Адміністративні послуги у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Адміністративні послуги у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування

Соловйова О.М., к. ю. н., доцент,

доцент кафедри адміністративного права

Стаття присвячена проблемним питанням реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування. У статті розглянуті адміністративні послуги у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування, виділені їх характерні ознаки. Проаналізований порядок надання таких адміністративних послуг на підставі Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Ключові слова: адміністративна послуга, суб'єкти надання адміністративних послуг, центри надання адміністративних послуг, місце проживання, місце перебування, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування.

Статья посвящена проблемным вопросам регистрации/снятия с регистрации места проживання/пре- бывания. В статье рассмотрены административные услуги в сфере регистрации/снятия с регистрации места проживання/пребывания, выделены их характерные признаки. Проанализирован порядок предоставления таких административных услуг на основании Правил регистрации места проживания и Порядка передачи органами регистрации информации в Единый государственный демографический реестр.

Ключевые слова: административная услуга, субъекты предоставления административных услуг, центры предоставления административных услуг, место проживания, место пребывания, регистра- ция/снятие с регистрации места проживання/пребывания.

Solovyova O.M. THE ADMINISTRATIVE SERVICES IN THE FIELD OF REGISTRATION/ DE-REGISTRATION OF PLACE OF RESIDENCE/STAY

The article is devoted to topical issues of registration/de-registration of residence/stay. The article describes the administrative services in the field of registration/de-registration of place of residence/stay, allocated their characteristic features. Analyzed the procedure for providing such administrative services pursuant on Rules of registration of residence and Procedure for transfer by the registration information in the Unified State Demographic Registry.

Key words: administrative service, subjects of providing administrative services, centers of providing administrative services, place of residence, place of stay, registration/removal fromregistration of residence/stay.

Постановка проблеми. Розбудова України як правової демократичної держави вимагає радикальної зміни пріоритетів у відносинах між владою і приватними (фізичними та юридичними) особами. Саме для наголошення про існування обов'язку держави перед пересічними громадянами групою адміністративістів було запропоновано таку новацію в переліку функцій виконавчої влади, як надання адміністративних послуг. На сьогодні існування такого правового інституту вже практично не викликає сумнівів. Не дивлячись на проведену низку заходів організаційного та нормативно-правового характеру з метою реформування системи адміністративних послуг, процедура їх надання залишається недосконалою. Тому особливої актуальності набувають подальші пошуки шляхів оптимізації процедури надання адміністративних послуг та підвищення їх якості, тим більш в умовах, коли необхідність в окремих послугах виникає в кожної особи, яка перебуває на території України.

Ступінь розробленості проблеми. Аналіз останніх публікацій показав, що проблеми надання адміністративних послуг були предметом науково-теоретичних досліджень таких українських вчених, як В. Авер'янов, О. Вінні- ков, В. Гаращук, І. Голосніченко, Д. Горєлов, В. Долечек, В. Кампо, І. Коліушко, Р. Куйбіда, Т. Мотренко, Є. Матвіїшин, В. Сороко, В. Ти-мощук та ін. Проте невирішеними повністю проблемами як на практичному, так і теоретичному рівні залишається відсутність чіткого переліку адміністративних послуг та суб'єктів їх надання. На сьогодні зазначені проблеми поглиблюються у зв'язку з проведенням реформ у сфері адміністративних послуг, пов'язаних із запровадженням децентралізації (передачі повноважень з надання адміністративних послуг органам місцевого самоврядування), з введенням он-лайн сервісів отримання послуг тощо. Особливо це стосується таких послуг, як реєстрація народження, отримання паспорта громадянина, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування. З метою вдосконалення правового регулювання процесу надання таких послуг подальшого вивчення потребують питання спрощення доступу до них громадян, підвищення зручності їх отримання та поліпшення їх якості.

Мета статті - аналіз нормативно-правових актів та наукової літератури щодо визначення порядку надання адміністративних послугу сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування. Відповідно до означеної мети досліджуються проблеми правового регулювання надання таких послуг. адміністративний послуга проживання

Виклад основного матеріалу. Серед персональних даних фізичної особи не лише у сфері приватного права, але й публічно-правових відносин особливу роль відіграють ім'я та місце проживання фізичної особи. Важко переоцінити значення такої персоніфікованої ознаки фізичної особи, як місце проживання. Немає жодної галузі права, яка б прямо чи опосередковано не застосовувало це поняття до різноманітних суспільних відносин. Для визначення змісту права на вибір місця проживання, на з'ясування способів його реалізації та обмежень здійснення органічно поєднуються імперативний та диспозитивний спосіб регулювання суспільних відносин, які становлять предмет як галузей приватного права, так і галузей публічного права.

Право на вільний вибір місця проживання та свободу пересування закріплений у ряді міжнародно-правових документів: ст. 13 Загальної декларації прав людини [1], ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [2], ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [3]. У національному законодавстві це право закріплено в ст. 33 Конституції України [4], ст.ст. 310, 313 Цивільного кодексу України [5] (далі - ЦК України), Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (далі - Закон № 1382-іУ) [6].

Взагалі, з місцем проживання законодавство пов'язує виникнення та припинення багатьох юридичних фактів (наприклад, місце виконання зобов'язання; визначення підсудності в цивільних, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення). Правове підтвердження факту місця проживання фізичної особи до недавнього часу регулювалось інститутом прописки. У результаті законодавчих змін прописка, що мала дозвільний характер, була замінена на реєстрацію та облік громадян за обраним ними місцем проживання, що мала носити повідомний характер. Але, по суті, правила реєстрації відповідають попереднім правилам, за виключенням зміни терміну «прописка» на інший - «реєстрація». При цьому слід говорити про відмінність терміну «місце проживання» та «місце реєстрації» особи. Так, згідно із Законом № 1382-ІУ місце проживання це - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; а реєстрація представляє собою внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування з подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Також Закон № 1382-ІУзазначає, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Це положення кореспондується з ч. 6 ст. 29 ЦК України, яка зазначає, що фізична особа може мати кілька місць проживання. Тобто особа може проживати в різних місцях, але бути зареєстрована лише за одним.

Таким чином, законодавець не ототожнює місце проживання особи з місцем реєстрації. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Тим більше, за ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-іУ реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Що стосується надання адміністративних послуг у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування, то вони належить до базових адміністративних послуг [7]. Безперечно, адміністративним послугам у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування притаманні такі загальні ознаки, як: безпосередня ініціатива фізичної особи для отримання послуги; результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання відповідно до закону; прийняття адміністративного акту як кінцевий результат надання послуги; виникнення, зміна чи припинення прав та/або обов'язків в осо- би-одержувача. Поряд із цим їм притаманні певні особливості, що дозволяють адміністративні послуги у сфері реєстрації/зняття з рестрації місця проживання/перебування виділяти в окрему групу з властивими для них змістом та метою.

Адміністративні послуги у сфері реєстра- ції/зняття з реєстрації місця проживання/ перебування мають власні правові засади. Крім загального Закону України «Про адміністративні послуги» [8], порядок надання таких послуг регламентується Законом № 1382-ІУ, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» [9] (далі - Правила), Наказом Державної міграційної служби України «Про затвердження Типової інформаційної картки адміністративної послуги щодо здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування» [10].

На початку 2016 року законодавство у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування зазнало змін, які торкнулися як суб'єктів надання такої послуги, так і самої процедури. Тим більше, раніше законодавець чітко розмежовував місце проживання та місце перебування, в залежності від часу проживання особи за певною адресою. Так, під місцем перебування розумілася адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а під місцем проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Тобто як місце проживання, так і місце перебування пов'язувалося з адміністративно-територіальною одиницею, з відмінністю лише за часом проживання (редакція Закону № 1382-ІУ станом на 27.04.2o14 р.). Крім того, на момент прийняття Закон № 1382-ІУ містив ст.ст. 8 та 9, які були присвячені виключно реєстрації місця перебування. Так, передбачалося, що реєстрація

місця перебування здійснюється за заявою особи протягом семи днів з моменту прибуття, а зняття - шляхом повідомлення особою відповідних органів. Змінами від 05.07.2012 р. зазначені статті були скасовані, але окремі їх положення були перенесені в інші статті Закону № 1382-іУ [11]. Змінами від 02.09.2014 р. до Закону № 1382-ІУ було визначено, що місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово [12]. Аналогічно була викладена і ч. 1 ст. 29 ЦК України. Хоча до вказаних змін під місцем проживання фізичної особи цивільне законодавство розуміло житловий будинок, квартиру, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (в редакції станом на 24.07.2014 р.). Тобто законодавець не встановлював часові проміжки проживання, на відміну від перебування (менше шести місяців на рік), і пов'язував це місце не з адміністративно-територіальною одиницею, а з певним житлом. На сьогодні до місця проживання, крім житла, в якому особа проживає, належать спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Законодавче визначення місця перебування залишилося без змін і пов'язується з адміністративно-територіальною одиницею, на якій особа проживає менше шести місяців на рік. Крім того, аналізуючи положення Правил, можна дійти висновку, що місце перебування повинні зареєструвати особи, які звернулися за захистом в Україні, та інформація про це вноситься до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи. Закон № 1382-ІУу ст. 3 визначає, що до таких документів також належить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також Правила визначають, що документами, які підтверджують право на проживання в житлі, є: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. Право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, підтверджуються довідкою про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи. В усіх інших випадках як Правила, так і Закон № 1382-ІУне розрізняють вимоги до процедури реєстрації місця проживання чи місця перебування. У будь-якому разі, законодавство вимагає реєстрацію як місця проживання, так і місця перебування для кожної особи, що на законних підставах перебуває на території України - громадянина України, іноземця, особи без громадянства.

Крім того, Закон № 1382-ІУ передбачає можливість реєстрації та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства. Таким чином, законодавство у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування дозволяє можливість реєстрації як тимчасового проживання, так і тимчасового перебування.

Все вищевикладене дозволяє виділити першу специфічну рису адміністративних послуг у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування як мету їх надання. Відповідно, вона буде похідною від завдань та мети державної реєстрації місця проживання/перебування особи та призначення адміністративних послуг взагалі. Метою надання таких адміністративних послуг є забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, пов'язаних зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.

Кожна адміністративна послуга характеризується власним суб'єктом надання. Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єктом надання адміністративної послуги визнається орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги. На сьогодні повноваження з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування передано виконавчим органам сільських, селищних або міських рад, сільським головам (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Зазначені зміни були спрямовані на розширення повноважень органів місцевого самоврядування та опти- мізацію процесу надання адміністративних послуг, про необхідність чого неодноразово наголошувалось у науковій літературі [7]. Закон № 1382-ІУ також передбачає можливість надання адміністративних послуг через ЦНАП. Хоча слід зазначити, що на сьогодні залишається чинним Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів [13], який регулює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС). Крім того, згідно з Деякими питаннями надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг реєстрація/зняття з реєстрації та надання довідок з місця проживання здійснюється органами ДМС через Центри надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) [14]. Тому першочерговим завданням є приведення нормативно-правових актів у відповідність із Законом № 1382-ІУ для зменшення прогалин та недоліків, з метою ефективного забезпечення прав та свобод фізичних осіб.

Ще однією характерною рисою адміністративних послуг у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування є

встановлення особливих правил адміністративної процедури їх надання. До основних правил та вимог реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування слід віднести строк, протягом якого особа повинна зареєструватися за новим місцем проживання/перебування. На сьогодні цей строк збільшений з 10 до 30 календарних днів. Також законодавством встановлено строк надання адміністративної послуги. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Також серед спеціальних вимог до процедури надання таких адміністративних послуг слід віднести: встановлений законом перелік документів; підстави для відмови в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання; порядок внесення відомостей до відповідних документів; підстави для скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.

Ще однією характерною рисою розглядуваних адміністративних послуг можна виділити суб'єктів звернення. Відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» до них належать фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг. Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування стосується виключно фізичних осіб, при чому, як вже зазначалося обов'язок, зареєструвати своє місце проживання/перебування покладається як на громадян України, так й іноземців та осіб без громадянства. Крім того, п. 17 ст. 6 Закону № 1382-ІУ встановлює вимогу для осіб, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості. Вони зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Крім того, характерною рисою адміністративних послуг у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування слід виділити встановлення плати за їх надання. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про адміністративні послуги» при наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір). Причому розмір плати за надання адміністративної послуги і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення. Закон № 1382-ІУ встановлює, що в разі звернення особи протягом встановленого законом строку адміністративний збір сплачується в розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати; в разі звернення особи з порушенням встановленого строку - в розмірі 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати. Якщо реєстрація місця проживання здійснюється одночасно із зняттям з попереднього місця проживання, адміністративний збір стягується лише за одну адміністративну послугу та зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання. Слід додати, що адміністративний збір за таку послугу було збільшено з 0,85 грн. до майже 13 грн. Крім того, він дістав чіткого законодавчого закріплення.

Послуга з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування, з одного боку, здійснюється лише за зверненням фізичної особи, а з іншого боку, у фізичної особи не має вибору, вона повинна здійснити таку реєстрацію. Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено адміністративну відповідальність за проживання без реєстрації. Так, раніше ст. 197 КУпАП передбачалося, що проживання громадян без реєстрації місця проживання чи перебування тягнуло за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На сьогодні штраф замінено попередженням, але і введено повторність за вчинення такого правопорушення протягом року (штраф від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Змін зазнали не лише матеріальні норми щодо адміністративної відповідальності за проживання без реєстрації, але й порядок притягнення осіб до відповідальності. Так, раніше розгляд справ про зазначене правопорушення належав до відання органів ДМС (ст. 222-5 КУпАП станом до внесення змін, пов'язаних із передачею повноважень із реє- страції/зняття з реєстрації місця проживання/ перебування до органів місцевого самоврядування). Працівники цих же органів були уповноважені складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. І97 КУпАП. Це призводило до суттєвих недоліків на практиці, оскільки адміністративні послуги з приводу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання здійснювалися через ЦнАп, але працівники цих органів були позбавлені можливості фіксації правопорушень у сфері реєстрації місця проживання. Певним чином ситуація була виправлена змінами до КУпАП. Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 КУпАП складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 197 цього Кодексу, мають право посадові особи, уповноважені виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, та посадові особи, уповноважені на те місцевими державними адміністраціями (п. 2-5 ч. 1 ст. 255 КУпАП). Відповідно до ст. 219 КУпАП розгляд справ про зазначене правопорушення належить до повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад. Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати зазначені справи (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг) мають право адміністратори центрів надання адміністративних послуг.

На сьогодні органи, які безпосередньо здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування, уповноважені і фіксувати факт вчинення правопорушення, і накладати стягнення. Це є цілком достатнім та обґрунтованим не тільки для забезпечення ефективного реагування держави на правопорушення у сфері реєстрації місця проживання, але й засобом захисту прав, свобод та інтересів особи при притягненні її до відповідальності.

Висновки

Таким чином, сформовані особливості дозволяють виділити адміністративні послуги у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування в окрему групу з властивими для них змістом та призначенням. Характерними рисами таких послуг є те, що вони надаються: задля досягнення спеціальної мети; спеціально уповноваженим суб'єктом, у тому числі через ЦНАП; відповідно до нормативно-встановлених правил та вимог адміністративної процедури; після сплати адміністративного збору, розмір якого встановлений законом; лише фізичним особам, як громадянам України, так й іноземцям та особам без громадянства; за зверненням особи, але в тому числі представляють собою обов'язок. Існуюча на сьогодні процедура реєстрації/зняття з реєстрації місця проживан- ня/перебування не позбавлена певних недоліків. Упродовж усього часу незалежності України система реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування зазнавала лише поверхневих змін. Можливо, необхідно подумати про запровадження так званих повідомних моделей реєстрації місця проживання в інтересах громадян без документального підтвердження підстав для проживання в житлі. Тим більше, окремі правники вважають, що в ідеалі децентралізацію повноважень з реєстрації місця проживання було б добре поєднати саме зі зміною характеру такої реєстрації: переходом з «дозвільного» на «повідомний» порядок [15]. Однак для зменшення зловживань з боку певних суб'єктів можна запропонувати закріпити обов'язок власника житла підтвердити місце реєстрації, наприклад, за затвердженим бланком, з огляду на те, що в базах даних є відомості про власника, а тому з їх ідентифікацією проблем не повинно бути. У будь-якому разі, такі зміни повинні відбуватися на підставі чіткого та зрозумілого правового регулювання.

Література

Загальна Декларація прав людини: Резолюція 217 А (Ш) Генеральної Асамблеї від 10.12.1948 р. // Офіційний вісник України. - 2008. - № 93. - Ст. 3103.

Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 р. // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 215.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Пакт ООН від 16.12.1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043.

Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-ГУ // Відомості Верховної Ради України. -2003. - № 40. - Ст. 356.

Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р. № 1382-^ // Офіційний вісник України. - 2004. - № 1. - Ст. 4.

Тимощук В.П. Адміністративні послуги: проблеми теорії, законодавства і практики в Україні / В.П. Тимощук // Адміністративне право і процес. - 2014. - № 3(9). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://applaw.knu.ua/index. php/arkhiv-nomeriv/3-9-2014-juЫlee/item/383-admiшstratyvm- posluhy-proЫemy-teoriyi-zakonodavstva-i-praktyky-v-ukrayiш- tymoshchuk-v-p.

Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.12 р. № 5203-МІ // Офіційний вісник України. - 2012. - № 76. - Ст. 3067.

Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207 // Офіційний вісник України. - 2016. - № 28. - Ст. 1108.

Про затвердження типової інформаційної картки адміністративної послуги щодо здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування: Наказ Державної міграційної служби України від25.03.2016 р. № 44. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dmsu.gov.ua/images/files/ nakazy/tech-card.pdf.

Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні: Закон України від д 05.07.2012 р. № 5088-МІ // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 30. - Ст. 343.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання: Закон України

№ Ї673-МП // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 43. - Ст. 2037.

Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 р. № 1077 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 99. - Ст. 4026.

Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг: Розпорядження Кабінету Міністрів України від

р. № 523-р // Офіційний вісник України. - 2014. - № 45. - Ст. 1193.

Надання адміністративних послуг у муніципальному секторі. Навчальний посібник для посадових осіб місцевого самоврядування / В. Тимощук / Асоціація міст України - К. : ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ», 2015. - 124 с.

Размещено на Allbest.ru