Правові позиції Конституційного Суду України про політичні партії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Демократичні перетворення в Україні зумовили значну увагу до створення та функціонування політичних партій. При цьому варто взяти до уваги, що ці процеси регламентуються, виходячи з норм Конституції України, Законом від 5 квітня 2001 р. «Про політичні партії в Україні». Ознайомлення з інкорпорованим текстом цього Закону на офіційному веб-порталі Верховної Ради України привертає увагу до того факту, що в Закон часто вносилися зміни та доповнення, але також його норми застосовуються з урахуванням кількох рішень Конституційного Суду України. Станом на 1 жовтня 2016 р. таких рішень три, а саме:

- у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п'ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 р. № 2-рп/2007;

- у справі за конституційним поданням Міністерства юстиції України про офіційне тлумачення положень частини шостої статті 11 Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення та реєстрацію партійних організацій) від 16 жовтня 2007 р. № 9-рп/2007;

- у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008.

І.В. Бондарчук у 2012 р. стверджував, що «сьогодні Конституційним Судом України розглянуто шість справ, які безпосередньо стосуються нормативно-правових актів з регламентації діяльності громадських організацій та політичних партій. Серед них перше рішення Конституційного Суду України присвячено визначенню конституційності актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим у справі про об'єднання громадян в Автономній Республіці Крим від 3 березня 1998 р.; друге - визначенню поняття «професійна спілка, що діє на підприємстві» у справі про профспілку, що діє на підприємстві, від 29 жовтня 1998 р.; третє - визначенню конституційності положень Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у справі про свободу утворення профспілок від 18 жовтня 2000 р.; четверте - визначенню конституційності положень Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 13 грудня 2001 р. у справі про молодіжні організації; і два останніх - визначенню конституційності положень Закону України «Про політичні партії в Україні»: у справі про утворення політичних партій в Україні від 12 червня 2007 р. та у справі про утворення та реєстрацію партійних організацій від 16 жовтня 2007 р.

Автор, безумовно, цілком правильно виокремив ті рішення Конституційного Суду України, які стосуються політичних партій як одного з видів об'єднань громадян. Варто підкреслити, що в цій статті ми не наполягаємо на правильності наведеного в перших абзацах статті переліку, а лише констатуємо той факт, що за підсумками інкорпорації на офіційному веб-порталі Верховної Ради України на початку Закону «Про політичні партії в Україні», там де розміщується інформація про зміни та доповнення до нормативного акта, фігурують саме три зазначених у першій частині цієї статті рішення єдиного органу конституційної юрисдикції.

У цілому такий підхід можна назвати «змістовно широким» - адже автор проаналізував не тільки рішення Конституційного Суду України про політичні партії, але й про громадські організації. Його логіка є цілком правильною - і політичні партії, і громадські організації належать до об'єднань громадян, тому принципи їх створення та діяльності, підходи до нормативної регламентації процедури їх створення та діяльності тощо мають спільний базис.

Існує ще один підхід, який можна назвати «змістовно вузьким» - це коли в контексті дослідження політичних партій в Україні аналізуються тільки ті рішення Конституційного Суду, у яких йдеться безпосередньо про політичні партії (рішення у справі про утворення політичних партій в Україні та рішення у справі про утворення та реєстрацію партійних організацій). Такий підхід у своїх працях демонструє В. Росіхіна.

Підхід, який обстоює автор цього дослідження, відрізняється від обох вищенаведених. Його доцільно іменувати «формально-інкорпораційним». Варто погодитися з І.В. Бондарчуком у тому, що «серед численних законодавчих прогалин, суперечностей та невідповідностей розрізнених нормативно-правових актів про об'єднання громадян рішення Конституційного Суду України стають провідним джерелом правового регулювання діяльності громадських організацій і політичних партій. Вони мають величезне значення у сфері реалізації невід'ємного права на об'єднання, оскільки надають конституційно-правовому регулюванню системності, а конституційній доктрині послідовності». А тому запропонування нового, формально-інкорпораційного підходу, на наш погляд, має практичну значущість.

У законодавстві України відсутня регламентація питань інкорпорації, коли йдеться про закони та рішення Конституційного Суду, у яких надаються офіційні тлумачення норм законів, чи робиться висновок про відповідність норм законів Конституції України. У зв'язку з цим виникає логічне запитання: чи є інкорпорований текст Закону «Про політичні партії в Україні», розміщений на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, прикладом офіційної інкорпорації, чи ні?

З одного боку, його розміщено на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, що може свідчити про офіційний характер джерела.

З іншого боку, на офіційному веб-порталі Верховної Ради України розміщуються не тільки офіційні тексти нормативних актів; до того ж офіційне оприлюднення нормативних актів органів державної влади в Україні наразі не здійснюється у глобальній мережі Інтернет. Воно має місце виключно на паперових носіях («Офіційний вісник України», «Голос України» тощо).

Таким чином, більш переконливою є позиція, відповідно до якої інкорпорований текст Закону «Про політичні партії в Україні», розміщений на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, варто вважати неофіційною інкорпорацією.

Ще один аргумент на користь цього випливає з аналізу рішень Конституційного Суду України, на які є посилання в інкорпорованому тексті Закону «Про політичні партії в Україні», розміщеному на офіційному веб-порталі Верховної Ради України. Зокрема, рішення у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України може бути включено до інкорпорованого документа за формальними ознаками, але навряд чи - за змістовними. конституційний правовий суд політичний

Формальні ознаки, за наявності яких, очевидно, це Рішення було включено до інкорпорованого тексту Закону «Про політичні партії в Україні», полягають у тому, що:

- 28 грудня 2007 р. було прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Одним із законодавчих актів, до яких вносилися зміни, був Закон «Про політичні партії в Україні». Ці зміни містились у Розділі ІІ п. 91, а також відношення до політичних партій мав п. 47 (зміни до Бюджетного кодексу України щодо фінансування політичних партій);

- 22 травня 2008 р. Конституційний Суд України виніс рішення у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Повна назва рішення свідчить про те, що воно стосувалося п. 91 Розділу ІІ Закону, яким вносилися зміни до Закону «Про політичні партії в Україні»;

- зміни, що вносилися Законом про державний бюджет 2008 р. до Закону про політичні партії в Україні, безпосередньо не аналізувалися Конституційним Судом, про що свідчить ознайомлення з текстом рішення;

- однак, як можна помітити під час розгляду повної назви аналізованого Рішення (у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), пункт 91 аналізувався разом із низкою інших пунктів Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, урахування цього рішення має проводитися під час вивчення правових позицій Конституційного Суду України про політичні партії. На жаль, наявність обмежень до обсягу статті не дає змогу ґрунтовно проаналізувати у ній це Рішення щодо проблематики політичних партій.

У статті автор запропонувала три підходи до дослідження правових позицій Конституційного Суду України про політичні партії. Перший підхід - «змістовно широкий» - полягає в необхідності аналізу усіх рішень про об'єднання громадян. Другий підхід - «змістовно вузький» - полягає в аналізі виключено рішень, у яких згадуються політичні партії. Перший і другий підходи трапляються в літературі. Автор лише виявила та узагальнила їх, а також запропонувала авторські найменування для цих підходів. Крім того, автор сформулювала третій підхід та обґрунтувала його практичну цінність. Третій підхід запропоновано йменувати «формально-інкорпораційним» та щодо правових позицій Конституційного Суду України про політичні партії він полягає у тому, що під час аналізу правових позицій Конституційного Суду України про політичні партії варто брати до уваги також і рішення у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Перспектива подальших досліджень у цьому напрямі полягає в ґрунтовному вивченні Рішення Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України з метою доктринального супроводження розвитку конституційної юстиції в Україні.

Размещено на Allbest.ru