Надання засудженим Інтернет-послуг: аналіз проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія Державної пенітенціарної служби

Надання засудженим Інтернет-послуг: аналіз проблеми

Баляснікова Т.І.

старший викладач кафедри іноземних мов

та ділової української мови

Ігнатович Т.З.

старший викладач кафедри іноземних мов

та ділової української мови

Постановка проблеми. Протягом останнього десятиліття Україна активно інтегрує до європейського простору, намагається наблизитися до європейського рівня життя, європейських стандартів. Політика європейських країн у сфері виконання кримінальних покарань має тривалий історичний шлях свого становлення. Багаторічний досвід багатьох держав демонструє, що перебування в місцях позбавлення волі, замість виправлення засуджених, перетворює більшість із них на найнебезпечніших злочинців. У зв'язку з цим у багатьох країнах світу докладають великих зусиль до гуманізації режиму виконання та відбування покарання. Зокрема, одним із аспектів забезпечення прав засуджених в Україні можна вважати надання обмеженого доступу до мережі Інтернет у місцях позбавлення волі, що наближає відбування покарання до міжнародних стандартів.

Особливо важливим це питання є в умовах переходу людства до нових комунікаційно-інформаційних технологій, що ставить нові завдання у вирішенні проблем забезпечення прав людини та громадянина. У цьому контексті досвід європейських країн щодо надання Інтернет-послуг засудженим є актуальним і своєчасним.

Ступінь розробленості проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій з указаної проблеми свідчить, що велику увагу необхідності гуманізації режиму відбування покарань в Україні приділяли такі дослідники: О.М. Джужа, Т.А. Денисова, О.Г. Колб, В.О. Меркулова, А.Х. Степанюк, І.С. Яковець та ін.

У свою чергу, різні аспекти дотримання прав засуджених, зокрема права користуватися мережею Інтернет, досліджували такі зарубіжні вчені, як Р. Джонсон, Д. Драке, Н. Крісті, Т. Метісен, Р. Сігнореллі, С. Фаррал.

Метою статті є дослідження досвіду європейських країн у питанні надання засудженим послуг мережі Інтернет.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засуджених до європейських стандартів», засуджені отримали вільний доступ до Інтернет-мереж, окрім доступу до електронної пошти, соціальних мереж і сайтів, які пропагують жорстокість. Варто зазначити, що користуватися доступом до глобальної мережі Інтернет можна за умови оплати послуги з особистих коштів засуджених.

Вивчення законодавства окремих зарубіжних країн свідчить про те, що використання Інтернету, доступ до електронної пошти під наглядом допускається, наприклад, у 49 корекційних установах США й п'яти канадських провінціях. Виховання засуджених за допомогою комп'ютерів здійснюється в деяких в'язницях Австралії та Румунії, у Великій Британії засудженим дають ігрові консолі для розвитку пам'яті й логічного мислення. У Норвегії всі ув'язнені мають доступ до Інтернету, перебуваючи навіть у камерах. Це пов'язано з тим, що у 2010 р. в Норвегії відбулись реформаційні зміни щодо забезпечення ув'язнених доступом до Інтернету за допомогою національної мережі. Таке нововведення було зумовлено необхідністю досягнення цілей норвезької освітньої системи у в'язницях, а також необхідністю підготовки до проведення екзаменів.

У ст. 125 Кримінально-виконавчого кодексу України зазначається, що, відповідно до Законів України «Про освіту» і «Про загальну середню освіту», засуджені мають змогу здобувати повну загальну середню освіту. Проте ані в чинному Кримінально-виконавчому кодексі, а ні в Законі України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку і вимог відбування покарання» не передбачено нововведень щодо забезпечення ув'язнених доступом до Інтернету [1].

Протягом останніх років розвиток Інтернет-послуг у пенітенціарній (в'язничній) системі європейських країн збігся із широким обговоренням проблем щодо загального покращення управління виправними установами. Ідеться про впровадження так званого електронного управління установами (e-government). Використання Інтернет-технологій у пенітенціарних (в'язничних) системах як аспекту «модернізації управлінських послуг» надало можливість окреслити зв'язок між системою виконання покарань і засобами масової інформації [4, с. 45].

У Сполученому Королівстві останні 20 років уряд проводить суперечливу політику, спрямовану на збільшення місць у в'язницях і водночас на скорочення державних витрат на їх утримання. На думку представників держави, пріоритетним засобом заощадження державних коштів є передача контрактів щодо проектування, будівництва та управління в'язницями приватним компаніям (таким як G4S), які керують найсучаснішою в Англії й найбільшою в Європі королівською в'язницею Оуквуд (Oakwood) в Уолверхамптоні (Wolverhampton). Щорічні витрати на засуджених у цій в'язниці становлять менше ніж половина тих коштів, що витрачає на це держава.

Згідно з контрактом, в Оуквуді передбачено утримання засуджених в установах як мінімального й середнього, так і максимального рівнів безпеки, хоча офіційно ця установа належить до в'язниць низького та середнього рівнів безпеки. Якщо в майбутньому виникне потреба розмістити засуджених, які становлять високий рівень небезпеки, ця установа вже буде підготовленою й не потребуватиме додаткового фінансування. Особливість умов утримання полягає в тому, що засуджені категорії C, які зазвичай перебувають в умовах, наближених до умов в'язниць «відкритого» типу, і засуджені категорії D, які перебувають в умовах мінімального рівня безпеки, утримуються за високими стінами, з обмеженим правом пересування територією установи.

В'язниця Оуквуд уважається зразком відмови британського уряду від обіцяної «революції у сфері реабілітації», діяльність якої спрямована на подальше розширення території установи, а також на зростання рівня безпеки в межах установи. Британські фахівці (Д. Драке, Т. Метісен) підкреслюють, що Сполучене Королівство в цьому питанні наслідує практику США в галузі пенітенціарної політики та філософії. Щодо європейських країн дослідники дотримуються думки, що за останнє десятиліття позбавлення волі стало найтиповішим і найпоширенішим видом покарання [2, с. 14].

Ув'язнення розглядається як «корисний барометр для розуміння методів і меж застосування державної влади, за допомогою якої безпека в пенітенціарній (в'язничній) системі зростає як результат підвищення загрози суспільству в період після терористичного акту в Сполучених Штатах 11 вересня 2011 р. (Post 9/11)» [2, с. 21].

Аналізуючи зміни в системі пенітенціарної (в'язничної) безпеки, британський дослідник Н. Крісті (N. Christie) наводить приклади найбільш резонансних утеч із в'язниць із найвищим рівнем безпеки - Уайтмур (Whitemoor) у 1994 р. та Паркхуст (Parkhurst) у 1995 р., що стали поштовхом до впровадження реформ [6]. Політичні розслідування, які супроводжували ці приголомшливі втечі, призвели до виникнення нового режиму безпеки та контролю, включаючи зміцнення зовнішніх кордонів в'язниць, збільшення використання камер внутрішнього й зовнішнього спостереження, посилення перевірки речей засуджених і приміщень на території в'язниць. Театралізоване скасування всіх привілеїв, включаючи заборону користуватися комп'ютером та Інтернетом, було висвітлено популярними медіа як «хибно створені індульгенції для злочинців» [6].

Отже, політичний і суспільний запит на най- суворіше покарання небезпечних злочинців, «гірших серед гірших», після вищезгаданих утеч розглядався як раптовий каталізатор, що призвів до численних змін у повсякденних процедурах, установлених порядках і різних видах діяльності пенітенціарної (в'язничної) системи, результатом яких було посилення заходів безпеки й порушення принципів гуманності, зокрема відсутність права користуватися комп'ютером та Інтернетом.

Ідею про те, що заборона користуватися комп'ютерами та Інтернетом засудженими може розглядатися не лише як закріплений законодавством вид покарання, що полягає в позбавленні засуджених привілеїв і пільг, а і як форма маніпуляції засудженими, підтримує американська дослідниця Р. Сігнореллі (N. Signorelli). На її переконання, «залякані люди є більш залежними, ними легше маніпулювати, вони більш чутливі до оманливо простих, дієвих і жорстких заходів і сталих переконань <...>; вони можуть визнати й навіть підтримати репресивні заходи, якщо вони призведуть до зменшення небезпеки та інших проблем у в'язниці» [8, с. 85].

Водночас кількість законодавчо закріплених видів покарань зростає і спонукає громадськість підтримати репресивні методи, що застосовуються до засуджених, і переконує людей у необхідності створення суворих та жорстких умов у пенітенціарних (в'язничних) системах Європи.

Досліджуючи інший аспект заборони користування засудженими мережею Інтернет, британський учений Р. Джонсон (R. Johnson) дотримується позиції, згідно з якою ця форма покарання перетворює засуджених на громадян другого ґатунку в епоху інформаційно-комунікаційних технологій. Вони відчувають себе нікчемними, знедоленими через відсутність комп'ютера й можливості обмінюватися інформацією - засобом спілкування, який став звичайним для решти суспільства. Цей факт перетворює засуджених, особливо тих, хто відбуває довгий термін покарання, на «печерних людей в еру надзвукових технологій», що потрібно вважати проблемою, яка стала актуальною для пенітенціарної (в'язничної) системи, вважає Р. Джонсон [5, с. 255].

Іншою проблемою, з якою зіштовхуються засуджені, є відокремлення їх від сім'ї та друзів. Особливо гостро це відчувають молоді засуджені, для яких сім'я є життєво необхідною підтримкою. Утрата контактів із сім'єю, зруйновані взаємини з дітьми є причиною суїцидальної поведінки й членоушкоджень. Цей факт визнаний як один із головних, що призводить до рецидивної поведінки.

У цьому контексті опосередковане спілкування за допомогою комп'ютера могло б бути надзвичайно цінним інструментом, який би надав можливість засудженим підтримувати зв'язки із сім'єю, друзями, а також із юристами та опікунами. Це дало б змогу батькам, які перебувають в ув'язненні, підтримувати постійний зв'язок зі своїми дітьми за допомогою електронної пошти або соціальних мереж. Руйнування сімейних відносин, втрата роботи - все це може стати результатом навіть нетривалого терміну позбавлення волі, викликає почуття «покинутості» й може призвести до подальшого зростання злочинності. Схожі проблеми з'являються, коли засуджені відбувають покарання в установах, які розташовані далеко від місця проживання, і родичі не мають можливості відвідувати їх часто. Написання листів часто викликає труднощі через низький рівень грамотності серед засуджених. Надання засудженим доступу до комунікаційних ресурсів світової мережі Інтернет, включаючи послуги передавання даних та електронної пошти, зменшило б кількість проблем, пов'язаних із написанням листів і забезпечило б миттєвим, інтерактивним і звичним для більшості молодих людей засобом спілкування.

Крім того, використання комп'ютерів та Інтернет-ресурсів можна розглядати як ефективний інструмент для підвищення рівня навчально-виховної роботи у виправних установах і засобом формування у співробітників установ і засуджених компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій (далі - ІКТ), які визнано одними з ключових компетентностей, необхідних для життя в сучасному суспільстві. Ідеться про навички пошуку, систематизації, зберігання, подання та передавання інформації; використання ІКТ в навчальній, професійній, культурній сферах.

Доступ до мереж Інтернет дав би засудженим змогу спілкуватися з потенційними роботодавцями, громадськими організаціями щодо вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням засуджених житлом перед звільненням, і збільшити контакти з опікунами, юристами та сім'єю. Безумовно, спілкування засуджених із зовнішнім світом за допомогою комп'ютера є важливим і корисним.

Незважаючи на позитивні фактори використання Інтернету в місцях позбавлення волі, громадськість здебільшого виступає проти доступу засуджених до глобальних комп'ютерних мереж. Офіційні спроби заборонити засудженим користуватися комп'ютером ґрунтуються на відсутності технічного супроводу, ненадійності й недосконалості системи надання таких послуг; необхідності перевірки, підзвітності, оцінювання ризиків використання Інтернету, оскільки існує можливість використання Інтернету для перегляду порносайтів, контактів із жертвами злочину, залякування свідків і планування втеч.

З іншого боку, користування засобами масової інформації визнано невід'ємним правом громадян. Наприклад, у семи федеральних землях Німеччини засуджені мають можливість у дуже обмеженій формі користуватися Інтернет-ресурсами.

У цьому сенсі привілейованими є ув'язнені установи «Ґері». У тюрмі цього тюринзького міста дозволяється переглядати лише ті Інтернет-сайти, що можуть допомогти в подальшому житті після виходу на волю. «Дозволені веб-сторінки сприяють ресоціалізації, це сторінки агентств праці, товариств допомоги тим, хто відбуває покарання», - пояснюють у Міністерстві юстиції Тюрингії.

Порівняємо значення використання Інтернету й телебачення в реформуванні сучасної пенітенціарної системи. Коли вперше обговорювали питання про встановлення телевізорів у камерах, були озвучені проблеми щодо складнощів і непрактичності, спричинені цензуруванням телевізійних програм під час користування персональними телевізорами. Проблема була в тому, що особи, засуджені за насильницькі та сексуальні злочини, мали б змогу дивитися програми, які могли б підсилити й навіть легалізувати кримінальну ідентичність засуджених. Однак більшість керівників пенітенціарних установ сприйняла можливі недоліки як незначні порівняно з можливостями розважатися так, як це робить решта суспільства.

Засуджені надають велике значення можливості дивитися телевізор. Для нас телебачення - це чи розвага, чи навчання чогось нового, чи зменшення нудьги, чи пробудження спогадів, чи звичайне «відключення» від повсякденності. Натомість у місцях, де повсякденне життя іноді називають «існуванням», доступ до медіа надає буттю яскравості, кольору та якості, що хоча б деяким чином можна порівняти із життям на волі. Посилаючись на дослідження, проведені в Сполученому Королівстві, варто зазначити, що засуджені люблять дивитися програми про природу за її яскраві кольори та звуки, програми для новачків у сільському господарстві, бо вони переносяться зі своїх безповітряних камер, пофарбованих у сіре, в безмежні краєвиди, відчувають свіже повітря і свободу [8, с. 85]. Телебачення також підсилює сутність людяності, об'єднуючи засуджених з іншою частиною суспільства. Коли засуджені дивляться по телевізору якусь визначну спортивну або будь-яку іншу важливу подію, у них виникає відчуття того, що ми всі існуємо «під одним великим небом».

Безумовно, для багатьох із нас «на волі» такі нові девайси, як планшети, роблять телебачення й комп'ютери застарілими. Ми спілкуємося з друзями, сім'ями та колегами (а іноді з людьми, яких ми не знаємо й ніколи не зустрінемо), граємо в ігри, дивимось фільми, слухаємо музику, читаємо газети й журнали, робимо покупки, плануємо заздалегідь наші відпустки, готуємо документи, стежимо за прогнозом погоди, робимо велику кількість інших речей за допомогою одного портативного пристрою. Тому навіть якщо засудженим дозволено користуватись Інтерне- том та електронною поштою, які підлягають численним обмеженням і нагляду, це лише сором'язливий, незначний крок. Крок, який більшість із нас зробили вже давно.

Висновки. Ураховуючи той факт, що підготовка до звільнення засуджених розпочинається з моменту відбування ними терміну покарання і спрямована на якнайшвидше пристосування звільнених до повсякденного життя в суспільстві, можемо констатувати, що керівництво сучасних в'язниць повинно усвідомлювати, що використання Інтернет-ре- сурсу допоможе засудженим підтримувати зв'язки із зовнішнім світом, родичами та друзями, спростить процес реабілітації й адаптації засуджених. В іншому разі прірва між в'язницею та суспільством збільшиться, що уповільнить і ускладнить гуманізацію процесу виконання й відбування покарання.

Література

засуджений інтернет виправний

1. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 № 1129-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/1129-15.

2. Drake D.H. Prison, Punishment, and the Pursuit of Security / D.H. Drake. - Basingstoke6 UK: Palgrave Macmillan, 2012. - 220 p.

3. Farrall S. Desistence / S. Farall // Dictionary of Prison and Punishment edited by Y Jewkes, J. Bennett. - Cullompton: William, 2008. - P 64-66.

4. Jewkes Y Captive Audience: Media, Masculinity and Power in Prisons / Y. Jewkes. - Cullompton, UK: Willan, 2002. - 108 p.

5. Johnson R. Brave New Prisons: The Growing Social Isolation of Modern Penal Institution / R. Johnson // The Effect of Imprisonment edited by A. Liebling, S. Maruna. - Cullompton, UK: Willan, 2005. - P 255-284.

6. Nils C. Crime Control as Industry: Towards Gulags, Western Style / C. Nils. - London, 2000. - 216 p.

7. Reducing Re-Offending by Ex-Prisoners. - London: Office of the deputy prime Minister, Social Exclusion Unit, 2002. - 12 p.

8. Signorelli N. Television's Mean and Dangerous World: A Communication of the Cultural Indicators Project / N. Signorelli // Cultivation Analysis: New Direction in Media Effects Research edited by N. Signorelli, M.J. Morgan. - Newbury Park: Saga, 1990. - Р 85-106.

Размещено на Allbest.ru