Юридичний зміст реформування правоохоронної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЮРИДИЧНИЙ ЗМІСТ РЕФОРМУВАННЯ ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Н.А. Краснікова

Нині потребу проведення реформи правоохоронної системи України визнають як суспільство, так і влада, насамперед правоохоронці. Діяльність підрозділів, покликаних захищати права громадян, викликає справедливу критику. Міліція, СБУ, прокуратура, суди стали уособленням репресивного державного апарату режиму старої влади. Проте правоохоронна система держави повинна бути гарантом дотримання конституційних засад, забезпечення прав та обов'язків людини і громадянина та можливість захисту порушеного права. Тому стабільна правоохоронна система в державі є невід'ємною рисою розвитку людини, суспільства, нації, особливо в умовах сьогодення, коли триває процес реформування правоохоронних органів.

Отже, реформування системи правоохоронних органів має відбуватися в комплексі реформ сектора безпеки і оборони та торкнутися всіх інститутів, що забезпечують виконання правоохоронних функцій держави.

Зазначене питання вже ставало предметом дослідження таких вчених, як О. С. Бодрук, М. М. Говоруха, А. М. Куліш, І. Є. Марочкін, М. І. Мельник, В. Г. Пилипчук, Г. С. Рибалко, М. В. Руденко, Н. В. Сибільова, М. І. Хавронюк та інших, які у свої працях окреслили окремі проблеми та шляхи їх вирішення щодо процесу реформування правоохоронної системи держави. Проте, на нашу думку, питання, пов'язані з реформуванням правоохоронної системи України, на сьогодні не досліджено у повному обсязі, а тому потребують подальшого більш глибокого дослідження.

Основним завданням дослідження є виокремлення позитивних та негативних рис юридичного змісту щодо реформування правоохоронної системи держави та подальше їх порівняння й оцінка з наукового погляду, а також особисте бачення шляхів удосконалення такої реформи.

Правоохоронна система держави - це державні правоохоронні органи, які на підставі законодавства здійснюють правоохоронну, правозастосовну та правозахисну діяльність. Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу щодо осіб, які порушили закон та правопорядок [1, с. 432].

До основних державних правоохоронних органів відносяться: органи внутрішніх справ, органи прокуратури, підрозділи СБУ та суди усіх рівнів.

Органи внутрішніх справ - це правозахисні органи державної виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань на життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави. До основних завдань ОВС належать: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав та законних інтересів; реалізація державної політики у боротьбі зі злочинністю; профілактика правопорушень; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення та розслідування кримінальних правопорушень; охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності.

Прокуратура України - це єдина централізована система органів державної влади, які відповідно до Конституції та Законів України здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову функції в державі. Відповідні функції прокуратури закріплено у розділі VII Конституції' України. законність правоохоронний прокуратура суд

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Безпосередньо підпорядковується Президенту України. Основними завданнями СБУ є такі: захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного, та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної' діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також попередження, виявлення, припинення й розкриття кримінальних правопорушень проти миру та безпеки людства, тероризму та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Судова система України - це сукупність усіх судів держави, заснованих на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціалізованих судів. Основною функцією судової системи України є здійснення правосуддя [2, с. 14-15]. Досить часто правоохоронні органи нехтують покладеними на них обов'язками, більше того, цей процес відбувається не лише за рахунок корумпованої правоохоронної системи, але й за відсутності належного рівня професіоналізму у співробітників в галузі правознавства.

На нашу думку, рівень корупції у правоохоронних органах є високим, на що відповідно впливають окремі фактори: низькі посадові оклади співробітників, кругова порука в органах, «просування» родичів та знайомих на керівні посади без належного кваліфікаційного рівня та досвіду роботи, використання владних повноважень не за прямим призначенням, а з метою «кришування» кримінальних структур, сприяння поширенню незаконного бізнесу, створення штучних показників роботи за рахунок порушення чинного законодавства та інші чинники тощо. Стосовно підготовки кадрів, то запроваджена в Україні система освіти має також багато прогалин та нормативної неврегульованості, що призводить до випуску недостатньо кваліфікованих спеціалістів у галузі правоохоронної діяльності, а також особисті вольові якості студентів та курсантів, їх відношення до навчання та проходження служби у відповідних правоохоронних підрозділах також не є на належному рівні. Усі особисті якості особового складу залежать від виховання, від жаги до саморозвитку та від впливу оточуючого середовища, соціуму на людину.

Саме тому в Україні постало питання щодо реорганізації правоохоронної системи держави в цілому, або внесення кардинальних змін у окремі структурні підрозділи відповідних органів.

У законодавстві передбачено, що така реформа може бути втілена в реальні суспільні відносини протягом певного періоду часу, проте для цього потрібно мати постійне стабільне фінансування, що в нашій державі є практично неможливим. Як відомо, на даний момент триває інституційна реформа МВС, а саме перетворення міліції на поліцію. Вона зумовлена наявністю таких факторів:

1. Низька довіра населення до міліції.

2. Низькі показники результативності практичної діяльності.

3. Корупція в органах.

4. Низькокваліфікований особовий склад [3, с. 76].

За проектом цієї реформи, до нової поліції обираються і будуть обиратися громадяни, які мають повну вищу юридичну освіту, знання англійської мови тощо. Особовому складу старої міліції запропоновано пройти так звану переатестацію кадрів, де кожен співробітник зможе довести, що він є належним фахівцем у галузі правознавства, зокрема правоохоронної діяльності [4, с. 122-123].

На нашу думку, така реформа може бути ефективною у випадку дотримання законодавства стосовно її проведення та за умови відсутності корупційних проявів при проходженні переатестації кадрів. Проте, незважаючи на зарубіжний досвід таких реформ, вважаємо, що суттєве скорочення кадрів особливо не молодого віку не є правомірним та банально призведе до підвищення кількості безробітних в Україні, оскільки переатестація повинна базуватися на ділових, професійних та моральних якостях працівників, а не на відповідній віковій межі та інтересах зацікавлених осіб. В умовах реформованої нової поліції найдоцільніше буде поєднувати жагу до праці, активність, самовідданість та досвід роботи, що безпосередньо стане ефективним базисом для виконання покладених на поліцію завдань та обов'язків.

В умовах реорганізації неможливо уявити нового поліцейського, який не володіє знаннями юриспруденції, як неможливо уявити будь-кого, хто працюватиме у новій, реформованій правоохоронній структурі. Оскільки правоохоронна діяльність - це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу із суворим дотриманням встановленого законом порядку, то така діяльність стосується не лише нової поліції, а й прокуратури, яку також очікують певні реформи, СБУ, органи юстиції тощо, і здійснюватися вона повинна, як уже зазначалося, із суворим дотриманням законодавства, що визначає певні юридичні вміння суб'єктів такої діяльності, навички, розуміння законодавства у цілому [5, с. 176].

Також потрібно звернути увагу на зміни до КПК України, які необхідно буде внести у зв'язку з реформованою новою правоохоронною структурою держави. Законодавець матиме змогу мінімізувати прогалини, колізії в законодавстві, які на даний момент існують у чинному КПК України, такі як: неврегульована співпраця оперативних підрозділів із слідчими підрозділами у розрізі долучення матеріалів оперативно-розшукових справ до матеріалів кримінального провадження і подальшого їх використання як безпосередніх джерел доказів, отриманих негласним шляхом; при проведенні процесуальної дії як тимчасовий доступ до речей і документів (виїмка), відсутні чіткі приписи стосовно того, що посадова особа, яка провадить таку діяльність, повинна безпосередньо узгоджувати свої дії з керівником фінансової установи, в іншому випадку така процесуальна дія ставить під сумнів збереженість інтересів фінансових установ, клієнтів, третіх осіб, інтереси яких можуть постраждати, якщо така слідча (розшукова) дія буде проводитися без попереднього узгодження; певні прогалини законодавства стосовно процедури примирення потерпілого та підозрюваного чи обвинуваченого, де порядок примирення та наслідки передбачені, що додає відповідній статті КПК України «статус диспозитивності», де та чи інша сторона можуть діяти на власний розсуд із певною вигодою та інші прогалини.

«Новий рядок» КПК України буде відповідати вимогам нової правоохоронної системи держави, виходячи з нових функцій, завдань та повноважень держслужбовців.

Отже, підсумовуючи викладене вище, можна виділити позитивні на негативні риси інституційної реформи МВС. До позитивних належать:

- подолання корупції в органах поліції;

- висококваліфікований особовий склад за результатами зміненої підготовки кадрів та здачі іспитів;

- високі показники роботи, які призведуть до більш якісної боротьби зі злочинністю;

- зростає довіра населення до працівників поліції.

Також необхідно виділити негативні риси:

- суттєве скорочення штатного розпису працівників;

- певне коло колишніх співробітників залишаються без роботи, що призведе до підвищеного рівня безробітних у державі;

- відносно невеликі темпи боротьби зі злочинністю на перших етапах дії реформованих підрозділів за відсутності належного досвіду роботи.

Оцінюючі усі можливі і неможливі позитивні та негативні риси реформування правоохоронної системи держави, ми надаємо перевагу саме позитивним рисам, оскільки з часом усі позитивні риси стануть корисними для населення та держави, а негативні - компенсуються за рахунок часу та досвіду роботи. Тому реорганізація правоохоронної системи держави буде досягнута лишу у тому випадку, коли свідомість законодавця та громадян України буде взаємозалежною і буде лише доповнювати одне-одного як з теоретичного погляду, так і з практичного для спільної реалізації цієї мети, діючи в межах законодавства України.

Список використаних джерел

1. Загальна теорія держави і права / М. В. Цвик, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. -Харків: Право, 2007. - 432 с.

2. Куліш А. М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України : моногр. / А. М. Куліш. - Ч. 1. - Х., 2012. - С. 14-15.

3. Марочкін І. Є. Організація судових та правоохоронних органів: навч. посіб. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сибільова та ін. - Х., 2011. - С. 76.

4. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: навч. посіб. // М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. - К., 2015. - С. 122 - 123. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посіб. / Рабінович П. М. - Вид 5-те, зі змінами. - К.: Атіка, 2009. - 176 с.

Анотація

Ключові слова: реформування, правоохоронна система, правоохоронні органи.

Ключевые слова: реформирование, правоохранительная система, правоохранительные органы.

Keywords: reform, law enforcement system, law enforcement agencies.

Размещено на Allbest.ru