Транснаціональна злочинність у сфері обігу генетично модифікованих організмів

Размещено на http://www.allbest.ru

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ У СФЕРІ ОБІГУ ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНИХ ОРГАНІЗМІВ

Пивоваров В.В., к. ю. н.,

Постановка проблеми

Тенденцією останніх століть є стрімке збільшення населення нашої планети. Згідно із прогнозом Відділу ООН з питань народонаселення «Перспективи світового народонаселення, 2008», до 2050 року населення Землі збільшиться до 9,1 млрд. Унаслідок цього до 2050 року, згідно із прогнозом Продовольчої і сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй (ФАО), для того, щоб прогодувати населення планети, необхідно збільшити виробництво продовольства у світі на 70% [1]. Це спонукало вчених і виробників не тільки інтенсифікувати вирощування сільськогосподарських культур і худоби, але й почати пошук принципово нових підходів до розвитку сировинної бази. Зазначимо, що обґрунтованих емпіричних досліджень із висновком щодо неспроможності традиційного господарства забезпечити потреби людства нам знайти не вдалось. А на початку ХХ сторіччя новітня генна інженерія починає свій тріумфальний наступ. Приблизно із середини ХХ сторіччя генетично модифіковані організми (далі - ГМО) почали використовуватись у прикладній медицині та сільському господарстві (1982 р. - зареєстровано генетично модифікований людський інсулін; 1995 р. - офіційний запуск на ринок американською компанією МопБапїо генетично модифікованої сої сорту ЯоипЬирЯеаЬу). Однак особливу увагу привертають численні факти «неочевидного» використання ГМО багатьма транснаціональними корпораціями (Monsanto, Bayer, Syngenta, агрохолдинг Cargill, концерни DuPont, Cargill, Westinghouse, Citigroup, GE Transportation, Lockheed Martin International тощо). У багатьох випадках такі дії мають риси транснаціональної злочинності, адже стають джерелом позалегальних доходів крупних корпорацій. Окреслена проблема, на нашу думку, є вкрай актуальною і важливою, тому що нелегалізо- ваний, неврегульований обіг трансгенів у багатьох країнах світу призводить не лише до зростання нелегальних доходів суб'єктів господарювання та монополізації національних економік, але й до вкрай негативних наслідків для традиційного сільгоспвиробництва, екології, і людського генофонду.

Ступінь розробленості проблеми. Суспільно-правові проблеми, пов'язані із обігом (виробництвом, розповсюдження, використанням) ГМО, є новими. Відтак науковий кримінологічний доробок у цій сфері незначний. Проте можна виділити окремі публікації, в яких здійснювались дослідження у сфері суспільно-правових проблем створення і використання ГМО. Окремі соціолого-кримінологічні дослідження цієї проблематики проводили вітчизняні вчені Г. Бірта, П. Пономарьов, Б. Бала- синович, Т. Димань, Т. Мазур, О. Ситнік, а також зарубіжні науковці Л. Крістоферсон, О. Красовський, В. Стец, Т. Твардовскі, Р. Токарчук, А. Тонєвицький та інші. Однак проблематика транснаціональної злочинності в сфері обігу ГМО на сьогодні залишається

ніби «затіненою», недостатньо дослідженою в межах кримінології та інших наук суспільного циклу). Бракує наукових досліджень незаконного використання ГМО світовими компаніями-гігантами для отримання надприбутків і охоплення ринку продовольства у світі [2].

Мета статті - дослідити суспільно-правовий і кримінологічний аспекти створення, впровадження, використання ГМО та визначити складову транснаціональної корпоративної злочинності у зловживаннях, пов'язаних із ними.

Виклад основного матеріалу

Генетична інженерія (від грец. Genesis - походження) - це напрямок науки на межі молекулярної біології, молекулярної генетики, біотехнології, метою якого є створення організмів із новими комбінаціями спадкових ознак, у тому числі й таких, які не виявляються у природі. Це здійснюється шляхом спрямованого перенесення людиною конкретних генів або їх комплексів з одного організму в інший, закріплення цих генів у новому генетичному оточенні та забезпечення їх вираження у певній генетичній системі [3, с. 76]. Тобто мета отримання генетично змінених організмів - поліпшення корисних характеристик вихідного організму-донора і зниження собівартості продуктів [4, с. 44]. Однак окрім численних позитивних аспектів існує й ціла низка суспільно-правових проблем використання та поширення трансгенів.

По-перше, більшість країн не мають розвиненого і злагодженого законодавчого регулювання виробництва, поширення та споживання генетично модифікованих продуктів. Якщо передові країни світу мають доволі відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО, яка відповідає злагодженим світовим стандартам (США, Канада, ФРН, Королівство Нідерланди, Королівство Норвегія тощо), то країни Азії, Африки, Східної Європи, в тому числі й Україна, такої бази в системі власного законодавства не мають або мають фрагментарну; рівень відповідності національного законодавства міжнародним та європейським правовим актам щодо використання ГМО залишається низьким. Таким чином, існує очевидний розрив між країнами Північної Америки та Західної Європи та країнами Східної Європи, Південної Америки і Азії у питаннях правової регламентації обігу ГМО, поінформованості влади та населення щодо потенційного ризику випуску трансгенів. Цим успішно користується значна кількість компаній, експортуючи генетично модифіковану продукцію у «послаблені» світові регіони та використовуючи їх території для наукових експериментів із просування ГМО. Констатуємо, що ця проблема не оминула і територію Української держави. Так, у травні 2013 року транснаціональна корпорація, світовий лідер біотехнології рослин Monsanto оприлюднила плани інвестувати 140 млн доларів США в завод з виробництва насіння генетично не модифікованої пшениці в Україні, причому представник Monsanto в Україні В. Федчук підтвердив, що компанія планує працювати тільки зі звичайними насінням, тому що в Україні дозволено для виробництва і імпорту тільки звичайне насіння [5].

Але вже до листопада 2013 року 6 великих асоціацій сільськогосподарських виробників підготували проект поправок до Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 року № 1103-V, наполягаючи на «створенні, перевірці, перевезенні і використанні ГМО в частині ГмО-насіння» [6]. Зрозуміло, що це не випадковий збіг ініціатив, а заздалегідь обговорений план узгоджених дій, оскільки Україна має унікальні сільськогосподарські потужності і відноситься до багатообіцяючих і першочергових ринків збуту для транснаціональних корпорацій із виробництва насіння, таких як Monsanto і DuPont [7, c. 60].

Друга помітна проблема використання ГМО є взагалі багатоаспектною та полягає у стику із аспектами національної безпеки. Окремі складові проблеми наступні: а) харчові ризики, такі як: токсична та алергенна дія трансгенних білків ГМО (близько 25% усіх білків, що активно використовуються для отримання ГМ рослин, мають алергічні властивості [8]), накопичення гербіцидів у стійких до них сортах ГМО-рослин, віддалений канцерогенний та мутагенний ефекти; б) екологічні ризики: негативний вплив на біорізноманітність, поява нових фітовірусів тощо; в) ризики біофармінгу (так, у 2003 році виник термін «фармагеддон», що характеризує ризики, пов'язані із синтезуванням фармацевтичних препаратів та біологічно активних речовин ГМО-рослинами, що вирощуються та мають харчові аналоги); г) агротехнічні ризики - зниження сортової різноманітності сільськогосподарських культур, витіснення традиційних культур тощо [9].

Транснаціональна злочинність відіграє головну роль у зловживаннях, пов'язаних із ГМО. Найбільш доречним до теми видається визначення транснаціональної злочинності, надане А.Л. Репецькою: «Функціонування злочинних організацій і співтовариств, які мають розгалужену мережу філій в інших державах, що використовують міжнародні зв'язки для постійного здійснення незаконних операцій, пов'язаних із переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об'єктів, людей, інших матеріальних і нематеріальних засобів через державні кордони з метою використання сприятливої ринкової кон'юнктури в одній або декількох іноземних державах для отримання суттєвої економічної вигоди» [10]. Притримується такого визначення і В.А. Номоконов, який виділяє принаймні чотири ознаки транснаціональної організованої злочинності: наявність організації або участь у ній, безперервність, наявність мети - прибутку, способи її досягнення, що базуються на ігноруванні національних кордонів [11, с. 22]. У випадку з ГМО в якості «злочинних організацій» можуть виступати транснаціональні корпорації, концерни, які мають свої філії та представництва в багатьох державах світу (згадувані Monsanto, Bayer, Syngenta, агрохолдинг Cargill, концерн DuPont тощо). Незаконні операції цих корпорацій пов'язані з виробництвом та експортом в іноземні країни, оминаючи їх національну безпеку, тих чи інших продуктів, які виготовлені з використанням технологій генної інженерії. І звичайно, основною метою діяльності будь-якої корпорації є одержання надприбутку, що співпадає із метою транснаціональної злочинності, а також є очевидним доказом обговорюваного останнім часом серед вчених «корпоративного інтересу». Таким чином, мова йде про злочинність у вигляді незаконного міжнародного бізнесу, який на V Конгресі ООН із попередження злочинності й поводження з правопорушниками (Женева, 1975 рік) було вперше визнано серйознішою загрозою, ніж традиційні форми злочинної поведінки [12, с. 200]. Сьогодні існує багато доказів того, що діяльність деяких компаній, пов'язаних з ГМО, носить глибоко замаскований, інтенсифікований і наступальний злочинний характер.

В якості хрестоматійного прикладу найбільш вдалим буде коротка історія американської транснаціональної корпорації Monsanto - світового лідера біотехнології рослин, представництва якого існують у 66 країнах світу. В 1901 році компанія розпочала свою діяльність з виробництва генетично модифікованого нейротоксину - аспартаму (E-951), який пропонувався як цукрозамінник. В 1915 році оприлюднений звіт Конгресу США, в якому описано хімічну нестабільність замінника цукру - аспартаму. Було доведено, що в разі нагрівання аспартаму до +30 градусів за Цельсієм (що і відбувається при його потраплянні в організм людини) він розпадається, в результаті чого утворюється канцероген у складі формальдегіду і високотоксичного метанолу, які провокують онкологічні захворювання. В 1917 році в США проти компанії було відкрито судове провадження, що отримало назву «Справа про сахарин». Не дивлячись на активну боротьбу проти токсичного сахарину, судове провадження було закрито в 1925 році через недостатність доказів по справі. Ця справа була відновлена в 1977 році з мотивів недобросовісного проведення тестів на вміст штучного підсолоджувача і знову була закрита, але тепер з причин сплину терміну давності. Нарешті у 1980 році Громадська рада Управління продовольства і медикаментів (англ.: Food and Drug Administration, FDA) проголосувала за відмову від використання аспартаму до тих пір, поки не будуть проведені додаткові дослідження. Однак у липні 1981 року було призначено нового главу FDA, і Рада з розслідувань схвалила аспартам для використання в сухій їжі, а вже в червні 1996 року FDA без повідомлення громадськості було прибрано всі обмеження на використання аспартаму і дозволено його застосування у всіх продуктах, в тому числі й тих, що підлягають нагріванню і запіканню. Сьогодні канцерогенний замінник цукру розповсюджується і використовується на ринку як харчова добавка, що випускається під різними торговельними марками (наприклад, Nutrasweet, Equal, Spoonful), він оголошений альтернативою цукру та продовжує приносити чималі доходи компанії-виробнику [13]. Також на початку 30-х років минулого століття вищевказана компанія розпочала виробництво не менш небезпечних синтетичних сполук - поліхлорованих біфенілів (далі - ПХБ), які широко використовувались для виготовлення мастильних матеріалів, гідравлічних рідин, водостійких покриттів і герметиків, а також пластикового пакування. Ці речовини здійснюють руйнівну дію на імунну систему, розумовий розвиток і репродуктивну функцію людського організму і входять до групи з 12 хімічних речовин, які визначаються як стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), що підпадають під дію Стокгольмської Конвенції ООН від 2001 року [14]. Компанія виробляла та експортувала ПХБ в різні країни Світу протягом майже 40 років, до самого оголошення цих речовин поза законом США (в 1979 році), встигнувши отруїти мільйони жителів не тільки штату Іллінойсу, де розташовувався найбільший у світі завод з виготовлення ПХБ, але й суміжних штатів. У 1982 році екологічні виміри в селищі Таймз Біч, штат Міссурі, продемонстрували такий високий рівень отруєння діоксином, побічним продуктом виробництва ПХБ, що влада штату розпорядилися про екстрену евакуацію населення [15]. На початку 2007 року британські вчені-дослідники розсекретили внутрішні британські меморандуми і свідоцтва того, що компанія Monsanto незаконно захоронила приблизно 67 сортів хімікатів, включаючи похідні «Агента Оранж», діоксини і поліхлоровані біфеніли, які вироблялися тільки нею, в Південному Уельсі, в місці, яке не було призначене для зберігання хімічних відходів. Це призвело до забруднення підземних вод і атмосфери. Британська газета «Гардіан» з цього приводу повідомила: «З'ясувалося, що хімічна компанія Monsanto заплатила підрядникам, щоб звалити тисячі тон дуже токсичних відходів на британських сміттєвих звалищах, знаючи, що їх хімікати в стані забруднити дику природу і вплинути на здоров'я людей» [13]. Це лише невелика частина антигуманної діяльності Monsanto та її наслідків поряд із виробництвом та поширенням бичачого соматотропіну (BST), сумнозвісного «Агенту Оранж», що застосовувався для дефоліації рослинності під час війни у В'єтнамі, внаслідок чого близько трьох мільйонів в'єтнамців зазнали отруєння діоксинами, а до 2008 року близько мільйона чоловік у віці до 18 років стали спадковими інвалідами [16]. У серпні 2011 року WikiLeaks (міжнародна організація, що займається витоками таємної інформації та її подальшою публікацією на своєму сайті) [17] оприлюднила американські дипломатичні депеші, які показують, що Державний департамент США лобіює по всьому світу Monsanto та інші біотехнологічні корпорації, такі як Bayer, Syngenta, DuPont. Американська некомерційна організація Food & Water Watch, скомбінувавши повідомлення з п'ятирічного листування в цих депешах за 20052009 роки, опублікувала свій звіт під назвою «Біотехнологічні посланці: як Державний департамент США просуває глобальний порядок виробників насіння» 14 травня 2013 року [18]. Звіт показує, що Держдепартамент СшА «займається лобізмом щодо зарубіжних урядів, щоб вони проводили політику і приймали закони, сприятливі для біотехнологій в сільськогосподарському виробництві, проводить піар-компанії з ціллю поліпшення іміджу біотехнологій, і навіть протидіє законам, які вимагають маркувати продукти харчування, створені з використанням генної інженерії» [19]. Мопэап1о виділяється урядом США особливо, тому що в 2013 році у Сполучених штатах без суперечок в офіційних ЗМІ і дебатів у Конгресі Сенатом США було прийнято короткостроковий законопроект фінансування сільського господарства в 2013 році № 933 ИЯ і поправку до нього № 735, яка отримала назву «Закон про захист Мопэап1о». У результаті прийняття цієї поправки Мопэап1о, разом з деякими іншими корпораціями, що виробляють ГМО, офіційно стала вище апарату державних органів США. Прийнятий закон «про захист Мопэап1о» позбавив федеральні суди можливості заборонити вирощування і продаж генетично модифікованих продуктів, незалежно від того, якої шкоди вони завдають здоров'ю споживачів і навколишньому середовищу. Навіть якщо буде доведено, що ті або інші продукти небезпечні для здоров'я, ніхто не зможе перешкодити Мопэап1о продавати їх людям, причому навіть без відповідного попереджувального маркування. Це безпрецедентне рішення стало можливим, на думку дослідників, завдяки таємній змові між корупційними чиновниками і корпораціями [20]. Одночасно це говорить про лобістські можливості корпорації та показує, що Мопэап1о має вплив на найвищі кола влади, які в свою чергу прикривають та всіляко підтримують транснаціональну злочинну діяльність корпорації.

Висновки

Незаконне використання та поширення ГМО є гострою проблемою сучасності. Навіть зважаючи на багатоаспектну дискусійність викладеного, наука не може ігнорувати очевидних негативних наслідків та поступового зростання проблеми ГМО, яка має як правовий та економічний аспекти, так і очевидний аспект потенційної загрози національній безпеці нашої країни. Авторитетні дослідники проблеми організованої злочинності зазначають, що вона по суті є «злочинним діловим підприємництвом» [21, с. 27]. За надприбутки транснаціональних корпорацій, отримані шляхом виробництва та збуту генетично модифікованої продукції у недостатньо підготованих до такого «наступу» країнах, світ платить «ціну злочинності» у вигляді шкоди навколишньому природному середовищу, життю та здоров'ю людей, генофонду людства в цілому. Тому доходимо висновку, що головну роль у незаконному обігу ГМО відіграє транснаціональна злочинність, яка добре почувається в цій сфері. Суб'єктами такої злочинної діяльності можуть виступати транснаціональні підприємства корпоративного типу, виробництва яких зайняті виготовленням ГМО, які в подальшому експортуються в різні країни світу через мережу філій і представництв цих зовні пристойних бізнес-гігантів. Такі компанії створюють продукцію з використанням небезпечних для людського організму та природного середовища речовин, порушують правила щодо маркування ГМО та таким чином одержують надприбутки.

На жаль, окреслена проблема обігу ГМО не сприймається достатньо серйозно, а подекуди й замовчується не без активної допомоги суб'єктів світових владних структур (як видно з прикладу МопБапІо).

Тому основним і першим кроком на шляху до вирішення проблеми незаконного обігу ГМО є приборкання лобізму, який існує в цій сфері, та зведення до мінімуму участі упереджених чиновників вищих ешелонів влади в прийняті рішень, що стосуються діяльності злочинних корпоративних підприємств. Другим, але не менш важливим кроком для вирішення окресленої проблеми, є розроблення кожною країною на законодавчому рівні власної програми, яка б визначала принципи державної політики у сфері ГМО. І третім кроком має бути створення на основі принципових наукових біологічних позицій загальнодержавних (національних) програм з питань обігу ГМО, встановлення законодавчими органами всіх країн світу чіткої системи норм імперативного характеру, які б регулювали питання обігу ГМО з метою захисту державності, націй, людства в цілому.

Література:

1. Матеріали міжнародної служби з комерційного застосування агробіотехнологічних культур [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.isaaa.org/resources/ publications/ briefs/39/default.html - Заголовок з екрана.

2. Sustainable Pulse [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://sustainablepulse.com/ - Заголовок з екрана.

3. Пішак В.П. Медична біологія: підручник / В.П. Пішак, Ю.І. Бажора // Вінниця: Нова Книга, 2004. - 656 с.

4. Бірта Г.О. Генно-модифіковані організми: за і проти. Навч. Посібник / Г.О. Бірта, Ю.Г. Бургу // Полтава, 2012. - 165 с.

5. Monsanto plans $140 ml Ukraine non-GM corn seed plant, May 24, 2013 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.reuters.com/article/monsanto-ukraine-idUSL5N0E51CM20130524

6. Аграрные ассоциации инициируют легализацию ГМ-семян в Украине [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://interfax.com.ua/news/press-conference/173436.html - Заголовок з екрана.

7. Тенденція зростання основних загроз використання ГМО на сільськогосподарських підприємствах / Ю.В. Біляк // Інвестиції: практика та досвід. - 2015. - № 23. - С. 58-63.

8. Hoffmann-Sommergruber K. Patogenes-related (RP) - proteins identied as allergens // Biochem. Soc. Trans. 2002. Vol. 30. - P. 930-935.

9. Баласинович Б. ГМО: виклики сьогодення та досвід правового регулювання / Б. Баласинович, Ю. Ярошевська. - К. : АДЕФ-Україна, 2010. - 256 с.

10. Репецкая A.JI. Транснациональная организованная преступность: автореф. дис... д-ра юрид. наук / А.Л. Репецкая. - М., 2001. - 38 с.

11. Номоконов В.А. Транснациональная организованная преступность: дефиниции и реальность: [монография] / В.А. Номоконов. - Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 2001. - 375 с.

12. Лукашук И.И. Международное уголовное право / И.И. Лукашук, А.В. Наумов. - М. : Спарт, 1999. - 200 с.

13. Отступление № 5 «MONSANTO» [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://imhotype.livejournal.com/3657. html - Заголовок з екрана

14. Полихлорированные бифенилы - опасные загрязнители, укрываемые в шахтах и карьерах [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.mining-media.ru/ru/ article/prombez/1374-polikhlorirovannye-bifenily-opasnye- zagryazniteli-ukryvaemye-v-shakhtakh-i-karerakh - Заголовок з екрана.

15. ГМО - троянский конь [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://aUconspirology.org/185/GMO--troyanskiy-kon/ - Заголовок з екрана.

16. Монсанто - ГМО, Агент Оранж, Раундап [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.rozbudova.kiev.ua/novmi/298- monsanto-gmo-agent-oranzh-raundap - Заголовок з екрана.

17. WikiLeaks [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://wikileaks.org.

18. Biotech Ambassadors How the U.S. State Department Promotes the Seed Industry's Global Agenda [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.foodandwaterwatch.org/ reports/biotech-ambassadors/ - Заголовок з екрана.

19. ГМО - аспекты украинской «революции»: «Монсанто» на Украине [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://communitarian.ru/publikacii/novyy_mirovoy_poryadok_ metody/gmo-aspekty_ukrainskoy_revolyucii_monsanto_na_ икгате_11092014.

20. Корпорацию «Монсанто» поставили выше служебной власти и права человека на жизнь [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.blagoda.com/physic/5348.html - Заголовок з екрана.

Шостко О.Ю. Протидія організованій злочинності в європейських країнах: монографія / О.Ю. Шостко. - Х.: Право, 2009. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru