Особливості кримінальної процесуальної відповідальності різних суб’єктів кримінального провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості кримінальної процесуальної відповідальності різних суб'єктів кримінального провадження

Анотація

Ключові слова: кримінальна процесуальна відповідальність, суб 'єкти відповідальності, посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, особи, які залучаються до кримінального провадження.

кримінальний процесуальний відповідальність посадовий

Аннотация

Ключевые слова: уголовная процессуальная ответственность, субъекты ответственности, должностные лица, осуществляющие уголовное производство, лица, которые привлекаются к уголовному производству.

Annotation

Considered peculiarities of criminal procedural responsibilities of the various subjects of the criminal proceedings. Analyzed different approaches of scientists to determine the range of subjects criminal procedural responsibility. Determined that the subject of procedural criminal responsibility can be any member of the criminal proceedings.

Keywords: criminal procedural liability, subjects of liability, officials conducting the criminal proceeding, persons involved in the criminal proceeding.

Кримінальні процесуальні норми визначають порядок реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків учасниками кримінального процесу. Невиконання процесуальних обов'язків учасниками кримінального провадження є підставою притягнення їх до кримінальної процесуальної відповідальності. Враховуючи те, що наукові розробки кримінальної процесуальної відповідальності на сучасному етапі розвитку вітчизняної науки перебувають у стані свого формування, то і питання визначення кола учасників кримінальної процесуальної відповідальності також не має однозначного та загальноприйнятого вирішення у теорії кримінального процесу.

Дослідженням проблеми визначення кола суб'єктів кримінальної процесуальної відповідальності в різні часи займалися Г. М. Вєтрова, Л. В. Гаврилюк, А. Я. Дубинський,

З. Ф. Ковріга В. М. Корнуков, А. В. Мурзановська, І. Л. Петрухін, В. В. Рожнова, Л. Д Удалова, П. С. Елькінд. Проте у кримінальній процесуальній науці на сьогодні не розкрито питання щодо того, кого потрібно вважати суб'єктами кримінальної процесуальної відповідальності.

Тому метою цієї статті є аналіз різних підходів вчених-процесуалістів щодо визначення кола суб'єктів кримінальної процесуальної відповідальності та характеристика особливостей кримінальної процесуальної відповідальності різних суб'єктів кримінального провадження.

У наукових колах ведуться дискусії щодо того, чи до всіх учасників кримінального провадження застосовують заходи кримінальної процесуальної відповідальності, чи лише до осіб, які залучаються до кримінального провадження. Так, Л. Б. Алєксєєва, Г. М. Вєтрова, Л. В. Гаврилюк, З.Ф. Ковріга, І. Ю. Локтіонов, А. В. Мурзановська, Г. Ж. Сулейменова, Л. Д. Удалова та І. В. Бабій вважають, що процесуальну відповідальність несе будь-який суб'єкт кримінального провадження у разі невиконання чи неналежного виконання покладених на нього обов'язків.

Зокрема, Г. Ж. Сулейменова стверджує, що суб'єктами кримінальної процесуальної відповідальності можуть бути будь-які учасники кримінального процесу, наділені процесуальними правами та обов'язками, у тому числі і посадові особи, які розслідують чи розглядають кримінальні справи. Свою думку вчена обґрунтовує тим, що, визначаючи завдання кримінального провадження, відповідальність за їх виконання кримінальний процесуальний закон покладає насамперед на органи, які здійснюють провадження [1, с. 40-41].

Проте не всі науковці мають аналогічне бачення цього питання. На думку А. Я. Дубинського, В. М. Корнукова, Ф. М. Кудіна та І. Л. Петрухіна, кримінальна процесуальна відповідальність застосовується лише до осіб, які мають у кримінальному провадженні особистий правовий інтерес (потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного позивача, цивільного відповідача); осіб, які представляють інтереси інших суб'єктів (захисника, представника, законного представника); та осіб, які здійснюють допоміжні функції (свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, заставодавця, особистих поручителів, осіб, присутніх у залі судового засідання). При цьому кримінальна процесуальна відповідальність не може застосовуватися до осіб, які здійснюють кримінальне провадження (слідчого, прокурора, судді).

Прихильники цієї позиції обґрунтовують своє бачення твердженням про те, що за порушення вимог кримінального процесуального закону слідчий, прокурор чи суддя будуть нести дисциплінарну, цивільно-правову, матеріальну чи кримінальну відповідальність. А заходи, яких вживають до винуватих посадових осіб, не мають процесуального характеру (наприклад, догана слідчого чи прокурора), і тому таку відповідальність не можна вважати кримінальною процесуальною [2, с. 161].

Водночас учені, які мають іншу думку та вважають, що всі суб'єкти кримінального провадження є суб'єктами кримінальної процесуальної відповідальності, до заходів кримінальної процесуальної відповідальності посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, відносять заходи процесуального характеру, підстави та порядок реалізації яких регламентується кримінальним процесуальним законом. Зокрема, на думку Г. М. Вєтрової, заходами кримінальної процесуальної відповідальності є відміна незаконного процесуального рішення, відсторонення слідчого від розслідування, повернення кримінальної справи на додаткове розслідування на підставі суттєвого порушення кримінального процесуального закону [3, с. 56, 102]. А І. Ю. Локтіонов до таких заходів відносить також визнання судом недопустимими доказів, отриманих з порушенням встановленого законом порядку (ст. 89 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України) [4, с. 128].

Одним із аргументів заперечення існування кримінальної процесуальної відповідальності посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, є те, що заходи відповідальності повинні покладатися на конкретних осіб (мати свого адресата) та містити осуд їх діяльності. А такі заходи, як скасування незаконних та необгрунтованих рішень чи визнання доказів недопустимими, не містять осуду, адже не спричиняють негативних наслідків для особи, яка приймала таке рішення чи збирала докази. Так, А. Я. Дубинський зауважує що, хоча відміна незаконного рішення чи повернення справи на додаткове розслідування і пов'язана з заподіянням певних неприємностей посадовій особі, яка допустила ці порушення, проте не спрямовані особисто проти нього, тому їх не можна розглядати як заходи кримінальної процесуальної відповідальності [2, с. 161]. А на думку Д. А. Липинського, відсторонення від проведення досудового розслідування не передбачає несприятливих наслідків як таких, адже з урахуванням великого навантаження на слідчого вилучення однієї справи буде ним розцінюватися як «нагорода», а не як осуд [5, с. 262].

Проте ми не можемо погодитися із наведеними вище аргументами. Адже, відповідно до вимог КПК України, відсторонення від проведення досудового розслідування здійснюється у разі неефективного досудового розслідування, а відміна процесуальних рішень - у разі їх незаконності чи необґрунтованості. Тому рішення про відміну постанови слідчого, прокурора чи ухвали слідчого судді, судді має бути обґрунтованим та вмотивованим з вказівкою на допущені помилки чи порушення вимог законодавства. Такі вказівки на помилки чи порушення законодавства є нічим іншим як осуд дій осіб, які приймали ці рішення. А тому слідчий, прокурор чи суддя не будуть радіти тому, що їх рішення «забраковані». Крім того, відсторонення від проведення досудового розслідування чи відміна процесуальних рішень свідчать про низький професіоналізм особи, яка здійснює кримінальне провадження, що в подальшому буде мати значення при вирішенні питання щодо її професійній діяльності.

Отже, відсторонення від розслідування чи відміна процесуального рішення за своєю суттю є осудом незаконної діяльності посадової особи, яка здійснює кримінальне провадження, що, в свою чергу, має для неї негативні наслідки. А тому є всі підстави стверджувати, що безсуб'єктної кримінальної процесуальної відповідальності немає. Заходи кримінальної процесуальної відповідальності застосовують щодо конкретного учасника кримінального провадження та містять осуд його діяльності.

Інколи вчені заперечують кримінальну процесуальну відповідальність посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, обґрунтовуючи свою позицію тим, що в таких випадках факт вчинення кримінального процесуального правопорушення будуть встановлювати самі «винуваті» в порушенні особи. Ми не можемо погодитися з таким твердженням. Адже встановлювати факт вчинення кримінального процесуального правопорушення та застосовувати заходи кримінальної процесуальної відповідальності будуть не самі «винуваті» посадові особи, а інші - ті, які згідно з правилами кримінального процесуального законодавства уповноважені здійснювати прокурорський нагляд, відомчий чи судовий контроль у кримінальному провадженні. Зокрема, відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування здійснюється за вмотивованою постановою керівника органу досудового розслідування за ініціативою прокурора або з власної ініціативи (п. 2. ч. 2 ст. 39 КПК України), скасування незаконного чи необгрунтованого рішення слідчого про закриття кримінального провадження здійснюється прокурором (відповідно до положень ч. 6 ст. 284 КПК України), а скасувати рішення прокурора про закриття кримінального провадження уповноважений слідчий суддя (згідно з п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Однією з особливостей притягнення слідчого, прокурора, слідчого судді чи судді до відповідальності за порушення вимог КПК України, є те, що ці особи здійснюють керівну, організуючу роль у кримінальному провадженні, виконуючи при цьому свої професійні обов'язки. А тому в разі неналежного виконання процесуальних повноважень вони можуть притягатися і до дисциплінарної відповідальності. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» до слідчого можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ. А в Законі України про «Про судоустрій і статус суддів» розділ VI присвячений регламентації процесуального порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 97 вказаного Закону заходами дисциплінарного стягнення суддів є: попередження, догана, сувора догана, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, переведення судді до суду нижчого рівня, направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

Водночас доцільно зауважити, що дисциплінарні стягнення до осіб, які здійснюють кримінальне провадження, застосовуються поза межами кримінальних процесуальних правовідносин та можуть і не впливати на хід та результати кримінального провадження. Зокрема, оголошення попередження, догани чи суворої догани не зумовлює відміну незаконного процесуального рішення. Крім того, заходи дисциплінарної відповідальності застосовуються через певний проміжок часу, який необхідний для здійснення процедури дисциплінарного провадження, що не дозволяє оперативно реагувати на допущене порушення вимог кримінального процесуального законодавства та відновлювати порушені права учасників кримінального провадження.

Разом з тим у разі порушення вимог кримінального процесуального законодавства кримінальні процесуальні правовідносини мають бути спрямовані у законне русло. Зокрема, незаконне рішення має бути скасованим, а незаконно отриманий доказ - визнаний недопустимим. А такі заходи, як правильно зауважує Г. М. Вєтрова, є нічим іншим, як реагуванням з боку держави на процесуальні порушення, допущені посадовими особами держаних органів, які здійснюють кримінальне провадження. У них втілюється кримінальна процесуальна відповідальність за невиконання процесуальних обов'язків вказаних суб'єктів [3, с. 56].

Аналіз кримінального процесуального законодавства свідчить, що у разі недотримання вимог кримінального процесуального законодавства особи, які здійснюють кримінальне провадження, застосовуються заходи примусового характеру, спрямовані не стільки на покарання цих осіб, стільки на анулювання результатів їх незаконної процесуальної діяльності та відновлення законності кримінального провадження. Зокрема, у разі неефективного досудового розслідування слідчого відстороняють від розслідування (кримінальна процесуальна відповідальність) та йому може бути оголошена догана (дисциплінарна відповідальність). А тому доцільно підтримати твердження Л. Б. Алексєєвої про те, що специфічною особливістю процесуальної відповідальності посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, є можливість застосування за одне і те саме процесуальне правопорушення як правовідновлюючої санкції, так і заходів відповідальності інших видів (дисциплінарної, кримінальної, матеріальної) [6, с. 170].

Такий порядок притягнення посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, до відповідальності не суперечить принципу, закріпленому в ч. 1 ст. 61 Конституції України, де вказано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Адже, як зазначають теоретики права, «за одне правопорушення особа може бути притягнута до кількох різних видів юридичної відповідальності» [7, с. 245]. Тому в наведеному вище прикладі мова йде про різні види юридичної відповідальності (кримінальну процесуальну та дисциплінарну), які можуть застосовуватися до слідчого, прокурора чи судді в разі невиконання ними вимог кримінального процесуального законодавства.

Доцільно звернути увагу і на те, що в разі невиконання вимог кримінального процесуального законодавства до дисциплінарної відповідальності можуть притягатися й інші учасники кримінального провадження, які на професійній основі беруть участь у кримінальному процесі - захисники, представники (адвокати). Так, у ч. 1 ст. 324 КПК України визначено, що якщо захисник не прибув у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів для прибуття його до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про дисциплінарну відповідальність адвоката. У такому разі порядок притягнення адвоката до відповідальності визначений у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Досить цікавим прикладом застосування заходів кримінальної процесуальної відповідальності до різних учасників кримінального провадження є положення ст. 330 КПК України «Заходи до порушників порядку судового засідання», де передбачені заходи кримінальної процесуальної відповідальності обвинуваченого (попередження про видалення та видалення з зали засідання - ч. 1 ст. 330 КПК України); прокурора чи захисника (попередження про відповідальність за неповагу до суду - ч. 2 ст. 330 КПК України); інших осіб, присутніх у судовому засіданні (попередження про відповідальність за неповагу до суду та видалення із зали судового засідання - ч. 3 ст. 330 КПК України).

Водночас зауважимо, що відповідальність осіб, яких залучають до кримінального провадження, також має свої особливості. Адже кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість сукупної відповідальності декількох осіб за невиконання кримінальних процесуальних обов'язків. Так, у частинах 8, 10 ст. 182 КПК України визначено, що якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава повертається в дохід держави. При цьому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого, більш суворішого, запобіжного заходу.

Тобто за невиконання процесуальних обов'язків, які покладалися на підозрюваного, обвинуваченого під час обрання запобіжного заходу у вигляді застави, кримінальна процесуальна відповідальність застосовується якдо заставодавця (особа, яка внесла заставу) -звернення суми застави в дохід держави, так і до самого підозрюваного, обвинуваченого - зміна запобіжного заходу на більш суворий. Аналогічно вирішується питання і про кримінальну процесуальну відповідальність поручителів та підозрюваного, обвинуваченого у разі невиконання ним обов'язків, які були обрані під час застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Застосування заходів кримінальної процесуальної відповідальності до заставодавців чи поручителів у наведених вище випадках залежить від виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обов'язків, які на них покладалися під час обрання запобіжного заходу Адже поручителі чи заставодавці (внесена ними сума застави) були гарантами виконання цих обов'язків.. Разом з цим, заходи кримінальної процесуальної відповідальності у формі зміни запобіжного заходу на більш суворий застосовуються і до самих підозрюваних, обвинувачених.

Вище наведене дозволяє стверджувати, що суб'єктами кримінальної процесуальної відповідальності є не лише особи, які залучаються до кримінального провадження, а і посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження.

Кримінальна процесуальна відповідальність посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, має свою специфіку, а саме: факт вчинення кримінального процесуального правопорушення встановлюють посадові особи, які здійснюють функцію прокурорського нагляду, відомчого чи судового контролю у кримінальному провадженні; заходи кримінальної процесуальної відповідальності, як правило, передбачені відновлювальними санкціями; за одне і теж процесуальне правопорушення можуть застосовуватися як заходи кримінальної процесуальної відповідальності, так і заходи інших видів юридичної відповідальності - кримінальної, дисциплінарної чи матеріальної.

Список використаних джерел

1. Сулейменова Г Ж. Уголовно-процессуальная ответственность следователя: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. - М, 1988. - 163 с.

2. Дубинський А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинський // Вибрані праці [упоряд. Л. Д. Удалова,

0. І. Галаган, Д П. Письменний та ін.]. - Київ: ЦУЛ, - 2014. - С. 13-168.

3. Ветрова Г. Н. Уголовно-процессуальная ответственность / Г. Н. Ветрова. - М.: Наука, 1987. - 112 с.

4. Локтіонов І. Ю. Правова відповідальність керівника органу досудового розслідування /

1. Ю. Локтіонов // Митна справа. - 2013. - N° 6. - С. 126-130.

5. Липинский Д. А. Об уголовно-процессуальной ответственности / Д. А. Липинский // Вектор науки ТГУ - 2010. - № 3 (13). - С. 261-264.

6. Строгович М. С. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности / М. С. Строгович, Л. Б. Алексеева, А. М. Ларин; отв. ред. В. М. Савицкий. - М. : Наука, 1979. - 319 с.

Теорія держави і права: навч. посіб. / А. М. Колодій, В. Копейчиков, С. Л. Лисенков та ін.; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru