Аналіз проблем ефективності реалізації законів як джерел права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНІВ ЯК ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ

Зайцева А.В., к. культурології,

доцент кафедри теорії та історії держави і права

Київський національний університет культури та мистецтв

У статті обґрунтовується необхідність дослідження такого критерію оцінювання правової держави, як ефективність реалізації законів. Саме вони є тією найбільш загальною формою, що утворює принципи, приписи, необхідні для реалізації будь-якої суспільно значущої мети, встановлюють концептуальні основи регулювання суспільно-політичних, економічних та інших відносин у державі. Під ефективністю реалізації закону автор розуміє таку його внутрішню властивість, яка утворює позитивний вплив, спрямовуючи ті чи інші суспільні відносини в бажаному напрямі розвитку, виходячи з конкретних соціальних умов. Аналіз останніх, на думку автора, задає вектор впливу та є запорукою ефективності.

Ключові слова: закон, ефективність, законодавство, джерело права, ефективність закону, ефективність реалізації закону.

В статье обосновывается необходимость исследования такого критерия оценки правового государства, как эффективность реализации законов. Именно они являются той наиболее общей формой, которая образует принципы, предписания, необходимые для реализации любых общественно значимых целей, устанавливает концептуальные основы регулирования общественно-политических, экономических и других отношений в государстве. Под эффективностью реализации закона автор понимает такое его внутреннее свойство, которое создает положительное влияние, направляя те или иные общественные отношения в желаемое направление развития, исходя из конкретных социальных условий. Анализ последних, по мнению автора, задает вектор влияния и выступает залогом эффективности.

Ключевые слова: закон, эффективность, законодательство, источник права, эффективность закона, эффективность реализации закона.

The necessity of research of such criterion of estimation of the legal state as efficiency of realization of laws is grounded in the article. Exactly laws are the that most general form that forms basic principles needed for realization that or other socially significant aim, they set conceptual principles of adjusting of social and political, economic and other relations in the state. Under efficiency of realization of law an author understands such him internal property that forms positive influence, directing those or other public relations in the set direction of development, coming from concrete social terms. The analysis of the last, in opinion of author, sets the vectorof influence and comes forward as a mortgage of efficiency.

Key words: law, legislation, source of right, efficiency, realization of law, efficiency of law, efficiency of realization of law.

Постановка проблеми. Сьогодні проблеми ефективності досліджуються багатьма науками. Суспільство, що за останнє століття розкрило для себе різні способи отримання й вимірювання цього показника, намагається знайти форми та способи впливу на нього. Не є винятком і сфера права. Адже тут ефективність досліджуються тривалий період і з різних позицій. Автори намагаються оцінювати зазначеним мірилом законодавство, дію закону, реалізацію норм права, юридичні гарантії законності. Така пильна увага до ефективності пояснюється складним становищем сучасної правової системи, ознакою якої є наявність безлічі різних нормативних актів, що не виконують своєї суспільної мети.

Існує думка про те, що прийняття закону є кульмінаційним моментом, який являє (репрезентує) собою вплив на певні суспільні відносини. Як відомо, сьогодні приймається велика кількість різноманітних нормативно-правових актів. Такий «активний законообіг» створює помилкове враження, що правове регулювання відбувається належним чином. Алесуспільна практика часто свідчить про протилежне. Величезна кількість норм, що містяться в законі, не діє й лишаються на папері. Зазначене спонукає до аналізу проблем ефективності реалізації законів - основних джерел права України.

Ступінь розробленості проблеми. Різними аспектами зазначеної проблеми займались провідні українські та зарубіжні вчені. На особливу увагу заслуговують праці радянських учених, які проводили фундаментальні дослідження, а саме: М.І. Байтін, Н.А. Власенко, П.О. Недбайло, В.І. Нікітінський, Ю.С. Решетов, А.С. Шабуров та інші.

Фундаментальні положення праць зазначених авторів отримали гідне продовження в дослідженнях російських учених: С.С. Алек- сєєва, В.В. Глазиріна, В.В. Лазарєва, Р.З. Лів- шица, А.В. Малько, М.І. Матузова, В.С. Нер- сесянца, Ю.А. Тіхомірова та ін. В Україні питання ефективності законодавства досліджувались у роботах таких учених, як Т.Г. Андрусяк, С.В. Бобровник, В.В. Го- ловченко, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.П. Нагребельний, Н.М. Оніщенко, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, В.В. Цвєт- ков, Ю.С. Шемшученко, О.І. Ющик та ін.

Але разом із тим варто зазначити, що наявність великої кількості праць із цієї проблеми не вичерпує її, а залишає відкритою для подальших досліджень.

Досвід формування та розвитку незалежної правової системи України також свідчить про те, що ефективність закону як джерела права потребує дослідницького пошуку, оскільки рішення не знайдене.

Отже, виходячи із зазначеного, метою статті є дослідження проблем, що негативно впливають на ефективність реалізації законів як основного джерела права України. Це спонукає до вивчення кола питань, пов'язаних із забезпеченням таких умов у державі, що дають змогу приймати ефективні закони або коригувати їх згодом, виходячи із суспільної практики реалізації.

Виклад основного матеріалу. Категорія ефективності широко використовується в різних сферах суспільної діяльності. Не стала винятком і юриспруденція, представники якої виробляють власні підходи до визначення цього поняття, намагаючись подати його з різних позицій. В умовах дослідження ефективності закону постає нагальна необхідність розробки теоретичних положень його ефективності в рамках загального права, а також його галузей, окремих норм та інститутів. Поряд із цим варто пам'ятати про те, що воно, незважаючи на різні галузі права, має бути однозначним і враховувати специфічні особливості відносин, що регулюються, правопорушень у цій сфері та інших складових.

Поняття «ефективність» історія його виникнення пов'язує з економічною сферою: саме тут було поставлене завдання отримати найвищий результат за умови зниження витрат. Поступове розширення сфери застосування цього поняття призвело до необхідності узагальнити змістове наповнення. Як зауважує М.Н. Андрющенко, практика використання поняття «ефективність» свідчить про те, що ефективність є мірою можливості з позиції її наближеності до найбільш необхідного результату, тобто йдеться про близькість до мети в її оптимальному вираженні [1, с. 45-46].

У дослідженнях правників розуміння ефективності набуло відповідного наповнення, але поряд із тим змістова частина поняття залишається досить проблематичною. Перші визначення ефективності були пов'язані з нормами права, які ототожнювались із такими характеристиками, як оптимальність, обґрунтованість і доцільність [2, с. 98]. Розуміння ефективності правових норм включало їх відповідність певним правилам, обґрунтованість, відповідність їх потребам суспільного розвитку та закріплення оптимальних зразків поведінки.

Низка дослідників, серед яких І.С. Самощенко, А.В. Венгеров, уважала некоректним трактування ефективності з позицій опти- мальності співвідношення засобів правового впливу та суспільних відносин, що ними регулюються [3, с. 71]. Згадані автори вказували на нерозривний зв'язок між ефективністю йрезультативністю, що у праві розкривається через досягнення цілей правових приписів.

Радянський дослідник В.І. Нікітінський розкриває ефективність права через відповідність двом складним критеріям: змісту та формі [4, с. 12]. Змістове наповнення має бути науково обґрунтованим, відповідати об'єктивним закономірностям розвитку, рівню правосвідомості суспільства, його внутрішній узгодженості. Критерій форми включає відповідний стиль викладення: прозорість і зрозумілість, стабільність і систематизова- ність норм, відсутність повторів і суперечностей, узгодженість з іншими нормативно-правовими актами тощо.

Цікавою є позиція В.І. Нікітінського щодо ефективності закону як відношення між тим, що фактично досягнуто, справжнім, результатом, і тією метою, для досягнення якої приймалися відповідні норми [4, с. 13]. Зазначене твердження поширено в працях послідовників, котрі досліджували критерій ефективності законодавства. Деякі з них уважають, що наведена позиція не припускає негативного результату ефективності, тобто неефективний закон має нульову ефективність. Але суспільна практика свідчить про те, що прийняття деяких законів може негативно впливати на суспільство. Головною проблемою постає можливість оцінити зазначений вплив. У правовій думці для цієї мети також є відповідний термін - «оцінювання ефективності закону», який досить часто зустрічається в літературі, але досі не отримав свого чіткого визначення. Часто зазначену понятійну конструкцію ототожнюють із поняттям «ефективність закону». Підкреслюючи відмінність зазначених термінів, дослідник П.В. Кіндрат пропонує використовувати для оцінювання ефективності закону різного роду формалізовані критерії та показники, що дадуть змогу оцінити ефективність на основі використання математичних і статистичних методів [5, с. 59]. Тут на допомогу юриспруденції мають прийти економісти й представники інших сфер суспільного життя. Досить вагомий внесок в оцінювання ефективності закону можуть зробити думки політологів, опитування соціологів і психологів. Загалом варто зазначити, що оцінювання ефективності закону має бути комплексним і враховувати різні аспекти суспільного життя.

Одним із головних критеріїв ефективності закону є «якість». Зазначена категорія вживається в багатьох сферах суспільного буття. Філософія визначає її як певну істотну визначеність об'єкта, завдяки якій він стає цим, а не іншим [6, с. 560]. Отже, «якість закону» можна визначити через сукупність певних особливостей, що дають можливість визнати його законом. Як відомо з теорії, закон являє собою зовнішню форму вираження права та одночасно є його джерелом у формальному розумінні. Тобто особливості, сукупність яких формує якість закону, мають відповідати вимогам права. Юридична література використовує досить широке розуміння «якості» й розкривається через аналіз соціальних, політичних і юридичних параметрів [7, с. 211]. Загальною метою закону є регулювання суспільних відносин, тому його соціальні якості покликані відбивати ступінь і досконалість цього регулювання, а юридичний параметр якості вказує на відповідність норм закону принципам права та чинному законодавству.

Як відомо з теорії, головне покликання закону - виступати актом прямої дії, оскільки норми, що містяться в ньому, звертаються безпосередньо до державних органів, посадових осіб та інших суб'єктів правовідносин [8, с. 357]. Тут варто згадати про спеціальні правові засоби, які мають своїм головним завданням забезпечення реалізації закону - це обов'язкові компоненти будь-якого закону. Якщо такі важелі відсутні, норми закону набувають суто декларативного характеру, втрачають фактичну здатність ефективно регулювати суспільні відносини. Отже, забезпечення ефективного механізму дії закону має бути закладено ще на етапі його розробки. Сьогодні можна навести чимало прикладів, які свідчать про те, що той чи інший закон має суто декларативний характер і не озброєний спеціальними правовими засобами, що покликані забезпечити його ефективність. Ефективність реалізації таких законів можна вважати нульовою, але тільки на перший погляд, оскільки таке становище демонструє неефективність всієї правової системи, яка перенасичена нереалізованими нормативно-правовими актами та призводить до негативного ефекту. Як саме можна впливати на таку ситуацію?

Пошук відповіді на поставлене питання спонукає вихід за рамки традиційного вивчення закону та ефективності його реалізації. Такий підхід спонукає розширити розуміння закону й включити в систему його ознак стадії формування, що дасть змогу виявити причини низької ефективності, які містяться не в самому законі, але впливають на його виконання або реалізацію.

Широке розуміння законотворчості передбачає включення в цей процес не тільки етапів офіційного внесення проекту, його обговорення, прийняття й опублікування, а й усі етапи попередньої підготовки. Тут варто включати прогнозування та планування, оскільки якість закону і його ефективність закладається на етапі підготовки. Останній містить низку послідовно здійснюваних видів робіт.

Першим етапом є підготовка, що включає виявлення економічних, соціальних, політичних та інших передумов дії закону. Для цього створюється база фактичних даних про стан справ у відповідній галузі суспільних відносин, вивчається і складається сумарний, позитивний і негативний досвід, проводиться критичний аналіз отриманої інформації. У цей період відбувається збір теоретичних і емпіричних даних про суспільні інтереси та потреби, наявність соціальної проблеми, що вимагає правового вирішення. Досліджується вся сукупність соціальних чинників законотворчості: економічних, політичних, національних, екологічних, демографічних, соціально-культурних, що зумовлюють потребу в правовому регулюванні, на підставі якої виявляється необхідність унесення коректив до чинного закону або прийняття нового нормативного акта.

Констатуючи стан справ в Україні сьогодні, варто зазначити, що вже на цьому етапі спостерігається відхилення, оскільки існує ризик підміни групи реальних передумов політичним або економічним інтересом певної олігархічної групи, клану або правлячої партії, що лобіює власні інтереси.

Другий етап роботи із законодавчим актом покликаний забезпечити всі необхідні умови для вироблення юридично грамотного (як за змістом, так і за формою) документа, який відповідав би потребам правового регулювання цієї сфери суспільних відносин і був би життєздатним і ефективним. Тут важливу роль відіграватиме формування наукової концепції майбутнього закону. Для того щоб закон максимально відповідав потребам життя суспільства, був ефективний, необхідно заздалегідь намітити вирішення того кола проблем, що стосуються його внутрішньої структури, форми, місця та ролі в нормативно-правовій системі.

На цьому етапі варто підкреслити важливість законотворчої діяльності суб'єктів, що залучені до зазначеного процесу. Коло законотворців має включати не тільки суб'єктів законодавчої ініціативи, а й фахівців, які безпосередньо займаються предметом правового регулювання. З огляду те, що саме наука є своєрідним генератором ідей про розвиток законодавства та пропонує доцільні шляхи його вдосконалення, варто врахувати такий поштовх на етапі розробки закону. Наукова експертиза покликана сприяти підвищенню якості підготовлених законів. Важливо забезпечити умови для уважного й продуманого обґрунтування кожної законодавчої пропозиції, оскільки якщо наукові дослідження відстають або пропонуються недостатньо підтверджені рекомендації, то знижується рівень всієї законодавчої діяльності.

Запропоновані форми співпраці, що включатимуть як теоретичне, так і практичне обговорення варіантів змісту і структури майбутнього закону, покликані сприяти виробленню позитивного результату й підвищенню ефективності закону.

На цьому етапі існує чимало проблем, які можна умовно поділити на три групи. По-перше, це законодавча політика, що формується часто не узгоджено, без урахування всебічності законодавчого регулювання. Надалі це спричиняє правові колізії, що містять у собі ризик неврегульованості того чи іншого виду суспільних відносин.

По-друге, організаційні проблеми законодавчого процесу, які виражаються в тому, що відсутня співпраця між різними політичними силами, що негативно відбивається на якості законів. Також тут варто згадати про те, що законопроекти готує декілька відомств, які не завжди повною мірою підготовлені до цієї діяльності. Так створюються проекти, які між собою не узгоджені та одночасно вносяться до законодавчих органів [9, с. 65]. Результатом такої діяльності є те, що в законах відсутня доктринальна витриманість і концептуальна єдність, відповідність єдиній лінії правової політики.

По-третє, суттєво знижують якість закону й надалі його ефективність недоліки законо-

давчої техніки: проблеми мови, стилю, термінології, класифікації, кодифікації та систематизації, причиною яких часто є відсутність відповідних фахівців у галузі законотворчості. Адже зрозуміло, що закон, який приймається, повинен відповідати таким вимогам, як логічна послідовність викладу, взаємозв'язок нормативних приписів, максимальна компактність викладу, глибина й усебічність відображення змісту закону, ясність і доступність мови закону, точність і визначеність формулювань і термінів, що вживаються законодавцем, скорочення до мінімуму кількості законів по одному й тому самому питанню.

Варто зазначити, що на якість і ефективність закону впливає як стан правової науки загалом, так і врахування її напрацювань під час створення конкретного законопроекту [10, с. 37]. У процесі розробки будь-якої норми повинні бути обґрунтовані такі положення:

1) правильний вибір кола суспільних відносин, що підлягають правовому регулюванню;

2) визначення мети правового впливу;

3) своєчасність розробки правових норм;

4) установлення адекватної форми нормативного акта;

5) принципи системного підходу;

6) оптимальність засобів і методів правового регулювання;

7) дотримання правил законодавчої техніки тощо.

Цілком зрозуміло, що не всі наведені фактори безпосередньо стосуються змісту нормативно-правового акта, але разом із цим у сукупності всі вони є найважливішими передумовами для прийняття ефективного закону. При цьому доцільно також виявляти громадську думку. Форми виявлення громадської думки можуть бути різними: обговорення концепції майбутнього закону на місцях із залученням низки установ, громадських організацій, обговорення в пресі, по радіо, по телебаченню, рецензування в наукових установах, відгуки й висновки міністерств і відомств.

Окрему увагу потрібно приділити якості законів як критерію, що спрямований на підвищення його ефективності. Кожен закон повинен містити норми про порядок реалізації, гарантії його виконання й відповідальність громадян і посадових осіб за його невиконання. Крім того, в кожному законі або іншому нормативному акті повинні бути передбачені канали прямого та зворотного зв'язку для своєчасного коригування норм. В іншому випадку хороший, ефективний і якісний законодавчий акт ризикує перетворитися на свою протилежність. Діяльність щодо забезпечення високої якості законів і їх правових норм повинна бути постійною. Контроль і перевірка якості актів мають здійснюватися на стадіях не тільки розробки і прийняття, а й реалізації. закон держава регулювання правовий

Щодо сучасної практики законотворчості в Україні варто зазначити, що її ефективність тут доволі низька. Зазначене спричинене не лише об'єктивними факторами, що сьогоднімають місце в Україні, а й причинами суто суб'єктивного характеру. Законотворчість перестала бути тим видом діяльності, до якого долучалися лише професіонали. Зазначене спричиняє чимало негативних явищ, що знижують ефективність правозастосування. Одними з найбільш небезпечних є законодавчі колізії або колізії норм закону. Як зазначає М.І. Смокович, для суб'єктів правозастосування явище колізії спричиняє різне врегулювання, що, по суті, означає неврегулюван- ня певного виду правовідносин [І1, с. 197]. Н.В. Богашева підкреслює, що колізії на рівні закону практично завжди мають суб'єктивний чинник - недостатній професіоналізм законодавця, а часом і переважання політичного інтересу над правом [12, с. б].

Висновки. Вищевикладене дає змогу зробити висновок, що ефективність реалізації закону як джерела права залежить від багатьох факторів: соціальних, політичних і суто правових. Для підвищення ефективності реалізації закону пропонується підвищити його якість, що можливе за умови виходу за рамки традиційного вивчення закону та ефективності його реалізації. Такий підхід спонукає розширити розуміння закону й включити в систему його ознак стадії формування, що дасть змогу виявити причини низької ефективності, які містяться не в самому законі, впливають на його виконання й надалі на реалізацію.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрющенко М.Н. Понятие эффективности и его философский смысл / М.Н. Андрющенко // Учен. зап. каф. обществ. наук вузов г. Ленинграда. - Вып. 12. - Л. : Изд-во Ле- нингр. ун-та, 1971. - С. 45-46.

2. Пелевин С. Эффективность права и законодательство о разводах / С. Пелевин // Правоведение. - 1971. - № 3. - С. 98.

3. Самощенко И.С. К методике изучения эффективности правовых норм / И.С. Самощенко, В.И. Никитинский, А.Б. Венгеров // Сов. государство и право. - 1971. - № 3. - С. 70-71.

4. Никитинский В.И. Эффективность норм трудового права / В.И. Никитинский. - М., 1971. - С. 12-13.

5. Кіндрат П.В. Ефективність законодавства: понятійно-термінологічний аспект / П.В. Кіндрат // Правова інформатика. - 2014. - № 3. - С. 55-59.

6. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А.М. Прохоров. - 3-е изд. - М. : Советская энциклопедия, 1985. - 1600 с.

7. Поленина С.В. Качество закона и эффективность законодательства / С.В. Поленина ; под ред. Я.А. Куник. - М. : Изд-во ИГ и ПРАН, 1993. - 274 с.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : [підручник] /

О.Ф. Скакун. - 3-те видання. - К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. - 524 с.

9. Мазурик К.З. Ефективність закону та критерії її оцінки / К.З. Мазурик // Науковий вісник Львівської комерційної академії. Серія «Юридична». - 2015. - Вип. 2. - С. 64-74.

10. Теплюк М. Ефективність дії закону та умови її забезпечення: окремі питання теорії / М. Теплюк // Юридична Україна. - 2013. - № 12. - С. 32-41.

11. Смокович М.І. Правове регулювання розгляду виборчих спорів: теоретичний і практичний аспекти / М.І. Смокович. - К. : Юрінком Інтер, 2014. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru