Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування заподіяння тілесних ушкоджень, учинених неповнолітніми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАПОДІЯННЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ, УЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ

Карпенко Р.В.

Постановка проблеми. У криміналістиці досить поширеними є погляди науковців на процес розслідування як комбінацію слідчих ситуацій, що послідовно змінюють одна одну. Такий напрям розвитку отримав назву ситуаційного підходу, і його вважають резервом подальшого вдосконалення криміналістичної методики та слідчої діяльності в цілому. Оскільки раціональний вибір тактики розслідування як способу поведінки слідчого залежить від ситуації, то й формування якісних криміналістичних рекомендацій розслідування має будуватися з урахуванням цього підходу.

Аналіз наукового дослідження проблематики. Проблематику слідчих ситуацій висвітлювали у своїх наукових працях такі знані вчені-криміналісти, як О.Я. Баєв, В.П. Ба- хін, Р.С. Бєлкін, Т.С. Волчецька, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимов, Г.А. Густов, Л.Я. Драпкін, Н. Колесніченко, І.М. Лузгін, М.О. Селиванов, В.Ю. Шепітько та багато інших.

У 2012-2014 роках цій криміналістичній категорії присвятили свої роботи Я.Ю. Бандуріна, В. Калініна, В.В. Кікінчук, В.В. Клюс, Р.В. Комі- сарчук, О.В. Курман, М.В. Льовочкіна, О.В. Лус-катов, В.М. Плетенець, С.О. Саінчин, Р.Л. Сте- панюк, Є.С. Хижняк тощо. Однак питання щодо типових слідчих ситуацій розслідування заподіяння тілесних ушкоджень, учинених неповнолітніми, у вітчизняній криміналістичній науці залишаються нерозглянутими.

З огляду на викладене метою статті є визначення типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, їх класифікація, а також формулювання рекомендацій щодо можливих напрямів розслідування заподіяння тілесних ушкоджень, учинених неповнолітніми.

Виклад основного матеріалу. Висвітлення основних положень статті вважаємо за доцільне розпочати з короткої характеристики поняття типової слідчої ситуації через призму криміналістичної науки. «Слідча ситуація» має свою історію виникнення та розвитку, її можна назвати однією з найбільш глибоко досліджених як із теоретичного, так і з практичного боків.

Серед науковців до цього часу точиться ряд дискусій щодо цієї категорії. Перша стосується того, до якого розділу науки криміналістики її віднести. Одні вважають, що вчення про слідчі ситуації тісно пов'язане з дослідженням проблем криміналістичної методики, і розглядають її як конструктивний елемент окремих методик розслідування. Так, І.Ф. Герасимов обстоював тезу про те, що розроблення методик розслідування з урахуванням різних слідчих ситуацій робить їх більш конкретними та підвищує ефективність рекомендацій [1, с. 14]. М.О. Селіванов навіть вказував, що слідча ситуація впливає на методику розслідування злочину значно більше, ніж криміналістична характеристика, що й треба враховувати в процесі планування розслідування [2, с. 58]. Є.С. Хижняк переконаний, що слідча ситуація, як і криміналістична характеристика, є одним із найважливіших інструментів у руках слідчого, що дає змогу максимально підвищити ефективність діяльності з розслідування злочинів, а володіння типовими слідчими ситуаціями дає змогу слідчому визначити коло пріоритетних завдань, уникнути непотрібної витрати часу та сил. На основі зіставлення типової слідчої ситуації й ситуації, що сталася під час розслідування конкретного злочину, використовуючи взаємозв'язки між елементами криміналістичної характеристики цієї групи злочинів, слідчий зможе оптимально спланувати процес розслідування та найефективніше вирішити завдання встановлення особи, яка вчинила злочин [3, с. 197].

Інші переконані, що слідча ситуація є категорією криміналістичної тактики. Наприклад, В.К. Весельський вважає, що слідча ситуація належить до кола понять криміналістичної тактики і вже в цій ролі, як і інші тактико-кри- міналістичні поняття, реалізується в криміналістичній методиці. Цей висновок він обґрунтовує тим, що саме слідча ситуація зумовлює тактику конкретних слідчих дій [4, с. 195].

Не вдаючись до подальших дискусій із цього приводу, хочемо зауважити, що слідчу ситуацію варто вважати категорією, яка належить як до криміналістичної тактики, так і до криміналістичної методики. Однак першочергове значення тут має саме криміналістична методика, оскільки та чи інша слідча ситуація виникає з початком досудового розслідування, а слідчі (розшукові) дії є лише засобом розслідування.

Слідчі ситуації є невід'ємною частиною процесу розслідування різних кримінальних правопорушень, а типова слідча ситуація - їх окремий вид. В.А. Журавель визначає типову слідчу ситуацію як наукову абстракцію, яка сформована на підставі апріорних знань, є результатом узагальнення й аналізу значного емпіричного матеріалу і в якій відображено найбільш загальні риси, що характеризують перебіг і стан розслідування на певному етапі (вихідному, початковому, наступному) [5, с. 106]. В.В. Кікінчук пропонує під поняттям «типова слідча ситуація» розуміти сукупність умов, даних та інших факторів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на особу, яка наділена правовим статусом, у певний момент розслідування нею окремого виду злочину та диктують чітку послідовність інтелектуальної діяльності як закономірного та властивого кожному розумовому процесу (інколи на підсвідомому рівні), що знаходить своє відбиття в прийнятті відповідних процесуально обґрунтованих рішень [6, с. 135].

Р.Л. Степанюк вказує, що типова слідча ситуація може бути визначена як сформульована на підставі аналізу практики розслідування певної категорії злочинів абстрагована штучна модель, яка відображає стан наявної у слідчого інформації про обставини злочину й обставини, що склалися на відповідному етапі розслідування [7, с. 111]. В.М. Шевчук типовими слідчими ситуаціями вважає ті ситуації, з якими стикається слідчий на початковому чи наступному етапі розслідування злочину залежно від повноти вихідних даних. Типові слідчі ситуації істотно відрізняються від того, у яких умовах вчинено злочин - очевидності чи неочевид- ності. Вирізнення ж типових слідчих ситуацій наступного етапу розслідування можливе, якщо за основу типізації береться ставлення підозрюваного до повідомлення про підозру [8, с. 126]. І.В. Калініна типову слідчу ситуацію визначає як об'єктивні положення, що виникають насамперед на початковому етапі розслідування на базі незначного обсягу інформації та часто повторюються в практиці розслідування.

Інформація про типові слідчі ситуації є результатом узагальнення практики розслідування певного виду злочинів [9, с. 215]. С.С. Чернявський вбачає у типовій слідчій ситуації інформаційну модель з найбільш значущими властивостями та ознаками процесу розслідування в кримінальних провадженнях щодо злочинів певної категорії [10, с. 405]. Як характеристику стану розслідування злочину, що обумовлена наявністю (відсутністю) доказової та оперативної інформації про обставини предмета доказування та елементів криміналістичної характеристики, котрі обумовлюють систему безпосередніх завдань і напрямів розслідування, розуміє слідчу ситуацію А.С. Кудінов [11, с. 2].

Варто погодитися з думкою Р.С. Степанюка про те, що типізація слідчих ситуацій можлива за умови виділення інформації про окремі найбільш значущі елементи й таких компонентів, що часто зустрічаються, які науковець поділяє на дві групи. До першої належать відомості про окремі обставини злочинної діяльності (особу, котра вчинила злочин, спосіб, сліди злочину, предмет посягання та розмір заподіяної злочином шкоди, зв'язки з іншими злочинами). Другу групу становить сукупність інформації про найбільш значущі обставини розслідування (стан доказової бази, можливості слідства, лінію поведінки підозрюваних та інших учасників розслідування, сторонніх осіб, котрі намагаються втручатися в процес розслідування тощо) [7, с. 111-112].

Типові слідчі ситуації, на нашу думку, мають основне інформаційне й організаційно-методичне навантаження в побудові методики розслідування кримінальних правопорушень, а самі типові слідчі ситуації початкового та подальшого етапів розслідування є взаємопов'язаними. Взявши за основу інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення, можемо згрупувати типові слідчі ситуації залежно від:

1) повноти інформації про подію кримінального правопорушення;

2) повноти інформації про особу злочинця;

3) повноти інформації про предмет посягання;

4) наявності та повноти інформації про зв'язок кримінальних правопорушень.

У цілому термін «ситуація» в тлумачному словнику трактується як сукупність умов та обставин, що утворює певне становище, викликане тими чи іншими взаєминами людей [12, с. 1127]. Однак що стосується криміналістичної науки, то, як стверджує І. А. Ко- пилов, зазначене поняття є не зовсім точним, оскільки допускає можливість подвійного тлумачення: ситуації, які складаються під час слідства, і ситуації, у якій опиняється слідчий. На думку вченого, точніше відображає зміст вказаного поняття словосполучення «криміналістична ситуація» [13, с. 3].

У криміналістичній науці історично сформувалися два підходи до розуміння слідчої ситуації - у широкому та вузькому сенсі.

У широкому значенні слідча ситуація визначається як сукупність умов, у яких здійснюється розслідування [14, с. 92]. У цьому сенсі В.В. Клочков визначив слідчу ситуацію як сукупність реальних умов і обставин, що утворюють конкретну обстановку, у якій відбувається розслідування, діють слідчий та інші учасники процесу; інформація про ситуацію утворює характеристику слідчої ситуації [15, с. 75].

Трактування слідчої ситуації у вузькому значенні полягає в розумінні її як сукупності (обсягу) інформації, що є в розпорядженні слідчого на певний момент розслідування [16, с. 241]. Таке звуження вказаного поняття, як зазначає І.С. Тімченко, зумовило можливість формування окремого підходу до типових слідчих ситуацій як підстав для побудови конкретних рекомендацій у криміналістичній методиці [17, с. 286]. Крім того, розуміння поняття слідчої ситуації саме у вузькому аспекті є значно конкретнішим, виразнішим і реальнішим в плані визначення заходів, необхідних для розкриття та розслідування кримінальних правопорушень [18, с. 17-18].

Дискусійним залишається питання про віднесення слідчої ситуації до відповідного розділу криміналістики. Так, на думку деяких науковців, слідчі ситуації тісно пов'язані з дослідженням проблем криміналістичної методики, тому вони розглядають її як конструктивний елемент окремих методик розслідування. Наприклад, Є.С. Хижняк переконаний, що слідча ситуація, як і криміналістична характеристика, є одним із найважливіших інструментів у руках слідчого, що дає змогу максимально підвищити ефективність діяльності з розслідування кримінальних правопорушень, а володіння типовими слідчими ситуаціями дає змогу слідчому визначити коло пріоритетних завдань, уникнути непотрібної витрати сил і часу [3, с. 198]. Таку думку підтримує І.А. Возгрін, який звертає увагу на те, що вчення про слідчу ситуацію є «необхідною та важливою частиною теорії криміналістичної методики розслідування злочинів» [19, с. 69].

На думку М.О. Селіванова, слідча ситуація впливає на методику розслідування злочину навіть більше, ніж криміналістична характеристика, що і належить враховувати в процесі криміналістичної методики та слідчої діяльності, у плануванні розслідування [20, с. 55].

Інша група вчених підтримує позицію, що слідча ситуація є категорією криміналістичної тактики. Наприклад, М.І. Порубов визначає її як конкретну обстановку розслідування, особливості якої обумовлюються сукупністю обставин вчинення кримінальних правопорушень й умовами його розслідування; сукупністю інформаційних даних про подію кримінального правопорушення, що обумовлюють шляхи та способи його розслідування на конкретному етапі [21, с. 102]. В.К. Весельський вважає, що слідча ситуація належить до кола понять криміналістичної тактики і вже в цій якості, як і інші тактико-криміналістичні поняття, реалізується в криміналістичній методиці. Такий висновок він обґрунтовує тим, що саме слідча ситуація зумовлює тактику конкретних слідчих дій [22, с. 195].

На противагу вищесказаному деякі науковці (І.С. Тімченко) стверджують, що слідчу ситуацію варто вважати категорією, яка належить як до криміналістичної тактики, так і до криміналістичної методики. Разом із тим, на думку І.С. Тімченка, першочергове значення тут має саме криміналістична методика, оскільки та чи інша слідча ситуація виникає з початком досудового розслідування, а слідчі (розшукові) дії є лише засобом розслідування [17, с. 286].

Г.В. Щербакова на підставі аналізу широкого кола думок криміналістів узагальнила три основних підходи до розуміння слідчих ситуацій: визначення, що характеризують слідчу ситуацію переважно як обстановку розслідування; визначення, згідно з якими слідча ситуація формується переважно під впливом зібраної доказової інформації, що характеризує стан розслідування; положення,, відповідно до якого сутність слідчої ситуації становлять обставини та стан розслідування [23, с. 209].

А. Лісова, аналізуючи цю проблему, зауважила, що погляди вчених-криміналістів щодо поняття слідчої ситуації розділились на чотири великі групи. Так, перша група науковців до слідчої ситуації відносить різноманітні зовнішні умови, обстановку, у який протікає процес доказування, здійснюється розслідування [24, с. 630]. Друга група вчених акцентує увагу на суб'єктивному сприйнятті й оцінці наявних відомостей про сутність події, поданих у вигляді уявної моделі [20, с. 53]. Третя група науковців обмежується вказівкою на сукупність даних про обставини розслідуваної події, якими володіє слідчий і які впливають на прийняті ним рішення [25, с. 244]. Четверті обстоюють тезу, що слідча ситуація - це сукупність обставин, що характеризують стан розслідування в певний його момент [26, с. 48]. Попри різноманітність наукових поглядів, більшість науковців визначають слідчу ситуацію як сукупність відомостей, як картину, яка показує або процес розслідування, або ознаки події, яка розслідується, або й те, й інше.

Отже, слідча ситуація є специфічною категорією криміналістичної науки, яка характеризує стан розслідування та безпосередньо впливає на прийняття слідчих рішень. Однією з найбільш важливих якостей слідчої ситуації є її динамічний характер, який слідчий повинен обов'язково враховувати під час прийняття рішень у ході розслідування кримінального правопорушення. Найбільш динамічними, як зазначає І.А. Копилов, є елементи, які належать до орієнтовної та доказової інформації [13, с. 17]. Звичайно, цією особливістю наділені передусім реальні ситуації, які перебувають у прямій залежності від зовнішніх і внутрішніх чинників. На зміну реальної ситуації певним чином впливає поведінка інших учасників кримінального провадження та осіб, які не мають стосунку до процесу розслідування. У результаті отримання інформації про реальні зміни у свідомості слідчого формується нова слідча ситуація.

Крім того, на специфіку слідчої ситуації впливає період часу, що пройшов з моменту вчинення злочину до моменту початку досудового розслідування, як результат - кількість висунутих криміналістичних версій.

Поняття «версія» вчені-криміналісти визначають по-різному. О.М. Васильєв охарактеризував слідчу версію як індуктивний умовивід слідчого у формі припущення, заснований на фактичних даних про подію злочину та його окремі обставини, що підлягають перевірці за логічними правилами дедукції [27, с. 55]. Більш широке тлумачення версії було запропоноване О.М. Ла- ріним, який визначає слідчу версію так: «Це сформована з метою встановлення об'єктивної істини у справі інтегральна ідея, образ, який несе функції моделі досліджуваних обставин, створений уявою (фантазією), містить можливу оцінку наявних даних, служить поясненням цих даних і виражень у формі гіпотези» [28, с. 13].

Поняття «слідча версія» можна знайти в роботах І.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкі- на, Р.С. Бєлкіна та ін. Не можна не згадати визначення, запропоноване В.О. Коноваловою, яка розуміє версію як обґрунтоване припущення про подію злочину й особу злочинця, де категорія «подія злочину» охоплює всі пов'язані з ним можливі обставини, у тому числі їхнє походження, причинні залежності, механізм та інші дані, припущення про наявність яких і дає змогу встановити об'єктивну істину - розкрити злочин [29, с. 13-14].

Ми схиляємось до того, що найбільш повним і точним є визначення слідчої версії, запропоноване Р.С. Бєлкіним, який вважає, що «слідчу версію можна визначити як самостійний специфічний криміналістичний засіб (криміналістичний метод розслідування), яким користується слідчий для пізнання та доведення об'єктивної істини в попередньому слідстві. Цей засіб, або метод, полягає в побудові та перевірці слідчим усіх імовірних на зібраних матеріалах припущень про форми зв'язків і причини окремих явищ події, що розслідується, як реально можливих пояснень, встановлених до теперішнього часу фактів, а також обставин, пов'язаних із цією подією, які можуть знадобиться для перевірки старих і пошуку нових фактів» [30, с. 31].

Під час розслідування заподіяння тілесних ушкоджень особі на етапі досудового слідства В.В. Логінова виділяє такі слідчі ситуації:

1) первинні, що виникають до порушення кримінальної справи й не можуть бути слідчими в повному сенсі, оскільки кримінальна справа ще не порушена; розслідування тілесний ушкодження кримінальний

2) початкові (вихідні), що виникають на початковому етапі розслідування на момент порушення кримінальної справи. На цьому етапі має значення інформація, отримана під час дослідчої перевірки матеріалів, що і є визначальним аспектом для подальшого планування розслідування та проведення слідчих дій;

3) наступні слідчі ситуації, що виникають на основі проведення початкових слідчих дій. Вони вказують на рівень даних, які є в розпорядженні слідчого на цей момент розслідування, у результаті чого слідчий скеровує свою подальшу роботу на встановлення особи підозрюваного та доведення його вини.

Детально розглянемо слідчі ситуації, які виникають на конкретному етапі розслідування,, алгоритм проведення слідчих дій, адже слідчий під час розслідування кримінальної справи вирішує два основних завдання: які слідчі дії в цій ситуації є невідкладними та у якій послідовності їх слід виконувати.

Первинні ситуації мають місце на стадії надходження заяви чи повідомлення про вчинений злочин, зокрема про заподіяння тілесних ушкоджень. Такі ситуації виникають, коли:

1) надійшла інформація про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, є достатньо даних, що вказують на ознаки злочину, кримінальна справа порушена;

2) у зібраних матеріалах недостатньо підстав для порушення кримінальної справи. У такому разі обов'язковим є проведення перевіркових дій, направлених на збір інформації про вказану подію, вирішується питання про порушення кримінальної справи чи про відмову в порушенні кримінальної справи.

У будь-якому разі необхідно терміново вжити заходів для перевірки отриманої інформації та прийняття обґрунтованого законного рішення. У разі, коли особа, що заподіяла тілесні ушкодження, невідома, необхідно опитати потерпілого; провести огляд потерпілого, його одягу та речей; направити потерпілого на медичне освідування для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; провести огляд місця події; відібрати пояснення в очевидців злочину; вжити всіх необхідних заходів для встановлення винної особи. Коли є дані про особу, що підозрюється у вчиненні злочину, то, крім зазначених вище заходів, слід відбирати пояснення в особи, яку підозрюють у вчиненні злочину; провести її огляд та огляд її речей; негайно порушити кримінальну справу за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Більш складні слідчі ситуації виникають на початковому етапі розслідування злочину; крім того, від правильної їх оцінки та планування залежать якість і швидкість розкриття та розслідування злочину. У результаті проведеного нами дослідження встановлено, що для початкового етапу розслідування заподіяння тілесних ушкоджень характерними можуть бути виділені нижче групи слідчих ситуацій з урахуванням наявних даних про окремі елементи криміналістичної характеристики злочину.

Перша група слідчих ситуацій - це слідчі ситуації, що характеризують обстановку вчинення злочину і залежать від того, у якому місці та в який час було вчинено злочин, наявність слідової картини на місці події.

Оптимально можна виділити дві слідчі ситуації цієї групи:

1) потерпілому заподіяно тілесні ушкодження за місцем його проживання чи за місцем проживання його друзів, знайомих. У такій ситуації винними особами в заподіянні тілесних ушкоджень є переважно друзі чи знайомі потерпілого. На підтвердження цієї версії може свідчити обстановка вчинення злочину, слідова картина, що виявляється під час проведення огляду місця події. Основним напрямом розслідування в такому разі буде перевірка на причетність до вчинення злочину кола осіб, із якими потерпілий підтримував дружні стосунки або, навпаки, мав неприязні стосунки;

2) у разі заподіяння тілесних ушкоджень у громадському місці або на відкритій місцевості розслідування слід направляти на перевірку таких версій: злочин вчинила малознайома чи незнайома особа в результаті сварки, яка виникла раптово; злочин учинила незнайома особа з метою приховання одного чи вчинення іншого злочину; злочин учинила особа з хуліганських спонукань, про що може свідчити множинність тілесних пошкоджень, обстановка вчинення злочину; злочин могла вчинити особа, яка є родичем або знайомим потерпілого.

Основними слідчими діями в таких обставинах є огляд місця події, допит потерпілого і свідків, призначення судово-медичної експертизи, різних криміналістичних експертиз, оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи, що вчинила злочин. У разі встановлення підозрюваної особи слід провести її допит, огляд речей, у разі необхідності - очну ставку, освідування, пред'явлення для впізнання та ряд інших необхідних слідчих дій. У такій ситуації слід ретельно проводити огляд місця події, який є вихідною точкою в розкритті злочину. Це пояснюється інформаційною значущістю цієї слідчої дії для визначення характеру події, отримання великої доказової інформації у вивченні слідової картини події, визначення способу вчинення злочину та кількості присутніх осіб. Ця інформація є підставою для того, щоб висунути версії щодо злочинної події, організувати та провести оперативно-розшукові заходи, поквартирний обхід будинків, магазинів біля місця події з метою встановлення очевидців цього злочину.

Друга група слідчих ситуацій - це слідчі ситуації, які виникають у результаті отриманої інформації від потерпілого щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень. Констатуються такі слідчі ситуації:

1) потерпілий добре знає, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, і може надати всю необхідну інформацію для розшуку особи;

2) потерпілий не знає, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, але може повідомити його зовнішність та особливі прикмети;

3) потерпілий не знає, хто на нього напав, і не може повідомити ніякої інформації з цього приводу;

4) потерпілий знає, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, але умисно приховує інформацію від слідчого, відмовляючись від давання показань;

5) потерпілий не може повідомити, хто заподіяв йому тілесні ушкодження, через непритомність або тяжкий стан.

У таких випадках рекомендуємо слідчому після проведення огляду місця події організувати проведення оперативно-розшукових заходів для встановлення очевидців події, встановлення особи потерпілого, перевірки підозрілих осіб, що проживають біля місця події; надати необхідну інформацію та фотокартку в засоби масової інформації; перевірити відбитки за дактилоскопічним обліком; витребувати медичні документи для з'ясування механізму заподіяння тілесних ушкоджень, призначення різноманітних судових експертиз, проведення допитів свідків для встановлення особистості потерпілого та змісту події.

Третя група слідчих ситуацій - слідчі ситуації, що виникають залежно від позиції підозрюваної особи. У цьому разі характерні такі слідчі ситуації:

1) особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, затримана й повністю визнає свою провину або має явку з повинною;

2) підозрюваний визнає факт застосування незначного насильства до потерпілого, але заперечує свою причетність до наслідків, що настали;

3) підозрюваний визнає факт насильства, але вказує, що діяв у стані самозахисту від потерпілого або в стані афекту;

4) підозрюваний відмовляється від факту насилля щодо потерпілого, а факт наявності тілесних ушкоджень у потерпілого пояснює необережністю, випадковістю або його обмовою з боку потерпілого;

5) підозрюваний повністю заперечує свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому або відмовляється від давання свідчень. Такі ситуації є характерними у випадках, коли підозрюваний упевнений у недоведеності своєї вини у вчиненому злочині, особливо коли такі події відбуваються без свідків [31, с. 175-177].

Вважаємо, що найбільш доцільним є виділення видів типових слідчих ситуацій не на підставі інформації щодо комплексу даних про різні обставини події, а лише за окремою ознакою (наприклад, за наявністю відомостей про особу злочинця). Такий підхід дасть змогу відповідно до визначених підстав сформувати прості за змістом типові слідчі ситуації, з яких шляхом їх варіювання можна утворити більш складні ситуаційні моделі, але такі, що найбільше збігатимуться з конкретною ситуацією в окремому кримінальному провадженні. Відповідно, програми зі слідчих (розшукових) та інших дій, створені для вирішення кожної типової ситуації, після об'єднання декількох із них в окрему ситуаційну модель змусять об'єднати й програми, а отриманий комплекс зі слідчих (розшукових) та інших дій буде ефективно сприяти вирішенню конкретної ситуації в кримінальному провадженні.

Висновки. Враховуючи зазначене, пропонуємо таку систему типових слідчих ситуацій, які формуються під час розслідування тілесних ушкоджень, учинених неповнолітніми, і складаються на початковому етапі розслідування:

1) за можливістю отримання від жертви інформації про подію:

1.1) очевидці повідомили про злочин правоохоронні органи;

1.2) жертва звернулась із заявою до правоохоронних органів;

1.3) медична установа повідомила про злочин;

2) відповідно до ступеня інформованості щодо особи жертви:

2.1) відсутня інформація щодо особи потерпілого;

2.2) наявна інформація щодо особи потерпілого, отримана від певної особи;

2.3) потерпілий надає інформацію щодо себе;

3) відповідно до ступеня інформованості щодо особи злочинця:

3.1) особу злочинця встановлено, і його затримано під час або безпосередньо після вчинення злочину;

3.2) особу злочинця не встановлено, але є окремі дані, що дають змогу його розшукувати;

3.3) не виявлено інформації про особу злочинця.

На подальшому етапі розслідування: відповідно до позиції підозрюваного щодо визнання ним вини чи бажання давати показання:

1) цілком визнає свою вину;

2) не визнає свою вину;

3) визнає свою вину частково;

4) відмовляється давати свідчення.

Аналіз і оцінка слідчої ситуації мають істотне значення, тому що дають змогу:

- зорієнтуватися у всьому розмаїтті фактів і явищ, які стосуються особи злочинця на цей момент розслідування;

- усвідомити наукові знання (рекомендації криміналістики) щодо типових матеріальних джерел (слідів), у яких відбувається подія злочину;

- опанувати методики та практики пошуку таких джерел, отримати від них належну інформацію, забезпечити її фіксацію та подальше збереження;

- виконувати практичну роботу з цими джерелами інформації;

- зіставляти отриману інформацію з даними оперативних і криміналістичних обліків;

- висунути відповідні версії про місцеперебування та сліди, що містять інформацію про властивості особи злочинця;

- визначити найбільш доцільні тактичні прийоми, рекомендації, комбінації зі збирання слідів для встановлення злочинця;

- вибрати найбільш ефективні техніко-кри- міналістичні засоби та методи для цих цілей;

- вибрати найбільш ефективні форми використання спеціальних знань і взаємодії з органами дізнання з метою одержання криміналістично значущої інформації про особу злочинця;

- спланувати початковий етап розслідування.

Література

1. Герасимов И.Ф. Криминалистическая тактика и следственные ситуации / И.Ф. Герасимов // Межвузовский сб. науч. тр. - Свердловск : Свердл. юрид. инст-т, 1981. - С. 13-18.

2. Селиванов Н.А. Криминалистические характеристикипреступлений и следственные ситуации в методике расследования преступлений / Н.А. Селиванов // Социалистическая законность. - 1977. - № 2. - С. 56-59.

3. Хижняк Є.С. Типові слідчі ситуації при розслідуванні статевих злочинів / Є.С. Хижняк // Південноукраїнський правничий часопис. - 2012. - № 4. - С. 197-199.

4. Весельський В.К. Слідча ситуація як категорія криміналістичної тактики / В.К. Весельський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2011. - № 25. - С. 193-199.

5. Журавель В.А. Ситуаційний підхід до формування окремих криміналістичних методик розслідування злочинів //

B. А. Журавель // Теорія і практика судової експертизи і криміналістики. - 2008. - Вип. 8. - С. 102-108.

6. Кікінчук В.В. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування викрадень бюджетних коштів в агропромисловому комплексі / В.В. Кікінчук // Право і безпека. - 2013. - № 2 (49). - С. 131-135.

7. Степанюк Р.Л. Ситуаційний підхід у формуванні методик розслідування злочинів, вчинених у бюджетній сфері України / РЛ. Степанюк // Право і безпека. - 2013. - № 3 (50). - 110-115.

8. Шевчук В.М. Слідчі ситуації та їх вплив на розробку тактичних операцій / В.М. Шевчук // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2013. - № 6-3. - Т 2. - С. 125-129.

9. Калініна І.В. Ситуаційна обумовленість розслідування господарських злочинів, пов'язаних із підробленням документів / І.В. Калініна // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2013. - Том 26(65). - С. 212-217.

10. Чернявський С.С. Теоретичні та практичні основи методики розслідування фінансового шахрайства : дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 / С.С. Чернявський. - К., 2010. - 610 с.

11. Кудінов А.С. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування крадіжок нафти та нафтопродуктів із магістральних трубопроводів / А.С. Кудінов // Часопис Академії адвокатури України. - 2012. - № 15. - С. 1-51.

12. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.] - К. : Перун, 2003. - 1140 с.

13. Копылов И.А. Следственная ситуация и тактическое решение : [учеб. пособ.] / Копылов И.А. - Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1988. - 24 с.

14. Белкин РС. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории - к практике / Белкин РС. - М. : Юрид. лит., 1988. - 304 с.

15. Клочков В.В. Проблемы теории следственной ситуации / В.В. Клочков // Следственная ситуация: сб. науч. труд. - М. : МГУ, 1985. - С. 70-89.

16. Криміналістика : [навч. посібник] / [Р.І. Благута, РІ. Сибірна, В.М. Бараняк та ін.]. - К. : Атіка, 2012. - 496 с.

17. Тімченко І.С. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування умисного випуску на ринок України небезпечної продукції / І.С. Тімченко // Молодий вчений. - 2014. - № 12 (15). - С. 285-288.

18. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / [В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.]. - К. : Вища шк. Головне вид-во, 1988. - 405 с.

19. Возгрин И.А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в системе частных методик расследования / И.А. Возгрин // Следственная ситуация. - М., 1985. - С. 69.

20. Селиванов Н.А. Типовые версии, следственные ситуации и их значение для расследования / Н.А. Селиванов // Социалистическая законность. - 1985. - № 7. - С. 52-55.

21. Порубов Н.И. Криминалистика : [учеб. пособие] / под ред. Н.И. Порубова. - М. : Высш. школа, 1997. - 344 с.

22. Весельський В.К. Слідча ситуація як категорія криміналістичної тактики / В.К. Весельський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2011. - № 25. - С. 193-199.

23. Щербакова Г.В. Класифікація слідчих ситуацій за критерієм етапності розслідування / Г.В. Щербакова // Вісник Луганського університету внутрішніх справ. - 2006. - № 4. - С. 208-213.

24. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И.Ф. Герасимов. - Свердловск, 1975. - 184 с.

25. Криминалистика / [под ред. А.Г. Филиппова]. - М., 2000. - 352 с.

26. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / А.Н. Васильев. - М., 1978. - 72 с.

27. Васильев А.Н. Следственная тактика / А.Н. Васильев. - М., 1976. - 200 с.

28. Ларин А.М. От следственной версии к истине / А.М. Ларин. - М., 1976. - 199 с.

29. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве / В.Е. Коновалова. - Х., 2000. - С. 109-146.

30. Белкин РС. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы от теории к практике / Р.С. Белкин. - М., 1988. - 304 с.

Анотація

Статтю присвячено класифікації та характеристиці типових слідчих ситуацій, що виникають під час розслідування тілесних ушкоджень, учинених неповнолітніми. На підставі аналізу наукових думок щодо цієї криміналістичної категорії обґрунтовано власну позицію з цього приводу. Зазначено можливі напрями використання відомостей про такі ситуації з метою оптимізації слідчої діяльності. Досліджено найбільш поширені класифікації слідчих ситуацій, запропоновані вченими-криміналістами, критерієм поділу яких є різні підстави. Також запропоновано класифікацію типових слідчих ситуацій, які виникають на початковому етапі розслідування тілесних ушкоджень, учинених неповнолітніми.

Ключові слова: криміналістична методика, типова слідча ситуація, слідча ситуація, криміналістичні версії, розслідування, тілесні ушкодження, неповнолітні.

Статья посвящена классификации и характеристике типичных следственных ситуаций, возникающих при расследовании телесных повреждений, совершенных несовершеннолетними. На основании анализа научных мнений по поводу этой криминалистической категории обоснована собственная позиция по этому поводу. Указаны возможные направления использования сведений о них с целью оптимизации следственной деятельности. Исследованы предложенные учеными-криминалистами наиболее распространенные классификации следственных ситуаций, критерием деления которых являются различные основания. Также предложена классификация типичных следственных ситуаций, возникающих на первоначальном этапе расследования телесных повреждений, совершенных несовершеннолетними.

Ключевые слова: криминалистическая методика, типичная следственная ситуация, следственная ситуация, криминалистические версии, расследование, телесные повреждения, несовершеннолетние.

The article is devoted to the classification and characterization of typical investigative situations that arise in the investigation of bodily harm committed by juveniles. On the basis of analysis of scientific views regarding this crime category is predicated upon its position on this issue. Specifies the possible directions of the use of information to optimize the investigation activities. The most common classification of investigative situations proposed by scientists-criminologists, splitting criteria which have different bases. Also provides a classification of typical investigative situations at the initial stage of the investigation of bodily harm committed by juveniles.

Key words: criminalistic methods, typical investigation situation, investigative situation, forensic version of the investigation, injuries, minors.

Размещено на Allbest.ru