Пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою в умовах чинного законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пастовенський О.В.,

начальник управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації, кандидат педагогічних наук

Пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою в умовах чинного законодавства України

У статті проаналізовано пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою регіону в умовах чинного законодавства України.

Ключові слова: громадська складова, управління загальною середньою освітою, делегування управлінських повноважень, органи місцевого самоврядування, моделі співпраці, об'єднання учасників навчально-виховного процесу, партнерство з громадськими організаціями.

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Зміни в суспільному житті країни спричиняють пошук нових моделей управління загальною середньою освітою, забезпечення органічного поєднання в освітніх системах впливу державних і громадських структур.

Ці процеси досліджували Дж.Ст.Мілль, Д.Дьюї, Д.Конант, Р.Вестбрук, Е.Гутман, Е.Ентвістл, Т.Найт, А.Нейл, М.Барбер, В.Грабовський, І.Довбиш, Г.Єльникова, О.Зайченко, Ю.Кавун, Л.Калініна, М.Комарницький, С.Королюк, Г.Костюк, В.Князєв, О.Марчак та інших.

Разом з тим дотепер ще недостатньо повно розкрито напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою.

Метою статті є представлення пріоритетних напрямів розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою регіону.

Виклад основного матеріалу. Як показує аналіз, учені та практики застосовують різні наукові підходи до вивчення структури державно-громадського управління (ДГУ) загальною середньою освітою регіону, функцій і ролі громадської та державної складових у системі управління, моделювання і прогнозування процесів розвитку ДГУ.

Так, В.Грабовський вважає, що державно-громадське управління освітою визначається як інтеграція трьох напрямів роботи: демократизації діяльності органів державної влади й управління освітою; розвитку самоврядних асоціацій учасників освітньої діяльності (професійних асоціацій педагогів, органів учнівського й батьківського самоврядування всіх рівнів); організації громадських органів управління освітою, де представлено всі верстви населення [1].

Г.Балихін доводить, що розширення участі суспільства в управлінні освітою можна досягти на основі створення системи піклувальних рад, фондів підтримки освіти, професійних співтовариств у сфері освіти [2].

М. Комарницький пропонує залучати громадськість до управління освітньою системою, створюючи батьківські асоціації, органи учнівського самоврядування, опікунсько-наглядові ради та інші інституції [3].

І. Довбиш, для прикладу, розглядає участь громади в управлінні школою як діяльність ради школи, педради та органів громадського і учнівського самоврядування - батьківського комітету, піклувальної ради, учнівського комітету школи, а також партисипативних структур тимчасового характеру (ініціативних груп, комісій, погоджувальних рад, конференцій, зборів) [4].

Г. Єльникова зазначає, що залучення громадськості до прийняття управлінських рішень на різних щаблях управлінської вертикалі можна здійснити різними способами і пропонує моделі державно-громадського управління: структурно-громадського супроводу, інформаційно-громадського супроводу, субординаційно-проміжного партнерства [5].

Аналіз запропонованих вище підходів, на нашу думку, показав, що в них не повною мірою враховано можливі варіанти розвитку громадської складової в управлінні освітою. Адже, як свідчить досвід багатьох країн, розвиток громадської складової в управлінні загальною середньою освітою відбувається головним чином на основі делегування державою значної частини своїх повноважень в управлінні освітою місцевому самоврядуванню, розширення прав учасників навчально-виховного процесу, а також встановлення громадського контролю за функціонуванням освітніх систем.

Безперечно, це відбувається насамперед на основі кардинальної зміни законодавства, що стосується освіти. Тому в Україні необхідно буде вносити значні зміни до багатьох законодавчих актів - Конституції України, законів "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про освіту", "Про загальну середню освіту", а також законів "Про плату за землю", "Про оренду державного та комунального майна", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" тощо.

Але навіть в умовах діючого законодавства України є значні потенційні можливості для розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою, без чого розвиток освітньої галузі буде неминуче сповільнюватися.

Важливим кроком у вирішенні цього питання є передавання частини управлінських повноважень у сфері шкільної освіти від державних до громадських структур. Одним зі способів вирішення такого завдання є створення освітніх округів. Згідно Положення про освітній округ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 777 [6], управління округом та забезпечення координації його діяльності здійснює громадська структура - рада округу, що, безумовно, сприяє розвитку громадської складової в управлінні загальною середньоюосвітою. Досвід створення освітніх округів напрацьовано в регіонах, однак ефективність управління ними потрібно значно покращувати.

Іншим важливим заходом у зазначеному напрямі є розширення автономії навчальних закладів, підґрунтям для якої стали розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. № 1007-р "Про забезпечення цільового використання коштів бюджетними установами (закладами) соціально-культурної сфери" [7] і від 8 грудня 2009 р. № 1564-р "Про першочергові заходи щодо забезпечення розширення автономії загальноосвітніх навчальних закладів" [8], а також наказ Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р. № 1205 "Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів" [9]. Фінансова самостійність навчального закладу, рішення про яку приймається на загальних зборах (конференціях) трудового колективу, є одним з найважливіших кроків у розвитку громадської складової в його управлінні.

Важливим, хоча й нелегким у сучасних умовах, кроком щодо зміцнення громадської складової в управлінні загальною середньою освітою є становлення приватної загальної середньої освіти, що базується на положеннях статті 6 Закону "Про загальну середню освіту", за якою громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах. За даними соціологічного опитування "Освіта очима громадян", проведеного у 2007 році на замовлення Міністерства освіти і науки України, майже третина опитаних громадян країни хотіли б навчати дітей у приватних школах [10].

Такі заклади найповніше відповідають психологічним, національним і культурними особливостями та потребам дитини. Як показує аналіз, на сучасному етапі понад 70 % управлінських рішень у приватній освіті приймається недержавними структурами, що сприяє демократичним перетворенням в освіті і формуванню громадянського суспільства загалом, напрацюванню досвіду громадсько-державного управління навчальними закладами.

Значні резерви у розвитку громадської складової в управлінні освітою мають колегії обласних, районних (міських) управлінь (відділів) освіти і науки, створення яких передбачено відповідними положеннями [11; 12]. Разом з тим, до їх складу доцільно активніше залучати представників громадськості, практикувати на засіданнях розгляд ширшого кола питань тощо.

Достатні можливості для розвитку громадської складової в управлінні освітою має місцеве самоврядування. У системі самоврядних структур існує ефективний механізм впливу громадян на реалізацію освітньої політики: громадяни (виборці) > місцева рада > комісія з питань освіти > управління освіти > дирекція навчального закладу, тобто свого роду "вертикаль", збудована знизу догори.

Досвід останніх років підтверджує зростання активності самоврядних структур у вирішенні освітніх питань.

У країні практично завершено процес передавання загальноосвітніх навчальних закладів до комунальної власності районних (міських) громад. Відповідні ради і їх комісії все частіше розглядають на сесіях і засіданнях питання розвитку освіти районів і міст. Однак цей процес потрібно зробити системним, спрямувати на досягнення конкретного результату. В кожному районі і місті важливо розробити програми розвитку освіти, вирішувати питання виділення додаткових коштів для освітніх потреб, зокрема, для стимулювання праці освітян, запроваджувати надбавки педагогам, стипендії і премії педагогічним працівникам та учням за високі результати роботи, як це практикується нині в багатьох районах і містах.

Цікавою в останні роки є тенденція підпорядкування місцевим радам функції призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів, які є комунальною власністю місцевих громад, хоча в багатьох випадках це суперечить вимогам ст. 43 згаданого вище закону про місцеве самоврядування. Разом з тим, такі підходи демонструють зростаючу активність місцевих рад у питаннях управління комунальними загальноосвітніми навчальними закладами.

Ефективним у розвитку освіти регіону є ініціювання місцевими радами різноманітних проектів в освітній галузі, зокрема Програм розвитку ООН, Українського фонду соціальних інвестицій [13] тощо, які спрямовані на розвиток навчальних закладів і впроваджуються за обов'язкової участі місцевих громад.

І, нарешті, важливо розширювати депутатський і громадський контроль за станом функціонування освітньої галузі району чи міста з метою надання конкретної допомоги, як це передбачено чинним законодавством (ст. 17, 29 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), практикувати заслуховування на сесіях і депутатських комісіях звітів керівників відділів і управлінь освіти, директорів шкіл [14].

Значні можливості для посилення громадської складової в управлінні загальною середньою освітою, навіть всупереч обмеженням у відповідних нормативних документах [15; 16], надають представлені у фаховій літературі моделі співпраці органів управління освітою з об'єднаннями учасників навчально-виховного процесу, зокрема, з радами навчальних закладів, а також педагогічними радами, методичними та іншими професійними об'єднаннями освітян (для розроблення оригінальних освітніх програм і курсів, методик навчання тощо); учнівськими об'єднаннями (наприклад, в організації волонтерського руху, шефства); батьківськими комітетами і радами тощо.

Водночас нині дуже важливим є розвиток партнерства органів управління освітою з громадами.

Освітянам потрібно всіляко сприяти діяльності піклувальних рад (хоча, безперечно, їх функції, відповідно до діючого положення [17], є достатньо обмеженими), розвивати партнерські стосунки з благодійними фондами, радами ветеранів, об'єднаннями роботодавців, творчими спілками, громадсько-патріотичними об'єднанням тощо.

Упродовж 2010-2011 рр. у нашій країні прийнято низку законодавчих і нормативних документів, які визначили механізми взаємодії органів виконавчої влади з громадянським суспільством. Це, зокрема, закон України "Про доступ до публічної інформації" [18], а також Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" [19]. Як показує аналіз, ці документи сприяють організації дієвої співпраці влади і суспільства у вирішенні освітніх проблем.

Останнім часом значно збільшилася кількість запитів громадських організацій і окремих громадян на отримання інформації щодо стану функціонування і перспектив розвитку освітньої галузі, що свідчить про зростання їх зацікавленості цими питаннями. Достатньо активно освітні проблеми обговорюються на засіданнях громадських рад, які створенні при обласних і районних державних адміністраціях на виконання згаданої вище постанови. Тому органам управління освітою потрібно не тільки з розумінням ставитися до зростаючої активності громадян і налагоджувати ефективну співпрацю з ними у цьому напрямі, але й всіляко сприяти подальшому зростанню ролі громади у вирішенні питань забезпечення функціонування і розвитку освітньої галузі, що є світовою і європейською практикою, зокрема щодо участі представників громадськості у розробленні програм розвитку освітніх установ, здійсненні експертиз управлінських рішень, проведенні навчально-виховних заходів, організації контролю за діяльністю шкіл тощо.

Окрім цього, значні можливості для налагодження дієвого діалогу органів управління освітою з громадою надає закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [20]. Органам управління освітою, як державним, так і громадським, необхідно розширювати зв'язки із засобами масової інформації, створювати власні Web-сайти, друковані видання, теле- і радіопрограми, своєчасно і повною мірою інформувати громади про стан функціонування освіти регіону, що також, як показує досвід, сприяє розвитку активності громади у підтримці освітніх ініціатив.

На основі попереднього аналізу класифікуємо пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою в умовах чинного законодавства (таблиця 1).

Таблиця 1

Пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою в умовах чинного законодавства України

Висновки

Отже, розвиток громадської складової в управлінні загальною середньою освітою може відбуватися головним чином на основі делегування управлінських повноважень у сфері шкільної освіти району (міста) державними інституціями громадським структурам, активізації діяльності органів місцевого самоврядування у вирішенні освітніх питань, вдосконалення моделей співпраці органів управління освітою з об'єднаннями учасників навчально-виховного процесу, а також налагодження їх партнерства з громадськими організаціями.

Список використаних джерел

державний громадський освіта

1. Грабовський, В. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 "Механізми державного управління" / В. А. Грабовський. - К., 2006. - 233 с.

2. Балыхин, Г. А. Управление развитием образования : организационно-экономический аспект / Г. А. Балыхин. - М. : ЗАО "Изд-во "Экономика", 2003. - 428 с.

3. Комарницький, М. С. Державно-громадська система управління освітою / М. С Комарницький // Аспекти самоврядування. - 2000. - № 3. - С. 34-35.

4. Довбиш, І. Модель державно-громадського управління ЗНЗ / І. Довбиш // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2006. - № 1. - С. 69-75.

5. Єльникова, Г. В. Теоретичні підходи до моделювання державно-громадського управління / Г. В. Єльникова // Директор школи. - 2003. - № 40. - С. 10-11.

6. Положення про освітній округ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 777 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=777-2010-%EF.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. № 1007-р "Про забезпечення цільового використання коштів бюджетними установами (закладами) соціально-культурної сфери" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1007-2009-%D1%80.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1564-р "Про першочергові заходи щодо забезпечення розширення автономії загальноосвітніх навчальних закладів" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1564-2009-%D1%80.

9. Наказ Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р. № 1205 "Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів" [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://document.ua/pro-zatverdzhennja-tipovih-shtatnih-normativiv-zagalnoosvitn-doc42657.html.

10. Шкільний бюджет : навч.-метод. посіб. [для керівників освіти] / В. Мархлєвський, Ю. Шукевич, Л. Паращенко та ін. - К. : Таксон, 2011. - 156 с.

11. Типове положення про відділ освіти районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1999 р. № 347 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uazakon.com/document/spart92/inx92502.htm.

12. Типове положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1326 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1326-2000-%D0%BF.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. № 740 "Про утворення Українського фонду соціальних інвестицій" [Електронний ресурс] .- Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/740-2000-%D0%BF.

14. Закон України "Про місцеве самоврядування" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=280%2F97-%E2%F0.

15. Примірне положення про раду загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 27 березня 2001 р. №159 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://shkola.ua/document/index/page6.

16. Примірне положення про батьківські комітети (ради) загальноосвітніх навчальних закладів, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 02.06.04 №440 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://shkola.net.ua/view.php?doc=22092007121119.

17. Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 05.02.2001 № 45, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2001 р. за № 146/5337 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://shkola.ua/document/index/page6.

18. Закон України "Про доступ до публічної інформації" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF.

20. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12.

Размещено на Allbest.ru