Поняття й особливості конституційного обов’язку батьків утримувати дітей до їх повноліття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Поняття й особливості конституційного обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття

Завгородня Ю.С., к. ю. н.

старший викладач кафедри

теорії та історії держави і права

Постановка проблеми. Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини, Україна взяла на себе зобов'язання, що складаються з чотирьох основних принципів: першочерговість інтересів дитини; забезпечення повноцінного життя; залучення до життя спільноти; відсутність дискримінації.

Утримання дитини ґрунтується на принципах захисту прав і законних інтересів, характеризується моральним, соціальним і юридичним обов'язком батьків, оскільки дитина залежна від батьків і потребує сумлінного виконання покладених на них зобов'язань, що, у свою чергу, є підґрунтям виконання вже повнолітніми дітьми взаємного обов'язку, тобто піклування про своїх непрацездатних батьків. Однак варто зазначити, що сьогодні на законодавчому рівні відсутнє нормативне закріплення поняття обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття, що, своєю чергою, потребує його дослідження в науковій площині та формулювання з урахуванням чинних міжнародних стандартів.

Ступінь розробленості проблеми. Дослідженням конституційних обов'язків батьків щодо утримання дітей займалися вітчизняні та зарубіжні вчені-теоретики, серед яких - О.О. Балко, С.В. Бобровник, Є.О. Гіда, В.В. Копєйчиков, І.М. Погрібний, Д.В. Слинько; вчені-конституціоналісти, серед яких - О.В. Білоскурська, С.Б. Кордуба, О.В. Петришин, В.Ф. Погорілко, Д.М. Притика, П.М. Рабінович, М.Д. Савенко, О.Ф. Фрицький, Т.А. Шумилова; вчені в галузі цивільного права, а саме: І.П. Івашова, Л.В. Красицька, К.В. Лапіна, Б.К. Левківський, К.П. Проскурня.

Однак варто зазначити, що дослідження обов'язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей проводилися часто в межах розгляду основних обов'язків людини та громадянина, їхніх рис і видів, щодо обґрунтування аліментних зобов'язань батьків. При цьому сьогодні залишається невирішеним питання щодо формулювання поняття обов'язку батьків утримувати своїх дітей з метою розуміння сутності цього конституційного обов'язку.

Отже, метою статті є висвітлення останніх наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених за темою дослідження, здійснення їх аналізу та формулювання дефініції поняття «обов'язок батьків утримувати дітей».

Виклад основного матеріалу. У вітчизняній юридичній науці конституційного права деякими вченими зроблено спробу наукового обґрунтування поняття цього обов'язку, проте це питання перебуває в активній стадії обговорення.

Так, наприклад, учений О.О. Балко розглядає батьківські обов'язки через поняття батьківської влади, що стосується обох батьків, і покладає на них обов'язок щодо виховання й утримання дітей. Учений зазначає, що в Україні поряд із поняттям «батьківські права» зустрічається також поняття «батьківське виховання», хоча їх зміст збігається. На його думку, обоє батьків володіють рівними правами та обов'язками щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою [1, с. 26].

Аналізуючи запропоноване поняття, варто зазначити, що дискусійним у ньому є підхід автора щодо ототожнення понять «батьківські права» й «батьківське виховання», які за своїм змістом є різними. Термін «батьківські права» означає вибір варіанта можливої поведінки, що стосується не тільки батьків, а й інших осіб, визначених сімейним законодавством України. У свою чергу, «батьківське виховання» - це не право батьків, а їхній обов'язок, тобто є мірою належної поведінки, яка є невід'ємною складовою частиною обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Водночас К.В. Лапіна на основі аналізу батьківських правовідносин обґрунтовує висновок про необхідність закріплення на законодавчому рівні поняття «батьківські права й обов'язки», під яким пропонується розуміти сукупність прав та обов'язків майнового (права й обов'язки за матеріальним змістом) і немайнового (право на виховання й освіту дітей; право на захист прав та інтересів дітей; право на захист батьківських прав, а також право батьків дати дитині ім'я по батькові, прізвище, право змінити прізвище, ім'я дитини до досягнення нею віку чотирнадцяти років) характеру, які належать батькам у силу походження від них дітей, посвідченого в установленому законом порядку [2, с. 8-9].

Це трактування обов'язків батьків також не позбавлене дискусійності, оскільки вчена розглядає виховання й освіту дітей, захист їхніх прав та інтересів, надання дитині ім'я як права батьків, хоча, на нашу думку, така діяльність щодо дитини реально є їхні - ми обов'язками. Це підтверджується й нормативними положеннями Конвенції ООН про права дитини 1989 року, яка проголошує немайнові права дитини, якими вона наділяється з моменту народження: дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження, з моменту народження має право на ім'я (ст. 7), право на освіту (ст. 28) тощо [3]. Відповідно, зазначені права дитини зумовлюють виконання батьками відповідних належних дій, що є їхніми обов'язками.

На думку Т.А. Шумилової, одним із найважливіших елементів цього обов'язку є суб'єкти його реалізації, які можна класифікувати на види. По-перше, сукупність фактичного материнства й батьківства дає змогу виділити натуральних батьків. По-друге, можливість усиновлення та удочеріння свідчить про наявність прийомних батьків. По-третє, особи, які виступили як донори дітородного матеріалу та інкубатори, можуть бути охарактеризовані як генетичні батьки. І, нарешті, осіб, які виховали дітей, котрі не є їхніми кровними дітьми або народжені завдяки методам штучної репродукції, можна визначити як соціальних батьків. Причому необхідно пам'ятати, що той чи інший вид батьківства персоніфікований, тобто стосується конкретної дитини й не поширюється автоматично на всіх дітей, із якими особи мають батьківський зв'язок.

Водночас дискусійною є позиція вченої щодо виокремлення специфічних рис батьківських обов'язків, до яких зараховано: 1) батьківські обов'язки - основні обов'язки людини, що закріплені в Конституції, характеризуються евентуальністю й адресовані конкретно-певній категорії осіб; 2) батьківські обов'язки є і правами батьків, що передбачає використання терміна «право-обов'язки батьків»; 3) закріплення права дитини на утримання та піклування з боку батьків на міжнародному рівні, тим самим закріплюються їх загальні засади, а також відповідний елемент механізму забезпечення; 4) батьківські обов'язки спираються не тільки на правові норми, а й норми моралі, тобто вони поєднують у собі якості юридичного веління з якостями морально-ідеологічного імперативу [4, с. 8-9].

Варто звернути увагу на запропоновану першу та другу специфічні риси. На нашу думку, батьківські обов'язки є не основними обов'язками людини, а похідними в силу набуття статусу батька чи матері в процесі їхньої життєдіяльності. Разом із цим не можна погодитися з позицією, що обов'язки є одночасно й правами батьків, оскільки міра належної (необхідної) поведінки, на відміну від можливої (альтернативної), забезпечується іншими засобами з боку держави та має інше соціальне призначення.

Разом із цим варто відзначити, що аналіз національного законодавства вказує на необхідність більш широкого розуміння змісту й особливостей конституційного обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття, що визначений ч. 2 ст. 51 Конституції України [5]. Це пояснюється тим, що із законодавства можна виокремити низку додаткових зобов'язань, які походять або перебувають у межах загального конституційного обов'язку, а саме: обов'язок забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я (ст. 143 Сімейного кодексу України (далі - СК України); зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації цивільного стану (ст. 144 СК України); виховання та розвитку дитини (ст. 150 СК України), що включає в себе: а) виховання в дусі поваги до прав і свобод інших людей; б) піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; в) забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; г) зобов'язання поважати дитину; д) заборона будь-якого виду експлуатації дитини, фізичних покарань, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини; утримання дитини у формі аліментних зобов'язань (той із батьків, що проживає окремо від дитини, може брати участь щодо її утримання на добровільній або примусовій основі (ст. 181 СК України)); утримання повнолітньої непрацездатної дитини, якщо батьки можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 198 СК України); утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199 СК України) [6].

Зважаючи на ці положення СК України, варто зазначити, що застосоване в Основному Законі поняття «утримання» не зовсім відповідає інтересам дитини та відповідним нормам СК України, що потребує відповідної заміни в Конституції України. На нашу думку, доцільною було б заміна чинного поняття «утримання дітей» на термін «піклування про дітей».

Така позиція підтверджується науковим дослідженням С.Б. Кордуби, який відзначає, що зміст конституційного обов'язку батьків піклуватися про дітей є досить широким, об'ємним і включає в себе такі окремі обов'язки батьків, що утворюють певну систему: 1) обов'язок щодо виховання дітей; 2) обов'язок щодо утримання дітей і створення умов для їхнього гідного життя, в тому числі в побутовому плані; 3) обов'язок забезпечити отримання дітьми освіти; 4) обов'язок дбати про фізичне та психічне здоров'я дітей; 5) обов'язок охороняти й захищати життя, гідність, свободу, особисту недоторканність дітей, забезпечувати їхню безпеку;

обов'язок забезпечувати фізичний розвиток дитини або сприяти такому розвитку;

обов'язок захищати права та інтереси дітей, у тому числі майнові; 8) обов'язок нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану дитиною.

Варто підтримати позицію вченого, що обов'язок батьків піклуватися про дітей є одним із основних обов'язків у силу низки чинників: 1) реалізація батьками цього конституційного обов'язку - це своєрідна підготовка дитини до виконання нею в дорослому житті інших конституційних обов'язків; 2) у цього конституційного обов'язку, на відміну від інших, є конкретний адресат (адресати) - батько (батьки); 3) сумлінне виконання батьками обов'язку піклуватися про дітей дає змогу отримати конкретний результат - людину, здатну жити в суспільстві й бути його повноправним членом, котрий поважає встановлені державою правила як необхідні, порядок, заснований на праві; усвідомлено користується своїми правами і свободами; 4) виконання цього обов'язку сприяє передачі цінностей, що домінують у суспільстві, від одного покоління до іншого [7, с. 8-9].

Із цього випливає, що конституційний обов'язок батьків піклуватися про своїх дітей є комплексним правовим явищем, який включає низку вищезазначених елементів. При цьому, на нашу думку, доцільним є також визначення в СК України зобов'язання батьків щодо недопущення вчинення однієї з форм насильства в сім'ї стосовно дитини. Оскільки систематичне вчинення насильства над дітьми зумовлює сприйняття таких дій як норму поведінки, внаслідок чого батьки або інші члени сім'ї закладають підґрунтя для вчинення підлітками адміністративних правопорушень і злочинів, що є значною проблемою для України сьогодні.

Так, за статистичними даними Міністерства внутрішніх справ України минулих років, протягом 2011 року всього по Україні неповнолітніми вчинено 13 605 злочинів, у 2012 році - 13 654, а в 2013 році - 14 238 [8], що свідчить про зростання злочинної активності з боку дітей. Такі показники прямо або опосередковано залежать від ставлення батьків до своїх дітей, а особливо це стосується застосування насильства щодо них.

Великого значення щодо конституційного обов'язку батьків піклуватися про дитину до її повноліття набуває й механізм його реалізації. Як нам видається, під ним необхідно розуміти систему закріплених у законодавстві способів і засобів реалізації належної поведінки відповідними суб'єктами виконання батьківського обов'язку, що ґрунтується на принципах законності, гуманізму, соціальної справедливості, з метою забезпечення інтересів дитини. Виходячи із цього поняття, можемо констатувати, що елементами механізму реалізації конституційного обов'язку батьків піклуватися про дитину до її повноліття є: а) принципи; б) правові норми, які містяться в законодавчих і підзаконних актах, а також в міжнародно-правових актах, що імплементовані в Україні; в) суб'єкти виконання обов'язку; г) правовідносини; д) юридичні факти; е) форми та методи здійснення обов'язку; є) гарантії забезпечення.

Отже, зважаючи на розглянуті особливості батьківського зобов'язання, можемо сказати, що під конституційним обов'язком батьків піклуватися про дітей потрібно розуміти закріплену Основним Законом в інтересах дітей, суспільства й держави міру належної поведінки батьків або інших уповноважених суб'єктів, яка полягає в їхній діяльності щодо утримання, виховання, навчання, забезпечення здоров'я та безпеки дітей, піклування про фізичний, духовний і моральний стан дитини, а також запобігання вчиненню щодо неї однієї з форм домашнього насильства.

Підводячи підсумок, варто зазначити, що аналіз цього конституційного обов'язку вказує на низку невирішених питань щодо розуміння його поняття й особливостей. Тому на законодавчому рівні потрібно внести відповідні зміни та доповнення, які б дали змогу однозначно розуміти обов'язок батьків піклуватися про своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Література

конституційний утримання батьки дитина

1. Балко О.О. Відносини між батьками та дітьми в країнах романо-германського типу правової системи: істо- рико-правові аспекти / О.О. Балко // Юридична Україна. - 2010. - № 10. - С. 21-28.

2. Лапина К.В. Осуществление родительских прав и исполнение обязанностей лицами, осужденными к лишению свободы: дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / К.В. Лапина. - Рязань, 2010. - 227 с.

3. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ) // Зібрання чинних міжнародних договорів України. - 1990. - № 1. - С. 205.

4. Шумилова Т.А. Конституционно-правовое регулирование равенства родительских прав и обязанностей в Российской Федерации: дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Т.А. Шумилова. - Саратов, 2003. - 211 с.

5. Конституція України від 28.06.1996 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

6. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.

7. Кордуба С.Б. Конституционная обязанность родителей заботиться о детях в Российской Федерации: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / С.Б. Кордуба. - Саратов, 2011. - 25 с.

8. Статистика МВС України (2011-2013 рр.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: mvs.gov. иа.

Размещено на Allbest.ru