Порівняльна характеристика поняття та змісту шлюбного договору за законодавством України та деяких зарубіжних країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльна характеристика поняття та змісту шлюбного договору за законодавством України та деяких зарубіжних країн

Постановка проблеми. Основним осередком будь-якого суспільства є сім'я. Міцність держави залежить від міцності сім'ї, а фундаментом будь-якої сім'ї є майно подружжя та інших членів сім'ї. Подружжя та інші члени сім'ї можуть врегулювати відносини з приводу належного їм майна на підставі закону або шлюбного договору.

Інститут шлюбного договору з'явився в Україні в 1992 році, коли 23 червня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін і доповнень до Кодексу «Про шлюб і сім'ю України», відповідно з яким Кодекс було доповнено ст. 27(1), яка передбачала можливість укладення шлюбного контракту між особами, які вступають у шлюб, за власним бажанням укласти угоду про вирішення питань життя сім'ї і передбачити майнові права і обов'язки членів сім'ї подружжя.

На сьогодні питання шлюбного договору регулюються главою 10 Сімейного кодексу України (далі - СК), що набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Слід відзначити, що на сьогоднішній день не має легального визначення шлюбного договору, оскільки СК України не надає поняття шлюбного договору, а тільки зазначає, що «шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки» (1).

В науковій літературі превалює думка, що шлюбні договори - це новела українського законодавства і до 1992 року шлюбний договір не застосовувався для регулювання майнових відносин подружжя. Насправді ж, як зазначає Гримич М.В. «договірне та зобов'язальне право - одна з найменш досліджених галузей звичаєвої традиції. Не існує жодної спеціалізованої публікації з цього питання, хоча побіжно його торкалися у своїх працях як представники звичаєвоправової наукової традиції ХІХ ст. (П. Чубинський, О. Єфименко, С. Пахман) так і члени «Комісії по виучуванню звичаєвого права», зокрема Є.Єзерський, М.Товстоліс, В.Камінський [2, с. 319]. Але про існування принаймні з ХІХ століття шлюбних договорів свідчить фактичний матеріал, зокрема в збірниках праць «Про перетворення волосних судів», а також в архівних документах. На той час існували внутрішньо сімейні угоди та поза сімейні угоди. Шлюбні угоди входили до сімейних угоді і мали кількарівневу структуру :

1) домовленість між молодими про наміри одружитися (ця домовленість була вирішальною, але не мала юридичного значення);

2) сватання - на цьому етапі, якщо батьки були згодні на одруження, укладалася угода про весілля, що кожний з батьків дає за сином та дочкою, самі витрати на весілля, строки весілля, подарунки родичам тощо. Розірвання угоди на цьому рівні вже передбачає юридичну відповідальність. Той, з чиєї вини розривається угода, сплачує матеріальні збитки;

3) вінчально-весільний комплекс - відбувається скріплення угоди про шлюб обрядовими діями (весільний обряд, вінчання). Однак угода про шлюб вступає в дію з того моменту, коли молода з усім приданим переїжджає до молодого» [2, с. 343-344].

Таким чином, шлюбний договір не є чимось зовсім новим на теренах України, а тому шлюбний договір, його зміст, порядок розірвання робить вкрай актуальним дослідження шлюбного договору як за законодавством України, так і деяких зарубіжних країн.

Аналіз останній досліджень і публікацій. Подібні дослідження відображені в працях Бєлова Д.М., М.В. Гримич, Дудорова К.Б., Дорошенко Л.М., І.В. Жилінкової, Калітенко О.М., Ю.С. Червоного, З.В. Ромовської, Ульяненко Є.О., Палешник Л.І., Пасічник С.В., Самілик Л.О., Селезньової Т.Ю., Следневої НА., Фурси С.Я., Фурси Є.І. та інших.

Невирішені раніше проблеми. Чимало вчених присвятили увагу дослідженню шлюбного договору, в тому числі і визначенню поняття «шлюбний договір», але практично відсутні праці, присвячені порівняльному аналізу поняття «шлюбний договір», змісту шлюбного договору за законодавством України та країн світу.

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі змісту шлюбного договору, визначенні ознак шлюбного договору та запропонуванні поняття «шлюбний договір».

Виклад основного матеріалу. Перші шлюбні договори з'явились у XVII столітті в Англії, згодом, в 1804 році шлюбний договір був закріплений в кодексі Наполеона - Цивільному кодексі Франції. Трохи пізніше вони успішно застосовувались в США та країнах західної Європи з метою захисту прав заміжньої жінки та її кровних родичів. Відомо, що практично в усіх країнах світу до застосування шлюбного договору або шлюбного контракту майном жінки, яка виходила заміж, розпоряджався її чоловік. Після смерті її кровні родичі не мали права на майно свого роду, за законом воно переходило до чоловіка, а потім - до його кровних родичів.

В теперішній час, коли багато сімей мають непоганий майновий стан шлюбний договір має захистити майно як чоловіка, так і жінки у випадку або марнотратства одного з подружжя, або розлучення, або в інших випадках.

Але на теперішній час шлюбний договір не став основним регулятором майнових відносин подружжя. Прес-служба Міністерства юстиції з посиланням на статистичні звіти про роботу державних та приватних нотаріусів повідомляє, що у 2004 році (з набранням чинності Сімейним кодексом) в країні було укладено 476 шлюбних договорів, у 2000 році - 687, у 2006 році - 917, у 2007 році - 1263, у 2008 році - 1029, у 2009 році - 942, у 2010 році - 1037, у 2011 році - 1341, у 2012 році - 1357, у 2013 році - 1412 [3]. Як видно з наведеної статистики, незначне зростання кількості укладених шлюбних договорів все ж таки відбувається.

Шлюбний договір - це, перш за все, угода про вирішення спірних питань життя сім'ї, укладена між особами, які вступають у шлюб, або подружжям. Якщо шлюбний договір до реєстрації шлюбу укладає неповнолітня особа, потрібна нотаріально посвідчена згода її батьків або піклувальників.

У сімейному кодексі України відсутнє поняття шлюбного договору. Жилінкова І.В. надає наступне визначення : «Шлюбний договір (контракт) - це укладена в установленому законом порядку письмова і нотаріально посвідчена угода осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя щодо врегулювання майнових відносин між ними» [4].

Л.Дорошенко та А.Бистра наголошують, що «шлюбний договір» - це правочин, сторонами якого є особи, що подали заяву до органів РАЦС про реєстрацію шлюбу чи подружжя, і в якому закріплюються їх майнові права та обов'язки на час шлюбу та/або на випадок його припинення [5, с. 95].

З думкою Л.Дорошенка та А.Бистрої погоджуються професор Д.М.Бєлов та Л.І.Палешник, які вважають, що «найбільш доцільно дати визначення шлюбного договору на основі його головних ознак, які відрізняють цей вид договору від інших схожих правочинів. Ознаками шлюбного договору, на їх думку, є таке : 1) це завжди правочин, спрямований на зміну відносин між подружжя; 2) у нього наявний спеціальний суб'єктний склад; 3) він завжди укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню; 4) ним регулюються тільки майнові відносини між подружжям» [6, с. 149].

О.О. Ульяненко в своїх дослідженнях визначає шлюбний договір «як угоду фізичних осіб різної статі, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, чи угоду подружжя, що визначає майнові права та обов'язки подружжя в період шлюбу, зокрема, порядок поділу майна на спільне і роздільне, порядок його використання, відчуження, розподіл доходів і витрат, а також їх майнові права та обов'язки як батьків у шлюбі і/чи у порядку його розірвання» [7, с. 85]. На наш погляд, визначення, надане О.О. Ульяненко є дещо громіздким і, з урахуванням сьогоденних тенденцій, не треба робити акцент на «фізичних особах різної статі», тобто закріплювати право на укладення шлюбного договору лише за особами різної статі.

Сімейний кодекс республіки Молдова, на відміну від СК України, дає поняття шлюбного договору. «Брачный договор представляет собой соглашение, добровольно заключаемое лицами, которые вступают в брак, или супругами, определяющие их имущественные права и обязанности в период состояния в браке и/или в случае его расторжения» (ст. 27 Сімейного кодексу республіки Молдови) [8]. Аналогічне поняття надається в ст. 40 Сімейного кодексу Російської Федерації [9].

Кодекс про шлюб і сім'ю Республіки Білорусь також не надає поняття шлюбного договору, а тільки зазначає, що особи, які вступають в шлюб і подружжя в будь-який час і у визначеному ними обсягу прав і обов'язків можуть укласти шлюбний договір з метою підвищення культури шлюбних і сімейних відносин [10].

Цивільний кодекс Литовської Республіки (Книга 3 «Сімейно право, глава 3) ст. 3.101 дає дуже лаконічне визначення шлюбного договору : «Брачный договор является соглашением супругов, устанавливающим их имущественные права и обязанности во время брака, а также после расторжения брака или при раздельном проживании (сепарации) [11].

В країнах західної Європи, сімейні відносини регулюються нормами цивільного права. Шлюбний контракт (за кордоном застосовується саме термін «контракт» - це цивільно-правова угода, яка укладається між подружжям або особами, які укладають шлюб для регулювання майнових відносин. В США сімейні відносини регулюються законодавством окремих штатів, для уніфікації яких приймаються одноманітні закони. Більшість штатів в 1983 р. прийняло закон «Про шлюбний договір», який містить визначення шлюбного договору. Законодавство окремих штатів, а також судова практики дають різні визначення шлюбного договору. Так, збірник законів штату Колорадо дає наступне визначення шлюбного договору : «Шлюбний договір - угода між майбутнім подружжям, укладена в очікуванні шлюбу, або між подружжям, але за умови його укладення до подання позову про розірвання шлюбу або окремому проживанні подружжя» (п.1 ст. 392, § 2, разд. 14) [12, с. 684-692].

Визначення будь-якого поняття повинно охоплювати його істотні ознаки. Проаналізувавши всі надані визначення ми можемо дійти висновку, що шлюбний договір - це : по-перше, угода; по-друге - суб'єктним складом шлюбного договору є подружжя або особи, що укладають шлюб; по-третє, шлюбним договором регулюються майнові правовідносини (крім США); по-четверте - письмова, нотаріально посвідчена форма шлюбного договору.

Відповідно до ст. 93 Сімейного кодексу України шлюбним договором регулюються лише майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також майнові права та обов'язки подружжя як батьків.

Сторони шлюбного договору можуть домовитися щодо майна, яке було набуто кожним з майбутнього подружжя до шлюбу і встановити на нього режим спільності майна або режим особистої приватної власності на це майно. Шлюбний договір може поширювати свою дію як на майно, яке на час укладення цього договору вже є об'єктом спільної сумісної власності, так і на майно, яке може бути придбано в майбутньому і встановлювати на це майно будь-який правовий режим : спільної сумісної власності, спільної часткової власності або особистої приватної власності. Тобто, сімейний кодекс України надає більше можливостей подружжю у розпорядженні своїм майном порівняно з діючим сімейним законодавством.

Шлюбний договір може передбачити способи участі подружжя у доходах одне одного, порядок витрат дружини і чоловіка,розмір їх часток у спільному майні у разі розлучення, порядок погашення боргів тощо.

У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з ним майна на забезпечення потреб їх дітей, а також інших осіб. Подружжя може збільшити розмір долі того з подружжя, з ким залишаються діти [13, с. 120].

Окремо слід виділити питання визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом. Так, якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони шлюбного договору можуть домовитися про порядок користування ним, передбачити умови звільнення житлового приміщення тим з них, хто вселився в нього, у разі розірвання шлюбу. Тобто, шлюбним договором можна врегулювати практично всі майнові відносини, які можуть виникнути в сім'ї між подружжям, іншими членами сім'ї, якщо вони визначені шлюбним договором. Оскільки шлюбний договір регулює майнові відносини подружжя з метою захисту їх майнових інтересів у разі розлучення, то цим договором можна передбачити і порядок поділу майна, і про надання певних переваг при поділі майна одному з них. Але п. 4 ст. 93 СК України застерігає : «Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище» [1].

Таким чином, ця норма СК України захищає майнові права дитини. Спірним, на наш погляд, є норма щодо заборони ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. По-перше, невідомо, що має на увазі законодавець, коли говорить про «надзвичайно невигідне матеріальне становище». По-друге, якщо один з подружжя до шлюбу мав майно, бізнес, а інший з подружжя не мав майна, не працював і не працює без поважних причин, не займається домашнім господарством, не виховує дітей, то чому треба виділяти йому хоч-якусь частку майна? Ми вважаємо, що якщо один з подружжя - нероба, то він може бути поставлений у надзвичайно невигідне матеріальне становище пунктом, передбаченим шлюбним договором. На нашу думку, такий пункт шлюбного договору буде стимулювати кожного з подружжя на створення майнових благ для сім'ї.

Отже, шлюбний договір визначений СК України, на нашу думку, в достатній мірі регулює майнові відносини подружжя і не може регулювати особисті немайнові відносини, повинен укладатися в письмовій нотаріальній формі і не має публічного характеру.

Досліджуючи зміст шлюбного договору за законодавством СК Республіки Молдова, треба відзначити, що він містить як і схожі умови регулювання, так і відмінності. Так, якщо п. 2 ст. 97 СК України передбачає можливість змінити правовий режим спільного майна подружжя, набутого ним під час спільного проживання, але до укладення шлюбного договору, то п. 3 ст. 29 СК Республіки Молдова зазначає : «Договір, укладений під час знаходження в шлюбі, не має зворотної сили. Майно, набуте до укладення шлюбного договору, підлягає законному режиму, встановленому цим кодексом» [8].

Крім того, п. 4 ст. 29 СК республіки Молдова передбачає майнові санкції для того з подружжя, хто винен у розірванні шлюбу, а ст. 32 передбачає гарантії прав кредиторів при укладенні, зміні або розірванні шлюбного договору [8]. Тобто, на підставі ст. 32 кожний з подружжя повинен повідомляти своїх кредиторів про укладення, зміну або розірвання шлюбу, а у разі невиконання цього зобов'язання один з подружжя - боржник відповідає по своїм зобов'язанням незалежно від змісту шлюбного договору. Підсумовуючи викладене констатуємо, що шлюбний договір за Сімейним кодексом України регулюється більш повно, ніж за законодавством Республіки Молдова, але норму щодо майнової санкції для того з подружжя, хто винен у розірванні шлюбу, на нашу думку, треба запозичити і додати в СК України.

Кодекс про шлюб і сім'ю Республіки Білорусь містить тільки 1 норму, яка регулює шлюбний договір. Шлюбний договір як в Україні, так в Молдові і Білорусі регулює тільки майнові відносини і може змінювати правовий режим майна подружжя [1, 8, 10]. Шлюбний договір за законодавством Республіки Білорусь не містить особливостей регулювання майнових відносин.

Глава 8 Сімейного кодексу Російської Федерації містить всього 5 статей, які регулюють шлюбний договір [9]. Шлюбний договір за законодавством РФ регулює виключно майнові права та обов'язки подружжя і не містить відмінностей, які б не були втілені в законодавстві пострадянських республік.

Зміст шлюбного договору за законодавством Литви регулює ст. 3.104 книги 3 Сімейне право Цивільного кодексу Литовської республіки і містить 5 пунктів, які передбачають регулювання майнових відносин і зміну правового режиму майна як того, що є в наявності, так і того, яке буде придбано в майбутньому. П. 4 ст. 3.104 передбачає, що подружжя в шлюбному договорі можуть встановити права та обов'язки, пов'язані з розпорядженням майна, взаємним утриманням, участю в задоволенні сімейних потреб та несенням витрат, а також спосіб та порядок розподілу майна, якщо шлюб розривається, а також інші питання, пов'язані з майновими відносинами подружжя [11].

Таким чином, шлюбний договір Литовської республіки регулює виключно майнові відносини. У разі, якщо шлюбний договір регулює особисті немайнові відносини подружжя, умови його обмежують або відбирають у одного з подружжя право на утримання, змінюють порядок або умови спадкування майна, а також змінюють правовий режим майна, яке є приватним майном одного з подружжя або спільної об'єднаної власності (ст.ст. 3.88 и 3.89 Книга 3 Сімейне право), якщо подружжя обрали правовий режим спільної об'єднаної власності майна і при цьому порушується принцип рівних часток спільної об'єднаної власності подружжя - ці умови шлюбного договору є недійсними відповідно до ст. 3.105 кодексу Литовської республіки [11].

Практично у всіх країнах західної Європи, цивільним законодавством передбачається укладення шлюбних контрактів, які регулюють майнові відносини подружжя на їх розсуд, в змісті шлюбних контрактів можуть передбачатися права третіх осіб на майно подружжя, умови шлюбного контракту можуть поєднуватися зі спадковим пактом. Так, Швейцарський цивільний кодекс дозволяє укладати шлюбні контракти в поєднанні зі спадковим пактом, який фіксує частку одного з подружжя на випадок смерті іншого [14, с. 25].

Здійснення прав та виконання обов'язків, передбачених шлюбним контрактом повинно бути добросовісним (п. 2 ст. 2 ШЦК).

За Французьким цивільним кодексом, шлюбний контракт повинен бути укладений до реєстрації шлюбу, не повинен протирічити добрим звичаям. Укладається у присутності свідків і має відповідати імперативній нормі публічності шлюбного контракту. Французький цивільний кодекс передбачає наступні правові режими шлюбного контракту :

1) режим спільності майна за договором («la communautй conventionnele») : подружжя шляхом укладення шлюбного контракту вносять зміни, на свій розсуд, в законний режим спільності майна.

2) режим окремої власності («(la sйparation des biens») : кожний з подружжя одноособово розпоряджається своїм власним майном.

3) режим часткової участі в набутому майні (la participation aux acquкts): подружжя можуть домовитися про рівні або нерівні частки в майні, яке вони набувають у шлюбі [15].

Подружжя можуть передбачити умови, терміни та суму матеріальної підтримки іншому з подружжя, умови утримання та навчання дітей та інші умови, які не суперечать добропорядності та імперативним нормам законодавства.

В Сполучених Штатах Америки, на відміну від європейських країн, шлюбним договором регулюються як майнові, так і особисті немайнові відносини подружжя. Тобто, шлюбним договором може не тільки встановлюватися певний режим майна подружжя, але й регулюється питання щодо уподобань кожного з подружжя, щодо методів виховання дітей, щодо поводження кожного з подружжя в сім'ї, щодо права на материнство/батьківство, вибору місця проживання тощо.

Юридичну силу шлюбного контракту в країнах англо-саксонського права надає суд.

Таким чином, зміст шлюбних договорів/контрактів в різних країнах має як спільні риси, так і відмінності.

За результатом проведеного аналізу поняття та змісту шлюбного договору за законодавством України та зарубіжних країн ми дійшли до наступних висновків :

1. в Україні та країнах східної Європи застосовується термін «шлюбний договір»; в західній Європі, США та Англії - шлюбний контракт.

2. Виокремлені ознаки шлюбного договору дають можливість запропонувати доповнити главу 10 СК України наступним поняттям : «Шлюбний договір - це письмова, нотаріально посвідчена угода осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або подружжя, дляврегулювання майнових відносин на свій розсуд» ст. 93 СК України доповнити п. 6 «Один з подружжя може бути поставлений у надзвичайно невигідне матеріальне становище якщо він, до укладення шлюбу - не мав майна, не працював; під час існування шлюбу - не працював, не займався домашнім господарством, не вчився, без поважних причин, - за згодою сторін може бути позбавлений права на виділення йому частки майна у разі розірвання шлюбу».

3. проаналізований зміст шлюбних договорів за СК України та зарубіжних країн дає можливість зробити висновок, що в Молдові та Литві шлюбний договір може містити майнові санкції при поділі майна подружжя у разі вини одного з подружжя за розірвання шлюбу. Вважаємо, що слід більш детально дослідити це питання і, можливо, також ввести норму в СК України щодо майнової санкції при поділі майна подружжя у разі вини одного з них за розірвання шлюбу.

шлюбний договір майновий санкція

Список використаних джерел

1. Гримич М. В. Звичаєве цивільне право українців ХІХ- початку ХХ століття / М. В. Гримич.К. : Арістей, 2006. - 560 с.

2. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К. : «Укр. Енцикл.», 1998. - Т.6 : Т-Я. - 2004. - 768 с.

3. Дорошенко Л. М. Деякі аспекти укладання шлюбного договору / Л. М. Дорошенко, А. О. Бистра // Форум права. - 2013. - № 4. - С. 93-97.

4. Бєлов Д. М. Деякі проблеми укладення шлюбного договору / Д. М. Бєлов, Л. І. Палешник // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 33. - 2015. - Т.1. - С. 148-151.

5. Ульяненко О. О. Шлюбний контракт - основа вільного вибору / О. О. Ульяненко // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 7. - С. 259.

6. Протопопова О. В. Соглашения, регулирующие имущественные отношения супругов по законодательству РФ и США / О. В. Протопопова // Конституция как основа правовой системы государства в ХХІ в. : материалы Международной научно-практической конференции, г. Москва, 30-31 октября 2008 г. - М., 2008 - С. 684-692.

7. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Судова практика з питань сімейних стосунків станом на 03.09.2014 р. / С. Б. Булецька, Ю. Ф. Іванов, О. В. Ієвіня та ін. - К. : «Видавничий дім «Професіонал», 2014. - 480 с.

8. Низамиева О. Н. Имущественные соглашения супругов в зарубежном праве / О. Н. Низамиева // Семейное право. - 2004. - № 3. - С. 25-26.

Размещено на Allbest.ru