Щодо правомірності укладення договору між контролюючим органом та платником податків договору про визнання електронних документів, як передумови реалізації платником податків обов’язку з декларування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Щодо правомірності укладення договору між контролюючим органом та платником податків договору про визнання електронних документів, як передумови реалізації платником податків обов'язку з декларування

Форсюк В.Л., здобувач кафедри фінансового права

Анотації

У статті проаналізовано правомірність вимоги щодо попереднього укладення договору про визнання електронних документів між контролюючим органом та платником податків. Питання досліджено крізь призму ефективності податкової системи та простоти і зручності виконання платником свого податкового обов'язку. Проаналізовано норми податкового та спеціального законодавства у сфері документообігу щодо закріплення не лише права, але й обов'язку подання звітності за допомогою електронного зв'язку. Наголошено на незаконності такої вимоги контролюючого органу у зв'язку з відсутністю її нормативного закріплення.

Ключові слова: податкова звітність, електронне декларування, електронний цифровий підпис, договір про визнання електронних документів.

В статье проанализирована правомерность требования предварительного договора о признании электронных документов между контролирующим органом и налогоплательщиком. Вопрос исследован сквозь призму эффективности налоговой системы, простоты и удобства выполнения плательщиком своих налоговых обязанностей. Проанализированы нормы налогового и специального законодательства в сфере документооборота относительно закрепления не только прав, но и обязанностей предоставления отчетности посредством электронной связи. Отмечена незаконность такого требования контролирующего органа в связи с отсутствием его нормативного закрепления.

Ключевые слова: налоговая отчетность, электронное декларирование, электронная цифровая подпись, договор о признании электронных документов.

The article highlights a problem of legitimacy of the preliminary contract requirements on the recognition of electronic documents between supervisory authorities and taxpayers. This topic is investigated through the efficiency of the tax system and the simplicity and ease of implementation of taxpayer's obligations. The article gives a detailed analysis of tax regulations and legislation about document flow concerning not only the right but also the obligation of reporting by means of electronic communication. Much attention is given to the illegality of such requirements from tax authority because of the absence of regulatory acts.

Key words: tax reporting, electronic declaration, electronic signature, contract on the recognition of electronic documents.

Податкове законодавство в Україні останні роки перебуває в постійному процесі трансформації та реформування, однак, незважаючи на це, Україна все ще залишається аутсайдером щорічного міжнародного дослідження Doing Business, що проводиться Світовим банком, в межах якого оцінюються можливості ведення бізнесу в країнах світу за десятьма різними напрямками, включаючи оподаткування та міжнародну діяльність. У межах зазначеного дослідження ефективність податкової системи оцінюється не лише з боку загального податкового навантаження на платника податків, але й з погляду простоти виконання платником податків свого податкового обов'язку.

Згідно з підп. 4.1.10 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) в Україні закріплено принцип рівномірності та зручності сплати - установлення строків сплати податків та зборів виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками.

У цьому контексті запровадження в Україні можливості подання звітності за допомогою засобів електронного зв'язку було надзвичайно прогресивним кроком. Водночас платники податків зіштовхнулися з проблемою зловживання контролюючими органами своїми повноваженнями відносно укладення договору про визнання електронних документів між контролюючим органом та платником податків. Як наслідок, актуальним є питання, чи відповідає положенням ПК України вимога контролюючих органів про попереднє укладення договору про визнання електронних документів між контролюючим органом та платником податків як необхідна передумова реалізації платником податку вимог щодо подання податкової звітності в електронній формі.

П. 49.3 ст. 49 ПК України встановлено право платника податків на вибір способу подання податкової звітності до контролюючих органів, а саме: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Отже, за загальним правилом подання податкової звітності засобами електронного зв'язку є правом платників податків, а не їх імперативним обов'язком.

Водночас для деяких категорій платників податків закон в імперативному порядку передбачає подання податкової звітності виключно в електронній формі за умови проведення реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством:

- абз. 2 підп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України: «Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису»;

- п. 49.4 ст. 49 ПК України: «Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством»;

- абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України: «Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством».

Таким чином, у відповідних випадках електронне декларування є невід'ємною частиною публічного обов'язку особи як платника податку, а недотримання вимог щодо подання звітності в електронній формі дає підстави для висновку про неналежне виконання платником податків свого податкового обов'язку щодо декларування.

При цьому ПК України усіх випадках, де є згадка про подання особою документів чи звітності в електронній формі, а саме: в абз. «в» п. 49.3, п. 49.4 ст. 49, п. 85.2, ст. 85, абз. 2, п. 183.7, підп. 183.13.2, п. 183, ст. 183, п. 208, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201, п. 220.2, ст. 220, п. 231.1, ст. 231, п. 298.1, ст. 298 ПК України, містить єдину додаткову вимогу, якої при цьому має дотримуватись особа: реєстрація електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Єдиним виключенням з вищевказаного є положення абз. 2 підп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, що вимагає від платників податків при поданні звіту про контрольовані операції дотримання також вимог закону щодо електронного документообігу.

Тобто ПК України прямо не передбачає (як необхідну імперативну умову виконання публічного обов'язку у вигляді подання звітності в електронній формі) попереднє укладення договору про визнання електронних документів між контролюючим органом та платником податків.

Згідно з підп. 191.1.44 п. 191.1 ст. 191 ПК України, який визначає перелік функцій контролюючих органів, передбачено, що контролюючі органи надають послуги електронного цифрового підпису.

Водночас вищезазначена стаття не містить окремої вказівки про можливість укладення між контролюючими органами та платниками податків договору про визнання електронної звітності.

При цьому ст. 20 ПК України, яка встановлює перелік прав контролюючих органів, також не передбачено окремого права контролюючих органів на укладання договорів про визнання електронних документів. Так само, як і не встановлено в ст. 16 ПК України обов'язку платників податків щодо укладання таких договорів.

Варто зауважити: якщо проаналізувати спеціальне законодавство у сфері електронного документообігу, то воно теж не покладає на платників податків безумовного обов'язку по укладенню з контролюючим органом договорів про визнання документів в електронній формі.

Так, основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-ІУ (далі - Закон України № 851-ІУ).

Зокрема у ст. 14 Закону України № 851-ІУ зазначено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Таким чином, цією нормою передбачаються альтернативні підстави для виникнення правовідносин: 1) в силу наявності відповідної вказівки у законодавстві; 2) в силу укладення між суб'єктами відповідного договору.

При цьому варто звернути увагу, що Закон України № 851-іУ було прийнято 22.05.2003 р., тобто до моменту прийняття ПК України, і відповідно до впровадження системи електронного адміністрування податків та закріплення на рівні ПК України імперативного обов'язіку подання звітності через засоби телекомунікаційного зв'язку окремими категоріями платників.

Фактично на момент прийняття Закону України № 851-ІУ чинне у той період податкове законодавство базувалося на принципі добровільності подання податкової звітності в електронному вигляді, оскільки вибір способу подання податкової звітності був правом платника податків без будь-яких виключень. законодавство податковий правовідносини

Так, згідно з преамбулою Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 р. № 233 (далі - Інструкція), що наразі залишається чинною:

- «Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису;

- Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді».

Фактично зазначена Інструкція наразі є єдиним нормативно-правовим актом, що передбачає укладення договорів про визнання електронних документів, однак згідно з її преамбулою положення Інструкції поширюються на обмежене коло платників податків, а саме: на платників податків, що прийняли рішення про добровільне подання податкової звітності засобами телекомунікаційного зв'язку.

Водночас, оскільки на цьому етапі розвитку податкового законодавства обов'язок звітування засобами телекомунікаційного зв'язку є імперативним обов'язком окремих платників податків, такі публічні правовідносини можуть урегульовуватися виключно нормами діючого законодавства України.

Як наслідок, на наш погляд, вимога контролюючих органів про попереднє укладення договору про визнання електронних документів між контролюючим органом та платником податків як необхідна передумова реалізації платником податку імперативних вимог щодо подання податкової звітності в електронній формі є неправомірною, оскільки вона не знаходить нормативного підтвердження в Податковому кодексі України.

Література

1. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-ГУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - № 36. - Ст. 275.

2. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про подання електронної податкової звітності» від 10 квітня 2008 р. № 233 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0320-08.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2755-17.

Размещено на Allbest.ru