Теоретико-правові засади відповідальності керівника підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку

Національної академії правових наук України

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА

Шевердіна В.І., аспірант

У статті досліджено та проаналізовано теоретико-правові засади відповідальності керівника підприємства. Опрацьовано поняття «підприємство», «керівник підприємства», а також розглянуто всі види відповідальності, які можуть бути застосовані до зазначеної категорії працівників. Зроблено висновок про те, що від рівня освіти керівника підприємства, його професійних здібностей, досвіду роботи, уміння управляти трудовим колективом залежить успішне керівництво підприємством, установою, організацією, а разом із тим і ефективне виробництво.

Ключові слова: підприємство, керівник підприємства, відповідальність, трудове законодавство України, працівник, роботодавець.

В статье исследованы и проанализированы теоретико-правовые основы ответственности руководителя предприятия путем анализа понятий «предприятие» и «руководитель предприятия», а также анализа всех существующих видов возможной ответственности данной категории работников. Сделан вывод о том, что от уровня образования руководителя предприятия, его профессиональных способностей, опыта работы, умения управлять трудовым коллективом в значительной степени зависит успешное руководство предприятием, учреждением, организацией, а вместе с тем и эффективное производство.

Ключевые слова: предприятие, руководитель предприятия, ответственность, трудовое законодательство Украины, работник, работодатель.

The article studied and analyzed the theoretical and legal basis of liability of the enterprise head. The term “enterprise”, “enterprise head” have been explored, and all types of liabilities that can be applied to this category of employees have been considered. It is concluded that the successful management of the enterprise, organization, and at the same time the efficient production depend on level of education of the enterprise head, his professional skills, experience, ability to manage the workforce.

Key words: enterprise, enterprise head, liability, labor legislation of Ukraine, employee, employer.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку ринку праці, враховуючи недосконалу систему матеріальних заохочень та низький рівень оплати праці, одним із основних засобів забезпечення трудової дисципліни продовжують залишатися різноманітні заходи відповідальності, що можуть застосовуватись як до звичайних працівників, так і до керівників підприємств, які не дотримуються встановлених правил внутрішнього трудового розпорядку.

Найбільш ефективним засобом гарантій реалізації наданих законом трудових прав і свобод є покладення обов'язку нести відповідальність за порушення правових вимог трудового законодавства.

Однією з головних причин поширення випадків порушення трудових прав людини є відсутність у працівників достатніх правових знань. Для виправлення такої ситуації бажано, щоб кожен працівник знав свої права, а за порушення встановлених законом правил ніс відповідальність. Не є винятком і законодавство про працю. У трудових правовідносинах задіяні дві сторони: працівник і керівник підприємства. Предметом дослідження є підстави відповідальності керівника підприємства.

Ступінь розробленості проблеми. Дослідженням відповідальності керівників підприємств займалися такі відомі вчені: Болотіна Н.Б., Венедиктов В.С., Гончарова Г.С., Іншин М.І., Лівшиця Р.З., Майданик Р.А., Прилипко С.М., Процевський О.І., Смирнов В.М., Стадник М.П., Хуторян Н.М., Чанишева Г.І., Ярошенко О.М. та інші.

Мета статті полягає в дослідженні теоретико-правових засад відповідальності керівника підприємства, що обумовлюються необхідністю особливого статусу врегулювання праці цієї категорії працівників, особливостей її змісту; розробці рекомендацій щодо більш доцільного врегулювання трудових відносин з участю керівників підприємств, а також в аналізі правого регулювання засад відповідальності керівників підприємств за чинним законодавством України.

Виклад основного матеріалу. Перед тим, як розпочинати дослідження питання, що стосується теоретико-правових засад відповідальності керівника підприємства, необхідно визначити основні поняття та дати їх коротку характеристику. правовий відповідальність керівник підприємство

Праця керівників підприємств є особливим видом трудової діяльності, яка виникла в результаті складного історичного процесу розвитку виробництва. Чисельність керівників підприємств постійно збільшується, і це є світовою тенденцією, що не обминула й Україну. Але не тільки збільшення кількості керівних працівників, а й значущість цієї категорії як у масштабах окремої фірми, так і у масштабах економіки всієї країни актуалізує проблеми цієї праці (організація, нормування, стимулювання та відповідальність). Це зрозуміло, бо від того, наскільки ефективно організоване управління працею конкретних працівників, колективів і всього суспільства залежать і результати виробництва, і саме існування суспільства. Радикальна перебудова системи управління економікою, що переходить до ринкових відносин є одним із найважливіших напрямків реформ, що проведені у нашій країні і торкнулись всіх сфер діяльності суспільства, включаючи й діяльність підприємств. Володіючи економічною самостійністю і цілком відповідаючи за результати своєї діяльності, підприємства почали формувати у себе таку систему управління, що забезпечила б високу ефективність їх роботи, конкурентоспроможність і стійкість на ринку.

На сьогодні до процесу управління сучасним підприємством, установою, організацією (далі - підприємство) необхідно підходити з позицій не тільки науково обґрунтованих способів та прийомів організації праці, але й з використанням особливих теоретико-правових засад відповідальності та управління, які б стимулювали діяльність як самих керівників підприємств, так і всього колективу в цілому. Оскільки вагомою фігурою в діяльності будь-якого підприємства є керівник, то доречно зазначити, що це особа, яка наділена правом приймати рішення в межах наданих йому повноважень, яка також повинна володіти умінням дискусії, бути обізнаною у сфері трудових правовідносин та не лише знати права і обов'язки працівників, але й сприяти їх дотриманню, володіти засобами досягнення мети і методами контролю та уміло використовувати засоби заохочення та стягнення [1, с. 221].

Трудові відносини за участю цієї категорії працівників мають істотну специфіку, яка недостатньо відображається в законодавстві України про працю. Тому необхідна активізація наукових досліджень проблеми правового регулювання теоретико-правових засад відповідальності керівників підприємств, установ та організацій.

У сучасному суспільстві будь-які управлінські процеси неможливі без участі особи, яка здійснює керівництво ними. Це стосується і процесів, що відбуваються на підприємстві незалежно від його форми власності та підпорядкування. Керівництво підприємством здійснюється керівником підприємства. Залежно від структури підприємства можуть існувати різні рівні керівництва, однак у більшості випадків на чолі підприємства перебуває керівник. Саме на нього покладаються завдання досягнення мети діяльності підприємства, на ньому лежить основний тягар відповідальності за результати не лише управлінських, а й виробничих процесів.

У ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства розглядається як особа, яка призначається (обирається) власником (власниками) підприємства або уповноваженим ним органом для керівництва господарською діяльністю підприємства [2].

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівниками підприємства, відповідно до зазначених критеріїв, є одноособовий виконавчий орган (директор, генеральний директор) або голова та члени колективного виконавчого органу (правління, дирекції, ради директорів тощо) господарського товариства.

Підсумовуючи наведені думки, можна зробити висновок, що різні нормативно-правові акти трактують та використовують зазначений термін у контексті регулювання різних суспільних відносин, що й призводить до неоднакового тлумачення досліджуваної категорії.

Водночас чинний на сьогодні Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не містить визначення досліджуваного поняття й не надає перелік прав та обов'язків керівника, його владних повноважень, обмежень, правового й економічного забезпечення, вимог до професійної компетентності, вікових, культурних та інших вимог.

На підставі викладеного пропонується під керівником підприємства розуміти фізичну особу, яка призначається власником або уповноваженим ним органом відповідно до законів та інших нормативно-правових актів та наділена адміністративними повноваженнями щодо внутрішнього організаційного управління трудовим колективом й організації господарської діяльності підприємства [3, с. 77].

Зі свого боку С.М. Прилипко та О.М. Ярошенко переконані в тому, що керівник підприємства є стороною трудових правовідносин як працівник. Його відмінність від інших працівників полягає в тому, що через свій службовий стан і виконувані функції він несе відповідальність за здійснення виробничого процесу [4, с. 103, 104]. Слід погодитися з висловленою позицією.

Особливістю теоретико-правових засад відповідальності керівника підприємства є те, що він одночасно виступає органом підприємства, наділеним управлінськими повноваженнями, і найманим працівником підприємства (посадовою особою), якого наймає власник підприємства (уповноважений ним орган) і укладає з ним трудовий договір (контракт). Відповідно відносини між керівником підприємства і підприємством як працедавцем керівника одночасно регулюються цивільним (корпоративним) і господарським правом, які визначають статус керівника як органу управління підприємством, а також трудовим правом, що визначає статус керівника як найманого працівника підприємства.

Основними видами відповідальності керівника підприємства є кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та матеріальна. Крім них, в науковій літературі також виділяють цивільну, фінансову, конституційну та міжнародно-правову відповідальність. Проте останні до законодавства про працю та відповідальності за його порушення стосуються опосередковано [6, с. 136].

Відповідно до ст. 265 КЗпП України будь- який керівник підприємства чи інша особа, винна в порушенні трудових прав людини, нестиме відповідальність згідно з чинним законодавством [7]. Найхарактернішими прикладами порушень трудового законодавства є незаконне звільнення працівників, несвоєчасна виплата заробітної плати, недотримання правил охорони праці, невиконання зобов'язань за колективними договорами та перешкоджання законній діяльності професійних спілок (зазвичай шляхом примусу їх членів надати згоду на звільнення того чи іншого працівника). При цьому необхідно мати на увазі, що перераховані види юридичної відповідальності стосуються у кожному конкретному випадку саме тих посадових осіб, які безпосередньо винні в порушенні законодавства про працю.

Основою теоретико-правових засад відповідальності керівників підприємств є такі види відповідальності, як дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до винної особи дисциплінарних стягнень, якими відповідно до ст. 147 КЗпП України є догана чи звільнення. Для окремих категорій працівників законодавчими та нормативно-правовими актами можуть установлюватися й інші дисциплінарні стягнення [7]. Так, наприклад, ст. 14 Закону України «Про державну службу» передбачає, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність та затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду [8].

Найменш суворим видом дисциплінарного стягнення є догана. Для її оголошення достатньо лише наявності факту порушення трудового законодавства. Проте існує і більш суворе покарання, наприклад, звільнення.

Звільнити працівників можна, зокрема, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівниками без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови, що до них раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Це положення стосується всіх працівників, у тому числі і керівників підприємств. Слід звернути увагу,, що в будь-якому разі - як при оголошенні догани, так і при звільненні - згідно з ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення повинно бути застосоване безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення [7].

Адміністративна відповідальність керівників підприємств настає за порушення трудового законодавства, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - кУпАП). Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до конкретних винних осіб заходів адміністративного стягнення, якими зазвичай є штрафи. У ст. 411 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність у вигляді адміністративного штрафу від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору чи угоди. При цьому слід звернути увагу на те, що відповідальність передбачено не за відсутність колективного договору на підприємстві, а саме за ухилення від участі в переговорах, пов'язаних із його укладенням та зміною [8].

Також передбачено адміністративну відповідальність керівників підприємств, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи чи трудові колективи, за порушення чи невиконання ними зобов'язань за колективним договором або угодою. Відповідно до ст. 412 КУпАП такі порушення тягнуть за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У КУпАП окремо встановлюється адміністративна відповідальність керівників підприємств за недодержання норм охорони праці, пов'язаних зі встановленням додаткових вимог як у низці спеціальних сфер охорони праці, так і в деяких галузях народного господарства. Так, відповідно до ст. 42 КУпАП порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [7].

Матеріальна відповідальність керівників підприємств за порушення законодавства про працю полягає у відшкодуванні ними матеріальної шкоди, заподіяної з їх вини підприємству. Порядок і умови притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності регулюються главою ІХ «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». Якщо внаслідок порушення законодавства про працю, зокрема, правил про охорону праці, підприємство має нести витрати, то винні працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність [9, с. 157-159].

У ч. 2 ст. 133 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів запобігання простоям, випуском недоброякісної продукції, розкраданням, знищенням і зіпсуттям матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Також за деяких умов можлива повна матеріальна відповідальність згідно з п. 9 ст. 134 КЗпП України, якою передбачено, що відповідно до законодавства керівники підприємств несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків виплати заробітної плати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством [6].

За порушення законодавства про працю винні особи можуть бути притягнені і до кримінальної відповідальності. Так, згідно з ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України (далі - КК України) кримінальна відповідальність керівників підприємств може наставати за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю [10].

У КК України є декілька спеціальних статей, що встановлюють покарання за злочини в сфері трудових відносин. Слід зазначити, що саме КК України надає особливого значення створенню у сфері виробничої діяльності здорових і безпечних умов праці.

У статті 173 КК України передбачено кримінальну відповідальність за грубе порушення керівником підприємства, незалежно від форми власності підприємства, на якому він працює, а також громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або уповноваженою ним особою угоди про працю. При цьому порушення ним умов трудового договору вважається злочином, якщо воно здійснене шляхом обману (тобто введенням працівника в оману через повідомлення йому неправдивих відомостей чи неповідомлення йому певних відомостей щодо умов його праці при укладенні трудового договору), зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, що може виявлятися в застосуванні до працівника насильства чи погроз щодо заподіяння шкоди інтересам працівника (наприклад, звільнення з роботи, ненадання щорічної відпустки, позбавлення заробітної плати або її частини тощо). Зазначений злочин відповідно до ч. 1 ст. 173 КК України карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років [10].

Досліджуючи питання теоретико-правових засад відповідальності керівника підприємства, необхідно також більш детально зупинитися на питанні, що стосується наслідків відповідальності цієї категорії працівників.

Звільнення топ-менеджера або найманого керівника підприємства будь-якого рангу, з точки зору безпеки або економіки підприємства, може становити потенційну загрозу та небезпеку для самого підприємства. У практичній діяльності керівники підприємства досить часто стикаються з проблемою, коли вони самі можуть бути потенційною загрозою та небезпекою для підприємства, і зазвичай подібні справи не закінчуються лише звільненням.

Починаються суперечки, судова тяганина та з'ясування стосунків, що негативно відбивається на діяльності підприємства, організації, установи. Юрисконсультам підприємств відома ця категорія справ, яка потребує багато часу та зусиль для вирішення всіх проблем, пов'язаних зі звільненням керівника підприємства. Перелік питань, що виникають при вирішенні таких конфліктів, досить різноманітний; грамотне рішення щодо особи, яку звільняють, дозволяє в майбутньому уникнути судового позову, а також запобігти настанню негативних наслідків як для самого власника, так і для фінансово-господарської діяльності підприємства.

Керівник підприємства може бути звільнений навіть у випадку однократного порушення трудових обов'язків. Така підвищена відповідальність обумовлена тим, що ця категорія працівників перебуває в особливому правовому режимі, оскільки вони обіймають посади, пов'язані з владно-розпорядчими повноваженнями.

Отже, зрозуміло, що інтереси керівника-працівника та інших працівників не завжди співпадають - як правило, кожен з них прагне при якомога менших витратах власних ресурсів (грошових, фізичних чи інтелектуальних) отримати якомога більше прибутків. Між тим, кожен із них повинен усвідомлювати необхідність безумовного дотримання вимог законодавства про працю та вживати необхідних заходів щодо забезпечення виконання своїх обов'язків в повному обсязі, інакше залежно від виду та тяжкості правопорушення вони будуть притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної чи кримінальної відповідальності.

Здійснювати контроль за притягненням керівника підприємства до відповідальності має держава (адже саме вона встановлює правила його поведінки), зокрема, ця функція згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 386/2011, покладена на Державну інспекцію України з питань праці, співробітники якої з метою захисту трудових прав працівників проводять відповідні перевірки роботодавців [12].

Висновки

Підприємство - це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг, головним завданням якого є задоволення своїх потреб та потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Від рівня освіти керівника, його професійних здібностей, досвіду роботи, уміння управляти громадською думкою трудового колективу значною мірою залежить успішне керівництво підприємством, установою, організацією, ефективне виробництво, а ефективне функціонування підприємства, у свою чергу, є найважливішим завданням сучасного керівника підприємства.

Основними видами відповідальності керівника підприємства є кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та матеріальна відповідальність. Крім них, в науковій літературі також виділяють цивільну, фінансову, конституційну та міжнародно-правову відповідальність, проте останні до законодавства про працю та відповідальності за його порушення стосуються лише опосередковано.

Припинення трудових правовідносин з керівником підприємства без його відкликання з посади є неможливим, і застосування як загальних підстав для розірвання трудового контракту з керівником, встановлених КЗпП України, так і додаткових, встановлених контрактом, належить до компетенції вищого органу управління товариства, який за необхідності приймає рішення про притягнення до відповідальності, а в деяких випадках - і про звільнення керівника підприємства.

Література

1. Кіяшко В.І. Поняття та роль керівника в діяльності сучасного підприємства / В.І. Кіяшко. Форум права. 2008. № 1. С. 221-224.

2. Господарський кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-^ // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. Ст. 144.

3. Вапнярчук Н.М. Керівник підприємства: особливості правового статусу / Н.М. Вапнярчук // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки» / голов. ред. В.М. Стратонов. Херсон: 2014. Т. 2. Вип. 1. С. 76-79.

4. Прилипко С.М. Трудове право України: підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. 2-ге вид., перероб. і доп. X.: Вид-во «ФІНН», 2008. 664 с.

5. Кодекс законів про працю України: Закон УРСР від 10.12.1971 р. № 322-УШ // Відомості Верховної Ради УРСР. 1971. Додаток до № 50.

6. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве: монография / В.С. Венедиктов. Харьков: Консум, 1996. 136 с.

7. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-ХіІ // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Кодекс УРСР від 07.12.1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. № 51. Ст. 1122.

9. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р. № 3356-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 36. Ст. 361.

10. Кримінальний кодекс України: Кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-Ш // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. Ст. 131.

11. Иосифиди Д.Г Особенности правового регулирования труда руководителей предприятия / Д.Г Иосифиди // Российская академия юридических наук. Научные труды. № 1 (том 2). М.: Юрист, 2001. С. 157-165.

12. Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці: Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011 // Офіційний вісник України. 2011. № 29. Ст. 1224.

Размещено на Allbest.ru