Проблеми соціально-правового захисту дітей-біженців та переміщених дітей в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-БІЖЕНЦІВ ТА ПЕРЕМІЩЕНИХ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ

Гапоненко Л.В.

Постановка проблеми. Загальна ситуація у світі, що супроводжується постійними війнами, призводить до масових міграційних процесів людей, які змушені шукати порятунку в інших країнах, робить наукові публікації в цій сфері особливо актуальними і потрібними.

Тимчасова окупація Криму, бойові дії в окремих районах Донецької та Луганської областей стали серйозним випробуванням для України та її громадян. Загрозливі події, серед іншого, спричинили небувалу для нашої країни вимушену внутрішню міграцію. Сотні тисячі людей змінили місце проживання та праці. Тому в національному законодавстві з'явилося поняття внутрішньо переміщених осіб, почала формуватися відповідна правова база щодо їхніх прав, обов'язків та пільг.

Отже, проблеми дітей-біженців та переміщених дітей у період неоголошеної війни з Російською Федерацією є актуальними, адже з початком анексії Криму та війни на Сході їх кількість значно зросла і в Україні, що зумовило обрання даної теми для наукового дослідження.

Ступінь розробленості проблеми. Теоретичні та практичні питання правового статусу біженців в Україні досліджували В.Д. Андрієнко, М.О. Баймуратов, Л.Р. Біла-Туінова, О.А. Гончаренко, В.О. Новік, О.І. Піскун, В.Ф. Пог- орілко, С.Г. Рубанов, Ю.С. Шемшученко й інші. Відносно наукових напрацювань щодопроблем соціально-правового захисту дітей-біженців в Україні варто сказати, що комплексних напрацювань у цій сфері немає.

Наукові роботи щодо проблем соціально-правового захисту дітей-переселенців на даний час не розроблені, адже тема переселенців в Україні набула своєї гострої актуальності через військову агресію Російської Федерації два роки тому.

Метою статті є аналіз сучасного стану проблем соціально-правового захисту дітей-біженців та дітей-переселенців; дослідження нормативно-правової бази у сфері захисту відповідних категорій дітей; розробка рекомендацій, шляхів вдосконалення нормативно-правової бази в питаннях захисту дітей-біженців та дітей-переселенців; здійснення порівняльного аналізу статистичних показників щодо кількості дітей-біженців та дітей-переселенців в Україні за 2015 - І півріччя 2016 рр.

Виклад основного матеріалу. Нормативною базою на міжнародному рівні, що регулює питання правового статусу біженців і захисту їхніх прав, є Конвенція про статус біженців 1951 року, Протокол щодо статусу біженців 1967 року, Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців 1950 року, Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара в справах біженців 1996 року, а на національному рівні питання, пов'язані з біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, регулюються Конституцією України та Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Варто зазначити, що на сьогодні питання вимушених переселенців регулюються в основному національними законами. Українським законодавством, що регулює питання правового статусу внутрішньо переміщених осіб (ВПО), є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-УІІ від 20.10.2014 р.

Збройні конфлікти, війни стають поширеним явищем, яке змушує людей змінювати звичний спосіб життя та шукати іншого притулку, щоб зберегти своє життя та членів сім'ї і, як наслідок, стати біженцями або внутрішньо переміщеними особами в Україні.

Дитина-біженець - дитина, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань [1].

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру [2].

При цьому недоліком законодавства є відсутність законодавчо визначеної категорії «дитина-переселенець», що унеможливлює доступ до отримання нею соціальних пільг із боку держави. Тому рекомендуємо доповнити статтю 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» вищезазначеною дефініцією.

За даними агентства ООН у справах біженців кількість біженців у світі станом на рік досягла рекордної позначки - 65,3 мільйонів осіб (на 5 млн. людей більше, ніж минулого року), і половина з них - діти [3].

Згідно з доповіддю дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ у світі станом на 14 вересня року налічується близько 50 мільйонів дітей-біженців, 28 млн. з яких втекли від війни, а 20 млн. - ті, хто втік із дому через жорстоке поводження та злидні [4]. За словами Голови Представництва Агентства ООН у справах біженців Пабло Матеу, більше 2 мільйонів осіб зі Східної України та Криму були змушені покинути свої домівки і статиабо внутрішньо переміщеними особами, або біженцями за кордоном [5].

Варто проаналізувати статистичні показники, що характеризують ситуацію з українськими біженцями в сусідніх країнах. За даними державних органів у приймаючих країнах загальна кількість українців, що шукають притулку чи інших форм законного перебування в сусідніх країнах, на теперішній час становить 1 481 377 осіб, більшість з яких прибули до Російської Федерації (1 1542 12) та Білорусі (148 549). Окрім того, 286 громадян України звернулися за притулком у Молдові, 80 - у Румунії, 71 - в Угорщині та 26 - у Словаччині. Станом на 1 вересня 2016 р. від початку кризи найбільше заяв про міжнародний захист було отримано в таких п'яти країнах ЄС: 7 967 заяв про міжнародний захист у Німеччині, 7 267 - в Італії, 5 423 - у Польщі, 3 176 - у Франції та 2 742 - у Швеції [6]. Та є в Україні і біженці з-за кордону, притулок вже знайшли 3 тисячі людей із 70 країн світу, зокрема це вихідці з Афганістану, Сомалі, Сирії, Шрі-Ланки [5].

Одним із наслідків збройного конфлікту є масова міграція населення із зон збройного протистояння. З'явилася нова категорія громадян - внутрішньо переміщенні особи, з-поміж яких дуже багато дітей.

За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій станом на 27 вересня 2016 р., із початку проведення на Сході України антите- рористичної операції з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерорис- тичної операції в інші регіони України переселено 1 млн. 52 тис. 780 осіб, з яких 174 тис. 162 дитини [7]. У свою чергу, в доповіді дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ вказано на те, що на початок поточного року кількість дітей, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, складає 215 тис. [4]. За даними Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з районів проведення АТО та тимчасово окупованої території, на 7 червня 2016 року було офіційно зареєстровано 1 026 177 осіб переселенців, з них 169 756 дітей [8].

Виходячи із статистичних показників Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення громадян України та дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ щодо загальної кількості внутрішньо переміщених осіб та з їх числа дітей-переселенців, ми можемо спостерігати суттєві відмінності в наведених даних, тому доцільно більш ефективно та скоординовано здійснювати обліки внутрішньо переміщених осіб відповідними органами.

Вирішенням проблем, пов'язаних із наданням легального та соціального захисту ді- тям-біженцям та дітям, які шукають притулку в Україні, та особливо дітям без супроводу, займається Представник УВКБ ООН в Україні та Товариство Червоного Хреста України. Товариство Червоного Хреста України бере участь у проекті «Правовий та соціальний захист дітей-біженців та дітей, що шукають притулку в Україні», що реалізується Данською Радою в справах біженців (Danish Refugee СоипсіІ) за фінансування Європейської Комісії. Більшість дітей прибувають в Україну з Афганістану, Сомалі, Чечні, Узбекистану, Конго, Сирії. Діяльність Товариства, насамперед, спрямована на надання соціальної підтримки дітям без супроводу та дітям у сім'ях. Соціальні працівники Червоного Хреста ведуть прийом та облік дітей із числа біженців, надають гуманітарну допомогу, допомагають зв'язатись із рідними по телефону, здійснюють медичний супровід, допомагають організувати розшук членів родини, з якими втрачено зв'язок, перенаправляють у відповідні партнерські організації [9].

Набувши статусу «біженця», громадяни та їх діти стикаються з низкою проблемних питань, а саме: працевлаштування; оформленням документів на дитину, що народжена в Україні в сім'ї біженців; допомога від держави біженцям із дітьми; оформлення документів під час влаштування дитини в дитячий садок чи загальноосвітній навчальний заклад та відвідування дитиною-біженцем шкільного закладу; продовження навчання дитиною-бі- женцем в Україні; оформлення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям із дітьми (її умови призначення та розмір); навчання дітей біженців у школах- інтернатах санаторного типу в залежності від захворювання; отримання біженцями середньої чи вищої освіти; отримання пенсії біженцями [10].

Отже, після процесу міграції в дитини-бі- женця виникає ряд потреб, які держава повинна реалізувати. Це такі потреби, як: право на громадянство, відшукування родичів дитини, матеріальна допомога, гуманітарна допомога, соціальна допомога (соціальна адаптація чи реабілітація) тощо.

Варто зупинитись на матеріальній допомозі від держави біженцям. Адже, така допомога, що передбачена українським законодавством «для придбання товарів першої необхідності», є мізерною, одноразовою і необ'єктивною, бо надається тільки після отримання відповідного статусу. Матеріальна допомога біженцям передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання біженцям грошової допомоги та пенсії» від 06.07.1998 р. Відповідно до пункту 7 постанови розмір одноразової грошової допомоги для придбання товарів першої потреби становить один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на кожну особу, яка досягла 16 років (тобто 17 гривень), та 60 відсотків одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину віком до 16 років (10,2 гривень) [11]. Дана допомога видається двома частинами: половина - впродовж п'яти днів після прийняття відповідного рішення, решта - протягом 10 днів після переїзду на постійне місце проживання.

Ускладнений процес щодо отримання такої мізерної матеріальної допомоги є абсурдним та недоцільним. За словами глави правління благодійного фонду «Рокада» Наталії Гуржій, вона не знає жодного біженця, який намагався б заповнити документи на цю одноразову допомогу в 17 гривень. Загалом жодних грошей для старту, для придбання та знімання житла або інших пільг для біженців в Україніне передбачено [12]. Тому, виходячи з важкого економічного становища та враховуючи соціальні потреби шукачів притулку в Україні, необхідно суттєво збільшити одноразову допомогу для біженців.

Проблемним питанням також є отримання освіти дитиною-біженцем. На законодавчому рівні дане питання знаходить регулювання в Конституції України (ст. 53), Законі України «Про загальну середню освіту» (п. 4 ст. 6), Законі Україну «Про дошкільну освіту» (ч. 3 ст. 33), але на практиці виникають проблеми в реалізації задекларованого права.

Право на освіту дітей-біженців реалізується не повною мірою, насамперед, в силу існуючих соціально-економічних причин. Так, відсутність можливості працевлаштуватися або одержувати регулярний заробіток у родинах біженців приводить до недостачі коштів на придбання одягу, в тому числі шкільної форми, взуття, канцелярського приладдя для дітей шкільного віку. законодавчий правовий біженець пільга

Установами освіти проводиться робота з обліку дітей-біженців, проте недостатньо налагоджений навчальний процес щодо їх мовної й предметної підготовки. Більша частина дітей-біженців навчається в загальноосвітніх школах, менша - в ліцеях і коледжах. Зафіксовані випадки, коли їм відмовляли в прийнятті в школу через відсутність реєстрації за місцем проживання. Вища освіта через високу оплату за навчання для дітей-біженців практично неможлива. Відомо лише кілька випадків, коли випускники загальноосвітніх шкіл змогли продовжити навчання у вузах України [13].

Проаналізувавши Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі Закон), виявлено норми, що потребують удосконалення. Варто зазначити, що абзац 6 частини 12 статті 7 Закону потрібно конкретизувати в частині, які саме «інші необхідні документи» заповнює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, з метою уникнення ситуацій, пов'язаних із вимогою надати документи, які не відповідають доцільності в їх наданні та у зв'язку з відсутністю яких можуть виникнути порушення права на захист вищезазначених осіб.

Відповідно до статті 5 Закону особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Цей строк для такої особи є невиправдано коротким, ураховуючи мовний бар'єр та факт незнання цією особою законодавства України. Зважаючи на це, варто вказаний строк збільшити до семи робочих днів (робочого тижня).

Проблема функціонування системи захисту дітей-біженців в Україні полягає в тому, що реалізація відповідного законодавства сьогодні обмежується лише легалізацією і документуванням шукачів притулку та біженців. Однак надання правового статусу дітей-біженців є лише першим необхідним кроком і має супроводжуватися адекватними заходами щодо інтеграції біженців в українське суспільство.

В Україні через війну на Сході стрімко збільшується кількість таких дітей, які відносяться до категорії переселенців і яким потрібен захист. Багато з них бачили те, що дорослому навіть уявити важко. У Київській області проживає 11 тисяч дітей-переселен- ців. Майже кожен із малюків бачив війну.

Незважаючи на той факт, що ситуація з переселенцями існує вже не перший рік, на всі спроби її подолати з боку української влади за партнерської допомоги інших країн і гуманітарних організацій, на сьогодні все ж внутрішньо переміщені особи та їх діти на території України зіштовхуються з рядом проблем, які повною мірою не врегульовані.

Реалізація права на освіту дітей-пересе- ленців знаходить своє відображення в частині дев'ятій статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в якій зазначено, що взята на облік внутрішньо переміщена особа має право на продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету або інших джерел фінансування.

Також реалізації даного права сприяє Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитеро- ристичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти». Даним Законом передбачена державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, яка надається у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти, соціальної стипендії, безоплатного забезпечення підручниками, безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах, безоплатного проживання в гуртожитку, інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України [14].

Відповідна підтримка надається таким категоріям: учасникам бойових дій та їхнім дітям; дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення ан- титерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції; дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту; дітям, зареєстрованимяк внутрішньо переміщені особи, - до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років.

Проте чимало проблем виникає в дітей-пе- реселенців шкільного віку. Насамперед, це стосується гострої потреби в матеріально-технічній базі. Забезпечення всім необхідним для навчання здійснюється шляхом проведення благодійних заходів (наприклад, акція «Збери портфель другу»), які носять фрагментарний характер [І5].

Проблема щодо неспроможності оплати харчування виникає в батьків дітей-пересе- ленців як шкільного віку, так і тих, що перебувають у дитячих садочках. Шляхом вирішення даної проблеми частково є запропонований законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб. Але, на нашу думку, правом безкоштовного харчування варто забезпечити більш широке коло суб'єктів. Отже, з метою вирішення даної проблеми пропонуємо розробити Закон про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей, що мають статус внутрішньо переміщених осіб, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту.

Висновки

Проаналізувавши ситуацію, пов'язану з проблемами соціально-правового захисту дітей-біженців та переміщених дітей, ми можемо спостерігати недосконалість законодавства, що заважає реалізації відповідних прав дітей-біженців та переміщених. Для усунення даних недоліків пропонуємо такі заходи.

1. На законодавчому рівні закріпити категорію «дитина-переселенець».

2. Суттєво збільшити розмір матеріальної допомоги від держави біженцям.

3. Внести зміни до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в частині конкретизації абзацу 6 частини 12 статті 7 Закону щодо закріплення всіх необхідних документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та внести зміни до статті 5 Закону в частині збільшення строку для звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

4. Розробити Закон про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей, що мають статус внутрішньо переміщених осіб, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту.

Отже, держава не повинна бути байдужою до дітей із числа біженців та ВМО. В основу законодавства мають бути покладені правові засади адаптації таких дітей. Правове регулювання повинне відбуватися не лише на теоретичному рівні, але й на практичному, що зможе забезпечити належний рівень життя на території України.

Література

1. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30.

2. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20.10.2014 р. // Відомості Верховної Ради. - 2015. - № 1.

3. Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антите- рористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти : Закон України від 14 травня 2015 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. - 2015. - № 30.

Анотація

У статті автором проаналізовано недоліки законодавчого регулювання питань правового захисту ді- тей-біженців та переміщених дітей; досліджено проблеми соціально-правового захисту дітей-біженців та переміщених дітей і розроблено шляхи їх подолання.

Ключові слова: статус біженця, дитина-біженець, внутрішньо переміщена особа.

В статье автором проанализированы недостатки законодательного регулирования вопросов правовой защиты детей-беженцев и перемещенных детей; исследованы проблемы социально-правовой защиты детей-беженцев и перемещенных детей, разработаны пути их преодоления.

Ключевые слова: статус беженца, ребенок-беженец, внутренне перемещенное лицо.

In the article the author analyzes the shortcomings of the legislative regulation of the legal protection of refugee and displaced children. The problems of social and legal protection of refugee and displaced children, and developed ways to overcome them.

Key words: refugee, refugee child, internally displaced person.

Размещено на Allbest.ru