конфесійних відносин в Україні у зв'язку з можливістю відкриття у вищих навчальних закладах України навчання за спеціальністю «Богослов'я», а також державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами.

Ключові слова: державне управління, державно-конфесійні відносини, взаємодія держави та релігійних організацій, партнерська модель державно-конфесійних відносин.

In the article was investigated the process of formation, building partnership model of the relations between the state and the churchin the Ukraine due to the possibility of the opening of the Theology in the Ukrainian universities, and public recognition of the theological education, scientific degrees and titles, issued by the religious institutions or universities.

Keywords: public administration, the interaction between the state and the church, relations between the state and church, partnership model of the state and the church relations.

Исследован процесс становления, построения партнерской модели государственно-конфессиональных отношений в Украине в связи с возможностью открытия в высших учебных заведениях Украины обучения по специальности «Богословие», а также государственного признания документов о высшем духовном образовании, ученых степенях и ученых звания, выданных высшими духовными учебными заведениями .

Ключевые слова: государственное управление, государственно-конфессиональные отношения, взаимодействие государства и религиозных организаций, партнёрская модель государственно-конфессиональных отношений.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства часто вживається термін «правова держава». При цьому одні автори виходять з бажання підкреслити, що, проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала і правовою державою, а інші -- з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи.

Згідно зі ст. 1 Конституції нашої держави, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава [1]. Проте це лише загальні конституційні засади. Таку державу необхідно ще побудувати [2, с. 32]. Як стверджує академік В. В. Копєйчиков, правова держава -- це новий етап розвитку державності. Її не можна проголосити -- вона повинна скластися як результат реформи економічних, політичних, державних і правових інститутів, реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, державою і особистістю [3, с. 29].

Тому Україна на даний час стала на шлях і рухається в напрямку побудови правової держави. Це є складний і довготривалий процес. Складності такого становлення полягають в тому, що до проголошення незалежності наша країна знаходилась в ізоляції від інших демократичних країн, і суспільство існувало в умовах тоталітарного режиму. А це в свою чергу безпосереднім чином впливало на всі сфери суспільства, в тому числі і на сферу державно-конфесійних відносин.

Для побудови правової держави в будь-якій країні необхідні відповідні передумови, тобто, кроки держави, що започатковують і утверджують демократичні процеси.

У зв'язку із цим дослідження державно-конфесійних відносин в Україні, а також сучасної діяльності українських управлінських структур щодо їхнього вдосконалення в дусі діалогу й співробітництва, робить сьогодні й у найближчому майбутньому дану тему дослідження досить актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відносини держави та церкви, держави та інших релігійних організацій традиційно цікавили багатьох дослідників. Серед зарубіжних вчених хотілося б виділити наукові праці вчених і філософів: Т. Гоббса, Д. Локка, Ш. Монтеск'є, Р. Белла, П. Бергера, М. Вебера, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, Т. Парсонса, Ф. Брольо, Ч. Мірабеллі, Ф. Оніда, В. Кравчук, О. Дорської, Н. Суворова, В. Ципіна, І. Берднікова та ін. В українській науковій думці проблемам взаємодії держави та релігійних організацій присвячені праці В. Андрущенка, Ю. Бабінова, І. Бальжик, Н. Брегеди, О. В. Громика, О. Коваля, А. Колодного, Ю. Кривенка, М. Михайличенка, В. Пічі, М. Ф. Рибачука, Ф. Рудича, С. С. Семенова, Ю. Тодики та ін.

Проте вищевказані роботи стосуються вирішення проблем у сфері права, політики і релігії, філософії державно-конфесійних відносин. Серед робіт, які висвітлюють окремі аспекти побудови партнерської моделі державно-конфесійних відносин, хотілося б виділити роботи А. Попка, Ю. Решетнікова, С. Здіорука, В. Токмана. Дуже обмежена кількість робіт, присвячена цій тематиці саме в галузі державного управління.

Постановка завдання. Мета даної статті: дослідити процес становлення, побудови партнерської моделі державно-конфесійних відносин у сфері освіти в зв'язку з можливістю відкриття у вищих навчальних закладах України навчання за спеціальністю «Богослов'я», а також державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами.

Виклад основного матеріалу. Україна є багатонаціональною та поліконфесійною державою. А тому питання взаємин владних структур і релігійних організацій завжди було досить важливими. Впродовж усього періоду з моменту здобуття Україною незалежності поступово формується її державність, яка стоїть перед необхідністю вироблення нової моделі політики в сфері релігій, пошуку нових форм взаємодії з релігійними об'єднаннями. Такою моделлю на наш погляд є партнерська модель державно-конфесійних відносин.

У даній статті відображено процес становлення, побудови таких стосунків у сфері освіти у зв'язку з можливістю відкриття у вищих учбових закладах України навчання за спеціальністю «Богослов'я», а також державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання осіб, які здобули освіту, захистили дисертації на здобуття наукових ступенів та отримали вчені звання у вищих духовних навчальних закладах України. державний духовна освіта богослов'я

Досліджуючи державно-конфесійні відносини в Україні, варто розглянути процес формування партнерської моделі цих відносин між державними органами та церквою (релігійними організаціями) у сфері вищої освіти, зокрема з введенням нової для нашої держави спеціальності «Богослов'я», яка була повністю знищена за часи тоталітарного режиму в радянський час. З часу здобуття незалежності, вищі богословські навчальні заклади різних конфесій України готували для своїх церков (релігійних організацій) фахівців за спеціальністю «Богослов'я». На превеликий жаль, поки що вищевказані дипломи не прирівнюються до дипломів бакалавра чи магістра, виданих державними університетами України. І випускник такого релігійного навчального закладу, отримавши вищу богословську освіту, в тому числі й освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», при прийнятті на роботу в будь-яку світську організацію чи державну структуру, вважається таким, що має лише середню освіту. Більше того, дипломи магістра богослов'я та доктора філософії PhD за спеціальністю «Богослов'я», отриманих у тому числі й у провідних університетах США чи Європи (Гарвард, Кембридж, Оксфорд та ін.), поки що не визнаються в Україні.

Цікавим є той факт, що дипломи бакалаврів та магістрів богослов'я, отримані випускниками духовних семінарій та християнських університетів України, визнаються в як в державних, так і приватних університетах, а також духовних семінаріях Європейського Союзу та США.

Завдяки цьому випускник-магістр української семінарії, диплом якого не визнається Українською державою, може без усіляких застережень вступати до докторантури університетів чи духовних семінарій ЄС чи США, працювати над дисертацією та її захищати, отримувати після її захисту ступінь доктора філософії за спеціальністю «Богослов'я» та відповідний документ про присвоєння вченого ступеня.

Потрібно зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 р. за № 507 було затверджено перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. В цьому документі за напрямом підготовки 0301 «Філософія» було зазначено лише дві спеціальності «Філософія» та «Релігієзнавство» освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2005 р. за № 363 до переліку спеціальностей, за якими здобувався освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», було додано спеціальність «Богослов'я (теологія)» у межах напряму підготовки «Філософія», але вже 13.06.2006 р. ця спеціальність була виключена з переліку напрямків підготовки бакалаврів постановою Кабінету Міністрів України за № 1719, і з того часу спеціалістів та магістрів богослов'я (теології) в Україні можна було готувати на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра філософії.

Згодом інтеграція богословської освіти і науки в державне правове поле України відбувалась наступним чином. Була прийнята низка нормативно-правових актів, а саме: постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. за № 787 про підготовку спеціалістів і магістрів за напрямом підготовки «Теологія (богослов'я)» галузі знань «Гуманітарні науки», постанова ВАК України від 15.05.2010 р. за № 273 про внесення богослов'я до переліку наукових спеціальностей, за якими здійснюється підготовка і захист дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора філософських наук; постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 р. № 267, якою змінено назву спеціальності «Богослов'я (теологія)» на «Богослов'я (теологія із зазначенням конфесії)».

Тобто, після прийняття вищевказаних нормативно-правивих актів на державному рівні визнано підготовку фахівців з вищою освітою за напрямом підготовки «Богослов'я (теологія із зазначенням конфесії)» освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр (код 6.020304), спеціаліст (код 7.02030103) та магістр (код 8.02030103) галузі знань 0203 «Гуманітарні науки».

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21 жовтня 2011 р. за № 1210 створено робочу групу з вивчення питання про визнання дипломів і наукових ступенів випускників вищих духовних навчальних закладів [4]. До складу цієї групи увійшли як представники цього ж міністерства, так і представники різних християнських конфесій, ректори духовних семінарій, академій, біблійних інститутів, що є членами Громадської ради з питань співпраці з церквами і релігійними організаціями, яка створена при цьому ж Міністерстві, декани та завідувачі кафедр провідних національних університетів, де готуються фахівці за спеціальностями «Богослов'я» та / або «Релігієзнавство» та ін. Відповідно до п. 2 наказу, робочій групі доручено не тільки розглянути вищевказані питання, а й внести проекти відповідних актів.

Передбачалось, що прийнятним механізмом вирішення зазначеного питання могло б стати визнання Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України в порядку експерименту та на основі відповідних угод, укладених між Міністерством і заінтересованими церквами і релігійними організаціями, дипломів окремих духовних навчальних закладів, що відповідали б необхідним вимогам, виробленим з урахуванням наявних нормативів щодо ліцензування та акредитації навчальних закладів зазначеною робочою групою і затвердженим Міністром освіти і науки, молоді та спорту України [5] .

Наступним кроком поглиблення стосунків органів державної влади та церкви (релігійних організацій) стало прийняття 01.07.2014 р. Верховною Радою України нового закону «Про вищу освіту». Пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язки у шестимісячний термін з дня набрання чинності цього закону виконати наступне:

-- розробити порядок державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання осіб, які на день набрання чинності цим Законом здобули освіту, захистили дисертації на здобуття наукових ступенів та отримали вчені звання у вищих духовних навчальних закладах, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законодавством порядку;

-- із залученням представників релігійних організацій прийняти нові нормативно-правові акти та внести зміни до чинних з метою правового та інституційного забезпечення створення та діяльності аспірантури, докторантури та спеціалізованих вчених рад вищих духовних навчальних закладів і подальшого державного визнання присуджених ними наукових ступенів з наукових спеціальностей, що входять до галузі науки «Богослов'я», а також щодо порядку присвоєння вчених звань науково-педагогічним працівникам вищих духовних навчальних закладів [6].

З метою державного визнання дипломів закладів вищої духовної освіти України, Міністерство освіти і науки України розробило проект Постанови Кабміну «Про порядок державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами» [7] .

Проектом визначається порядок державного визнання дипломів про вищу освіту, наукових ступенів та вчених звань, які були видані та присудженні вищими духовними навчальними закладами, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а також датовані не пізніше дня надбання чинності Закону України «Про вищу освіту», а саме 06 вересня 2014 року. Проект передбачає визнання документів, виданих вищими духовними навчальними закладами інших країн.

Проект постанови розміщено на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України та запропоновано для громадського обговорення, яке триватиме до 06 лютого 2015 року.

З врахуванням усіх зауважень та пропозицій, які надійдуть на адресу міністерства, буде уточнено й проект тексту постанови, який, сподіватимемось, буде прийнято в остаточному варіанті Кабінетом Міністрів України. Це повністю розв'яже питання в нашій державі щодо визнання на державному рівні дипломів, виданих вищими духовними учбовими закладами України.

Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що тісна співпраця державних структур і церкви (релігійних організацій) поклала початок партнерським стосункам щодо:

-- повноцінного впровадження на державному рівні у вищих учбових закладах України спеціальності «Богослов'я (теологія із зазначенням конфесії)»;

-- виділення спеціальності «Богослов'я (теологія із зазначенням конфесії)» в окремий напрям, за яким проводиться підготовка фахівців у вишах України з видачею дипломів державного зразка;

-- визнання на державному рівні «Богослов'я» повноцінною наукою на рівні з іншими науками, що дає можливість створювати спеціалізовані вчені ради для захисту кандидатських і докторських дисертацій;

-- законодавчої бази для проведення ліцензування та державної акредитації закладів богословської освіти і науки.

У випадку прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про порядок державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами», в процедурному плані повністю розв'яже питання та прирівняє дипломи, видані українськими та закордонними духовними навчальними закладами, до дипломів державного зразка.

Висновки. Отже, в даній статті досліджено практичні аспекти побудови партнерської моделі державно-конфесійних відносин в Україні у зв'язку з можливістю відкриття у вищих навчальних закладах України навчання за спеціальністю «Богослов'я», а також державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами.

Список використаних джерел

1. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. -- Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0.

2. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні / Й. Васькович // Право України [Текст]. -- 2000. -- №1. -- С. 32--34.

3. Колодій А. М. Загальна теорія держави і права [Текст] : навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков, В. П. Пастухов, О. Д. Тихомиров / за ред. академіка АПрН, д.ю.н., професора В. В. Копєйчикова. -- К. : Юрінком, 1997. -- 320 с.

4. Деякі питання визнання дипломів і наукових ступенів випускників вищих духовних навчальних закладів [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1210 від 21.10.2011 р. -- Режим доступу : http://mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/543-.

5. Попок А. Механізми забезпечення державно-конфесійного діалогу в Україні / А. Попок, Ю. Решетніков // Теорія та практика державного управління [Електронний ресурс]. -- Харків : ХарРІ НАДУ. -- 2012. -- Вип. 2 (37). -- С. 296--304. -- Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2012-2/2012_02.pdf.

6. Про вищу освіту [Електронний ресурс] : Закон України № 1556-VII від 01.07.2014 р. -- Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

7. В Україні планують визнавати вищу духовну освіту (12.01.2015) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://osvita.ua/vnz/45282/.

Размещено на Allbest.ru