Правосуб’єктність підприємницьких юридичних осіб приватного права: доктринальний аналіз

Ступінь розробленості проблеми. Безумовно, з огляду на конститутивність цього поняття цивілістична доктрина містить фундаментальні наукові дослідження, які стали «класикою» для сучасних учених і практиків. Автором таких праць, зокрема, є М.М. Агарков, В.А. Бєлов, С.Н. Братусь, Е.В. Вавілін, Е.В. Васьковський, А.В. Венедиктов, Н.В. Віт - рук, В.П. Грибанов, О.С. Йоффе, О.О. Красавчиков, Н.В. Козлова, Н.І. Кулагін, Д.Й. Ме - йєр, Є.А. Суханов, Ю.К. Толстой, Б.Б. Черепа - хін, І.С. Шиткіна, Г.Ф. Шершеневич та ін.

Можна без застережень стверджувати про те, що будь-яке наукове дослідження у сфері інституту юридичних осіб чи корпоративного права ґрунтується на розкритті аспектів щодо правосуб'єктності. Праці, предметно зорієнтовані на дослідження правосуб'єктності суб'єктів цивільних правовідносин, були підготовлені О.О. Молчановим, Д.В. Тарикановим, Т.М. Пономарьовою та ін. Досліджувалася правосуб'єктність також такими провідними сучасними вітчизняними ученими, як В.І. Борисова, І.В. Спасибо-Фатєєва, І.М. Кучеренко, А.С. Довгерт, Н.С. Кузнєцова, В.Д. Примак, О.І. Зозуляк, В.Д. Фролов та ін. Водночас наявність численних наукових розвідок у цій сфері не зменшує актуальності подальших досліджень правосуб'єктності підприємницьких юридичних осіб приватного права з огляду на динамічні правові й соціально-економічні процеси в державі, які так чи інакше впливають і на ті основні доктринальні категорії, що визначають правове підґрунтя існування та функціонування суб'єктів правовідносин.

Тому метою статті є на основі масштабного огляду наявних наукових напрацювань розкрити вплив притаманних сучасному етапу розвитку права процесів на фундаментальні категорії функціонування підприємницьких юридичних осіб приватного права. Адже, як справедливо зазначає О.В. Бакалінська, ефективність національної правової системи України у багатьох випадках визначається тим, як саме сформульовані норми чинного законодавства, які засоби використовує законодавець для побудови правової системи в тому числі цивільного законодавства [1, с. 33].

Виклад основного матеріалу. Поняття цивільної правосуб'єктності юридичних осіб не передбачене в чинному законодавстві й належить до теоретичних категорій, що є основоположними для юриспруденції загалом. Означене визначає наявність у доктрині численних підходів до трактування досліджуваної категорії.

Як зазначає О.І. Зозуляк, «спостерігається доволі парадоксальна ситуація: цивільному законодавству невідомим є термін, котрий постійно використовує цивільно-правова наука». На думку вченої, причина відсутності нормативного закріплення поняття «цивільна правосуб'єктність» пов'язана швидше з неможливістю застосувати цей термін щодо фізичних і юридичних осіб водночас. Це виявляється, зокрема, у тому, що, по-перше, цивільна правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникає та припиняється за загальним правилом одночасно, тоді як виникнення цивільної правоздатності й дієздатності фізичних осіб розірване в часі; по-друге, для юридичних осіб є характерним наділення цивільною дієздатністю в повному обсязі, тоді як цивільна дієздатність фізичних осіб виникає не в повному обсязі [2, с. 11]. Викладені вченою положення підкреслюють особливість цивільної право - суб'єктності юридичних осіб, аргументують відсутність цього поняття в законодавстві. Разом із тим у науці мають місце позиції щодо обґрунтування потреби встановлення в законодавстві досліджуваного поняття в зв'язку з тим, що воно відображає специфіку правового становища суб'єктів цивільного права [3, с. 9].

Варто зазначити, що відсутність поняття «цивільна правосуб'єктність юридичних осіб» у чинному законодавстві визначається, на нашу думку, причинами не лише галузевого, а й загального теоретико-правового характеру. У цьому ракурсі, видається, доцільно вирізняти два рівні проблеми: по-перше, належність поняття «правосуб'єктність» до «категорій права»; по-друге, наявну в доктрині тенденцію до виокремлення, умовно висловлюючись, «різногалузевих правосуб'єктностей», у тому числі і юридичних осіб (наприклад, у публічно-правових галузях розробленою є концепція адміністративної правосуб'єктності юридичних осіб [4; 5]; виникнення галузевої правосуб'єктності обґрунтовується вченими в силу застосування конструкції юридичної особи не лише на загальнотеоретичному рівні, а й в окремих галузях права [6, с. 47]; у межах приватноправових галузей та інститутів провідні учені розрізняють також спеціальні види правосуб'єктності, зокрема корпоративну правосуб'єктність [7, с. 5-6]).

Щодо першого аспекту порушеної проблеми варто звернутися до теоретичних напрацювань поняття «категорії» у праві. Останнє визначають як «граничні за рівнем узагальнення фундаментальні абстрактні поняття теорії правознавства або загальні поняття, що відображають найбільш істотні зв'язки й відносини реальної дійсності та пізнання» [8, с. 202]. Безумовно, правовому регулюванню притаманна формальна визначеність, проте законодавство не може врахувати всіх можливих ситуацій, що вимагатимуть урегулювання, а тому змушене застосовувати такого роду поняття [9, с. 3-5]. У теорії категорію також визначають як найбільш загальні типові поняття, що вживаються у праві [10, с. 64]. На думку М.І. Панова, правові категорії - це найбільш загальні, фундаментальні й глибинні правові поняття, які є межею наукового узагальнення як у певній галузі юридичних знань, так і у праві та юридичній практиці загалом [11, с. 115]. У науці вважається, що

саме останнє визначення є найбільш повним і оптимальним [12]. Наведені визначення категорій свідчать про те, що вони є за своєю сутністю теоретичними конструкціями, які в силу своєї абстрактності не потребують формалізації в нормах законодавства, зокрема цивільного законодавства. Як наслідок, уважаємо, що категорія «правосуб'єктність» цілком обґрунтовано не встановлена в положеннях нормативних актів.

Погоджуючись із С.О. Івановим стосовно того, що введення категорії «правосуб'єктність» сьогодні необхідне з огляду на те, що правосуб'єктність означає характеристику суб'єкта права, тобто здатність бути носієм прав та обов'язків [13, с. 43], уважаємо, що така категорія має існувати на рівні доктринальному, а не законодавчому. Ця категорія іманентно притаманна праву, визначаючи не лише «букву права», а й «дух права», який однозначно враховується, на думку вчених, під час тлумачення норми права, так як відбувається встановлення її істинного смислу, розкриття дійсного, правдивого, такого, що відповідає істині, її змісту [14, с. 4].

Окрім того, вирішуючи питання про формалізацію поняття правосуб'єктності в нормах законодавства, як нам видається, потрібно враховувати той факт, що специфічною характеристикою правосуб'єктності є її соціальна зумовленість. Наприклад, В.Ф. Яковлєва підкреслює, що досліджувана категорія є мірою соціальних можливостей, динамічною й залежить від загальних економічних, соціальних і політичних передумов [15, с. 88]. Соціальну природу правоздатності підкреслюють більшість науковців. Саме залежність від соціальних процесів у суспільстві, які відзначаються значним рівнем динаміки, на нашу думку, визначає пластичність досліджуваної категорії, що, у свою чергу, є одним із аргументів щодо недоцільності формалізації дефініції цього поняття в законодавстві.

Що стосується проблеми виокремлення «різногалузевих правосуб'єктностей» і місця між ними цивільної правосуб'єктності, то вказаний аспект вдало, як нам видається, розкривається Н.В. Козловою, яка відзначає, що багато хто з правознавців дотримується позиції щодо наявності в юридичної особи різного характеру правосуб'єктності в силу її участі в різних видах суспільних зв'язків [16, с. 10]. Зокрема, В.С. Якушев уважає, що юридична особа є носієм цивільної, адміністративної, фінансової, трудової та інших правосуб'єктностей. А вид правосуб'єктності, на думку вченого, визначається метою й завданнями, які реалізуються юридичною особою і які зумовлюють її значення у правовому статусі юридичної особи [17, с. 402]. А.В. Венедиктов наголошує на тому, що саме у зв'язку з тим, що юридична особа реально є суб'єктом різних галузей, її правосуб'єктність має різногалузевий характер [18, с. 23]. Водночас паралельно з констатацією в доктрині можливості наявності в юридичної особи кількох галузевих правосуб'єктностей, варто виокремити концепцію пріоритетності саме цивільної правосуб'єктності юридичної особи. Зокрема, означеної позиції дотримується Л.О. Грось, зауважуючи, що правосуб'єктність юридичної особи у сфері трудового й фінансового права має похідний характер. Юридична особа є роботодавцем і платником податків саме у зв'язку з діяльністю, спрямованою на досягнення мети, визначеної законом або ж її установчими документами [19, с. 33]. Н.В. Козлова, продовжуючи розвивати викладену позицію, відзначає, що правосуб'єктність юридичної особи має передусім цивільно-правовий характер у силу того факту, що вона створюється, функціонує та припиняє свою діяльність відповідно до норм цивільного права [16, с. 9]. Уважаємо, що викладена концепція є абсолютно аргументованою, що спонукає нас до дослідження предметно-цивільної правосуб'єктності юридичної особи як первинної, конститутивної та пріоритетної.

Р.В. Мавліхановою досить критично оцінюється надання переваги цивільній право - суб'єктності юридичної особи. Зокрема, учена зазначає, що «юридична особа є суб'єктом не тільки цивільних правовідносин, але і відносин публічного характеру». У зв'язку з цим, як уважає учена, потрібно не виділяти цивільну правосуб'єктність, а взагалі вказати правосуб'єктність загальну. Інакше складається враження, що конструкція юридичної особи слугує лише для обслуговування цивільних правовідносин. Але це не так. Тому, на думку Р.В. Мавліханової, доцільно з ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України вилучити слово «цивільна». Це буде більше відповідати реаліям [20, с. 83]. Дозволимо собі відзначити деяку дискусійність такого твердження з огляду на те, що правосуб'єктність у приватноправовій і публічно-правовій сферах відзначається певними специфічними якостями. Підтвердженням цьому є дослідження, наприклад, у галузі адміністративного права. Зокрема, у згаданих нами вище працях А.В. Пасічника, М.В. Костева, якими обґрунтовано висновок щодо особливостей реалізації адміністративної правосуб'єктності окремих видів юридичних осіб, а саме державних органів, суб'єктів підприємницької діяльності й об'єднань громадян. Тому, в кінцевому підсумку, вважаємо за доречне все ж таки підтримати концепцію пріоритетності цивільної правосуб'єктності юридичної особи приватного права.

Звертаючись до змісту поняття право - суб'єктності, потрібно вказати на ту обставину, що єдиної думки щодо його трактування в літературі немає. Загалом сучасна цивілістична наука, як зазначає Н.В. Козлова, визначає правосуб'єктність як соціально-правову можливість особи бути учасником цивільних правовідносин [16, с. 9]. Наприклад, О.А. Сєрова визначає правосуб'єктність як засіб легітимізації суб'єкта права [21, с. 47], С.О. Лозовська - як засіб визначення кола осіб, які володіють здатністю виступати носіями суб'єктивних прав та обов'язків, яка окреслює їхнє правове становище, передбачене нормами цивільного права [22, с. 14]. В.С. Ем, наголошує на тому, що за своєю сутністю правосуб'єктність є правом загального типу, яке забезпечується державою за допомогою матеріальних і юридичних гарантій. Наділення суб'єкта правосуб'єктністю є результатом існування тривалого зв'язку між суб'єктом і державою [23, с. 125]. Однак усі визначення правосуб'єктності, зрештою, зводяться до того, що участь суб'єкта у правовідносинах можлива лише за наявності визнаної державою правосуб'єктності [24, с. 77].

У науковій літературі має місце позиція, згідно з якою підкреслюється похідний характер правосуб'єктності командитного товариства від право-, дієздатності засновників і, зокрема, повних товаришів і їх подвійна правова природа [25, с. 15]. Видається за доцільне вказати на дискусійність означеного твердження. Якщо мова йде про юридичну особу, то її правосуб'єктність жодним чином не може мати похідного характеру від право - суб'єктності її засновників. У цьому випадку маємо абсолютно самостійних суб'єктів правовідносин.

Варто погодитися з О.І. Зозуляк, що «призначення категорії «правосуб'єктність» як загальної передумови участі в цивільно-правових відносинах полягає у тому, що за своєю роллю у механізмі правового регулювання цивільній правосуб'єктності належить роль засобу фіксації кола суб'єктів, які можуть виступати носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків. Цивільну правосуб'єктність слід розкривати як соціально-правову можливість особи бути учасником цивільно-правових відносин, яка забезпечується та гарантується державою. Наділення суб'єкта цивільною правосуб'єктністю є логічним продовженням того нерозривного зв'язку, який існує між державою та особою і надає останній комплекс прав та обов'язків у відносинах приватноправової сфери» [26, с. 45].

Висновки. На основі аналізу наявних на - працювань сучасної доктрини можна стверджувати про необхідність подальших досліджень правосуб'єктності підприємницьких юридичних осіб приватного права з огляду на динамічні правові та соціально-економічні процеси в державі, що так чи інакше впливають і на ті основні доктринальні категорії, які визначають правове підґрунтя існування й функціонування суб'єктів правовідносин. Означена залежність правосуб'єктності від соціальних процесів у суспільстві визначає пластичність досліджуваного поняття, спонукає до підтримання наявної в теорії позиції недоцільності нормативного закріплення поняття «цивільна правосуб'єктність юридичних осіб», підтвердженої додатково такими аргументами: 1) належність поняття «правосуб'єктність» до категорії права як найбільш фундаментального правового поняття, яке в силу своєї абстрактності не потребує формалізації в нормах законодавства; 2) теоретико-прикладна тенденція до виокремлення, умовно висловлюючись, «різногалузевих правосуб'єктностей». Не заперечуючи існування різногалузевої правосуб'єктності з огляду на те, що правосуб'єктність у приватноправовій і публічно-правовій сферах відзначається певними специфічними якостями, варто вказати на пріоритетність цивільної правосуб'єктності юридичної особи як первинної, конститутивної.

Література

правосуб'єктність цивільний соціальний

1. Бакалінська О. Оціночні категорії в цивільному праві та процесі України / О. Бакалінська // Підприємництво, господарство та право. - 2011. - №12. - С. 33-36.

2. Зозуляк О.І. Реалізація цивільної правосуб'єктності юридичних осіб у договірній формі: [монографія] / О.І. Зозуляк. - Івано-Франківськ: Нова зоря, 2012. - 216 с.

3. Кочин В.В. Правова сутність юридичної особи / А.В. Кочин // Юридична Україна. - 2013. - №5. - С. 43-48.

4. Луць В.В. Охорона прав підприємницьких товариств (корпорацій) як суб'єктів корпоративних відносин / В.В. Луць // // Вдосконалення правового регулювання корпоративних правовідносин: збірник наукових праць / НАПрН України, НДІ приват, права і підприємництва; ред. кол.: О.Д. Крупчан та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, акад. НАПрН України В.В. Луця. - К.: Ред. журн. «Право України», 2013. - 168 с.

5. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: [термінологічна енциклопедія] / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля; К., 2006. - 716 с.

6. Лукьяненко М.Ф. Оценочные понятия гражданского права: разумность, добросовестность, существенность / М.Ф. Лукьяненко. - М.: Статут, 2010. - 423 с. - С. 3-5.

7. Юридическая энциклопедия: в 6 т. / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (председатель ред. кол.) и др. - К., 19982004. - Т 3. - 2001. - 790 с.

8. Словарь терминов по теории государства и права: [учебное пособие] / рук. авт. кол. Н.И. Панов. - Х.: Основа, 1997. - 180 с.

9. Ткаченко И.Н. Разграничение терминов: правовое понятие, правовая категория и правовой концепт (на примере норм гражданского кодекса Украины) / И.Н. Ткаченко [Электронный ресурс]. - Режим доступа: Ы1 р:// м'М'маПо-НЬгагу. com.ua/libs/stattya/2591-rozmezhuvannia-terminiv-pravove - poniattja-pravova-kategorija-ta-pravovij-kontsept-na-prikladi - norm-tsivilnogo-kodeksu-ukrayini.html.

10. Іванов С.О. Сутність правосуб'єктно сті юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах: досвід зарубіжних країн / С.О. Іванов // Університетські наукові записки: Часопис / Хмельницький ун-т управління та права. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2010. - Вип. 4. - С. 41-46.

11. Савенко М.Д. Буква і дух у тлумаченні правових норм / М.Д. Савенко // Наукові записки / Національний університет «Києво-Могилянська академія». - 2008. - Том 77: Юридичні науки. - С. 13-16.

12. Яковлев В.Ф. О функциях гражданского права / В.Ф. Яковлев // Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання): матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 10 листопада 2011 р.). - К.: Алерта, 2012. - С. 86-90.

13. Козлова Н.В. Правосубъектность юридического лица / Н.В. Козлова. - М.: Статут, 2005. - 476 с.

14. Якушев В.С. Институт юридического лица в теории, законодательстве и на практике / В.С. Якушев // Антология уральской цивилистики. 1925-1989 гг.: сборник статей. - М., 2001. - С. 390-413.

15. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений / А.В. Венедиктов // Советское государство и право. - 1955. - №6. - С. 20-34.

16. Грось Л.А. Участие публично-правовых образований в отношениях собственности: гражданско-правовые проблемы / Л.А. Грось // Хозяйство и право. - 2001. - №5. - С. 30-38.

17. Мавліханова РВ. Виробничі кооперативи як суб'єкти цивільного права: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р.В. Мавліханова. - Х., 2005. - 225 с.

18. Серова О.А. Теоретико-методологические и практические проблемы классификации юридических лиц современного гражданского права России: автореф. дисс. … докт. юрид. наук.: спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / О.А. Серова. - М., 2011. - 52 с.

19. Лозовская С.О. Правосубъектность в гражданском праве: автореф. дисс. … канд. юрид. наук.: спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / С.О. Лозовская. - М., 2001. - 22 с.

20. Ем В.С. Понятие, содержание и виды гражданских правоотношений / В.С. Ем // Гражданское право: [учебник]: в 4 т / отв. ред. Е.А. Суханов. - 3-е изд., перераб. и дополн. - М., 2004. - Т 1. - 2004. - С. 120-134.

21. Старинський М.В. Деліктоздатність юридичної особи: поняття та види / М.В. Старинський // Юридична Україна. - 2006. - №6. - С. 76-79.

22. Яковлєв Ю.В. Командитні товариства як суб'єкти підприємницької діяльності: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю.В. Яковлєв. - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. - 20 с.

23. Зозуляк О.І. Теоретико-правові аспекти визначення цивільної правосуб'єктності юридичних осіб / О.І. Зозу - ляк // Приватне право і підприємництво: збірник наукових праць / редкол.: О.Д. Крупчан (гол. ред.) та ін. - К.: НДІППіП НАПрНУ, 2012. - Вип. 11. - С. 41-48.

Размещено на Allbest.ru