Правовий статус вільно обраних працівниками представників за проектом трудового кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська юридична академія»

Правовий статус вільно обраних працівниками представників за проектом трудового кодексу України

Сорочишин М.В., к. ю. н., доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення

Анотації

У статті досліджено нормативно-правове закріплення правового статусу вільно обраних працівниками представників у проекті Трудового кодексу України. Автором відмічається, що з метою дотримання міжнародних стандартів соціального діалогу у сфері праці норми проекту Трудового кодексу повинні передбачати для вільно обраних працівниками представників ті ж самі повноваження, що й для первинних профспілкових організацій, за виключенням тих повноважень, які пов'язуються з первинною профспілковою організацією як громадською організацією. Зроблено висновок, що положення проекту Трудового кодексу істотно звужують повноваження вільно обраних працівниками представників на участь в окремих організаційно-правових форма соціального діалогу. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення положень проекту Трудового кодексу, які стосуються правового статусу вільно обраних працівниками представників.

Ключові слова: представники найманих працівників, соціальний діалог, трудовий колектив, право на свободу об'єднання, загальні збори найманих працівників.

В статье исследовано нормативно-правовое закрепление правового статуса свободно избираемых работниками представителей в проекте Трудового кодекса Украины. Автором отмечается, что в целях соблюдения международных стандартов социального диалога в сфере труда нормы проекта Трудового кодекса должны предусматривать для свободно избираемых работниками представителей те же полномочия, что и для первичных профсоюзных организаций, за исключением тех полномочий, которые связываются с первичной профсоюзной организацией как общественной организацией. Сделан вывод, что положения проекта Трудового кодекса существенно сужают возможности свободно избираемых работниками представителей относительно участия в отдельных организационно-правовых формах социального диалога. Разработаны предложения по совершенствованию положений проекта Трудового кодекса, которые закрепляют статус свободно избираемых работниками представителей.

Ключевые слова: представители наемных работников, социальный диалог, трудовой коллектив, право на свободу объединения, общее собрание наемных работников.

The paper studies legal enshrinement of the status of the freely elected representatives of employeesin the draft Labour Code of Ukraine. The author notes that in order to comply with international standards of social dialogue in the workplace, rules of draft Labour Code should provide for freely elected representatives of em- ployeessame powers as for the shop-level trade union organizations, with the exception of those powers that are associated with a trade union organization as a social organization. It is concluded that the provisions of the draft Labour Code essentially restrict the possibilities of the freely elected representatives of employees to participate in certain legal forms of social dialogue. Proposals for improving provisions of the draft Labour Code, which fix status of the freely elected representatives of the employees, are developed in the article.

Key words: representatives of employees, social dialogue, labor collective, freedom of association, general meeting of employees.

Однією зі сторін соціального діалогу у сфері праці на локальному рівні є сторона найманих працівників. Проте наймані працівники безпосередньої участі в соціальному діалозі (крім вирішення окремих питань загальними зборами працівників) брати не можуть, а тому реалізують свої колективні права лише за допомогою своїх представників.

Основними представниками працівників у соціальному діалозі виступають професійні спілки. Проте на локальному рівні згідно зі ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» суб'єктами соціального діалогу від сторони працівників можуть бути також вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників [1].

Статтею 19 проекту Трудового кодексу України № 1658 передбачено, що суб'єктом, який може брати участь у трудових відносинах на локальному рівні, є, в разі відсутності первинної профспілкової організації, вільно обрані працівниками представники (представник) [2]. Разом із тим Проект не містить положень, які б визначали правовий статус даного суб'єкту трудового права. Крім того, норми проекту Трудового кодексу містять ряд суттєвих прогалин, які обмежують повноваження вільно обраних працівниками представників щодо участі в окремих організаційно-правових формах соціального діалогу у сфері праці. Зазначене вище зумовлює актуальність досліджень, спрямованих на вивчення питань правового статусу вільно обраних працівниками представників та розробку пропозицій щодо вдосконалення положень проекту Трудового кодексу № 1658.

Окремі аспекти представництва працівників у відносинах соціального діалогу у сфері праці неодноразово досліджувалися в працях вітчизняних науковців: Н.Б. Болотіної, М.Л. Дубровського, І.М. Дубровського, В. Жернакова, В.І. Жукова, І.М. Іншина, З.Я. Козак, С.С. Пікалюк, П. Д. Пилипенка, М. Прилипка, О.І. Процевського, О.А. Трюхан, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та ін. Разом із тим питання правового статусу вільно обраних працівниками представників за положеннями проекту Трудового кодексу України у вітчизняній науці трудового права майже не вивчалися.

Метою статті є дослідження правового статусу вільно обраних працівниками представників як суб'єктів соціального діалогу у сфері праці на локальному рівні в проекті Трудового кодексу, вироблення пропозицій щодо вдосконалення положень проекту Трудового кодексу в даній сфері.

Перш ніж перейти до розгляду питання про правовий статус вільно обраних працівниками представників, зазначимо, що положеннями проекту Трудового кодексу України, так само, як і приписами Закону України «Про соціальний діалог в Україні», передбачена фактична монополія профспілок на представництво працівників на локальному рівні соціального діалогу, адже вільно обрані представники найманих працівників можуть бути суб'єктом колективних трудових відносин виключно у випадку відсутності на підприємстві, в установі, організації первинної профспілкової організації. Проте ст. 5 Конвенції МОП № 135 про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються, фактично передбачено можливість діяльності в межах юридичної особи як первинної профспілки, так і вільно обраних представників найманих працівників, за умови, що діяльність останніх не буде послаблювати інтереси профспілки [3]. Крім того, в практиці більшості європейських країн право на ведення соціального діалогу у сфері праці, навіть у випадку, якщо на підприємстві діє профспілка, також надано органам трудового колективу. Особливо важливу роль у веденні соціального діалогу вільно обрані представники найманих працівників відіграють на невеликих підприємствах, де зайнято менше 5-7 осіб, а також на підприємствах, на яких задіяні працівники, які виконують специфічні, порівняно з іншими працівниками, види робіт.

Необхідно відзначити, що проект Трудового кодексу визнає суб'єктом трудового права саме вільно обраних працівниками представників (представника). У той самий час відповідно до ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» у випадку відсутності на підприємстві професійної спілки представляти інтереси працівників у соціальному діалозі у сфері праці можуть вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників [1]. Ведення колективних переговорів і укладання колективних договорів і угод - це лише одна з 4 організаційно-правових форм соціального діалогу, які передбачені в ст. 8 Закону України «Про соціальний діалог в Україні». Отже, з тексту Закону випливає, що у випадку, коли на підприємстві, установі, організації не створена первинна профспілкова організація, працівники не можуть брати участь в обміні інформацією, консультаціях та узгоджувальних процедурах.

Вбачається, що проект Трудового кодексу змінить дану ситуацію. Проте інші положення Проекту не є достатньо послідовними. Наприклад, ст. 12 Проекту передбачена участь у погодженні окремих питань, що мають бути врегульовані колективним договором вільно обраних представників (представника) найманих працівників для ведення колективних переговорів.

Крім того, необхідно наголосити, що проектом Трудового кодексу не передбачено жодних положень щодо участі трудових колективів у соціальному діалозі. Так, В.Ф. Ци- тульський відстоює позицію, що зникнення терміну «трудовий колектив» із законодавства багатьох країн СНД пов'язане, перш за все, з ідеологічним забарвленням даного терміну. На його думку, термін «трудовий колектив» є ідеологічно небезпечним для роботодавця, оскільки найбільшу загрозу для роботодавця в трудових відносинах представляє саме злагоджений свідомий трудовий колектив, а не окремо працівники [6, с. 41].

Не вдаючись до дискусії з приводу визначення поняття «правовий статус» та його складових частин, зазначимо, що в науковій літературі до правового статусу суб'єктів трудового права зазвичай включають такі елементи: трудову правосуб'єктність; основні (статутні) трудові права й обов'язки; юридичні гарантії цих прав і обов'язків; відповідальність за порушення трудових обов'язків. трудовий кодекс правовий

Правове регулювання відповідальності представників працівників здійснюється спеціальними законами, наприклад, Законом України «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Тому невключення положень щодо відповідальності представників працівників до змісту проекту Трудового кодексу не є істотним недоліком Проекту.

Разом із тим у проекті Трудового кодексу відсутні положення, які б врегулювали питання трудової правосуб'єктності вільно обраних представників працівників, визначили б їх основні трудові права й обов'язки, юридичні гарантії цих прав, що є істотним недоліком Проекту.

Вбачається цілком очевидним, що вільно обрані представники найманих працівників набувають трудової правосуб'єктності та можуть бути суб'єктом колективних трудових правовідносин із моменту їх обрання. Обрання представників найманих працівників здійснюється загальними зборами (конференцією) працівників. Проте проектом Трудового кодексу не передбачено жодних положень, якими б здійснювалось регулювання порядку проведення загальних зборів працівників. Чинний Кодекс законів про працю також не містить положень, які б належним чином врегулювали порядок проведення загальних зборів (конференції) найманих працівників. Стаття 245 КЗпП України лише встановлює, що працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції).

Забезпечення належного закріплення правового статусу вільно обраних працівниками представників неможливе без законодавчого визначення порядку їх обрання. Вбачається, що порядок проведення загальних зборів, у тому числі і зборів з приводу обрання представників працівників, повинен бути врегульований у новому Трудовому кодексі. Крім того, вбачається за доцільне встановлення проектом Трудового кодексу права працівників обирати своїх представників шляхом зібрання підписів, аналогічно тому, як передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» формування та затвердження вимог найманих працівників [4].

Під час розробки норм щодо проведення загальних зборів найманих працівників, збирання підписів щодо обрання представників працівників за основу можливо було б взяти Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок, що було затверджено Наказом Національної служби посередництва і примирення від 26 вересня 2014 року № 66 [7]. Положення містить норми, зокрема, щодо визначення понять «загальні збори» і «конференція» найманих працівників, строків і порядку повідомлення працівників про проведення загальних зборів, склад загальних зборів, норми представництва працівників на конференції та ін.

Главою 3 Книги 1 проекту Трудового кодексу визначено склад суб'єктів трудових правовідносин, основні права та обов'язки працівника та роботодавця. Невключення до даної Глави проекту Трудового кодексу України положень, якими визначається правовий статус таких суб'єктів трудового права відповідно до ст. 19 як професійних спілок та організацій роботодавців, виглядає логічним з огляду на те, що під час прийняття Проекту закони України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права та гарантії їх діяльності» збережуть чинність.

Проте відсутність у Проекті норм, які б визначали права та обов'язки вільно обраних представників найманих працівників, є суттєвою прогалиною. Конвенцією МОП № 135 фактично передбачена рівність прав та гарантій професійних спілок та вільно обраних представників працівників. У свою чергу, відсутність на законодавчому рівні закріплення прав вільно обраних представників працівників ставить даного суб'єкта трудового права у вкрай невигідне становище порівняно з професійними спілками.

Проблемним аспектом Проекту, на нашу думку, є фактична відсутність механізму реалізації права представників найманих працівників на участь у процесі прийняття локальних актів. Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 Проекту, якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним урегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця, погодженими з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), чи після проведення з ним консультацій, а в разі відсутності первинної профспілкової організації роботодавець погоджує ці питання з вільно обраними для ведення колективних переговорів представниками (представником) працівників.

Проте нормами проекту Трудового кодексу, якими встановлюється перелік питань, що мають погоджуватися роботодавцем у випадку відсутності на підприємстві, установі, організації колективного договору, участь вільно обраних представників працівників не передбачена. Наприклад, ч. 3 ст. 136 Проекту передбачено, що в юридичних особах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, колективним договором, а якщо такий договір не укладався - нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, але не більше встановленої тривалості робочого тижня (статті 130 і 131 цього Кодексу). За відсутності первинної профспілкової організації (профспілкового представника) п'ятиденний чи шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем самостійно. Тобто у випадку відсутності профспілки погодження питання про запровадження шестиденного робочого тижня з вільно обраними представниками працівників не передбачено. Також значним недоліком є відсутність закріплення в Проекті гарантій прав самих вільно обраних представників найманих працівників. Із цього приводу необхідно вказати, що Комітет МОП зі свободи асоціації наголошував на тому, що представники працівників повинні користуватися тими самими гарантіями, зокрема, щодо неможливості їх звільнення, як і члени виборних органів професійних спілок.

Висновки

З огляду на зазначене для належного забезпечення прав вільно обраних представників працівників у проекті Трудового кодексу необхідним є:

доповнити Главу 3 Книги 1 Проекту окремою статтею, яка б визначила повноваження вільно обраних представників працівників та гарантії діяльності даних представників; зміст та обсяг даних повноважень повинен відповідати повноваженням у колективних трудових відносинах виборних органів первинної профспілкової організації, за виключенням тих, які пов'язуються з первинною профспілкою як громадською організацією;

доповнити Главу 2 Книги 1 Проекту окремою статтею щодо визначення порядку проведення загальних зборів (конференції) найманих працівників, встановлення статусу рішень загальних зборів;

внести зміни до ст. ст. 136-138, 140142, 145, 187, 202, 212, 225, 235 Проекту, визначивши обов'язок роботодавця погоджувати питання, визначені даними статтями, з вільно обраними представниками найманих працівників у випадку відсутності первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації.

Література

1. Про соціальний діалог в Україні : Закон України від 23.12.2010 року № 2862-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 28. - Ст. 255.

2. Проект Трудового кодексу України № 1658 від 27.12.2014 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53221.

3. Конвенція МОП № 135 про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються від 23.06.1971 року // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Том І; 1965-1999. Том П. - Женева : Міжнародне бюро праці, 1999. - С. 1679-1691.

4. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) : Закон України від 03.03.1998 року № 137/98-Вр // Відомості Верховної Ради України. - 1998 р. - № 34. - Ст. 227.

5. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - додаток до №50. - Ст. 375.

6. Цитульский В.Ф. Роль и значение понятий «работник» и «работодатель» сквозь призму социального партнерства В.Ф. Цитульский // Государство и право. - 2008. - № 6. - С. 41-46.

7. Про затвердження Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок : Наказ Національної служби посередництва і примирення від 26 вересня 2014 року № 66 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.nspp.gov.ua/normativno-pravova-baza-nspp/polozhennya/5013-polozhennia-pro-poriadok-formuvannia- i-zatverdzhennia-vymoh-naimanykh-pratsivnykiv-profspilok.

8. Freedom of Association: Digest of decisions and principles of the Freedom of Association Committeeof the Governing Body of the ILO // Geneva, International Labour Office, Fifth (revised) edition, 2006. - 278 p.

Размещено на Allbest.ru