Забезпечення захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг: господарсько-правове порівняння в Україні та ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ СПОЖИВАЧІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ПОРІВНЯННЯ В УКРАЇНІ ТА ЄС

порушення право фінансовий споживач

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку держави та суспільства ринок фінансових послуг здобуває все більшого значення, внаслідок чого постійно розвивається та розширюється. Це призводить до ситуації, коли споживачі на такому ринку не володіють необхідною інформацією та знаннями про сутність і особливості фінансових послуг, не здатні об'єктивно оцінити ризики, з якими можуть зіткнутися. Зростання пропозицій ринків фінансових послуг за обставин недосконалого законодавчого регулювання та, як наслідок, неналежного рівня забезпечення захисту прав споживачів спричиняє втрату довіри до таких ринків і зменшення попиту на фінансові послуги, що, в свою чергу, має негативний вплив на економічну ситуацію в державів цілому. Саме тому дана проблема набуває виключної гостроти та актуальності. Необхідним є вдосконалення існуючих в Україні господарсько-правових механізмів захисту прав споживачів фінансових послуг.

Разом з тим, враховуючи те, що однією з основних засад зовнішньої політики України є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС [1], необхідним є дослідження європейського правового регулювання та практики застосування механізмів забезпечення захисту праві законних інтересів споживачів фінансових послуг.

Ступінь розробленості проблеми. Різні аспекти, що стосуються питань захисту прав споживачів фінансових послуг, висвітлюються в роботах Б. Криволапова, Т. Латковської, М. Пацери, К. Проскура, О. Слободяна, І. Чайкіна та інших науковців, які займалися вивченням даної проблеми як в загальному, так і окремих її аспектів. Так, наприклад, І. Чайкін займався дослідженням правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг [2]. Б. Криволапов зосередив увагу на захисті прав споживачів фінансових послуг при укладання контрактів на відстані [3]. Праці цих та інших вчених внесли вагомий вклад в розробку питань, що стосуються зазначеної теми, але, зважаючи на її складність та багатоаспектність, її дослідження є актуальним.

Метою статті є виявлення основних проблем, що існують в сфері захисту прав та законних інтересів споживачів в Україні та ЄС, а також пошук можливих шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Важливе значення для ґрунтовного та повного дослідження питання захисту прав та законних інтересів споживачів фінансових послуг має наявність чітких та правильно сформульованих правових понять. Зважаючи на це, перш за все, необхідно встановити, що саме розуміється під терміном «фінансова послуга».

В Україні на законодавчому рівні закріплено легальне визначення даного поняття. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон), фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [4]. Вичерпний перелік таких послуг наведено в ст. 4 Закону.

Безумовно, кожна з фінансових послуг має свою специфіку, проте при наданні будь-якої з них існує можливість порушення прав та законних інтересів їх споживачів.

У вітчизняному законодавстві питанню захисту прав та законних інтересів споживачів фінансових послуг приділяється недостатньо уваги. Хоча в преамбулі Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що метою даного Закону є, в тому числі, створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, проте зазначений нормативно-правовий акт містить небагато положень, присвячених врегулюванню даного питання. Важливе значення для вдосконалення механізмів захисту прав споживачів фінансових послуг мають Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року «Про схвалення Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2010 року «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 року «Про схвалення Стратегії реформування системи захисту прав споживачів на ринках фінансових послуг» та інші нормативно-правові акти.

Органами, що займаються державним регулюванням ринків фінансових послуг і, відповідно, захистом прав споживачів в даній сфері, є Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Проте негативним моментом є відсутність чітко встановлених повноважень та обов'язків даних органів, а також регулювання їх взаємовідносин щодо захисту інтересів споживачів фінансових послуг [3, с. 305].

Ці та інші проблеми призвели до того, що порушення законних інтересів споживачів фінансових послуг стали досить поширеним явищем. Так, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 2015 року нею було опрацьовано 5 539 звернень громадян, з яких 4 766 надійшло безпосередньо від громадян. При цьому 111 звернень були колективними, що становить 2% від загальної кількості. Можна сформулювати наступну структуру звернень залежно від їх виду [5]:

- скарги - 3 343 (60,4%);

- заяви (клопотання) - 2 191 (39,6%);

- пропозиції - 5 (0,09%).

Найбільша кількість звернень надійшла з питань щодо зменшення суми страхового відшкодування або порушення строків його виплати, а також щодо відмови страхових компаній виплатити страхове відшкодування. Всього надійшло 4226 звернень з цих питань (76,3% від їх загальної кількості). Друге місце за кількістю звернень займають питання, які стосуються врегулювання відносин з фінансовими компаніями, ломбардами, а також іншими фінансовими установами. Було отримано 453 звернення (8,2% від їх загальної кількості) щодо зазначеного питання. На третьому місцістоять звернення з питань повернення кредитними спілками депозитних вкладів. Всього налічується 439 звернень (7,9% від їх загальної кількості), які порушують зазначені проблеми. Крім того, 137 громадян (2,5% від загальної кількості звернень) звернулося з питань, що стосуються врегулювання відносин з недержавними пенсійними фондами [5].

Звісно, порушення прав та законних інтересів споживачів мають місце не лише в Україні, а й за кордоном, зокрема в країнах ЄС. Значне збільшення кількості фактів таких порушень мало місце під час та після економічної кризи 2007-2008 років, яка чітко показала, що деякі фінансові послуги можуть бути основним дестабілізуючим фактором, якщо вони неналежним чином надаються споживачам. Аналогічні проблеми викликає зміна умов, що існувала на момент укладання договору про надання фінансових послуг, настільки, що споживачі більше не можуть дозволити собі такі послуги. Яскравим прикладом є іпотечні кредити, які потенційно можуть нанести серйозну шкоду фінансовій системі та викликати труднощі для їх споживачів [6, с. 94].

Серед головних причин порушень прав споживачів фінансових послуг в ЄС слід назвати недостатню фінансову грамотність та обізнаність, а також ненадання чи надання неправильних порад фахівцями в даній сфері. На території ж нашої держави, як зазначає І.В. Солошкіна, причиною, разом з іншим, є те, що фінансові установи та інші суб'єкти, які надають фінансові послуги, використовують прогалини в діючому законодавстві задля особистих інтересів та з метою власного збагачення [7, с. 388].

Вдосконалення захисту споживачів на фінансових ринках є однією з ключових турбот Європейського парламенту - інституту Союзу, що представляє всі народи ЄС, разом узяті [8, с. 286]. Серед резолюцій Європейського парламенту, які стосуються даних питань, слід назвати наступні: Резолюція від 15.11.2011 року про нову стратегію політики щодо споживачів; Резолюція від 22.05.2012 року про стратегію розширення прав вразливих споживачів; Резолюція від 11.06.2013 року про новий порядок денний європейської політики щодо споживачів. Названі резолюції закликають до покращення фінансової освіти та підвищення рівня фінансової грамотності, вдосконалення інформаційного забезпечення і посиленого захисту споживачів від недостовірної та неточної інформації, а також від фінансових послуг, які можуть нанести значну шкоду їх споживачам. Схожі положення містяться також і в Програмі щодо споживачів на 2014-2020 роки, що була запропонована Європейською Комісією.

Підвищення ефективності захисту прав споживачів фінансових послуг вимагає здійснення відповідних заходів та запровадження правових механізмів в окремих напрямах. Наприклад, стосовно іпотечного кредиту в іноземній валюті Директива Європейського Парламенту щодо іпотечного кредиту вимагає, щоб держави-члени запровадили нормативно-правове регулювання, за якого особи, які беруть такі кредити, могли б перевести його в альтернативну валюту за визначених умов, або ж було б встановлено інші обмеження ризику таких осіб. Крім того, держави-члени мають переконатися, що кредитори інформують споживачів фінансових послуг, коли величина основної суми або регулярних кредитних платежів збільшується більш ніж на 20% порівняно з тією, що була б, якби курс обміну відповідної валюти був таким же, як на день укладення договору. Більше того, позичальники мають бути проінформовані про те, як обмежити свої ризики. І, нарешті, Директива покладає обов'язок на держави-члени сприяти заходам, направленим на підтримку навчання споживачів фінансових послуг щодо відповідального ставлення до позичок та управління боргами, зокрема щодо іпотечного кредиту [9].

Не менша увага приділяється споживчим кредитам, адже вдосконалення ринку транскордонних споживчих кредитів сприятиме зростанню споживчого ринку. Таке вдосконалення нерозривно пов'язано саме з захистом законних інтересів споживачів цієї фінансової послуги. Основоположну роль в правовому регулюванні даного питання відіграє Директива Європейського Парламенту щодо споживчого кредиту. її положення, зокрема щодо переддоговірної інформації, надання роз'яснень споживачам, оцінки їх кредитоспроможності відіграють важливу роль в процесі усвідомлення позичальником ризиків, пов'язаних з кредитуванням в іноземній валюті [10]. Саме тому національні органи державної влади повинні встановити чіткий обов'язок кредиторів забезпечити споживачів фінансових послуг персоналізованою, повною та зрозумілою і легкою для сприйняття інформацією щодо всіх ризиків, пов'язаних з кредитуванням в іноземній валюті.

В своїй доповіді про реалізацію Директиви щодо споживчого кредиту Європейський Парламент закликає органи державної влади переконатися, що реклама та маркетинг фінансових установ суворо контролюються та здійснюється їх постійний моніторинг для того, щоб уникнути випадків, коли реклама вводить в оману чи надає неправдиву інформацію стосовно кредитних договорів. Також відмічається, що комплексні, всеосяжні положення не завжди сприяють ефективному захисту споживачів фінансових послуг, адже менш досвідчені споживачі можуть бути збиті з пан- телику надмірною кількістю інформації [11].

В Україні також приділяється значна увага здійсненню роз'яснювальної роботи працівниками органів державної виконавчої влади серед населення країни. Вбачається необхідним ознайомити споживачів фінансових послуг з їх правами, обов'язками та способами їх реалізації. Так, 12 травня 2011 року Міністерством юстиції України було видано роз'яснення про державний захист прав громадян як споживачів фінансових послуг. Основна увага в ньому приділяється специфіці укладання та виконання кредитного договору, адже позичальники не завжди чітко усвідомлюють зміст правовідносин, учасниками яких вони стають внаслідок його укладання, а банки в більшості випадків не акцентують увагу позичальника обов'язки за договором, а також наслідки їх невиконання чи несвоєчасного виконання [12]. Нажаль, такі роз'яснення носять одиничний характер, охоплюють лише незначну частину питань, які необхідно висвітлити і не доводяться належним чином до громадян.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, слід відзначити, що значна популярність фінансових послуг в поєднанні з недостатньою фінансовою грамотністю та інформованістю їх споживачів, а також частими випадками недобросовісності фінансових установ, які надають відповідні послуги, призводить до грубих порушень прав споживачів фінансових послуг. Разом з тим факторами, які призводять до таких порушень, є наявність прогалин в нормативному регулюванні даних питань, а також недосконалість системи органів державної влади, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг з метою, в тому числі, забезпечення захисту інтересів споживачів фінансових послуг. Отже, беручи до уваги досвід ЄС, можна зробити висновок, що одним з ключових елементів механізму захисту інтересів споживачів фінансових є проведення органами державної влади роз'яснювальної роботи серед населення, належне інформування та консультування про особливості функціонування ринку фінансових послуг та специфіку надання кожної з них, а також постійне підвищення рівня фінансової обізнаності.

Автор виражає свою вдячність науковому керівникові професору Василенко М.Д. за інтерес до роботи і слушні зауваження.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.20l0 № 2411-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 40. - Ст. 527.

2. Чайкін І.Б. Правове регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг: автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.04 / І.Б. Чайкін. - X. : Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого., 2007. - 22 с.

3. Криволапов Б.М. Захист прав споживачів фінансових послуг під час укладання контрактів на відстані (порівняльний аналіз законодавства ЄС та Україні) / Б.М. Криволапов // Часопис Київського університету права. - 2013. - № 1. - С. 304-307 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2013_1_74.

4. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664- III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.

5. Інформація про роботу зі зверненнями громадян, які надійшли до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протягом 2015 року / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nfp.gov. ua/content/materiali.html.

6. Maciejewski M. Consumer Protection Aspects of Financial Services / P. Muller, Sh. Devnani, R. Heys, J. Suter. - 2014. - 144 р. [Electronic resourse]. -Modeofaccess:

http://www.europarl. europa.eu/RegData/etudes/etudes/join/2014/507463/IPOL- IMCO_ET(2014)507463_EN.pdf.

7. Солошкіна І.В. Фінансові послуги як правова категорія: поняття, суттєві сторони та інші ознаки / І.В. Солошкіна // Форум права. - 2013. - № 4. - С. 388-394 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/j-pdi/FP_index.htm_2013_4_67.pdf.

8. Аракелян М.Р. Право Європейського Союзу / М.Р Аракелян, М.Р. Василенко. - Одеса : Фенікс, 2012. - 386 с.

9. The Mortgage Credit Directive 2014/17/EU on credit agreements for consumers relating to residential immovable property [Electronic resourse]. - Mode of access: http://eur-lex. europa.eU/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:320E4L0017.

10. The Consumer Credit Directive 2008/48/EC on credit agreements for consumers [Electronic resourse]. - Mode of access: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri= OJ:L:2008:133:0066:0092:EN:PDF.

11. Report on the implementation of the Consumer Credit Directive. - 2014. [Electronic resourse]. - Mode of access: http://ec.europa.eu/consumers/archive/rights/docs/ccd_ implementation_report_en.pdf.

12. Державний захист прав громадян як споживачів фінансових послуг: Роз'яснення Міністерства юстиції України від 12.05.2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0033323-11.

Размещено на Allbest.ru