До питання протидії економічній злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання протидії економічній злочинності

О.М. Іщенко,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри спеціальних

юридичних дисциплін

У статті досліджується питання протидії економічній злочинності. Особлива увага приділяється державній політиці протидії економічній злочинності. Проаналізовано нормативно-правові акти, що регулюють питання протидії економічній злочинності, та систему органів, які наділені повноваженнями щодо протидії цьому виду злочинів.

Ключові слова: економічна злочинність, концепція протидії економічній злочинності, податкова міліція.

злочинність нормативний економічний

В статье исследуется вопрос противодействия экономической преступности. Особое внимание уделяется государственной политике противодействия экономической преступности. Проанализированы нормативно-правовые акты, регулирующие вопросы противодействия экономической преступности, и систему органов, которые наделены полномочиями по противодействию данному виду преступлений.

Ключевые слова: экономическая преступность, концепция противодействия экономической преступности, налоговая милиция.

The issue of counter economic crime is examined the article. Special attention is paid to the public policy of counter economic crime. The legislation that regulates the issue of countering economic crime and the system of bodies that have the power to counter this type of crime are analyzed.

Keywords: economic crime, the concept of combating economic crime, tax police.

Соціальні та економічні зміни, що відбуваються в нашій державі, призводять до зростання економічної злочинності та її окремих видів. Негативними наслідками цього явища є погіршення соціально-економічного становища країни, затримка розвитку ринкових відносин та економічної конкуренції, підрив основ економічної безпеки, а отже, і загроза національній безпеці, погіршення зовнішнього іміджу держави, соціальна нестабільність суспільства. Саме тому питання протидії економічній злочинності набуває особливої актуальності.

Метою статті є аналіз правових основ протидії економічній злочинності.

Економічна злочинність була предметом дослідження таких науковців: Н. Ф. Кузнєцової, А. І. Долгова, Є. Л. Стрельцова, В. М. Попович та інших.Серед науковців існує велика кількість різноманітних підходів до визначення поняття економічна злочинність. Так, А. І. Долгова визначає економічну злочинність як «сукупність корисливих злочинів проти власності, які вчиняються у сфері господарської діяльності, посягають на встановлений порядок управління економічними процесами і економічні права громадян з боку осіб, які виконують певні функції в системі економічних відносин» [3].

На думку Є. Л. Стрельцова, економічні злочини включають протиправні діяння, спрямовані на порушення відносин власності та існуючого порядку здійснення господарської діяльності [9, с. 112]. В. М. Попович під економічною злочинністю розуміє сукупність економічних злочинів, вчинених у сфері цивільного обігу речей прав дій за певний період часу з протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово- господарських і цивільно-господарських інструментів, організаційно-регулятивних та контрольно-управлінських прав і повноважень [7].

На нашу думку, варто виділити такі сутнісні ознаки економічної злочинності:

складається із кримінально караних діянь;

об'єктом посягання є економічні відносини;

наслідки у вигляді матеріальних збитків державі, суспільству чи окремим громадянам;

висока латентність економічних злочинів;

пов'язана з використанням службового становища, оскільки вчиняються особами, які виконують певні функції у сфері виробництва і послуг, а також особами, пов'язаними із регулюванням цієї діяльності та контролем за нею;

характеризується корисливим мотивом.

З урахуванням спеціального суб'єкта та спеціального об'єкта, а саме: підприємств, установ, організацій, які віднесені до пріоритетних напрямів економіки, - В. П. Корж поділяє злочини економічної спрямованості на три групи.

Перша група включає злочини у сфері власності, які вчиняються керівниками підприємств, структурних підрозділів, матеріально відповідальними особами або особами, які виконують повноваження матеріально-технічного чи виробничого характеру, приватними підприємцями та співвласниками, іншими особами у складі злочинної або організованої' групи при здійсненні виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг на підприємствах, в установах, організаціях пріоритетних напрямів економіки.

До другої групи належать злочини у сфері фінансово-економічних відносин, які вчиняються службовими особами фінансових, банківських установ, підприємств, приватними підприємцями, фермерами, іншими суб'єктами господарювання, корумпованими державними службовцями у складі групи або організованої групи, при здійсненні виробничої, посередницької, фінансової, банківської, інвестиційної, страхової діяльності на підприємства, в установах, організаціях пріоритетних напрямів економіки.

Третя група включає злочини у сфері службової діяльності, вчинені службовими особами при здійсненні управлінського, фінансового, бухгалтерського, податкового контролю на підприємствах, в установах, організаціях пріоритетних напрямів економіки у сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг, фінансування, кредитування, інвестування, страхування тощо [4, с. 48].

Економічна злочинність є явищем динамічним, розвивається й набирає нових форм і проявів. На нашу думку, ефективна протидія економічній злочинності повинна включати: по- перше, ефективну державну політику у сфері протидії економічній злочинності; по-друге,сформовану нормативно-правову базу протидії економічній злочинності; по-третє, систему спеціальних органів у сфері боротьби з економічною злочинністю. Розглянемо детальніше ці складові.

Результат протидії економічній злочинності багато в чому залежить від стратегічного планування та розробки комплексу дієвих заходів, спрямованих на ліквідацію детермінантів цього явища. На сучасному етапі розвитку України активно проводиться реформаторська кримінологічна політика, яка гармонічно поєднує соціально-економічну політику країни, її культурні традиції, політичний режим, панівну ідеологію, ресурсні можливості та ін. [1, с. 166-175]. Підтвердженням того, що кримінологічна політика відбулася як складова частина державної політики у сфері запобігання злочинності, є Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. N° 1209-р. Однак, на жаль, конкретних заходів, які допомогли б протидіяти економічній злочинності в Концепції не названо.

Ми вважаємо, що на законодавчому рівні потребує розробки та схвалення Концепція боротьби з економічною злочинністю. Її основними тезами потрібно визначити:

створення умов для розвитку економічної системи та безпечного її функціонування;

виявлення механізмів вчинення економічних злочинів та розробка заходів, пріоритетів і напрямів боротьби з цим видом злочинів;

розробка законодавчих основ боротьби з економічною злочинністю та досягнення сумісності з відповідними стандартами ЄС;

залучення потенціалу наукових установ та впровадження результатів наукових досліджень у сфері протидії економічній злочинності.

Зауважимо, що на розгляд Верховної Ради України було подано законопроект «Про основи запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями і здійснення фінансового контролю», розроблений Кабінетом Міністрів України, де було визначено правові основи запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями, функціонування системи державних органів, метою якої є забезпечення економічної безпеки України і захист її фінансового потенціалу [8]. Основними напрямами запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями у цьому законопроекті визначено:

нейтралізацію негативних соціальних процесів і явищ, що породжують економічні правопорушення та сприяють їм;

усунення умов та попередження розкрадання бюджетних коштів;

запобігання, виявлення та припинення економічних правопорушень;

попередження виникненню організованих злочинних угруповань у сфері економічної злочинності та боротьба з ними, запобігання нанесенню економічної шкоди людині, суспільству, державі;

забезпечення відшкодування економічної шкоди фізичним та юридичним особам, державі;

протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

здійснення комплексу заходів щодо запобігання незаконному виведенню коштів за кордон.

Автори законопроекту визнають необхідність проведення єдиної державної стратегії і тактики боротьби зі злочинами у сфері економіки та наголошують на необхідності створенняцентрального органу виконавчої влади, що формує і реалізує державну політику у сфері запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями.

Зауважимо, що нормативно-правова база боротьби з економічною злочинністю включає численні нормативно-правові акти. Так, основні принципи економічної системи України закріплені в Конституції України, відповідно до норм якої в Україні визнаються та захищаються усі форми власності, гарантується вільне підприємництво та підтримка конкуренції. У свою чергу, Кримінальний кодекс України є основою правового забезпечення запобігання економічним злочинам, оскільки встановлює відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності,

Крім того, окремі норми, що стосуються боротьби з економічною злочинністю, містять Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України. До законів у сфері протидії економічній злочинності варто віднести закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про засади запобігання і протидії корупції».

Недоліками нормативно-правового регулювання боротьби з економічною злочинністю є відсутність єдиного загальновизнаного поняття економічної злочинності, що призводить до різного його трактування у законодавчих актах і, відповідно, ускладнює практику застосування законів.

Важливим елементом протидії економічній злочинності є система органів у сфері боротьби з економічною злочинністю. Нині повноваженнями щодо боротьби з економічною злочинністю наділені численні правоохоронні органи, зокрема органи внутрішніх справ, Служба безпеки України, прокуратура, податкова міліція головних управлінь Державної фіскальної служби України, органи митниці ДФС України, Головне слідче управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, Національне антикорупційне бюро України.

Так, у системі органів внутрішніх справ діє Департамент захисту економіки Національної поліції України, що є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та, згідно із законодавством України, здійснює оперативно- розшукову діяльність. Відповідно до наказу Національної поліції України від 07.11.2015 №9 81 «Про затвердження Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України» Департамент захисту економіки бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері боротьби із злочинністю, захисту економіки та об'єктів права виявлення запобігання та припинення злочинів у сфері економіки, зокрема вчинених суспільно-небезпечними організованими групами та злочинними організаціями, які впливають на соціально-економічну і криміногенну ситуацію в держані та в окремих її регіонах, боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування, протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією [6].

Крім того, Департамент захисту економіки з метою виконання покладених завдань здійснює такі функції у сфері протидії організованій злочинності: аналізує стан економічної злочинності та чинники, що її обумовлюють, прогнозує криміногенну ситуацію в соціально-економічній сфері держави та окремих її регіонах, аналізує ефективність використання сил засобів та оперативно-пошукових обліків у боротьбі зі злочинністю, визначає основні напрями і тактику оперативно-розшукової діяльності, пов'язаної з виявленням злочинів у сфері економіки, вживаєзаходи з протидії злочинам в органах державної влади проти власності, у сфері інтелектуальної власності, пов'язаним з фальшивомонетництвом, а також із забезпечення відшкодування завданих зазначеними злочинами збитків, протидіє кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності, земельних відносин і використання державного майна, запобігання незаконному використанню надр та інших природних ресурсів, легалізації відмиванню доходів, одержаних незаконним шляхом, вживає заходи щодо захисту бюджетних коштів від злочинних посягань, забезпечення правомірності застосування процедур закупівлі товарів, робіт і послуг та цільового використання бюджетних коштів тощо.

Також повноваженнями в боротьбі з економічною злочинністю наділена податкова міліція. Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно- розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є:

запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування і бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні й інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері;

запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів;

забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Ще одним органом, наділеним повноваженнями у сфері протидії економічній злочинності, є Національне антикорупційне бюро України. Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці [2].

Зауважимо, що протягом тривалого часу серед науковців та практиків точаться дискусії щодо доцільності існування податкової міліції. Тези противників існування податкової міліції зводяться до таких аргументів:

податкові правопорушення становлять лише частину економічної злочинності;

правоохоронні функції щодо протидії злочинності в зарубіжних країнах інтегровані або в структуру міністерства внутрішніх справ або в структуру міністерства фінансів, у нашому ж випадку органи протидії економічній злочинності роздроблені, мають різні підпорядкування та їхні повноваження дублюються;

податкова міліція часто використовується як засіб фіскального тиску на платників податків.

Прихильники існування податкової міліції зазначають, що робота податкової міліції не лише істотно поліпшує протидію економічній злочинності у сфері оподаткування, а й значно сприяє формуванню дохідної частини бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів.

Аналіз чинного законодавства та практики, яка склалася, свідчить, що функції з протидії економічній злочинності невиправдано розпорошені за різними відомствами і часто дублюються.У результаті проведеного дослідження, ми прийшли до висновку, що з метою покращення умов протидії економічній злочинності необхідно, по-перше, розробити Концепцію протидії економічній злочинності; по-друге, удосконалювати законодавство щодо протидії економічній злочинності, зокрема уніфікувати поняття; по-третє, оптимізувати структуру та чисельність органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю.

Список використаних джерел

1. Голіна В. В. Криміногенний потенціал суспільства: поняття, зміст, форми реалізації /

2. В. Голіна // Проблеми законності : зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х. : Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого», 2012. - Вип. 119. - С. 166-176.

3. Про Національне антиюрупційне бюро України: Закон України: від 14.10.2014 N° 1698-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 47. - Ст. 2051.

4. Карпович О. Г. Экономическая преступность в России. Теория и практика противодействия / О. Г. Карпович. - М.: Юнити-Дана, 2013. - 220 с.

5. Корж В. П. Криміналістичний аналіз економічних злочинів, що вчиняються в умовах ринкового господарювання / В. П. Корж // Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. - 2014. - Вип. 1 (1). 46-54.

6. Кравчук С. Й. Економічна злочинність в Україні. Курс лекцій : навч. посібник / С.Й. Кравчук. - К. : Кондор, 2009. - 282 с.

7. Про затвердження Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України: Наказ Національної поліції України: від 07.11.2015 № 81 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/830-2015-%D0%BF

8. Попович В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: монографія / В. М. Попович. - Ірпінь : Академія державної податкової служби України, 2001. - 524 с.

9. Про основи запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями і здійснення фінансового контролю: проект Закону України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://fortetsya.org.ua/proj ects/other-proj ects/8408--l-r-.

10. Стрельцов Е. Л. Экономическая преступность в Украине : курс лекций / Е. Л. Стрельцов. - Одесса : АО БАХВА, 1997. - 572 с.

Размещено на Allbest.ru